Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №527/754/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/754/26

провадження 2/527/770/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Свістєльнік Ю.М.,

з участю секретаря судових засідань – Мороз Ю.І.,

представника позивача – Покотило А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який подано представником ОСОБА_2 до Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

24 березня 2026 року представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог вказала, що позивачка є власницею житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що складається з: 5/6 частки житлового будинку літ «А.а.аг», житловою площею 30.6 м., загальною площею 47.2 кв.м., відповідної частки господарських будівель: сараю-літньої кухні літ. «Б», гаража літ. «б», вбиральні літ «В»., огорожі № 1, колодязя літ. «К», що знаходиться в АДРЕСА_1 . Належать:1/2 частка якого на підставі Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданого Глобинською державною нотаріальною конторою Полтавської області 26 жовтня 1971 року за реєстром № 1048 (помилково в свідоцтві про право на спадщину вказано 1046), зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 13 березня 1987 року в реєстрову книгу № 14 за номером 2392, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка, ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав: 1/4 частка якого на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Глобинською державною нотаріальною конторою Полтавської області 26 жовтня 1971 року за реєстром № 1048, зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 13 березня 1987 року в реєстрову книгу № 14 за номером 2392, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка, ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав та 1/12 частка якого на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Глобинською державною нотаріальною конторою Полтавської області 26 жовтня 1971 року за реєстром № 1048, зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 13 березня 1987 року в реєстрову книгу № 14 за номером 2392, що належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого на 1/3 була його мати ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка, ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав.

Зазначила, що після смерті матері, ОСОБА_4 , позивачка, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав є власницею житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) у розмірі 5/6 частки житлового будинку.

Відповідно до домової книги житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ), позивач зареєстрована за адресою зазначеного житлового будинку.

Позивачка оплачує комунальні послуги, а саме: розподіл природного газу, електроенергія.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 присвоєно кадастровий номер 5320610100:50:001:0821.

Згідно письмових пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , позивач фактично доглядає за будинком, робила косметичний ремонт в середині приміщення, роботи по двору та доглядала за територією. Протягом усього часу не бачили осіб які претендували на частку будинку, не брали участі в догляді.

Вказала, що з моменту смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач з 2015 року - відкрито, добросовісно, безперервно володіє житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Фактично, мати позивача, ОСОБА_4 прийняла спадщину, але не оформила належним чином право власності. Мати позивача довгий час хворіла на рак, що підтверджується довідкою ЛКК, тому не мала можливості здійснювати догляд за житловим будинком за адресою: АДРЕСА_2 . Тому позивач здійснювала догляд самостійно.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості з державного реєстру права власності на нерухоме майно, за вказаними парламентами запиту (житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 - відсутні.

Згідно довідки № 61/6676 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Управління міського майна КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 30.12.2025 станом на 28.12.2012 року за адресою: АДРЕСА_1 , нерухоме майно за ОСОБА_3 зареєстровано 1/2 частка на підставі Свідоцтва на право власності на частку в спільному майні подружжя, видане Глобинською державною нотаріальною конторою 26.10.1971 р. за р. № 1048. Та 1/4 частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Глобинською державною нотаріальною конторою 26.10.1971 р. за р. № 1048. А також ОСОБА_5 1/4 частка на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, видане Глобинською державною нотаріальною конторою 26.10.1971 р. за р. № 1048.

Отже вказала, що зазначені відомості свідчать, що станом на 28.12.2012р. останніми власниками житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) були: ОСОБА_3 (1/6 частка будинку) та ОСОБА_5 (1/4 частки житлового будинку) на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, видане Глобинською державною нотаріальною конторою 26.10.1971 р. №1048 та №1046. У свідоцтві про право на спадщину зазначено, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 і спадкоємцем якого на 1/3 частки майна була його мати - ОСОБА_3 . Інші відомості відсутні.

Відомості про можливих спадкоємців житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ) - відсутні. Тому, 1/6 частини будинку залишається не у власності позивача.

Відповідно до Технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) площа будинку становить 47,2 кв.м. Тобто, у позивачки немає можливості користуватись площею у розмірі 1/6 або 7,9 кв.м.

Таким чином, позивач вважає, що з 2015 року цілком добросовісно заволоділа чужим майном. Вважає себе і на цей час добросовісним володільцем цього нерухомого майна, оскільки протягом тривалого часу утримує та ремонтує будинок і всі господарські будівлі й споруди, сплачує за спожиті житлово-комунальні послуги за весь будинок, доглядає за всією присадибною ділянкою.

Посилаючись на викладене, представник позивач просила суд визнати за позивачем право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, що складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, позначеного у технічній документації літерою «А,а,аг», загальна площа 47,2 кв.м.; житловою площею 30,6 кв.м.; сарай - літню кухню літера літера «Б», гараж літера «б», вбиральня літера «В», колодязь літера «К», огорожу - №1, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, прохала їх задовольнити та надала пояснення ідентичні викладеним у позовній заяві.

У судове засідання позивач не з`явилася, належним чином повідомлена про час та місце судового розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду справи.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Згідно паспорту громадянина України № НОМЕР_1 , виданого органом 5312, 28.11.2016 року, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.9).

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 18.01.1995 року, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася ОСОБА_8 та її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_4 (а.с.11).

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 17.09.2016 року, ОСОБА_8 після одруження отримала прізвище « ОСОБА_10 » (а.с.12).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади №2025/016430729 від 06.11.2025 року, Глобинська територіальна громада надала інформацію про реєстрацію місця проживання позивача ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , з 06.11.2025 року (а.с.14).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 08.10.2015 року, померла ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.61).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 13.05.2021 року, померла ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.26).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 16 вересня 2022 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після померлої ОСОБА_4 , що складається з: 5/6 частки житлового будинку літ «А.а.аг», житловою площею 30.6 м., загальною площею 47.2 кв.м., відповідної частки господарських будівель: сараю-літньої кухні літ. «Б», гаража літ. «б», вбиральні літ «В»., огорожі № 1, колодязя літ. «К», що знаходиться в АДРЕСА_1 . Належать:1/2 частка якого на підставі Свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданого Глобинською державною нотаріальною конторою Полтавської області 26 жовтня 1971 року за реєстром № 1048 (помилково в свідоцтві про право на спадщину вказано 1046), зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 13 березня 1987 року в реєстрову книгу № 14 за номером 2392, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка, ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав: 1/4 частка якого на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом виданого Глобинською державною нотаріальною конторою Полтавської області 26 жовтня 1971 року за реєстром № 1048, зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 13 березня 1987 року в реєстрову книгу № 14 за номером 2392, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка, ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав та 1/12 часка якого на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Глобинською державною нотаріальною конторою Полтавської області 26 жовтня 1971 року за реєстром № 1048, зареєстрованого в КП «Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації» 13 березня 1987 року в реєстрову книгу № 14 за номером 2392, що належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем якого на 1/3 була його мати ОСОБА_3 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якої була її дочка, ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с.27).

Згідно технічного паспорту від 25 січня 2022 року, він виготовлений на замовлення ОСОБА_1 на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.31-45).

Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Зі змісту висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17/, а також у постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вбачається, що при вирішенні спорів, пов`язаних з набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, правомірність набуття права власності на майно, добросовісності та безтитульності, безперервності володіння ним без правової підстави.

Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість та безперервність володіння ним без правової підстави, добросовісність заволодіння майном, факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Володіння без правової підстави - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку законну підставу володіння чужим майном.

Аналізуючи поняття добросовісності володіння як ознаки набувальної давності за статтею 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

Даний висновок підтверджується у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в цивільній справі № 645/2540/17-ц.

У постанові від 27 червня 2019 року у справі № 175/2338/16-ц (провадження № 61-2017св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду вказав на те, що за набувальною давністю може бути визнано право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, а також на майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.

Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також, в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим, як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Окрім того, враховуючи положення частини першої та третьої статті 1277 ЦК України слід дійти висновку, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням, у встановленому вказаною статтею порядку.

Як вбачається з наданих пояснень позивача, нею зазначено, що з моменту смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вона з 2015 року відкрито, добросовісно, безперервно володіє житловим будинком, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ). Фактично її мати - ОСОБА_4 прийняла спадщину, але не оформила належним чином право власності. Також, відомості про можливих спадкоємців житлового будинку відсутні. Тому, 1/6 частини будинку залишається не у власності Позивача та у неї немає можливості користуватись площею у розмірі 1/6 або 7,9 кв.м.

Таким чином, позивач вважає, що з 2015 року цілком добросовісно заволоділа чужим майном. Вважає себе і на цей час добросовісним володільцем цього нерухомого майна, оскільки протягом тривалого часу утримує та ремонтує будинок і всі господарські будівлі й споруди, сплачує за спожиті житлово-комунальні послуги за весь будинок, доглядає за всією присадибною ділянкою.

Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є спадкоємицею майна за заповітом належного померлій ОСОБА_4 , а саме 5/6 частки житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ).

Встановлені судом обставини по справі свідчать про те, що позивач була обізнана відносно того, що власником житлового будинку, який є предметом спору та на який позивач просить визнати право власності за набувальною давністю, була померла ОСОБА_3 , спадкоємцем якої була її дочка ОСОБА_4 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав, що виключає можливість набуття майна позивачем у власність за набувальною давністю. Отже, позивач не може вважатися такою, що набула у власність спірне житлове приміщення за набувальною давністю.

А тому, звертаючись з даним позовом до суду, позивач фактично намагається узаконити право власності на нерухоме майно за набувальною давністю всупереч встановленому законом порядку оформлення спадкового майна.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 344 ЦК України, ст.ст. 35, 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 , який подано представником ОСОБА_2 до Глобинської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_4 , рнокпп: НОМЕР_6 );

Представник позивача: ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_5 );

Відповідач: Глобинська міська рада Кременчуцького району Полтавської області (місцезнаходження: 39000, Полтавська область, Кременчуцький район, м. Глобине, вул. Центральна, 285, код ЄДРПОУ: 22547673).

Суддя Ю. М. Свістєльнік