Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №344/14062/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/14062/26

Провадження № 33/4808/538/26

Категорія ст.124 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Лазарів О. Б.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю захисника адвоката Струць Т.І., потерпілого ОСОБА_1 та його представника адвоката Сенича В.І.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Струць Т.І. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2026 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительку АДРЕСА_1 ,

визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 (вісімсот п`ятдесят) гривень, стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, 60 копійок, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 11.07.2026 року о 12-46 год. в м. Івано-Франківську, по вул. Василя Стуса, 25, керуючи транспортним засобом марки «Chevrolet Captiva», д.н.з. НОМЕР_1 , змінюючи напрямок руху, виконуючи маневр перестроювання, не переконалася, що це буде безпечно і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого здійснила зіткнення із транспортним засобом марки “BMW M235I” д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, чим порушила п.п.2.3.б), 10.1. ПДР України, що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів з матеріальними збитками.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Струць Т.І. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 05.08.2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ст.. 124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що захист не погоджується із постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, постановленою за неповного з`ясування обставин ДТП, неналежного дослідження й оцінки доказів та ґрунтування висновку про вину на припущеннях.

Зазначає, що судом не встановлено фактичного механізму ДТП та конкретного порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_2 , а за основу взято версію водія BMW про рух автомобілів різними смугами та здійснення Chevrolet перестроювання перед зіткненням. При цьому, на думку захисту, спірними залишилися конфігурація дороги, наявність двох смуг у місці маневру, траєкторія руху автомобілів, момент початку повороту, місце знаходження та швидкість BMW, дистанція між автомобілями й можливість уникнення зіткнення його водієм. Вказує, що матеріали справи не містять самостійного доказу, який би підтверджував факт перестроювання Chevrolet.

Також в апеляційній скарзі зазначається про недоведеність порушення ОСОБА_2 п. 10.1 ПДР. Захист вказує на необхідність встановлення того, де перебував BMW у момент початку маневру, з якою швидкістю рухався, чи був об`єктивно видимим для ОСОБА_2 та чи могла вона виявити його рух. Наголошує, що сам факт зіткнення після початку повороту, на думку захисту, не свідчить про небезпечність дій водійки до початку маневру. Окремо вказує на невстановлення причинного зв`язку між її діями та наслідками ДТП, а також зазначає, що обставини щодо швидкості й дистанції BMW мають значення для встановлення механізму ДТП та причинного зв`язку.

Крім того, захист посилається на наявність кількох можливих механізмів ДТП та зазначає, що за таких обставин, на його думку, невирішені сумніви щодо доведеності вини не можуть бути підставою для вибору версії, несприятливої для ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі також наведено доводи про суперечності у матеріалах справи та мотивуванні постанови. Зокрема, зазначається, що у протоколі вказано на порушення п. 10.1 та 10.3 ПДР, тоді як у постанові, на думку захисту, відсутнє окреме обґрунтування порушення п. 10.3 ПДР, незважаючи на те, що саме перестроювання покладено в основу версії обвинувачення. Також звертається увага на посилання у матеріалах на п. 2.3 «б» ПДР.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не з`явилася. Разом з тим, вона, будучи в установленому законом порядку повідомленою про розгляд апеляційної скарги, не подала клопотання про відкладення розгляду справи та не підтвердила поважність причин щодо неможливості явки в судове засідання апеляційної інстанції. Зі змісту доводів захисника адвоката Струць Т.І. вбачається, що ОСОБА_2 не заперечувала проти розгляду апеляційної скарги за її відсутності.

Апеляційний суд враховує, що учасники самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність підсудного під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд, вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності ОСОБА_2 .

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник адвокат Струць Т.І. підтримала вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просила скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 05.08.2026 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Потерпілий ОСОБА_1 та його представник адвокат Сенич В.І. заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити постанову Івано-Франківського міського суду від 05.08.2026 року щодо ОСОБА_2 без змін.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню і постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, враховуючи недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року, вважає за необхідне здійснювати правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з`ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_2 .

Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення та прийняте по справі рішення.

При вирішенні питання про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд приймає до уваги, що згідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність особи, яка доведена достатніми та незаперечними доказами.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційним судом у повному обсязі досліджені докази, які містяться в матеріалах справи та були надані сторонами під час розгляду справи в апеляційній інстанції.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах сторона захисту посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважав за необхідне перевірити вищевказані доводи та дослідити сукупність доказів, які містяться в матеріалах справи.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 716600, в якому вказано, що 11.07.2026 року о 12 год. 46 хв. в м. Івано-Франківськ, вул. Стуса, 25 водій ОСОБА_2 керуючи ТЗ Chevrolet Captiva д.н.з. НОМЕР_3 , та змінюючи напрямок руху, виконуючи маневр перестроювання, не переконалася, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого скоїла зіткнення з ТЗ БМВ М2351І д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку. В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, осіб постраждалих немає, чим порушив п. 10.1, 10.3 ПДР, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП. (а.с. 1)

Вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою – інспектором 1 взводу 2 роти БУПП в Івано-Франківській області старшим лейтенантом поліції Хомич В.Б., підписаний уповноваженою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 .

Правопорушнику були роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді.

У протоколі в графі пояснення ОСОБА_2 зазначено (дослівно): «свою вину не визнаю, пояснення надано працівникам поліції на окремому аркуші».

Посвідчення водія у ОСОБА_2 працівниками поліції не вилучено.

Зі змістом протоколу ОСОБА_2 була ознайомлена, про що свідчить її власноручний підпис.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Chevrolet Captiva, під час зміни напрямку руху та виконання маневру перестроювання не переконалася, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом БМВ М2351І, який рухався у попутному напрямку, чим порушила вимоги пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України.

Зі схеми місця дорожньо-транспортної пригоди від 11.07.2026 року видно викладені в протоколі про адміністративне правопорушення події, та з згідно з даною схемою транспортний засіб «Chevrolet Captiva», державний номерний знак « НОМЕР_1 », отримав пошкодження передньої лівої частини, а транспортний засіб «БМВ М235І», державний номерний знак « НОМЕР_2 » отримав пошкодження передньої правої частини. (а.с. 2)

Зі змісту пояснень ОСОБА_2 , наданих працівникам поліції 11.07.2026 року (а.с. 3), вбачається, що, виїжджаючи з паркувального місця заднім ходом, вона зайняла смугу руху вперед, оскільки біля паркувальних місць смуга руху була одна. Після цього переключила передачу на рух уперед та розпочала рух. Увімкнула лівий покажчик повороту для здійснення повороту ліворуч, при цьому змінюючи смугу руху, оскільки одна смуга розходилася на дві. У цей момент вона відчула сильний удар у ліве крило/колесо транспортного засобу, внаслідок якого автомобіль віднесло праворуч, а гальма, за її словами, вже не спрацювали.

До матеріалів справи долучено письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с. 4), відповідно до яких він рухався на автомобілі БМВ М235І вулицею Стуса у напрямку ТЦ «Арсен» крайньою лівою смугою руху. Попереду, у правій смузі руху в тому ж напрямку, рухався автомобіль Chevrolet Captiva, д.н.з. НОМЕР_1 . За його словами, водій зазначеного транспортного засобу, не переконавшись у безпеці руху, почав здійснювати розворот із правої смуги, перетинаючи ліву смугу руху, якою він рухався. У результаті відбулося зіткнення транспортних засобів. ОСОБА_1 зазначив, що намагався загальмувати, однак інший транспортний засіб перебував надто близько.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення, а також відеозаписи з камер зовнішнього спостереження, які були долучені представником потерпілого адвокатом Сеничем В.І.

Відеозаписом (а.с. 5) зафіксовано прибуття працівників поліції на місце дорожньо-транспортної пригоди, опитування учасників та очевидців події. ОСОБА_2 пояснила, що виїхала з паркувального місця, вирівняла транспортний засіб, увімкнула лівий покажчик повороту та мала намір здійснити поворот, однак у смузі, яку вона мала перетнути, з великою швидкістю рухався інший транспортний засіб, водій якого, за її словами, її «підрізав». На запитання працівника поліції, чи рухався водій BMW у межах своєї смуги, ОСОБА_2 зазначила, що він здійснював обгін та мав її побачити. Працівники поліції роз`яснили ОСОБА_2 , що перед здійсненням маневру вона повинна була пропустити транспортні засоби, які рухалися дорогою, та лише після цього розпочинати поворот. Водій BMW пояснив, що зіткнення відбулося з боковою частиною транспортного засобу ОСОБА_2 , оскільки на момент зіткнення вона вже здійснювала поворот. Працівники поліції також перевіряли наявність камер зовнішнього відеоспостереження поблизу місця ДТП, при цьому один із очевидців зазначив, що транспортний засіб BMW рухався з великою швидкістю. Надалі працівники поліції оглянули місце ДТП, склали схему дорожньо-транспортної пригоди та адміністративні матеріали, після чого ознайомили ОСОБА_2 зі складеним щодо неї протоколом про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Відеозаписом із камери зовнішнього відеоспостереження (а.с. 17) зафіксовано, як водій транспортного засобу Chevrolet здійснює різкий маневр повороту ліворуч, під час якого відбувається зіткнення з транспортним засобом BMW, який рухався у попутному напрямку , внаслідок чого відбувається зіткнення транспортних засобів.

Крім того, представником адвокатом Сеничем В.І. були долучені фотографії (а.с. 19-26), на яких зображені транспортні засоби Chevrolet та BMW із вищевказаними пошкодженнями.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у випадку виникнення дорожньо-транспортної пригоди за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.

Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у випадках, коли передбачені ст. 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з`ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.

Зі змісту висунутого обвинувачення вбачається, що ОСОБА_2 звинувачується у порушенні вимог пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України, якими передбачено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а у разі перестроювання — дати дорогу транспортним засобам, які рухаються по смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що саме порушення ОСОБА_2 вимог пунктів 10.1 Правил дорожнього руху України під час виконання маневру перестроювання перебуває у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, оскільки саме її дії створили аварійну ситуацію, яка змушувала водія іншого транспортного засобу змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів для власної безпеки чи безпеки інших людей.

Апеляційний суд звертає увагу, що розгляд провадження відбувається в межах висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, відповідно до якого їй інкримінується порушення вимог пунктів 10.1, 10.3 Правил дорожнього руху України. За таких обставин обставини, що стосуються можливих порушень Правил дорожнього руху водієм BMW, не входять до предмета розгляду цього провадження та не впливають на встановлення факту порушення ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що стороною захисту не заперечується, що зіткнення відбулося саме під час виконання ОСОБА_2 маневру зміни напрямку руху, що перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив про те, що водієм транспортного засобу ОСОБА_2 було допущено порушення вимог п.2.3 б ПДР України, оскільки вищевказані висновки не узгоджуються із висунутим обвинуваченням, відповідно до якого особі, яка притягається до адміністративної відповідальності інкриміновано порушення пунктів 10.1 та 10.3 ПДР України.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що вищевказане порушення не свідчить про неправильність висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, яке передбачено ст.124 КУпАП, оскільки відповідно до висунутого обвинувачення саме порушення вимог пункту 10.3 ПДР України у вигляді небезпечної зміни напрямку руху транспортного засобу утворює зміст вчиненого правопорушення. Апеляційний суд вважає, що зазначена технічна помилка не впливає на зміст висунутого обвинувачення та не перешкоджає встановленню обставин інкримінованого адміністративного правопорушення.

Так, відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Апеляційний суд вважає доведеним поза розумним сумнівом, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Chevrolet Captiva, д.н.з. НОМЕР_3 , під час зміни напрямку руху та виконання маневру не переконалася у безпечності його здійснення, а також не надала дорогу транспортному засобу BMW М235І, д.н.з. НОМЕР_2 , який рухався у попутному напрямку по смузі, на яку вона мала намір перестроїтися, внаслідок чого допустила зіткнення транспортних засобів, що призвело до їх механічного пошкодження. Таким чином, ОСОБА_2 порушила вимоги пункту 10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку сукупності досліджених доказів та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП в діях ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_2 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, обґрунтовано визнав останню винною у вчиненні правопорушення та в межах встановленого законом строку наклав на неї відповідне стягнення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника адвоката Струць Т.І. залишити без задоволення, а постанову судді - залишити без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Струць Т.І. залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 серпня 2026 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв