Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №369/24976/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/24976/25

Провадження № 2/369/8698/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення,

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом звернулася ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , в якому просила:

змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі судового наказу Києво- Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 року (справа № 369/14731/24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.09.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття;

стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти у твердій грошовій сумі на утримання:

малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 7500 гривень щомісячно;

малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 7500 гривень щомісячно;

судовий наказ Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 року (справа № 369/14731/24) про стягнення з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.09.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, відкликати та вважати таким, що втратив чинність з моменту прийняття рішення судом;

стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на залучення перекладача в розмірі 9780, 00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що сторони є батьками малолітніх дітей. Діти проживають з матір`ю. Судовим наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29.10.2024 з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти в розмірі 1/3 від його заробітку (доходу) щомісячно. Проте витрати позивача на дітей зросли.

Так, у зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України з червня 2022 року ОСОБА_1 разом малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вимушена була евакуюватися до міста Штутгарт, Федеративна Республіка Німеччина, де фактично самостійно здійснює їх утримання, догляд, виховання та забезпечення усіх життєвих потреб, без належної та системної фінансової участі з боку Відповідача.

Відповідно до судового наказу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 року, справа № 369/14731/24, наказано стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь Позивачки аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.09.2024 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Зазначена сума станом на сьогодні складає 3196,00 гривень щомісяця на обох дітей.

Однак, зазначена сума аліментів, визначена згідно з судовим наказом, на утримання двох дітей є мізерною, що не дає Позивачці можливості в повному обсязі забезпечувати життя, розвиток, навчання, лікування та відпочинок спільних 3 Відповідачем дітей.

Соціальна допомога, яку зараз Позивачка отримує в Німеччині, має обмежений та допоміжний характер, не є повною та лише частково покриває фактичні витраті на утримання двох дітей.

Станом на сьогодні соціальна політика Федеративної Республіки Німеччина спрямована на перехід осіб, які перебувають під тимчасовим захистом до самозабезпечення, що фактично означає скорочення соціальних виплат та покладання більшої фінансової відповідальності на самих батьків.

Зазначені обставини змусили Позивачку офіційно працевлаштуватися на роботу. Однак, відповідно до німецького (європейського) законодавства Позивачка не може працювати повний робочий день, що обумовлено, насамперед, віком дітей, необхідністю їх постійного супроводу, догляду та контролю, а також тим, що одна з дітей є дитиною з інвалідністю і потребує підвищеної уваги з боку матері. Тобто з моменту працевлаштування матеріальне становище Позивачки значно погіршилось, оскільки кошти, які отримує остання, є значно меншими від соціальної допомоги, яку вона отримувала раніше. А оскільки Позивачка утримує дітей з мінімальних доходів, а діти ростуть, то і їх потреби відповідно також зростають, що не дає їй змоги повноцінно забезпечувати дітей усім необхідним.

При цьому, розмір аліментів, що фактично сплачується Відповідачем, є мізерним і формальним навіть за мірками України та не співмірним із реальними витратами на утримання двох дітей, особливо з урахуванням їх проживання в країні Європейського Союзу та наявності у однієї з дітей статусу дитини з інвалідністю. Покладення основного фінансового тягаря утримання дітей виключно на матір порушує принцип рівності батьківських обов`язків, суперечить вимогам Сімейного кодексу України та не відповідає законним інтересам дітей.

З моменту встановлення ОСОБА_6 діагнозу і до цього часу остання постійно потребує створення їй комфортних та сприятливих умов у побуті з метою покращення її стану здоров`я, її фізичного, психологічного, інтелектуального розвитку, а також навчання, який Позивачка має забезпечувати самостійно.

Хоча на даний час донька не потребує дорогого стаціонарного лікування, її стан здоров`я вимагає постійної підтримувальної терапії та дотримання відповідного режиму, що тягне за собою відповідні фінансові витрати. Зазначені витрати мають постійний, щомісячний характер та повністю покладаються на Позивачку.

Відповідач фактично не бере участі у фінансуванні навіть базових потреб дитини з інвалідністю, не надає регулярної допомоги та перекладає увесь тягар відповідальності за її утримання і догляд виключно на Позивачку.

Зокрема без участі Відповідача Позивачка регулярно витрачає кошти на шкільні екскурсії доньки, за що сплачує 130,00 Євро та надає їй кишенькові гроші в розмірі 15 Євро, а також сину по 5 Євро щотижня. Крім цього, Позивачка витрачає кошти на придбання продуктів харчування, одягу та взуття для дітей. Також Позивачка витрачає кошти на їх поточне лікування, зокрема лише за ортодонтичне лікування доньки ОСОБА_6 Позивачка вимушена витратити 5711,09 Євро, при цьому медична страховка цих витрат не покриває. Дане лікування є обов`язковим, оскільки без лікування патологія прикусу призведе до дисфункції скронево- нижньощелепного суглоба, проблем із поставою через неправильне положення голови та порушень у роботі ШКТ через недостатнє пережовування їжі. Прохання Позивачки допомогти їй у лікуванні спільної дитини було Відповідачем проігнороване.

До того ж, лише в 2025 році за навчання сина ОСОБА_7 в початковій школі Позивачка сплатила 185,00 Євро. Син також додатково вивчає німецьку та англійську мови, які необхідні для життя та навчання в німецькомовному середовищі, за що Позивачка сплачує кошти також одноособово без участі Відповідача. Аналогічна ситуація і з заняттями для доньки ОСОБА_6 .

Крім цього, Позивачка особисто оплачує і комунальні послуги, зокрема, щомісячно за постачання електроенергії - 79,00 Євро, щомісячна оренда квартири 870,00 Євро, місячна оплата за Інтернет становить 57,95 Євро, який є обов`язковим, так як від нього залежить навчання дітей (онлайн навчання математика, німецька та англійська). Також без участі Відповідача в 2023 році Позивачкою було придбано телефон для доньки ОСОБА_6 , вартість якого становила 550,00 Євро. Даний телефон наразі є потребою для дитини — це річ, яка є необхідною в житті, в навчанні і для постійного зв`язку. В період часу з 01.09.2023 по 31.08.2024 лише за газопостачання Позивачка сплатила 1360,05 Євро. Протягом 2025 року Позивачка щомісячно сплачує за газопостачання по 130,00 Євро, і знову ж таки без участі Відповідача. З моменту приїзду в Німеччину Позивачка без фінансової участі Відповідача щорічно, два рази на рік, возить дітей на оздоровлення та відпочинок до інших країн Європи. Так, в 2025 році за відпочинок та оздоровлення дітей в Республіці Хорватія (оренда номера в готелі) Позивачка сплатила 514,94 Євро. І це не враховуючи вартості проїзду до курорту та назад, а також витрати на харчування, розваги дітей та лікувальні процедури.

В той же час Позивачці стало достовірно відомо, що матеріальне становище Відповідача значно покращилось, так як з 2025 року він офіційно працевлаштувався на роботу.

Лише з липня 2025 року Відповідач почав присилати додаткові кошти на утримання дітей:

14.07.2025 року - 20000 гривень (на оздоровлення дітей); 12.08.2025 року - 5000 гривень; 01.09.2025 року- 10 000 гривень; 05.10.2025 року - 3000 гривень; 29.10.2025 року - 1000 гривень; 12.11.2025 року - 2 000 гривень; 06.12.2025 року - 2000 гривень; - 1 000 гривень; 19.12.2025 року 24.12.2025 року - 2000 гривень.

Таким чином, з огляду на вище зазначене, Відповідач має фінансову можливість для збільшення розміру аліментів на утримання своїх дітей, а тому, оскільки його матеріальний стан покращився, Позивачка вважає, що Відповідач повинен належним чином виконувати свій батьківський обов`язок та безпосередньо брати фінансову участь в утриманні дітей.

Крім цього, в Німеччині існує система обов`язкового медичного страхування, Позивачка особисто оплачує страховку для себе та дітей, при цьому на страхування вираховуються безпосередньо із заробітної плати Позивачки. Таким чином, фактично ці кошти не є додатковою підтримкою від держави, а представляють собою частину доходу самої Позивачки, яку остання змушена витрачати на забезпечення базових медичних потреб дітей та власного лікування. Усі вищезазначені обставини достовірно підтверджують той факт, що матеріальні можливості Позивачки обмежені, і та сума аліментів, яку сплачує Відповідач, не покриває і четвертої частини витрат на дітей.

З урахуванням віку дітей, стану здоров`я доньки, фактичних витрат на утримання дітей, а також покращення матеріального стану Відповідача, існують законні та обґрунтовані підстави для збільшення розміру аліментів та визначення їх у твердій грошовій сумі, що забезпечить стабільність і реальне виконання батьківського обов`язку.

На утриманні у Відповідача інших дітей, непрацездатних батьків, які б не отримували пенсію, немає. У власності Відповідача перебувають житловий будинок та земельна ділянка.

На підставі ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі відкрито провадження, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач надав відзив, в якому позовні вимоги не визнав. В обґрунтування своїх заперечень відповідач повідомив, що після стягнення з нього аліментів його стан здоров`я погіршився, його доходи є невисокими, позивач отримує орендну плату від майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя, додаткові витрати, здійсненні позивачем на лікування, оздоровлення, навчання та відпочинок не були обов`язковими, а між самими батьками існує спір про поділ майна подружжя та усунення перешкод у спілкуванні батька з дітьми. Крім того, обставини, що пов`язані із проживанням позивача за кордоном вже існували на час звернення позивача із первісною заявою про стягнення аліментів. Відповідач своєю чергою здійснює відрахування з доходів на утримання дітей.

Позивач надав відповідь на відзив, в якому підтримав вимоги позову щодо права стягувача аліментів змінити спосіб стягнення та відповідно їх збільшити.

Згідно з п. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що наказом Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12.09.2024 у справі 369/14731/24 вирішено стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) боржника, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.09.2024 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Діти проживають з матір`ю в Німеччині. Позивач самостійно несе додаткові витрати на лікування, оздоровлення, навчання та відпочинок дітей, що перелічені в позові, що не оспорюється сторонами.

Судом також встановлено, що відповідачу у 2026 році було встановлено діагноз: розсіяний склероз, ремітуючо-рецидивуючий перебіг, стадія ремісії, ускладнений остеохондроз хребта, екструзія С4-С5, больовий синдром; виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, гастроуоденіт, неуточнений, діафрагмальна грижа без непрохідності чи гангрени (супутній). У 2025 році відповідач мав сукупний річний дохід 106160 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 367/10126/19 зазначено, що ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частинами 2, 3 статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Оскільки мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом лише у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів, водночас позивачем не надано доказів наявності у відповідача майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, а також доказів здійснення відповідачем витрат, що перевищують його заробіток (дохід), суд дійшов висновку про те, що встановлений судом розмір заробітку (доходу) платника аліментів не дозволяє стягнути з нього аліменти в розмірі, зазначеному у вказаній позовній заяві.

Своєю чергою додаткові витрати на дітей можуть бути стягнуті в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 185 СК України, відповідно до якої той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволені позову.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 264-265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 про збільшення розміру аліментів та зміну способу їх стягнення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відповідач: ОСОБА_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1

Суддя Мартиненко В.С.