Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №567/1895/24 — Острозький районний суд Рівненської області

Справа №567/1895/24

Провадження №1-кп/567/29/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

захисника – адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024181170000244 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Полтава, зареєстрованого за місцем проживання та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України

в с т а н о в и в:

12.09.2024 близько 20:45 год., тобто в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, яким введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, та після чого неодноразово продовжено, востаннє Указом Президента України №469/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №3891-IX від 23.07.2024, яким продовжено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 12.08.2024 строком на 90 діб, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні вбиральні АЗС ТОВ «ОККО-Драйв» №РН15, що у м.Острог по вул.Гальшки Острозької, 30 Рівненської області, керуючись раптово виниклим умислом на таємне викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, шляхом вільного доступу, таємно викрав мобільний телефон марки «Apple Iphone 12» 128 Gb», вартістю 15362 грн. 67 коп., із встановленою в ньому сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» вартістю 150 грн., які на праві приватної власності належать оператору АЗС ТОВ «ОККО-Драйв» №РН15 ОСОБА_6 , та які остання з власної необережності залишила в приміщенні вбиральні.

Після реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_5 разом із викраденим майном покинув територію АЗС та таким чином розпорядився ним на власний розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 15512 грн. 67 коп.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 , якому на підставі ст.36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12024181170000244 від 13.09.2024 та обвинуваченим у цьому провадженні ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 02.09.2026 було укладено угоду про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.468, 469, 470, 472 КПК України. Потерпілою надано письмову згоду прокурору на укладення такої угоди.

Згідно умов вказаної угоди прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, щодо обставин, викладених в обвинувальному акті від 11.11.2024, ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, вчинення якого ставиться йому у провину.

Сторони угоди за взаємною згодою визначили вид та міру покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 у разі затвердження такої угоди, а саме за ч.4 ст.185 КК України, з застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги КК України та КПК України, просить угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні, підтримавши угоду, повністю визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України в обсязі обвинувачення, підтвердив фактичні обставини справи та пояснив, що розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом та дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання. Зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Захисник в судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечив, зазначивши, що його підзахисний свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнає, угоду про визнання винуватості уклав добровільно, зауважень до правильності кваліфікації дій обвинуваченого немає.

Потерпіла ОСОБА_6 подала заяву, в якій підтвердила згоду прокурору на затвердження угоди про визнання винуватості.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Відповідно до ч.4 ст.469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Потерпілою надано письмову згоду прокурору на укладення угоди про визнання винуватості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винуватим, відноситься до тяжкого злочину, санкція якого не передбачає інших видів покарання, окрім позбавлення волі.

Міра покарання, узгоджена сторонами угоди, не відповідає санкції, яка передбачена ч.4 ст.185 КК України.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Відповідно до ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

При вирішенні справи суд на підставі ст.66 КК України враховує, що обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_5 є його щире каяття, відшкодування заподіяних збитків, те, що ОСОБА_5 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, 17.02.2016 нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції», 21.08.2020 нагороджений медаллю «За службу Україні», 07.10.2021 нагороджений орденом «Сталевий хрест непереможних», а також переказ обвинуваченим 01.09.2026 грошових коштів на потреби Збройних Сил України.

В той же час суд враховує і те, що обвинувачений за місцем проживання та попередньої роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, навчається в аспірантурі Рівненського державного гуманітарного університету.

Водночас, при вирішенні справи суд виходить і з того, що обставин, передбачених ст.67 КК України як таких, що обтяжують покарання обвинуваченого немає.

З врахуванням викладеного, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , думку потерпілої, яка не наполягає на позбавленні обвинуваченого волі, особу обвинуваченого, повне відшкодування ним заподіяних збитків, а також те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення та запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, з застосуванням ст.69 КК України, оскільки існує декілька обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (думка потерпілої, повне відшкодування заподіяного збитку та переказ обвинуваченим грошових коштів на потреби Збройних Сил України, що в умовах повномасштабної агресії рф проти України вказує на активну життєву позицію ОСОБА_5 ), та вважає за необхідне призначити йому узгоджене сторонами угоди покарання із застосуванням положень ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 грн.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.

Оцінюючи зміст угоди та суб`єктивне сприйняття угоди сторонами, судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, які передбачено ст.476 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що укладення угоди сторонами є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Враховуючи викладене, оскільки умови угоди відповідають вимогам КПК України, КК України та інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, суд, враховуючи заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану та наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості.

За таких обставин суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що ОСОБА_5 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), діючи в умовах воєнного стану, а тому кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України, за якою належить призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання.

При цьому, вирішуючи справу, суд виходить з того, що заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала, кому належить це майно, або мала підстави вважати, де знаходиться власник речі, і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.

Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення обвинуваченого та відповідає загальним засадам призначення покарання.

Клопотань про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 до суду не надходило.

При вирішенні питання про відшкодування процесуальних витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КПК України, витрати, пов`язані із залученням експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про залучення експерта. Залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, а також проведення експертизи за дорученням слідчого судді або суду здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.

Згідно ч.2 ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що витрати на проведення судової товарознавчої експертизи по даному кримінальному провадженню становлять 1591 грн. 80 коп., а відтак суд приходить до висновку про наявність фактичних та правових підстав для стягнення з ОСОБА_5 витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.

Цивільний позов потерпілою не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог п.7 ч.9 ст.100 КПК України, згідно якої документи, що є речовими доказами, залишаються а матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання та відповідно до вимог п.5 ч.9 ст.100 КПК України, згідно якої гроші, цінності та інше майно, які були об`єктом кримінального правопорушення, повертаються законним володільцям.

Керуючись ст.100, 374, 475 КПК України, суд

з а с у д и в:

затвердити угоду від 02.09.2026 про визнання винуватості, укладену між прокурором Острозького відділу Здолбунівської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та з застосуванням ст.69 КК України, призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20400 гривень.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертизи в розмірі 1591,80 грн.

Речовий доказ у справі – мобільний телефон марки «Apple Iphone 12» 128 Gb» вважати повернутим потерпілій ОСОБА_6 відповідно до збережної розписки, диск для лазерних систем зчитування – зберігати при матеріалах кримінального провадження протягом всього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд Рівненської області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_1