Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №940/794/26 — Тетіївський районний суд Київської області

02.09.2026 Провадження по справі № 2/940/607/26

Справа № 940/794/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 вересня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.

розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

встановив:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Євроінс Україна» (надалі по тексту - ПрАТ «СК «Євроінс Україна», позивач, страховик) звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Євроінс Україна» суму здійсненої страхової виплати у порядку регресу у розмірі 221332,80 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 21.06.2025 між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № 230254993, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є Mercedes-Benz C220D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну третьої особи, складає 250000,00 грн.

19.09.2025 на 4 км + 0 м автодороги М-10-01 «Західний об`їзд м. Львова» сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz C220D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та транспортного засобу Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 .

Так, відповідач своїми діями скоїв ДТП, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Зазначене підтверджується постановою Яворівського районного суду Львівської області від 12.11.2025 у справі № 944/5392/25.

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована позивачем згідно із полісом, власник пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування та іншими документами, передбаченими Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та які є необхідними для прийняття страховиком рішення про здійснення страхової виплати.

Звітом СОД ФОП ОСОБА_4 № 55358 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, виконаним на замовлення позивача, було встановлено, що ринкова вартість транспортного засобу Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату страхового випадку, складає 311912,80 грн.

Згідно із зобов`язуючою пропозицією щодо купівлі вищезазначеного транспортного засобу в пошкодженому стані на онлайн-аукціоні АВТОонлайн, вартість транспортного засобу в пошкодженому стані (після ДТП) складає 90580,00 грн, що є найвищою отриманою позивачем ціновою пропозицією.

01.12.2025 позивачем було складено розрахунок суми страхового відшкодування та страховий акт про здійснення страхового відшкодування на користь потерпілої особи.

04.02.2026 позивачем було здійснено страхову виплату потерпілій особі за пошкоджений транспортний засіб Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 221332,80 грн шляхом переказу суми страхової виплати за банківськими реквізитами, зазначеними у заяві про страхову виплату.

Водночас зазначено, що поліс ОСЦПВВНТЗ № 230254993 було укладено з особливостями та обмеженнями, визначеними статтею 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Категорія страхувальника, який відповідно до статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має право на зменшення розміру страхової премії на 50% - пенсіонер.

Відтак, представником позивача зауважено, що враховуючи порушення правил особистого керування страхувальником забезпеченим транспортним засобом із пільговим (соціальним) статусом, якому за законодавством надано право на знижку при укладенні полісу, яким відповідач не є, останній зобов`язаний компенсувати на користь позивача суму здійсненої страхової виплати у розмірі 221332,80 грн.

11.02.2026 представником позивача - адвокатом Журовим Є.Є. було направлено відповідачу досудову вимогу, яка була залишена без належної уваги.

З огляду на зазначене, позивач змушений звернутись з позовом до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 13.05.2026 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

28.05.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Неживок І.В. надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відмовити в повному обсязі, вказуючи, що відповідач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 08.05.2025. На момент ДТП відповідач мав статус учасника бойових дій та використовував транспортний засіб без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу, тому на відповідача розповсюджуються пільгові умови визначені п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою Яворівського районного суду Львівської області від 12.11.2025 у справі № 944/5392/25, яка набрала законної сили 25.11.2025, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 гривень.

Із змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 о 14 год. 50 хв. 19.09.2025 на автодорозі М-10-01 Західний об`їзд м. Львова 4 км, керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz C2200», д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з транспортним засобом марки «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , спричинивши автомобілям технічні пошкодження, чим порушив вимоги п.2.3 «б» ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, факт винуватості відповідача ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 19.09.2025, є встановленим та не підлягає доказуванню.

Водночас встановлено, що 21.06.2025 між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_2 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у формі полісу № 230254993, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є Mercedes-Benz C220D, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну третьої особи, складає 250000,00 грн.

22.09.2025 адвокат адвокатського об`єднання «Центр захисту при ДТП «Автопоміч» в інтересах ОСОБА_3 , власника пошкодженого транспортного засобу Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , звернувся до ПрАТ «СК «Євроінс Україна» із заявою про здійснення страхового відшкодування відповідно до ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно із звітом № 55358 про оцінку ринкової вартості транспортного засобу, складеним 14.11.2025 ФОП ОСОБА_4 на замовлення позивача, ринкова вартість ТЗ Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату страхового випадку, складає 311912,80 грн.

01.12.2025 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» складено розрахунок № 316396/1 суми страхового відшкодування та 04.02.2026 - страховий акт № 316396/1/2025 про здійснення страхового відшкодування на користь потерпілого ОСОБА_3 у розмірі 221332,80 грн.

04.02.2026 позивачем здійснено страхову виплату потерпілій особі за пошкоджений транспортний засіб Volkswagen Jetta, реєстраційний номер НОМЕР_2 , у розмірі 221332,80 грн шляхом переказу суми страхової виплати за банківськими реквізитами, зазначеними у заяві про страхову виплату, що підтверджується платіжною інструкцією № 2414 від 04.02.2026.

11.02.2026 представником позивача - адвокатом Журовим Є.Є. було направлено відповідачу ОСОБА_1 досудову вимогу, яка була залишена без належної уваги.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду, у разі використання транспортного засобу з недотриманням умов, визначених статтею 13 цього Закону, якщо внутрішній договір страхування укладено з особливостями, визначеними статтею 13 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір страхової премії за внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків для страхувальника, який є громадянином України - учасником бойових дій, особою з інвалідністю внаслідок війни, постраждалим учасником Революції Гідності, учасником війни, особою з інвалідністю II групи, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесеною до I або II категорії, пенсіонером, - щодо транспортного засобу, який має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних або потужність електродвигуна до 100 кіловат включно та належить йому на праві власності, за умови керування таким транспортним засобом виключно страхувальником або особою, яка також належить до категорій, визначених цією частиною, та використання транспортного засобу без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу.

Частинами 1 та 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено, поліс № 230254993 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є Mercedes-Benz C220D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , було укладено страхувальником ОСОБА_2 з особливостями та обмеженнями, визначеними статтею 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема у п. 11 категорія страхувальника, який відповідно до статті 13 Закону 3720 має право на зменшення розміру страхової премії на 50% зазначено - пенсіонер. Тобто, зазначений поліс укладено зі знижкою у 50% страхової премії.

Під час настання вищевказаної ДТП транспортним засобом Mercedes-Benz C220D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував відповідач ОСОБА_1 , який не є страхувальником за полісом № 230254993, що був укладений на пільгових умовах.

Водночас щодо тверджень представника відповідача про те, що оскільки на момент ДТП відповідач ОСОБА_1 мав статус учасника бойових дій та використовував транспортний засіб без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів та/або вантажу, то на нього розповсюджуються пільгові умови, визначені п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що свідчить про безпідставність позовних вимог, суд зазначає, що право регресу страховика до винуватця ДТП не залежить від наявності у останнього соціальних пільг чи статусу, якщо в його діях є підстави для зворотної вимоги за законом. Пільгові умови, визначені п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», стосуються лише зменшення розміру страхової премії за договором страхування на 50 відсотків для страхувальника, але не звільняють від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Отже, наявність у відповідача на момент ДТП статусу учасника бойових дій, на переконання суду, не є підставою для відмови у задоволенні позову страховика в порядку регресу.

Крім того, відповідачем не надано до суду належних та допустимих доказів в спростування доводів позивача щодо суми страхової виплати потерпілій особі.

Відтак, з огляду на наведені вище норми права, оцінивши надані докази, враховуючи, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» відшкодовано потерпілій стороні завдану матеріальну шкоду, а відповідач ОСОБА_1 визнаний винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, у зв`язку з чим у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди у порядку регресу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми здійсненої страхової виплати в порядку регресу у розмірі 221332,80 гривень.

Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивачем понесені судові витрати у виді судового збору за подання позовної заяви в сумі 2662,40 грн.

Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн, суд зазначає таке.

Так, на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:договір про надання правничої допомоги від 18.11.2025, укладеного між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та адвокатським бюро «Євгена Журова»; детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 06.05.2026; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; ордер на надання правничої допомоги від 26.11.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Крім того, у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, обґрунтовуючи правові підстави стягнення витрат на професійну правову допомогу, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Також, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, суд бере до уваги, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також, у постанові Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Отже, беручи до уваги положення ЄСПЛ, висновки Верховного Суду, враховуючи співмірність складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн є завищеними та не співмірними згідно з обставинами цієї справи.

З огляду на викладене, зважаючи на критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, складність та категорію справи, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, суд дійшов висновку, що справедливим буде зменшення розміру витрат, понесених на надання професійної правничої допомоги до 10000,00 гривень, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 137, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», код ЄДРПОУ 22868348, адреса: вул. Велика Васильківська, буд. 102, м. Київ, 03150, суму здійсненої страхової виплати в порядку регресу у розмірі 221332 (двісті двадцять одна тисяча триста тридцять дві) гривні 80 копійок, понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя С.В. МАНДЗЮК