Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №953/10719/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/10719/26

н/п 2-а/953/149/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

Київський районний суд м. Харкова у складі судді Вітюка Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Глазько С.О.

учасники справи у судове засідання не з`явились

розглянув у м. Харків адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог

Представник Бондаренко Олександр Миколайович (далі – Бондаренка О.М.) звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 636488 від 09.07.2026;

- справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП – закрити.

Позов представник мотивує таким:

- позивач не визнає своєї вини, стверджує, що 09.07.2026 року (з його слів), він взагалі не здійснював керування транспортним засобом марки HYUNDAI TERRACAN д.н.з. НОМЕР_1 в смт. Малинівка, вул. Харківська, 2, Харківської області;

- у відповідній графі оскаржуваної постанов відсутній підпис позивача, щодо роз`яснення йому прав та строку оскарження постанови;

- зі слів позивача, працівниками поліції оскаржувана постанова в його присутності не складалась.

Стислий виклад заперечень відповідача

21.08.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просила в задоволені позовних вимог відмовити повністю, а оскаржувану постанову залишити без змін. До відзиву на позов долучено диск з відеозаписом.

Відзив на позовну заяву мотивовано таким:

- правомірність дій поліцейських та факту вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, підтверджується відеозаписами з нагрудного портативного відеореєстратора (бодікамери) інв. № 1113057280/102, який використовувався інспектором під час несення служби та розгляду справи. Зафіксовані на відеозаписі обставини беззаперечно підтверджують факт керування позивачем ОСОБА_1 транспортним засобом Hyundai Terracan д.н.з. НОМЕР_2 без пристебнутого ременя безпеки у м. Богодухів по вул. Харківській, 2, а також процедуру його зупинки працівниками поліції безпосередньо після вчинення правопорушення;

- згідно з відеозаписом (таймкод 00:19-00:36), інспектор поліції звертається до позивача та роз`яснює причину зупинки: порушення пп. 2.3 "в" ПДР (непристебнутий ремінь безпеки під час руху). Позивач у ході діалогу жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом HYUNDAI TERRACAN. Більше того, під час спілкування з поліцейським добровільно назвав свої персональні дані (таймкод 00:13-00:18), підтвердивши свою особу як водія, щойно зупиненого на блокпосту;

- під час перевірки документів у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, на що поліцейський звернув увагу (таймкод 00:24-00:30). У відповідь на запитання інспектора позивач особисто та беззаперечно підтвердив факт вживання алкоголю (пива) напередодні ввечері (таймкод 00:31-00:36): "Так, учора... дві баночки пива". Тому твердження, що позивач "взагалі не керував автівкою", є свідомою спробою уникнути адміністративної відповідальності;

- виявлена у тексті оскаржуваної постанови описка щодо зазначення населеного пункту "смт. Малинівка" замість "м. Богодухів" є виключно технічною опискою, яка жодним чином не спростовує факт вчинення позивачем правопорушення саме за адресою: вул. Харківська, 2, та не тягне за собою протиправність постанови в цілому, оскільки подія правопорушення та особу водія встановлені належним чином;

- згідно з листом Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 17.08.2026 № 271607-2026, під час винесення постанови ОСОБА_1 було належним чином роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, а також порядок та строки оскарження винесеного рішення. З відеозапису зі службового відеореєстратора вбачається інспектор поліції чітко, виразно та в повному обсязі оголосив позивачу його процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП (право давати пояснення, заявляти клопотання, користуватися юридичною допомогою адвоката тощо) та ст. 63 Конституції України (право не давати свідчень щодо себе та близьких). На запитання поліцейського: "Вам це зрозуміло?", позивач чітко відповів: "Так, зрозуміло" (таймкод 01:03, 01:23);

- позивач особисто поставив свій власноручний підпис у відповідній графі постанови від 09.07.2026 серії ББА № 636488 про роз`яснення йому прав та отримання копії постанови негайно після її винесення на місці зупинки, що також зафіксовано на відеозаписі з бодікамери поліцейського;

- санкція ч. 5 ст. 121 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (510 грн). Дане правопорушення належить до категорії адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Розгляд таких справ уповноваженими особами Національної поліції на місці вчинення правопорушення чітко врегульований ст. 222, 258, 283 КУпАП та Законом України "Про Національну поліцію". Застосування процедури КПК України до розгляду справи про адміністративне правопорушення цієї категорії законом не передбачено.

Процесуальні дії у справі

Суд ухвалою від 14.08.2026 прийняв до розгляду та відкрив позовне провадження в адміністративній справі та призначив розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 02.09.2026, встановив учасникам справи строки для реалізації процесуальних прав.

28.08.2026 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке було задоволено судом.

02.09.2026 учасники справи у судове засідання не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином шляхом надсилання ухвали та повістки до електронних кабінетів, що підтверджується довідками суду та є належним повідомленням відповідно до ст. 124, 251 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи належне повідомлення усіх учасників справи, що підтверджується довідками суду, заявами по суті та клопотанням учасників, відсутність заяв щодо неможливості розгляду справи, строки розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.

Фактичні обставини, встановлені судом

Відповідно до відеозапису VID260709-102922F.MP4 інспектор повідомляє ОСОБА_1 про підстави його зупинки, зокрема, зазначає: "Вас зупинено на блокпосту за порушення ПДР, порушення правил користування пасками безпеки". Також повідомляє про наявність ознак про наявність ознак алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд (час 10:29:28 до 10:30:20). Після цього працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 положення ст. 268 КУпАП (права та обов`язки) (час 10:30:26 до 10:30:37) та положення ст. 63 Конституції України (час 10:30:38 до 10:30:40). На питання інспектора, чи зрозумілі ОСОБА_1 його права та обов`язки, останній вказує ствердно: "Так" (10:30:47 – 10:30:50). Жодних заперечень щодо того, що він керував транспортним засобом або не зрозумілість підстав зупинки та проведення розгляду ОСОБА_1 не зазначає.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 636488 від 09.07.2026 (далі – оскаржувана постанова) ОСОБА_1 09.07.2026 о 10:25 год., керуючи транспортним засобом Hyundai Terracan д.н.з. НОМЕР_2 , який обладнаний засобами пасивної безпеки був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив пп. 2.3.в ПДР, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП. Ухвалено застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510 грн. вказано, що до постанови додаються записи з бодікамери № 102.

У постанові у графах 8 (права за статтею 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП роз`яснено) та 9 (копію постанови отримано) міститься підпис особи щодо якої винесено постанову.

Відповідно до листа Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області від 17.08.2026 № 271607-2026 начальника повідомив, що 09.07.2026 поліцейським сектору реагування патрульної поліції Богодухівського РВП ГУНІ в Харківській області старшим сержантом поліції Бондарем Владиславом Ігоровичем, інспектором сектору реагування патрульної поліції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області старшим лейтенантом поліції Загурським Вадимом Вікторовичем під час несення служби в складі групи реагування патрульної поліції Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області на вул. Харківській, 2, м. Богодухів, близько 10:25 було зупинено транспортний засіб Hyundai Terracan н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 за фактом порушення останнім пункту 2.3. "в" ПДР, в частині порушення правил користування ременями безпеки. ОСОБА_1 було повідомлено, що у відношенні нього буде винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за вчинення правопорушення передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП. В подальшому у відношенні ОСОБА_1 було розглянуто справу про адміністративне правопорушення та винесено постанову, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. ОСОБА_2 були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис у постанові. Копію постанови від 09.07.2026 серії ББА № 636488 ОСОБА_1 отримав після її винесення поліцейським.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

У справі склались правовідносини з дотримання правил дорожнього руху (далі – ПДР). Спір у справі стосується правомірності / неправомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесена перевірка, чи прийняті рішення суб`єктом владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Диспозиція частини п`ятої статті 121 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами

ПДР відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України (п. 1.1. ПДР).

Згідно з пп. в п. 2.3. ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Одним з аргументів представника позивача є те, що останній, з його слів (як вказує сам представник в позові) не керував транспортним засобом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з відеозапису VID260709-102922F.MP4 інспектор повідомляє ОСОБА_1 про підстави його зупинки, зокрема, зазначає: "Вас зупинено на блокпосту за порушення ПДР, порушення правил користування пасками безпеки". Також повідомляє про наявність ознак про наявність ознак алкогольного сп`яніння та пропонує пройти огляд (час 10:29:28 до 10:30:20). На інших відеозаписах зафіксовано, що на узбіччі знаходиться автомобіль Hyundai Terracan. Також на відеозаписи зафіксована особа, яка була залучена в якості понятого (про це вказує інспектор на відеозаписі).

Після цього працівник поліції роз`яснює ОСОБА_1 положення ст. 268 КУпАП (права та обов`язки) (час 10:30:26 до 10:30:37) та положення ст. 63 Конституції України (час 10:30:38 до 10:30:40). На питання інспектора, чи зрозумілі ОСОБА_1 його права та обов`язки, останній вказує ствердно: "Так" (10:30:47 – 10:30:50). Жодних заперечень щодо того, що він керував транспортним засобом або не зрозумілість підстав зупинки та проведення розгляду ОСОБА_1 не зазначає.

Упродовж усього відеозапису ОСОБА_1 жодного разу не заперечує факту керування і не повідомляє таких обставин інспектору. Навпаки на повідомлення інспектором обставин щодо зупинки ОСОБА_1 на блокпості та виявлення порушення (не пристебнутого ременя безпеки) та виявлення в останнього ознак алкогольного сп`яніння, роз`яснення йому прав та обов`язків, у даному випадку, як водію, ОСОБА_1 зазначає, що такі йому зрозумілі і не спростовує факту керування ним транспортним засобом. Також суд звертає увагу, що на відеозаписі відсутні інші особи (окрім залученого понятого), які б давали можливість принаймні припустити наявність іншого водія.

Суд враховує поведінку ОСОБА_1 під час оголошення патрульним підстав, за які його притягують до адміністративної відповідальності, зокрема те, що він не заперечує факту керування автомобілем, відмовляється від проходження огляду, тобто поводить себе як водій транспортного засобу. Суд зазначає, що у випадку, якщо особа не керувала транспортним засобом, то його поведінка (не висловлення жодного заперечення щодо розгляду стосовного нього адміністративного матеріалу, відмова від проходження огляду, тобто поводження, як водій автомобіля) є незрозумілою навіть для стороннього спостерігача. У чому полягала неможливість зазначити про те, що він не водій працівнику поліції, що перешкоджало цьому у позові не наведено.

У цьому контексті суд також вважає за необхідне зазначати таке.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Суд зазначає, що саме посилання представника позивача (особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності) на відсутність доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, з посиланням виключно на слова ОСОБА_1 (інтересам якого суперечить притягнення його до адміністративної відповідальності) та наявності відеозапису на якому зафіксовано спілкування поліцейського, роз`яснення останнім підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності (не пристебнутий ремінь безпеки), відсутність жодного заперечення чи спростування зі сторони позивача вказаних обставин на відеозаписі та фактичне поводження, як водій, не може визнаватись достатнім доказом обставини не керування автомобілем.

В основі посилань позивача лежить помилковий підхід у застосуванні положень КАС України щодо обов`язку доказування, який не сприяє всебічному з`ясуванню обставин у справі, оскільки фактично повною мірою покладає обов`язок доказування на суб`єкта владних повноважень, тоді як позивач, отримуючи змогу на пасивну участь у встановленні обставин, (заперечуючи факт керування), мотивує свою позицію суто покладенням тягаря доказування правомірності прийнятого рішення на суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України, що, тим не менше, не ґрунтується на правильному застосуванні цієї правової норми.

Велика Палата Верховного Суду у своїй судовій практиці неодноразово вказувала на помилковості такого розуміння встановлених КАС України правил доказування в аспекті участі приватної особи в цьому процесі з урахуванням передбаченого частиною другою статті 77 КАС України покладення тягаря доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності на суб`єкта владних повноважень. Зокрема, про це йдеться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 990/49/23, де містяться посилання на постанови від 15.09.2022 у справі № 9901/166/21 та від 23.03.2023 у справі № 9901/276/21. Суд враховує, що в згаданих справах предмет спору та суб`єктний склад не був тотожним справі, яка розглядається (оскаржувалися укази Президента України про припинення громадянства), що втім не позбавляє можливості послатися mutatis mutandis на сформульований у цих справах загальний підхід у питанні доказування.

Суд враховує вимоги частини першої статті 77 КАС України, згідно із якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Також у частині першій статті 45 КАС України акцентовано увагу на тому, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Зокрема, учасник справи має добросовісно реалізовувати свої процесуальні права щодо одержання та подання доказів до суду.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування, тобто спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало і переконливо сторони виконали вимоги щодо розподілу тягаря доказування, і наскільки вони змогли переконати суд у правильності своєї позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 160/9719/22).

Пасивна процесуальна поведінка позивача, яка проявляється винятково у посиланні на визначений процесуальним законом розподіл тягаря доказування між сторонами, а також в ухиленні від спростування доводів та доказів відповідача, в цьому випадку має тлумачитися саме на користь відповідача – суб`єкта владних повноважень (пункт 82 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2024 у справі № 990/49/23).

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що представник посилається виключно на пояснення самого позивача, який об`єктивно не зацікавлений у притягненні до адміністративної відповідальності. У судове засідання позивач та його представник не з`явились і не надали обґрунтованих пояснень поведінки позивача під час розгляду адміністративної справи щодо нього.

За таких обставин, суд враховує, (І) обставини доведення ОСОБА_1 обставин розгляду щодо нього адміністративної справи (не пристебнутий ремінь безпеки); (ІІ) порушення поліцейським питання щодо іншого порушення, суб`єктом якого є водій транспортного засобу (суд оцінює вказану обставину виключно в контексті обставин керування автомобілем); (ІІІ) відсутність жодних заперечень ОСОБА_1 щодо розгляду стосовного нього адміністративної справи (тобто відсутність об`єктивних даних ставити під сумнів факт керування навіть сторонньому спостерігачу); (IV) роз`яснення ОСОБА_3 прав та обов`язків, які має водій під час розгляду адміністративної справи; (V) ствердна відповідь ОСОБА_1 про те, що такі права та обов`язки йому зрозумілі; (VI) відсутність жодного доказу на спростування факту керування транспортним засобом (перебування в іншому місці, керування транспортним засобом іншою особою тощо) (позивач навіть не наводить таких обставин). Тобто позивач не спростував факт існування обставини, що зафіксовані в оскаржуваній постанові і на порушення статті 77 КАС України щодо обов`язку доведення не спростовував обставин вчинення правопорушення.

Отже, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази підтверджують факт керування позивачем транспортним засобом Hyundai Terracan д.н.з. НОМЕР_2 09.07.2026 о 10:25 год., а позивач не спростував наведених обставин в порушення частини першої статті 77 КАС України. Позивач не навів жодних доказів на спростування обставин зазначених в оскаржуваній постанові та навіть не навів своєї версії обставин події (обставин не зазначення поліцейському, що він не керував транспортним засобом, обставини, що перешкоджали йому це зробити тощо). Жодних доказів оскарження дій працівників поліції позивач також не надав. З цих підстав доводи позову визнаються необґрунтованими.

Щодо інших доводів позивача

Позивач у позові звертає увагу, що йому не роз`яснено права.

Водночас, як вбачається з дослідженого відеозапису, працівник поліції чітко роз`яснив позивачу його права та обов`язки (положення статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП). На питання патрульного, чи такі йому зрозумілі, ОСОБА_1 відповів ствердно, "Так". Крім того, у оскаржуваній постанові в графах 8, 9 (права та обов`язки, порядок оскарження та надання копії постанови) міститься підпис ОСОБА_1 . Жодних заперечень щодо дійсності такого позивач не наводить та не вказує підстав для не врахування такого доказу. З цих підстав суд відхиляє відповідні заперечення представника.

Відповідно до частини другої статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Оскаржувана постанова містить усі наведені дані та реквізити.

Крім того, суд вважає необґрунтованим посилання представника щодо стандарту доведення.

У кримінальному процесі діє найвищий стандарт – "поза розумним сумнівом". Проте у справах про адміністративні правопорушення (проступки) підхід є гнучкішим і залежить від характеру самого правопорушення та суворості можливого покарання.Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях (зокрема, у справі "Енгель та інші проти Нідерландів") сформулював так звані "критерії Енгеля", які визначають, чи вважається правопорушення "кримінальним" у розумінні Конвенції про захист прав людини, навіть якщо національний закон називає його "адміністративним". Малозначні та суто регуляторні проступки (наприклад, порушення правил паркування, безквитковий проїзд та, у тому числі, керування без пристебнутого ременя безпеки) не потребують застосування найвищого стандарту, застосування стандарту "поза розумним сумнівом" у цьому випадку є надмірним.

Так, як правило для застосування "критеріїв Енеля", зокрема, враховується вид стягнення. У цій справі, санкція інкримінованого позивачу правопорушення передбачає штраф у розмірі 510 грн, тобто вид стягнення не досягає санкцій, які застосовуються за кримінальні правопорушення, а тому застосування відповідного стандарту доведення є надмірним. А тому відповідні доводи позивача суд відхиляє та враховує заперечення відповідача у цій частині.

Також суд зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Суд наголошує, що, у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Отже, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18, від 22.05.2020 у справі № 825/2328/16.

Суд зазначає, що наведені позивачем недоліки у розгляді та оформлені постанови є суто формальними і не вказує на істотне (фундаментальне) порушення і не могло вплинути на прийняти посадовою особою рішення, а тому такі доводи визнаються необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду заяви

Суд, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні дійшов висновку, що позивач не довів незаконності ухвалення постанови ББА № 636488 від 09.07.2026, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності.

Суд вважає, що відповідач відповідно до положень ст. 77 КАС України доведено правомірність прийнятого рішення, постанова у справі про адміністративне правопорушення, винесена уповноваженою на те особою, відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є законною та обґрунтованою, справу вирішено на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, а тому дана постанова скасуванню не підлягає.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення (пункт 1 частини третьої статті 286 КАС України).

Отже, позовна заява не підлягає задоволенню через недоведеність та необґрунтованість.

Судові витрати

З урахуванням статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу і залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 2, 5, 77, 243 – 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02.09.2026.

Суддя Роман ВІТЮК