Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №308/4588/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/4588/26

3/308/1722/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Зарева Н.І., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та свідка – ОСОБА_2 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, запроваджену Відділом прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , місце роботи: посада МІПС 2 категорії - кухар групи логістики ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б), документ, що посвідчує особу: паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , орган, що видав: 4619, дата видачі: 14.01.2026, до адміністративної відповідальності протягом року не притягався, за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № ЗхРУ № 369804 від 25.03.2026, ОСОБА_1 , 23.03.2026 року по 09.00. 24.03.2026 року виконував наказ на охорону державного кордону в пункті пропуску через державний кордон «Павлово» в прикордонному наряді «Спостереження за транспортними засобами». 24 березня 2026 року начальником відділення інспекторів прикордонної служби капітаном ОСОБА_3 під час перегляду відео з нагрудних відеореєстраторів ЗПН в ППр « ІНФОРМАЦІЯ_5 » виявлено порушення правил несення прикордонної служби солдатом ОСОБА_1 , а саме: в період з 09:00 по 11:00 23.03.2026, (та в подальшому в ході несення служби) неодноразово порушив вимоги наказу МВС № 244 «Про затвердження інструкції про порядок використання автоматичної фото- і відеотехніки під час виконання службових обов?язків посадовими та службовими особами ДПСУ» , у частині щодо безпідставного зняття нагрудного відеореєстратора, а також порушив вимоги наказу АДПСУ № 814 «Про інформаційне забезпечення пунктів пропуску». у частині щодо безпідставного не використання представницької картки на території пункту пропуску, тим самим вчинив військове адміністративне правопорушення в умовах воєнного стану. Своїми діями солдат ОСОБА_4 порушив вимоги п. п.7.1 п. 2 розділу ІІ (під час несення служби прикордонні наряди зобов?язані: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону) п. п. 14 п. 11 розділу II (прикордонним нарядам забороняється: учиняти інші дії, заборонені законодавством України та наказом на охорону державного кордону, відволікатися від несення служби), Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1261 від 19 жовтня 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1391/27836.

04 травня 2026 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання про долучення письмових пояснень ОСОБА_1 на 2 аркушах. В поясненнях зазначив, що відеореєстратор знаходився на форменному одязі та був весь час увімкнений навіть під час відпочинку особи. Інформація про наявність та відсутність транспортних засобів була задокументована в повному обсязі, що може підтвердити його напарник в якості свідка. Також повідомив, що вживання алкогольних та наркотичних речовин ним засуджується, самовільного залишення місця служби не було, неналежного контролю за перетином державного кордону також не було.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, не визнав, пояснив, що відеореєстратор знаходився на форменному одязі та був весь час увімкнений навіть під час відпочинку особи. Інформація про наявність та відсутність транспортних засобів була задокументована в повному обсязі, що може підтвердити його напарник в якості свідка. Також повідомив, що вживання алкогольних та наркотичних речовин ним засуджується, самовільного залишення місця служби не було, неналежного контролю за перетином державного кордону також не було.

Свідок ОСОБА_2 , в судовому засіданні повідомив, що слова його напарника ОСОБА_1 відповідають дійсності, та такий весь час перебував в його полі зору, належним чином здійснював службу та стежив за державним кордоном. Також не переміщав реєстратор з форменного одягу.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази у їх сукупності, суддя дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.245КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.252КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Відповідно до ст.280КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Відповідно до ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

Відповідальність за ч. 2 ст. 172-18КУпАП настає за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинені в умовах особливого періоду.

На підтвердження наявності у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення, особою, яка запровадила справу про адміністративне правопорушення, надано протокол про адміністративне правопорушення, витяг з книги прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 25.03.2026, службову характеристику, службову картку та диск з фото та відео матеріалами.

Протокол про адміністративне правопорушення є актом обвинувачення і повинен містити конкретне обвинувачення, виходячи з поняття адміністративного правопорушення, відповідно до вимог КУпАП, при цьому суд не має права брати на себе функцію обвинувачення та у будь-який спосіб конкретизувати зміст обвинувачення, вказаного у протоколі, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, позаяк це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, що слідує з загальних засад судочинства, закріплених у ст. 129 Конституції України.

Виходячи із змісту статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення саме ОСОБА_1 , а тому повинен містити опис діяння, вчиненого даною особою.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Малофєєва проти Росії" та справі "Карелін проти Росії", звертав увагу на те, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.

Крім цього слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи.

При цьому, як доказ вчинення адміністративного правопорушення, в матеріалах справи наявний лише протокол про вчинення адміністративного правопорушення та диском з фото та відео матеріалами, інших з перелічених у ст. 251 КУпАП доказу винуватості ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Таким чином, суддею встановлено, що органом, який запровадив справу про адміністративне правопорушення, не зібрано та до матеріалів справи не долучено належних, допустимих доказів, які у своїй сукупності доводять наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно з ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.

Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно з якою «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцію, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно з вказаною правовою позицією ЄСПЛ, «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

При цьому, визнання особою вини не може бути єдиним та беззаперечним доказом і не звільняє особу, уповноважену на складання протоколу про адміністративне праовпорушення, від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.

Однак, жодних інших доказів, окрім самого протоколу про адміністративне правопорушення та диску, які би вказували на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, до матеріалів справи не долучено.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка, згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується при розгляді справ як джерело права, зокрема справу "Пол і Одрі Едвардз проти Об`єднаного Королівства" (N 46477/99), суд зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Всебічно, повно і об`єктивно дослідивши всі обставин справи в їх сукупності, оцінивши належним чином всі наявні у справі докази, суддя дійшов висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого 2 ст. 172-18 КУпАП, що, відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП, є підставою для закриття провадження у справі.

Враховуючи висновок про закриття провадження у справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

На підставі наведеного, керуючись ч. 2 ст. 172-18, ст. 247, 284КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Н. І. Зарева