Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №705/1982/26 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/1982/26

1-кп/705/781/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року м. Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умань кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Благовіщенське, Кіровоградської обл., громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, на утриманні маючого двох дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також матір: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 , будучи визнаним винним постановою Приморського районного суду м. Одеси Одеської області від 23.04.2025 у справі № 522/14095/24 3/522/1991/25, яка набрала законної сили 05.05.2025, у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 тисяч гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 років. Будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення в порушення вимог п. 9 ч. 1 ст. 129, ст. 129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 298 КУпАП відповідно до якого постанова про накладення адміністративного стягнення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, діючи умисно та цілеспрямовано не виконав вимогу вищевказаної постанови суду, керуючи транспортним засобом без посвідчення водія та допустивши порушення вимог КУпАП, про що працівниками поліції складено відповідний протокол, а саме: 27.12.2025 на території дорожньої станції патрульної поліції в Черкаській області, на трасі М 05 Київ-Одеса 210 км + 650 метрів, керував автомобілем «Mercedes-Benz» (н.з. НОМЕР_1 ).

Такі дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

31 серпня 2026 року між прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 , якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 12026250320000030 від 07.01.2026, та обвинуваченим ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості.

Згідно вказаної угоди ОСОБА_4 визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

За вказаною угодою сторони погодили покарання ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Сторони розуміють наслідки ст. ст. 394, 424 КПК України та наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені положеннями ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор, який затвердив угоду, має право звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом (ст. 389-1 КК України).

У судовому засіданні прокурор підтвердив, що угода укладена добровільно. Просив затвердити угоду про визнання винуватості і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав у повному обсязі та пояснив, що йому цілком зрозумілі надані законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, а також вид покарання, який буде застосований до нього у разі затвердження угоди судом. При цьому обвинувачений підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості між ним та прокурором, просив її затвердити і призначити йому узгоджене покарання.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що угода підписувалася у його присутності, згода обвинуваченого на укладення угоди про визнання винуватості була добровільною, а тому просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Вислухавши сторони кримінального провадження, оцінюючи викладені обставини провадження у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що укладення угоди сторонами є добровільним і не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, та вважає необхідним угоду про визнання винуватості затвердити виходячи з наступного.

Згідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Частиною четвертою ст. 469 цього Кодексу угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Згідно ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

При цьому, судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, а він, обвинувачений, має права, визначені пунктом першим ч. 4 ст. 474 КПК України та розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди передбачені ст. 473 КПК України, зокрема, про характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, та що він цілком розуміє свої права, передбачені ч. 5 ст. 474 цього Кодексу.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_4 є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_4 вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до нетяжкого злочину, має вищу освіту, одружений, працює в ТОВ АФ «Воля», має на утриманні двох дітей: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також матір: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Виходячи з наведеного, приймаючи до уваги що умови даної угоди відповідають вимогам ст. 472 КПК України та КК України суд приходить до висновку про необхідність затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_4 і призначення останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Відповідно ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

Обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено і йому зрозумілі наслідки невиконання угоди, встановлені ст. 476 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Долю речових доказів потрібно вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Арешти у кримінальному провадженні не накладалися.

Керуючись ст.ст. 314, 370, 373, 374, 469, 472 - 475 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 31 серпня 2026 року про визнання винуватості між прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_9 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 31 серпня 2026 року покарання за ч. 1 ст. 382 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Речовий доказ: диск із відеозаписом – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Вирок на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Черкаського апеляційного суду через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1