Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №527/1897/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1897/26

провадження 2-а/527/19/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області у складі: головуючого судді - Свістєльнік Ю.М., за участі секретаря судового засідання - Мороз Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , поданого адвокатом Глушко Зоєю Вікторівною до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа Інспектор 2 взводу 1 роти УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області старший лейтенант поліції Барсегян Наіра Дмитрівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Глушко Зоя Вікторівна звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з вищевказаним позовом, в якому просила суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7436916 від 25.06.2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн. та вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позову вказала, що 25.06.2026 року близько 08:30 год., позивач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Skoda Octavia А7, державний номер НОМЕР_1 , в м. Кременчук був зупинений працівниками поліції, які повідомили, що він рухався зі швидкістю 78 км/год та порушив п. 12.4 ПДР України ПДР України.

В свою чергу, з зазначеною постановою позивач не згоден, оскільки ПДР України він не порушував. Зауважив, що законодавець змінив положення ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» та аналіз цих змін дає можливість вважати, що саме починаючи з 17.03.2021 поліція зобов`язана закріплювати техніку, що здійснює фіксацію порушень правил дорожнього руху не в автоматичному режимі, отже, твердження поліцейських стосовно правомірності використання приладу TruCam з рук є помилковим, а постанова є протиправною. Також наголошував на тому, що інспектором поліції не було дотримано встановленого статтями 279 та 280 КУпАП порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, інспектор поліції не дотримувалася процесу розгляду справи та навіть не мала наміру встановлювати обставини визначені у ст.280 КУпАП України, не оголосила та не вручила ОСОБА_1 постанову.

В додаткових поясненнях у справі представник позивача звертає увагу на те, що з наданого відповідачем відеозапису вбачається, як інспектор Барсегян Н.Д. ще до початку розгляду справи оголосила ОСОБА_1 суму штрафу та порядок його сплати, недотримала послідовності процесу розгляду справи, не надала позивачу докази на які він чекав та які вона спочатку зобов`язалася йому надати, але потім відмовила, фактично повідомивши, що справу вже розглянуто, не оголосивши прийнятої постанови та не вручивши її позивачу, всупереч вимог норм ст. 285 КУпАП та п. 5 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395. Крім того, наголошувала, що з урахуванням принципу верховенства права, не можуть братися до уваги доводи відповідача про те, що інструкцією до приладу ТгuСаm передбачається проведення заміру швидкості в ручному режимі, адже при ухваленні рішення суд повинен керуватися виключно законами, зокрема ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Окремо звертала увагу на те, що з відео фіксації приладу TruCam вбачається відсутність таких координат як широта та довгота, які автоматично формуються самим приладом під час здійснення вимірювання швидкості та є обов`язковими, проте такі відсутні, що може свідчити про некоректність роботи технічного засобу. Таким чином, представник позивача просила суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 09 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі. Встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.07.2026 року відповідач - представник Департаменту патрульної поліції, надав до суду відзив на позовну заяву, де прохав відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки пояснення позивача викладені в позовній заяві щодо обставин, які мали місце в дату та час, вказані в оскаржуваній постанові, не заслуговують на увагу, не відповідають дійсним обставинам та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Також надав клопотання з проханням відмовити позивачеві у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

Третя особа ОСОБА_2 пояснень щодо адміністративного позову не надала.

У судове засідання позивач та його представник не з`явилися, надали заяву, в якій просять справу розглянути без їх участі, підтримали позовні вимоги, прохали їх задовольнити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду справи. У наданому відзиві на позов представник Департаменту патрульної поліції прохав розглядати справу за його відсутності.

Враховуючи наведене та вимоги ст. 205 ч. 1 КАС України, суд вважає, що справу слід розглянути у відсутності позивача та відповідачів, на підставі наявних доказів, яких достатньо для вирішення справи по суті.

Відповідно до ст. 229 ч. 4 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, інспектором 2 взводу 1 роти УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Барсегян Наірою Дмитрівною складено постанову серії ЕНА № 7436916 від 25.06.2026 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі на підставі ч. 1 ст. 122 КпАП України.

Зі змісту постанови серії ЕНА № 7436916 від 25.06.2026 року встановлено, що до ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. з зазначенням, що 25.06.2026 року о 08:29:01 год., у м. Кременчук по проспекту Лесі Українки, 77, водій керуючи ТЗ перевищив встановлені обмеження швидкості руху в населеному пункту більше ніж на 20 км/год та рухався зі швидкістю 78 км/год., чим порушив п. 12.4. ПДР – Порушення швидкості руху в населених пунктах.

Судом встановлено, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення інспектором УПП Барсегян Н.Д. як уповноваженою посадовою особою органу поліції, що передбачено ст.276 КУпАП.

Разом з цим, з наданого відповідачем відеозапису встановлено, що інспекторами поліції був зупинений автомобіль Skoda Octavia А7, д.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , якому було повідомлено про порушення ним швидкісного режиму, з чим останній не погодився та попросив надати докази, зокрема і інструкцію по використанню приладу вимірювання швидкості. Інспектор Барсегян Н.Д. попросила іншого працівника поліції принести докази, однак не дочекавшись доказів одразу повідомила водію його права та обов`язки й оголосила ОСОБА_1 суму накладеного на нього штрафу та порядок його сплати, фактично провівши розгляд справи о 8:34 год. Водій запитав чи вже розглянута справа та чому йому докази не надали, адже у нього є заперечення та оголосив клопотання про відкладення розгляду справи. Інспектор повідомила, що справа розглянута та постанова прийде йому за домашньою адресою.

З наданого відеозапису вбачається недотримання уповноваженою посадовою особою органу поліціїу процесу винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, визначеної КУпАП України процедури, що призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення та інших прав, визначених статтею 268 КпАП України, що є самостійною підставою для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Аналогічний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 березня 2018 року № 690/233/17 та від 31 січня 2019 року № 760/10803/15-а.

У постанові від 17 липня 2019 року у справі № 655/470/16-а Верховний Суд підкреслив, що стаття 278 КУпАП України вказує на те, що працівник патрульної поліції зобов`язаний дотримуватись вимог статті 283 КУпАП України, яка зазначає, що постанова виноситься тільки за результатами розгляду справи.

Таким чином, положення КУпАП України закріплюють процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на правову допомогу.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Наказом МВС України від 06.11.2015 за №1376, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 01.12.2015 року за № 1496/27941 затверджена Інструкція з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції (далі - Інструкція).

Пунктом 9 розділу ІІІ Інструкції зазначено, що розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка.

Відповідно до п.5 розділу IV Інструкції Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП). Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається поштою рекомендованим листом особі, стосовно якої її винесено.

Копія постанови в той самий строк вручається або надсилається потерпілому на його прохання. Копія постанови вручається під підпис. У разі якщо копія постанови надсилається, про це робиться відповідна відмітка у справі (стаття 285 КУпАП).

У випадках, передбачених статтею 258 КУпАП, копія постанови у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення (стаття 285 КУпАП).

Згідно з п.6 розділу IV Інструкції постанова набирає законної сили після її вручення особі, або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні.

Судом встановлено, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , як особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, спочатку було оголошено суму штрафу та порядок його сплати, що фактично є стадією завершення розгляду справи, перед чим не було роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що підтверджується оглянутим судом відеозаписом з боді-камери. З правами та обов`язками ОСОБА_1 було ознайомлено вже після винесення постанови, тому суд приходить до висновку, що постанова винесена без дотримання вимог ст. 268 КУпАП та процесуального порядку, передбаченого розділом IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 за №1376.

На думку суду, такі дії інспектора порушують права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і тим самим, свідчать про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, що має наслідком скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз`яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства, покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, 27.02.2020 року у справі №344/4629/16-а.

Крім того, як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 постанови).

При цьому, зміст оскаржуваної постанови не містить висловлених ОСОБА_1 доводів та заперечень, які він висловлював, що відображено на дослідженому судом відеозаписі.

Суд наголошує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач не довів, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, та не заперечується відповідачем, що лазерний вимірювач швидкості «TruCAM» не був встановлений стаціонарно, а знаходився в руках працівника поліції.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що такі твердження позивача про розміщення приладу TruCam спростовуються приписам статті 40 Закону України «Про національну поліцію» та інструкція приладу передбачає використання його в ручному режимі.

Проте, на переконання суду, доводи відповідача щодо використання лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCam і вимірювання швидкості руху, в спосіб «тримаючи прилад в ручному режимі», є помилковими.

Так, статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» регламентовано застосування технічних приладів, технічних засобів та спеціалізованого програмного забезпечення.

За змістом ч.1 ст.40 цього Закону в редакції на час фіксації події, що є предметом оцінки суду, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних повітряних суднах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Отже, слід дійти висновку, що даною нормою закону встановлений порядок застосування, зокрема, технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та засобів фото- і кінозйомки, відеозапису. Так, технічний засіб з виявлення та/або фіксації правопорушень має бути монтований/розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель. Інших способів використання технічних засобів, а ніж ті, які визначені в ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», законодавцем не визначено.

Таким чином, суд констатує, що лазерний вимірювач швидкості ТЗ TruCAM LTI 20/20 № ТС008455, який у розумінні положень статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» є технічним засобом з виявлення та/або фіксації правопорушень, що не був закріплений (розміщений) в порядку, передбаченому ст.40 Закону, а знаходився в руках поліцейського, не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результати якого можуть розглядатися судом як доказ у справі.

Використання уповноваженою особою лазерного вимірювача швидкості ТЗ TruCAM в спосіб тримання в руках, не може бути визнаний таким, що відповідає нормам статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки за змістом цієї норми технічний засіб може бути монтований / розміщений по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Так, значення слів «монтований/розміщений» в контексті наведеної статті закону слід розуміти так, що технічний засіб має бути або ж вмонтований, або ж розміщений стаціонарно (статично), що виключало б можливість його руху (механічного (регулярного чи випадкового) коливання предмета навколо точки рівноваги) під час вимірювання швидкості. При цьому, використання технічного засобу в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено.

Стосовно Інструкції по експлуатації приладу ТruCAM (цифрова відеокамера, вимірювач швидкості, GPS), що знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет (далі - Інструкція), слід зауважити, що відповідно до Розділу 3 «Системний та інформаційний екран» її користувач самостійно додає данні до наступних опцій: ім`я оператора, місце розташування, відеорежим, особистий номер, обмеження швидкості, захват швидкості, відстежуючий відеорежим.

У полі «місце розташування» можливо зазначити вулицю, місто, тощо. Використовуючи стилус та екранну клавіатуру користувач заповнює необхідну інформацію. Максимум 59 символів.

Відповідно до Розділу 9 «TruCam Переглядач» Інструкції комп`ютерна програма TruCam розроблена фірмою ПП «Діректон» (Україна, Київ) при технічному сприянню виробника приладу TruCam LTI 20/20 і призначена для друку фотододатків.

Оператор приєднує прилад до персонального комп`ютеру відповідно до Правил опломбування приладу TruCam LTI 20/20, переглядає і роздруковує накопичені приладом файли у вигляді фотододатків.

Файли, що накопичуються приладом мають унікальні імена, які не повторюються.

Програма автоматично друкує на фото додатку наступні дані: швидкість ТЗ, дата вимірювання, час вимірювання, широта місця вимірювання, довгота місця вимірювання, серійний номер приладу, унікальне ім`я файлу. Вказані дані є критичними.

Ім`я оператора, код оператора, вулиця місця вимірювання, код вулиці, дата калібрування, версія мікропрограми приладу є не критичними даними.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи фото/відео з приладу Trucam LTI 20/20 інспектором зафіксовано швидкість ТЗ 78 км/год, дату та час вимірювання 06/25/2026 о 08:28:49, серійний номер приладу: ТС008455, унікальне ім`я файлу: 1782376129_74200_0625_082849.jmx.

Проте, дані щодо широти місця вимірювання та довготи місця вимірювання на знімку відсутні.

Суд зауважує, що відсутність даних широти місця вимірювання, довгота місця вимірювання, які є критичними та повинні автоматично відтворюватися програмним забезпеченням без будь якого штучного втручання, також дає суду підстави ставити під сумнів точність роботи приладу TruCAM в момент вимірювання швидкості.

Статтею 74 КАС України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому суд враховує, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.

Зважаючи на встановлені обставини та проаналізувавши наданий відповідачем відеозапис, суд дійшов переконання, що інспектор при розгляді справи допустив порушення вимог ст. 268 КУпАП, що стало наслідком притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП, крім того не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем п. 12.4. ПДР України.

Відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача ним виконані вимоги ст. 268 КУпАП, у зв`язку з чим вважає, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Суд зазначає, що сам факт складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.

Згідно ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень, у справах про притягнення до адміністративної відповідальності суд має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім іншого представник позивача при зверненні до суду просила стягнути з відповідача понесені позивачем по справі судові витрати.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" в розмірі 532,48грн.

За таких обставин понесені позивачем ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 532,48 грн. підлягають стягненню на його користь.

Згідно ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд зазначає, що ст. 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог ч. 5 ст. 134 КАС України щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Статтею 19 Закону № 5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Верховним Судом, зокрема у своїх постановах від 27.06.2018 у справі №826/1216/16; від 17.09.2019 у справі №810/3806/18; від 31.03.2020 у справі №726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем до матеріалів справи подано: копію договору про надання правової допомоги б/н від 25.06.2026 року, копію розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 25.06.2026 року, копію акта виконаних робіт за договором від 25.06.2026 року; копію квитанції №260706-1 від 07.07.2026 року про оплату гонорару на суму 2800,00 грн.; ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання про наявність підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.3,9,10,11,72,77,242,245,246,286 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , поданого адвокатом Глушко Зоєю Вікторівною до Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції, третя особа інспектор 2 взводу 1 роти УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області старший лейтенант поліції Барсегян Наіра Дмитрівна про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у виді штрафу у розмірі 340 грн. серії ЕНА № 7436916 від 25.06.2026 року скасувати, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесені судові витрати в розмірі 532,48 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2800,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст.286 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: 39013, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Землянки, рнокпп: НОМЕР_2 ).

Представник позивача: Глушко Зоя Вікторівна (адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Університетська, буд. 39, оф. 5).

Відповідачі: Департамент патрульної поліції (місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3), Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (адреса: 38751, Полтавська область, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2В).

Третя особа: інспектор 2 взводу 1 роти УПП БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській області старший лейтенант поліції БарсегянНаіра Дмитрівна(службова адреса: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, проїзд Захисників Азовсталі, буд. 3).

Суддя Ю. М. Свістєльнік