Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №148/1404/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1404/26

Провадження №2-а/148/21/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,

за участю секретаря Семенової М.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , подану представником адвокатом Подоляк Мариною Романівною до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача адвокат Подоляк М.Р. від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Позов мотивований тим, що позивач є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується військово-обліковим документом з номером запису Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів № 110420260693593600003.

Через послуги АТ «Укрпошта» 07.05.2026 позивач отримав постанову № Т/26/454 від 16.04.2026, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у розмірі 17000 грн. Згідно оскаржуваної постанови 11.04.2026 встановлено, що військовозобов`язаний ОСОБА_1 , всупереч вимогам пп.1 п.1 Правил військового обліку призовників; військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487), не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання.

Позивач зазначає, що відповідно до довідки №329 від 13.12.2002 та військово-облікового документу з номером запису Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів №110420260693593600003, він є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач постійно проживає за місцем реєстрації, а тому вважає постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № Т/26/454 від 16.04.2026 такою, що винесена за відсутності складу адміністративного правопорушення, є незаконною та відповідно такою, що підлягає скасуванню.

Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого позивачем не надано жодних доказів виключення з військового обліку, як і доказів перебування на такому обліку взагалі. Наявність у позивача довідки №329 від 13.12.2002 не підтверджує його невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП у зв`язку з відсутністю на військовому обліку.

Відповідно до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин ОСОБА_1 не покидав територію України під час визначеного 60-денного терміну, відповідно до абз.4 пп.1 п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України 3633-ІХ від 11.04.2024, відтак у нього виник та був обов`язок уточнити облікові дані одним із передбачених Законом способів. Поряд з цим, свої дані громадянин ОСОБА_1 не уточнив, оскільки легковажно відноситься до виконання свого військового обов`язку у запасі.

Крім того, представник відповідача вказує на те, що відповідно до пунктів 1-4 Порядку, військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 “Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа”, а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ, розвідувальних органах у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).

Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):

- в електронній формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів та громадян України, звільнених з військової служби у відставку із зазначених органів), - засобами Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони (далі - Портал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);

- у паперовій формі - для громадян України, які перебувають на військовому обліку в СБУ, розвідувальних органах або звільнені у відставку із зазначених органів, - на бланку, форму якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.

Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ.

Відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває на військовому обліку Збройних Сил або був виключений з такого обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військовооблікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів).

Урядом чітко визначено обов`язок уточнення військово-облікових даних, зокрема про перебування на військовому обліку до затвердження Порядку, а самим Порядком було визначено підстави, з яких військово-облікові документи старого зразку втрачають чинність, зокрема у разі невідповідності даних відомостям Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, тобто відомостям, які підлягали уточненню протягом двох місяців перед затвердження Порядку.

Таким чином, оскільки пункт 13 бланку військово-облікового документу на бланку містить відомості про взяття та зняття військовозобов`язаного громадянина на/з військового обліку, довідка №329 вважається недійсною відповідно до вимог цього Порядку.

Крім того, ОСОБА_1 сформував електронний військово-обліковий документ 06.05.2026, тим самим підтвердив факт недійсність довідки №329, яка є основним аргументом перебування позивача на військовому обліку.

На даному етапі судового розгляду, довідка № 329 містить інформацію про взяття позивача на військовий облік 13.12.2002, зняття його з обліку 14.03.2003 та повторне взяття на військовий облік 16.03.2003. При цьому, військово-обліковий документ позивача в електронній формі містить іншу інформацію, а саме: про взяття на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 - 11.04.2026, тобто у день виявлення правопорушення та складання протоколу.

Відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024, форма військово-облікового документа військовозобов`язаного громадянина передбачена лише для військовозобов`язаних, які перебувають на військовому обліку у СБУ та розвідувальних органах.

Для військовозобов`язаних громадян, які перебувають на військовому обліку у Збройних Силах України передбачено лише військово-обліковий документ в електронній формі, таким чином, громадянин ОСОБА_1 наразі має два військово-облікових документи: перший – це нечинна довідка, та другий – актуальний військово-обліковий документ встановленого зразку та виготовлений у законний спосіб, з актуальними відомостями, існування якого саме по собі скасовує перший військово-обліковий документ.

Також, представник відповідача зазначає, що станом на день подання відзиву, незважаючи на невідповідність відомостей довідки №329 відомостям, зазначеним в ЄДРПВР, від громадянина ОСОБА_1 не надійшло до ІНФОРМАЦІЯ_3 жодної заяви про виправлення зазначених відомостей, як це передбачено пунктом 4 Порядку.

На підставі вищевикладеного, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Згідно копії довідки № 329 яка видана 13.12.2002 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , 1978 року народження, був взятий на облік 13.12.2002, знятий з обліку 14.03.2003, та знову взятий на облік 16.03.2003 (а.с. 13).

Військово-обліковий документ «Резерв+», витяг про перебування ОСОБА_1 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 сформований 06.05.2026, дата уточнення даних 06.05.2026 (а.с. 14).

Згідно протоколу № Т/26/454 від 11.04.2026 складеного відповідальним виконавцем адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 солдатом ОСОБА_2 , 11.04.2026 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що ОСОБА_1 , не перебуває на персонально-якісному військовому обліку за зареєстрованим місцем проживання, чим допустив порушення абз. 2 пп. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників; військовозобов`язаних та резервістів, чим порушив ч. 3 ст. 210 КУпАП. Також, в даному протоколі вказано, що розгляд справи відбудеться 14:00 год, 16.04.2026, в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 . Від пояснень, підпису та отримання протоколу ОСОБА_1 відмовився в присутності свідків, про що свідчать наявні підписи у протоколі (а.с. 37).

Постановою № Т/26/454 від 16.04.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_3 накладено на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн, оскільки 11.04.2026 встановлено, що військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_1 , всупереч вимогам пп. 1 п.1 Правил військового обліку призовників; військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487), не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 16, 39, 40).

Відповідно до інформації картотеки з особової справи щодо ОСОБА_1 , останній взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 – 11.04.2026 (зв.б. а.с. 38).

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

За змістом статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно статті 235 КУпАП, розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до абзацу 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні настав з 17.03.2014, з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

У подальшому, 24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ, яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України, та діє до теперішнього часу.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 298 КУпАП).

Крім того, ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до норм інших законів чи підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано, в даному випадку, правила військового обліку.

За змістом частин 1-3 статті 1, статті 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі-Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться впорядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 921 від 07.12.2016, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, підприємств, установ та організацій щодо фіксації, накопичення та аналізу військово-облікових даних призовників і військовозобов`язаних із відображенням їх у військово-облікових документах, а також здійснення контролю за дотриманням призовниками і військовозобов`язаними, посадовими особами державних органів, підприємств, установ та організацій встановлених правил військового обліку.

Військовий облік ведеться з метою забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів, особовим складом у мирний час та особливий період.

У силу абзацу 3 пункту 16 цього ж Порядку № 1487 від 30.12.2022, персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та незараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-закордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Згідно додатку 2 до Порядку № 1487 від 30.12.2022 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу).

Відповідно до абзаці 1 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 був взятий на облік ІНФОРМАЦІЯ_4 16.03.2003 (а.с. 13).

Згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 полковника ОСОБА_3 № Т/26/454 від 16.04.2026 на ОСОБА_1 накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн, оскільки 11.04.2026 встановлено, що військовозобов`язаний громадянин України ОСОБА_1 , всупереч вимогам пп. 1 п.1 Правил військового обліку призовників; військовозобов`язаних та резервістів (Додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487), не перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних за зареєстрованим/задекларованим місцем проживання, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 16, 39, 40).

Відповідно до інформації картотеки з особової справи щодо ОСОБА_1 , останній взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_5 – 11.04.2026 (зв.б. а.с. 38) та згідно копії військово-облікового документ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », витяг про перебування ОСОБА_1 на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 сформований 06.05.2026, дата уточнення даних 06.05.2026 (а.с. 14).

Аналізуючи обставини справи та досліджені матеріали, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення правил військового обліку, вчинене в особливий період, оскільки, з 19.05.2024 ЗУ ''Про військовий обов`язок і військову службу'' встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку. На виконання ч. 10 ст. 1 Закону України ''Про військовий обов`язок і військову службу'' до 17.07.2024 ОСОБА_1 не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення персональних даних, тобто для надання ІНФОРМАЦІЯ_2 наявної довідки № 329 яка видана 13.12.2002 ІНФОРМАЦІЯ_4 , про взяття останнього на облік (а.с. 13), а тому в його діях наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Будь-яких належних доказів щодо протилежного матеріали справи не містять, та позивачем чи його представником не доведено.

Щодо твердження про те, що на момент розгляду адміністративної справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, спливли строки передбачені ст. 38 КУпАП, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 38 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Тобто, приписами статті 38 КУпАП встановлено строки, після закінчення яких виключається накладення адміністративних стягнень.

Згідно з пунктом 7 статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Як вбачається зі змісту статті 38 КУпАП, початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день вчинення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Верховний Суд у в постанові від 18.12.2019 у справі № 158/286/17 зазначив: КУпАП не містить визначення поняття «триваюче правопорушення». Проте, як зазначено у листі Міністерства юстиції України від 02.08.2013 №6802-0-4-13/11, в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов`язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов`язок, або виконує його не повністю чи неналежним чином.

З правових висновків, викладених в пунктах 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття «триваюче» правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Отже, характерною ознакою вчинення триваючого правопорушення є те, що час його вчинення не обмежується якимось моментом у часі або конкретною датою, а час його вчинення характеризується тривалим часовим періодом і завершується або припиненням правопорушення особою самостійно, зокрема виконання нею обов`язку, або притягненням її до відповідальності, або скасування закону, який визнає таке діяння правопорушенням.

Також, протягом вчинення триваючого правопорушення може змінюватись його правова кваліфікація. Так, якщо у момент початку його вчинення вона могла визначатись однією нормою закону, то під час його вчинення законодавець шляхом внесення змін може змінити її назву, номер, частину, санкцію тощо.

Відтак, якщо дія (бездіяльність) особи на момент вступу в дію нового закону про відповідальність продовжує бути правопорушенням і особа продовжує його вчиняти (перебувати у стані вчинення правопорушення), то вона підлягає відповідальності на підставі закону, який є чинним на час продовження вчинення нею такого правопорушення.

З урахуванням наведеного, оскаржувана постанова № Т/26/454 від 16.04.2026 винесена в межах строків накладення адміністративного стягнення передбачених ч. 1 ст. 38 КУпАП, протягом двох місяців з дня його виявлення, а саме від 11.04.2026.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.06.2020 у справі № 345/4368/16-а.

Щодо решти інших доводів позивача суд зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п.26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Враховуючи вищезазначене, суд прийшов до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, тому суд вважає постанову № Т/26/454 від 16.04.2026 законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 38, 210, 288, 292, 293 КУпАП, ст. 72-77, 241-246, 286 КАС України, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя: