Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №695/3165/24 — Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3165/24

номер провадження 2/695/157/26

01 вересня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участі секретаря с/з – Оніщенко Н.В.,

представника позивача – адвоката Нестеренка І.О.,

представника третьої особи – адвоката Міщенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Золотоніської міської ради, третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Благодатне» про визнання права власності на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Нестеренка І.О., звернувся до суду з позовом до Золотоніської міської ради, третя особа СТОВ «Благодатне» з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 21 листопада 2022 року на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення, посвідченого приватним нотаріусом Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І., він придбав у Золотоніської міської ради 68/100 часток у праві власності на нежитлове приміщення з відповідною часткою надвірних споруд, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності позивача на зазначену частку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.11.2022 року.

Однак у процесі реалізації своїх прав власника позивач зіткнувся з неможливістю повноцінного володіння, користування та розпорядження придбаним майном (здійснення відчуження, передачі в іпотеку чи проведення технічного переоснащення) через відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про інших співвласників решти частки об`єкта. З метою з`ясування обставин представником позивача було скеровано адвокатські запити, за результатами розгляду яких виявлено наступне.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 262321089 від 18.06.2021 за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2389547971215 за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомості із розміром частки 1/1 за Золотоніською міською радою. Водночас, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 314863094 від 11.11.2022, за тим же самим реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2389547971215 та за тією ж адресою розмір частки Золотоніської міської ради у праві власності вже становив 68/100.

При цьому, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по об`єкту Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Благодатне, площа Свободи, буд. 2а, вбачається, що інші співвласники іншої частки 32/100 в державному реєстрі речових прав відсутні.

Крім того, на момент прийняття зазначених реєстраційних рішень у реєстрі вже існував відкритий ще 12.12.2019 року розділ № 1992903571215 на частину цього ж єдиного будинку побуткомбінату (загальною площею 39,3 кв.м), право власності на яку на підставі свідоцтва про право власності від 19.06.2012 року було зареєстровано за СТОВ «Благодатне» (колишнє СТОВ «Чапаєвське») за адресою: АДРЕСА_2 .

З наведеного слідує висновок, що нежитлове приміщення (побуткомбінат) в с. Благодатне, поділене в натурі на два об`єкти нерухомого майна з різними реєстраційними номерами об`єкта нерухомого майна: 2389547971215 та 1992903571215, з різними адресами, а саме площа Свободи, будинок 2а та площа Свободи, будинок 4а, але об`єкту нерухомості 1992903571215 належний СТОВ «Благодатне» припинено частку у праві спільної власності та присвоєно частку 1/1, а об`єкту нерухомості 2389547971215 попередньо належному Золотоніській міській раді, а наразі - ОСОБА_1 , прав часткової власності 68/100 не припинено.

Таким чином у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні відомості про те, що:

- на підставі рішення від 18.06.2021 № 58840741 державного реєстратора виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Познякової Руслани Вікторівни відкрито розділ на нежитлове приміщення № 2389547971215 та до цього розділу внесено запис про право власності № 42585919 за Золотоніською міською радою (код ЄДРПОУ 26536152). В подальшому запис про право власності № 42585919 було припинено у зв`язку з переходом права власності;

- на підставі рішення від 21.11.2022 № 65533731 приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Яни Іванівни внесено запис про право власності № 48490103 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 21.11.2022, укладеного між продавцем Золотоніською міською радою (код ЄДРПОУ 26536152) та покупцем ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Шипович Я. І., зареєстрованого в реєстрі за № 2440.

Отже, внаслідок таких дій реєстратора у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно виникло два паралельних, незалежних записи на одне й те саме нерухоме майно (єдину будівлю побуткомбінату), яким присвоєно різні адреси (буд. 2-а та буд. 4-а на площі Свободи) та сформовано конкуруючі об`єкти права власності. У подальшому на підставі оскаржуваного рішення приватного нотаріуса Шипович Я.І. від 21.11.2022 року до цього ж помилково відкритого розділу було внесено запис про перехід права власності на 68/100 часток до позивача ОСОБА_1 .

Посилаючись на положення статей 15, 16, 317, 319, 321, 356, 358, 365, 392 Цивільного кодексу України, а також статей 3, 10, 13, 14, 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», позивач наголошує, що наявність подвійної реєстрації та неузгодженість правового режиму об`єкта істотно порушують його титульні права власника частки.

З огляду на викладене, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд:

Скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Золотоніської міської ради Познякової Р.В. від 18.06.2021 року № 58840741 та рішення приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Шипович Я.І. від 21.11.2022 року № 65533731;

Припинити право власності за № 48490103 та закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 2389547971215;

Визнати за ОСОБА_1 право власності (у розмірі частки 1/1) на нежитлове приміщення , а саме 1-1, 1-2, 1-3, 1-4, 1-5, 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, головного будинку (літ. А-2) загальною площею 118,9 кв. м., навіс (літ. а1), огорожа №№1,2,5,6, ворота №3, хвіртка №4 за адресою АДРЕСА_1 , припинивши право часткової власності (розмір частки 68/100) ОСОБА_1 на нежитлове приміщення літ. А-2, загальною площею 173,7 кв.м., літ. а1 – навіс, а’ – навіс, надвірні споруди №1, огорожа, №2 огорожа, №3 ворота, №4 хвіртка, №5 огорожа, № 6 огорожа.

Ухвалою судді від 22.08.2024 відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Представник відповідача відзив на позовну заяву не подав, скерував до суду заяву у якій просив розгляд справи проводити за відсутності сторони відповідача, вирішення спору поклав на розсуд суду.

Третя особа - СТОВ «Благодатне» скерувала до суду письмові пояснення щодо позову про визнання права власності на нерухоме майно у яких зазначила, що СТОВ «Благодатне» володіє частиною єдиного нежитлового приміщення (побуткомбінату) загальною площею 39,3 кв.м (зокрема приміщеннями: коридор 2-1 площею 6,5 кв.м, котельня «а» площею 15,4 кв.м, погріб «б», вимощення «І», кабінет 2-2 площею 15,2 кв.м, коридор 2-4 площею 1,1 кв.м, туалет 2-5 площею 1,1 кв.м). Право власності на зазначені об`єкти було набуте на підставі свідоцтва про право власності від 19.06.2012 року та належним чином зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12.12.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 . Вказані обставини відомі позивачу на момент укладення зазначеного договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення та під час вчинення реєстраційних дій. Третя особа вважає, що відповідач під час реєстрації іншої частини нежитлового приміщення повинен був не присвоювати Рішенням №232 від 26.05.2021 частині цього приміщення побуткомбінату, яка належала Золотоніській міській раді, нову адресу, а саме пл. Свободи 2-а, с. Благодатне з послідуючою реєстрацією відповідної частки нерухомого майна в розмірі 68/100 часток від загальної площі 173,7 кв. м., а здійснити дії щодо визначення часток співвласників зі СТОВ «Благодатне», як власника 39.3 кв. м., та відповідної реєстрації спільної часткової власності цього об`єкта нерухомого майна. Тому, за таких обставин, СТОВ «Благодатне» вважає прийнятними і такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги позивача про скасувати рішення від 18.06.2021 №58840741 державного реєстратора виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Познякової Р.В. та рішення від 21.11.2022 №65533731 приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Яни Іванівни, оскільки цими рішеннями по суті було зареєстроване право власності на неіснуючий об`єкт нерухомості, оскільки на момент відкриття нового розділу у 2021 році міською радою в реєстрі вже існував належним чином оформлений та відкритий розділ на цю ж будівлю за іншою адресою (буд. 4-а),.

Щодо визнання права власності на 1/1 на вказане нежитлове приміщення за позивачем, третя особа категорично заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на практику Верховного Суду (справа №923/1283/16), згідно з якою судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне право власності, набуте раніше на законних підставах, у випадках, коли це право не визнається, заперечується, або оспорюється. Вказаним позовом позивач, придбавши за договором купівлі-продажу конкретно 68/100 часток, намагається всупереч умовам власного правочину та закону змінити форму власності з часткової на одноособову та підмінити судовим рішенням правовстановлюючий документ.

Ухвалою суду від 13.11.2024 підготовче провадження у даній справі закрито, справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позову наполягав повністю з підстав, які вказані у позовній заяві, вказував, що майно ОСОБА_1 придбав законно, а тому є його єдиним належним власником.

Ухвалою суду від 17 листопада 2025 року явка представника відповідача була визнана обов`язковою.

Під час судового засідання 25 березня 2026 року представник відповідача позовні вимоги визнав та пояснив, що під час первинного оформлення права власності на спірне майно міською радою розмір частки було визначено як 1/1. Згодом цю помилку виправлено із встановленням розміру частки 68/100, проте пояснити причину присвоєння об`єкту нерухомості іншої адреси він не зміг.

У подальшому представник відповідача в судові засідання не з`являвся, у зв`язку з чим розгляд справи здійснювався за його відсутності.

Представник третьої особи у судовому засідання не заперечував проти скасування рішень державних реєстраторів про реєстрацію майна, однак проти визнання права власності на нерухоме майно заперечував з підстав, які вказані в його письмових поясненнях.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

На підставі свідоцтва про право власності (серія та номер НОМЕР_1 ), виданого виконавчим комітетом Чапаєвської сільської ради (з урахуванням рішень виконкому № 118 від 25.11.2008, № 17 від 22.02.2011 та № 37 від 22.03.2012), за СТОВ «Чапаєвське» (правонаступником якого є СТОВ «Благодатне») було оформлено право власності на частину єдиного будинку побуткомбінату загальною площею 39,3 кв.м. До складу цього об`єкта увійшли: коридор (2-1) площею 6,5 кв.м, кабінет (2-2) площею 15,2 кв.м, коридор (2-4) площею 1,1 кв.м, туалет (2-5) площею 1,1 кв.м., котельня «а» площею 15,4 кв.м, погріб «б», вимощення «І». У подальшому, 12.12.2019, цей об`єкт було належним чином зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером № 1992903571215 із присвоєнням адреси: АДРЕСА_1 .

26.05.2021 Виконавчий комітет Золотоніської міської ради прийняв рішення за № 232, яким приміщенню побуткомбінату (що перебувало в комунальній власності та становило решту площі будівлі) було присвоєно окрему адресу: АДРЕСА_1 .

На підставі рішення органу місцевого самоврядування Золотоніської міської ради № 3-24/VIII від 28.01.2021 у Державному реєстрі речових прав 14.06.2021 було зареєстровано право комунальної власності за реєстраційним номером об`єкта № 2389547971215 (з розміром частки 1/1 станом на момент первинної реєстрації).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав № 314863094, за Золотоніською міською радою 14.06.2021 за тим же реєстраційним номером об`єкта № 2389547971215 та адресою (пл. Свободи, буд. 2-а) розмір частки у праві власності вже становив 68/100 (номер запису про право власності 42585919), що відповідало фактичному розподілу площ після виділення частини СТОВ «Благодатне».

За результатами проведення електронного аукціону (протокол № UA-PS-2022-10-15-000008-3 від 02.11.2022), затвердженого рішенням виконавчого комітету Золотоніської міської ради № 381 від 03.11.2022, та на підставі договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 21.11.2022 (посвідченого приватним нотаріусом Шипович Я.І., реєстровий № 2440), позивач ОСОБА_1 придбав у власність 68/100 часток у праві власності на нежитлове приміщення з відповідною часткою надвірних споруд (загальною площею 173,7 кв.м: головний будинок А-2, прибудова а, навіс а', огорожі № 1, 2, 5, 6, ворота № 3, хвіртка № 4) за адресою: АДРЕСА_1 . 21.11.2022 нотаріусом внесено запис про речове право № 48490103 за ОСОБА_1 на зазначені 68/100 часток.

Витребувана судом інвентаризаційна справа на об`єкт нерухомості за адресою площа Свободи, буд. 2-а (4-а) та дані доданого технічного паспорта у сукупності з матеріалами справи прямо підтверджують, що мова йде про одну і ту ж єдину капітальну будівлю (побуткомбінат), яка внаслідок технічних та адміністративних процедур була розділена в обліку на два окремих реєстраційних номери об`єкта (№ 1992903571215 та № 2389547971215) та отримала дві різні адреси (буд. АДРЕСА_3 ).

Орган місцевого самоврядування у листі Золотоніської міської ради від 26.06.2024 № 1508 підтвердив, що частина об`єкта нерухомого майна (32/100) фактично перебуває у власності СТОВ «Благодатне», тоді як інша частина (68/100) перебувала в комунальній власності міської ради і була реалізована на аукціоні на користь ОСОБА_1 .

Аналіз наведених доказів у їх сукупності свідчить про те, що об`єкт нерухомості, придбаний позивачем, із самого початку не був і не міг бути цілісною будівлею у стовідсотковій власності продавця.

Зі змісту договору купівлі-продажу від 21.11.2022 та витягів із реєстру чітко вбачається, що ОСОБА_1 придбав саме 68/100 часток нежитлового приміщення. З огляду на відкритість даних Державного реєстру речових прав та зміст правовстановлюючих документів, позивач під час укладення договору об`єктивно не міг не знати і не усвідомлювати, що купує лише частку у спірній будівлі, тоді як інша частина майна (32/100) належить іншій особі (СТОВ «Благодатне»).

За таких обставин необґрунтованими видаються доводи позивача про порушення його «титульного права» внаслідок неможливості одноособового розпорядження всім об`єктом. Здійснюючи купівлю майна у вигляді ідеальної частки (68/100), позивач свідомо погодився на правовий режим спільної часткової власності, який об`єктивно вимагає узгодження волі всіх співвласників (статті 356, 358 ЦК України). Позивач не може посилатися на порушення своїх прав через відсутність повноцінного одноособового контролю над майном, оскільки з моменту укладення правочину він усвідомлював, що купує майно не в повному розмірі (1/1), а лише у певній частці, правовий статус якої був відомий і зафіксований у реєстрах задовго до його придбання.

Частина 1 статі 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Згідно зі статтею 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 914/904/17.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно.

З матеріалів справи вбачається, що право власності ОСОБА_1 на придбане ним майно (68/100 часток нежитлового приміщення) ніхто із учасників справи — ані продавець (Золотоніська міська рада як відповідач), ані третя особа (СТОВ «Благодатне») — не оспорює і не заперечує.

Натомість, норми статті 392 Цивільного кодексу України вимагають обов`язкового доведення порушення відповідачем права власності (шляхом його оспорювання чи невизнання), за захистом якого звертається позивач. Проте судом під час розгляду справи не було встановлено жодних обставин оспорювання чи невизнання прав позивача на його частку з боку відповідача.

Фактично, заявляючи вимогу про визнання за ним права власності на весь об`єкт у розмірі частки 1/1, позивач намагається всупереч умовам власного правочину (договору купівлі-продажу частки від 21.11.2022) змінити форму власності з часткової на одноособову. Таке судове підмінить правовстановлюючий документ та розширить обсяг прав позивача до 100%, хоча на аукціоні та за договором останній набув виключно 68/100 часток.

Суд наголошує, що судове рішення не може створювати для особи нові права чи підміняти собою цивільно-правові угоди за відсутності для цього передбачених законом матеріально-правових підстав.

З огляду на викладене, позивачем не доведено ані наявності підстав для набуття права власності на весь об`єкт (1/1), ані факту порушення чи оспорювання його прав на законно набуті 68/100 часток, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову в цій частині у зв`язку з відсутністю у позивача матеріально-правових підстав звертатися з таким позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

Отже, відповідно до норм статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту. Обрання ж ним неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (узгоджується із постановою Верховного Суду від 16.04.2024 у справі № 914/2736/21).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Аналіз практики Верховного Суду свідчить, що при вирішенні спорів щодо нерухомого майна визначальне значення має не формальне оспорювання державної реєстрації права власності, а правильне визначення характеру порушеного права та обрання належного й ефективного способу його захисту.

За таких обставин вимоги про скасування рішень державного реєстратора, записів про державну реєстрацію права власності чи інших похідних реєстраційних дій самі по собі не забезпечують відновлення порушеного права.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання права власності за позивачем на 1/1 на вказане нежитлове приміщення, суд доходить висновку, що інша частина позовних вимог, а саме про скасування рішення державного реєстратора виконавчого комітету Золотоніської міської ради Черкаської області Познякової Р.В. від 18.06.2021 за №58840741 та рішення приватного нотаріуса Золотоніського районного нотаріального округу Черкаської області Шипович Я.І. від 21.11.2022 за №65533731, з припиненням права власності №48490103 і закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №2389547974215 також не підлягає задоволенню у зв`язку з неналежним та неефективного способом захисту.

Суд наголошує, що відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, державна реєстрація прав сама по собі не є підставою для виникнення права власності, а є лише офіційним визнанням державою вже набутого особою права. Спір завжди має стосуватися самого цивільного права, а не запису в реєстрі. Вимоги про скасування рішень державного реєстратора чи закриття реєстраційних розділів самі по собі, у відриві від захисту цивільного права на майно, не забезпечують відновлення володіння чи користування спірним об`єктом, оскільки реєстр відображає стан правовідносин, але не породжує їх автоматично.

У разі задоволення судом позову в тій редакції, в якій його подав позивач — тобто через скасування рішень і закриття дублюючого розділу № 2389547971215 — наслідки для самого ОСОБА_1 будуть негативними. Позивач у такому випадку залишиться виключно з договором купівлі-продажу саме частки нежитлового приміщення та повністю позбавлений будь-якої державної реєстрації чи обліку свого майна.

Його придбані 68/100 часток «залишаться» в реєстрі у закритому розділі, тоді як у первинному розділі № 1992903571215 і надалі буде наявний запис про право власності третьої особи (СТОВ «Благодатне») на весь об`єкт у розмірі 1/1. Такий результат не лише не захистить права позивача, а навпаки — порушить їх, остаточно позбавивши його можливості будь-коли реалізувати свої правомочності власника.

Захист порушеного права у ситуації подвійної реєстрації та наявності конкуруючих об`єктів повинен здійснюватися через належні матеріально-правові механізми, які б безпосередньо зачіпали речові права на майно (наприклад шляхом пред`явлення вимоги в порядку віндикації, або оскарження правовстановлюючого документа третіх осіб із визнанням права спільної часткової власності в первинному об`єкті № НОМЕР_2 ). У разі застосування належного способу захисту вимога про закриття помилково відкритого дублюючого розділу заявляється виключно як похідна, технічна дія, що забезпечує виконання рішення суду про перерозподіл часток у первинному реєстрі.

Оскільки позивач самостійно визначив спосіб захисту, який є завідомо неефективним, не відповідає змісту спірних правовідносин і в разі задоволення спричинить негативні правові наслідки для нього самого, суд позбавлений можливості задовольнити такі позовні вимоги.

За цих підстав суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України витрати по оплаті судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12,13,81,141,259,263,267,279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Золотоніської міської ради, третя особа: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Благодатне» про визнання права власності на нерухоме майно – відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Середа Л.В.