Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №530/1834/26 — Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1834/26

Номер провадження 1-кп/530/232/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" вересня 2026 р. м. Зіньків

Зіньківський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

розглянувши в приміщенні суду м. Зіньків, Полтавської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження №12026175490000113 від 07.07.2026 року, по обвинуваченню

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лелюхівка Новосанжарського району Полтавської області, українця, громадянина України, мешканець АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені у вчиненні кримінальних проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2025 №33 ОСОБА_3 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

04.07.2026 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на законних підставах перебували у веранді житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 .

В ході розмови у ОСОБА_3 із ОСОБА_4 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_3 виник умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

Після чого, ОСОБА_3 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, умисно зжав кисть правої руки в кулак та завдав одного удару кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_4 , а саме в ніс, в результаті чого спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді гематоми носа від спинки до кінчика з переходом на обидва повіки обох очей, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №130 від 09.07.2026 кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбачених ч.2 ст.125 КК України, повністю згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами скоєного ним проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст.349 КПК України, і у присутності захисника адвоката ОСОБА_5 подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.

Добровільність рішень ОСОБА_3 , викладені ним у заяві і підтверджені захисником ОСОБА_5 , що його представляв.

Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згодний з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали справи, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, а саме завдав умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

У відповідності до частини 2 ст.382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаних кримінальних проступків беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за, ч.2 ст.125 КК України.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, особу винного, який раніше не судимий, обставини, що пом`якшують покарання, - щире каяття, відсутність обставини, які обтяжують покарання, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального проступку передбаченого ч.2 ст.125 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.

Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

СуддяОСОБА_1