Вирок від 31 серпня 2026 р. у справі №697/2274/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2274/26

Провадження № 1-кп/697/247/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12026255340000113 від 10.08.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Черкаси, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, з неповною середньою освітою, тимчасово непрацюючого, не маючого на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, особою з інвалідністю, учасником бойових дій, особою, постраждалою внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС не являється, в силу ст. 89 України раніше не судимого, -

у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , в кінці липня 2026 року, більш точного часу не встановлено, перебуваючи неподалік магазину «Світанок», що по вул. Богдана Хмельницького, № 78/а, у м.Каневі Черкаського району Черкаського області, на землі, виявив паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 31 березня 2016 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У подальшому, не маючи наміру його повернення до уповноважених органів, у ОСОБА_3 виник протиправний умисел, спрямований на незаконне заволодіння знайденим ним паспортом громадянина України. Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на заволодіння чужим паспортом громадянина України з метою його подальшого використання у власних цілях, з порушенням законного порядку, установленого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ «Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон», підняв з землі, тобто незаконно заволодів чужим паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 31 березня 2016 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та продовжував зберігати його при собі з метою подальшого незаконного використання.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.3 ст.357 КК України – незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом.

Він же, ОСОБА_3 , в кінці липня 2026 року, більш точного часу не встановлено, перебуваючи за адресою свого фактичного проживання по АДРЕСА_1 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння та те, що раніше знайдений ним паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданий 31 березня 2016 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є документом, що посвідчує особу власника та є підтвердженням громадянства України, посягаючи на встановлений державою порядок видачі паспортів громадянина України, розуміючи, що він не має можливості використати раніше привласнений паспорт через відмінності в ототожнюючій особу фотокартці, від`єднав існуючий в паспорті фотознімок на першій сторінці із зображенням власника паспорту, на місце якого, особисто вклеїв фотознімок з власним зображенням, і тим самим вчинив підроблення офіційного документу, який видається установою, що має право видавати та посвідчувати такі документи і який надає права. Згідно з висновком технічної експертизи документів № СЕ-19/124-26/11106-ПЧ від 17.08.2026, у зміст паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (виданого на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) внесено зміни шляхом заміни фотокартки на 1-й сторінці.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст.358 КК України – підроблення офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його підроблювачем.

Він же, ОСОБА_3 , перебуваючи неподалік магазину «Світанок», що по вул. Богдана Хмельницького, 78/а, в м. Каневі Черкаського району Черкаського області, був зупинений на законну вимогу поліцейського сектору кримінальної поліції відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області ОСОБА_5 , 10 серпня 2026 року о 13 год. 24 хв. на вимогу вказаного працівника поліції пред`явити документи що посвідчують особу для перевірки, реалізуючи свій умисел, направлений на використання завідомо підробленого документа – паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 31 березня 2016 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , пред`явив останньому вищевказаний паспорт громадянина України, достеменно знаючи, що даний документ підроблений, а саме – в нього вклеєно його особисте фото всупереч існуючому законному порядку, і тим самим використав завідомо підроблений документ.

Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.4 ст.358 КК України – використання завідомо підробленого документа.

Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника – ОСОБА_6 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженими правами на апеляційне оскарження, та згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, що підтверджується його заявою від 27.08.2026 на ім`я прокурора щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Судом шляхом дослідження відповідної заяви встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 обізнаний зі своїми правами, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи викладене, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінальних проступків без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч. 4 ст.358 КК України, доведена.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 :

за ч.3 ст.357 КК України, як незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом;

за ч.1 ст.358 КК України, як підроблення офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи і який надає права, з метою використання його підроблювачем;

за ч.4 ст.358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, тяжкість скоєних кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 12 КК України, зазначені кримінальні правопорушення за ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України відносяться до кримінальних проступків.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, посередньо характеризується за місцем проживання, перебував на обліку у лікаря-нарколога КНП «Канівська БЛ» з 2018 по 2019 рік, на обліку у лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

Одночасно судом враховується те, що санкцією ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України передбачено як альтернативні такі види основних покарань: штраф, пробаційний нагляд, обмеження волі.

Оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що обвинувачений ОСОБА_3 має стабільні та достатні джерела доходу, які б надавали можливість сплатити штраф у розмірах, передбачених санкціями ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України, суд вважає призначення покарання у виді штрафу є недоцільним.

Натомість призначення покарання у виді обмеження волі є занадто суворим покаранням для обвинуваченого та не відповідатиме принципу індивідуалізації.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є умисними, закінченими кримінальними проступками, обставини вчинення кримінальних правопорушень, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді пробаційного нагляду, із застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених п. 1, 2, 3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, вважаючи, що саме ця міра покарання з урахуванням обставин даного кримінального провадження буде достатньою для його виправлення та перевиховання і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та надасть можливість останньому довести розуміння своїх протиправних дій та своє виправлення.

Суд вважає, що саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправним діянням, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні за залучення експерта для проведення судової технічної експертизи документів №СЕ-19/124-26/11106-ПЧ від 17.08.2026 – 4813,60 грн. необхідно стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався, підстав для його застосування судом не встановлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370-371, 373-374, 376, 381, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.3 ст.357, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначити йому покарання:

за ч.3 ст.357 КК України – у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців;

за ч.1 ст.358 КК України – у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік;

за ч.4 ст.358 КК України – у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 2 (два) місяці.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі пунктів 1, 2, 3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_3 до пробаційного нагляду такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової технічної експертизи документів № СЕ-19/124-26/11106-ПЧ від 17.08.2026 у розмірі 4 813,60 (чотири тисячі вісімсот тринадцять гривень, 60 копійок).

Речові докази у кримінальному провадженні:

- паспорт громадянина України серія НОМЕР_1 , виданий 31 березня 2016 року Миронівським РВ ГУ МВС України в Київській області на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який передано до кімнати зберігання речових доказів відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в черкаській області – знищити;

- DVD-R диск з відеофайлами відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, який зберігається при матеріалах кримінального провадження № 12026255340000113 – залишити при матеріалах кримінального провадження № 12026255340000113.

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1