Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №363/3414/26 — Вишгородський районний суд Київської області

"02" вересня 2026 р. Справа № 363/3414/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Вишгород

Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши матеріали, які надійшли до суду з Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, адреса місця реєстрації:

АДРЕСА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №971569 від 28.05.2026, цього самого дня, приблизно о 16:30, за адресою: АДРЕСА_2 , гр. ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру по відношенню до своєї малолітньої дитини, а саме: словесно кричала, чим завдали шкоди психологічному здоров`ю малолітньому сину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дії

ОСОБА_1 кваліфіковано за частиною другою статті 173-2 КУпАП.

До вказаного протоколу про адміністративне правопорушення долучено:

копію довідки т.в.о. першого заступника начальника управління поліції – начальника СВ Вишгородського РУП ГУНП в Київській області підполковника поліції В. Асипенка про відсутність даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, у зв`язку з чим матеріали направлено для розгляду в порядку Закону України «Про звернення громадян»;

копію рапорту Вишгородського РУП ГУНП в Київській області про отримання від ОСОБА_3 повідомлення за категорією «Домашнє насильство», у якому зазначено, що його дружина, з якою він перебуває на стадії розлучення, приблизно о 17:00-18:00 побила ременем їхнього спільного малолітнього сина ОСОБА_2 , 8 років, ШМД не потрібна;

протокол прийняття заяви ОСОБА_3 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 28.05.2026, згідно з яким він повідомив про вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно малолітнього сина;

письмові пояснення ОСОБА_3 від 28.05.2026, у яких він зазначив, що цього самого дня йому зателефонував син та повідомив, що його мати ОСОБА_1 словесно ображала його та кричала на нього через те, що він без дозволу взяв електронну сигарету співмешканця

ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_4 ; син злякався та, на думку заявника, зазнав психологічного тиску, що могло завдати шкоди його психологічному здоров`ю;

письмові пояснення ОСОБА_1 від 28.05.2026, у яких вона зазначила, що цього самого дня забрала малолітнього сина ОСОБА_2 , після чого між ними виник конфлікт через зникнення з автомобіля електронної сигарети; вона сварила сина, сказала, що він буде сидіти вдома і нікуди не вийде, та забрала у нього телефон; фізичної сили до сина не застосовувала;

рапорт старшого інспектора СПДН ВП Вишгородського РУП ГУНП в Київській області лейтенанта поліції М.Шульги, адресований начальнику Вишгородського РУП ГУНП в Київській області полковнику поліції Р.Бежуку, про те, що під час виїзду за повідомленням ОСОБА_3 було встановлено, що ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно малолітнього сина, а саме накричала на нього, чим, як зазначено у рапорті, завдала шкоди його психологічному здоров`ю, у зв`язку з чим щодо неї складено протокол серії ВАД №971569. У цьому ж рапорті зазначено, що подія зафіксована на нагрудну бодікамеру працівника поліції, але відповідного відеозапису до матеріалів справи, які надійшли до суду, не долучено;

копії паспортів громадян України ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також копію повторно виданого свідоцтва про шлюб, укладений між ними;

копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 ;

заяву ОСОБА_1 від 28.05.2026 до суду, у якій вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала.

З метою повного з`ясування фактичних обставин справи та у зв`язку з необхідністю заслухати пояснення ОСОБА_3 розгляд справи було відкладено на 23.07.2026 о 09:30, про що повідомлено ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Судове засідання, призначене на 23.07.2026, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку у кримінальній справі. При цьому до суду з`явилися ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які подали до канцелярії суду письмові пояснення щодо обставин події 28.05.2026.

Наступну дату судового засідання визначено на 05.08.2026 о 14:20, про що повідомлено особу, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, та ОСОБА_3 .

У письмових поясненнях ОСОБА_1 повторно заперечила факт вчинення домашнього насильства. Зазначила, що між нею та чоловіком виникла суперечка через дитину, після чого ОСОБА_3 викликав працівників поліції. Щодо електронної сигарети пояснила, що зробила синові зауваження та сказала повернути її. Просила розглядати справу без її участі.

У письмових поясненнях ОСОБА_3 зазначив, що, перебуваючи на військовій службі, отримав телефонний дзвінок від сина, який повідомив йому, що мати побила його через електронну сигарету. За його твердженням, приблизно о 19 годині він зустрів сина на дитячому майданчику; дитина скаржилася на біль у спині, сідницях та ногах, була налякана та не хотіла повертатися до матері, побоюючись повторного застосування нею фізичної сили. Просив розглядати справу за його відсутності.

Як убачається із матеріалів справи, 30.07.2026 ОСОБА_1 ознайомилася з матеріалами справи.

04.08.2026 через систему «Електронний суд» (зареєстровано судом 05.08.2026) адвокат Кручок Н.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 05.08.2026. У заяві зазначено, що 04.08.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Кручок Н.В. укладено договір про надання правничої допомоги, у зв`язку з чим захиснику необхідний час для ознайомлення з матеріалами справи, підготовки правової позиції та збирання доказів, що характеризують ОСОБА_1 . Також адвокат повідомила про неможливість прибути у призначені дату і час до суду через зайнятість в іншому судовому процесі у кримінальному провадженні, яке розглядається Ірпінським міським судом Київської області.

У судове засідання, призначене на 05.08.2026, учасники провадження не з`явилися. Враховуючи заяву адвоката та з метою забезпечення права ОСОБА_1 на правничу допомогу, розгляд справи було відкладено на 02.09.2026 о 09:45, про що повідомлено ОСОБА_1 та її адвоката.

01.09.2026 до суду, через систему «Електронний суд», адвокатом Кручок Н.В. подано письмові пояснення, у яких просила закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП. Адвокат зазначила, що 28.05.2026 ОСОБА_1 , виявивши зникнення з автомобіля електронної сигарети та з`ясувавши, що її взяв малолітній син, провела з ним роз`яснювальну бесіду щодо неприпустимості та шкідливості паління, однак будь-яких насильницьких дій фізичного чи психологічного характеру щодо дитини не вчиняла. Також зазначено, що малолітній ОСОБА_2 продовжує проживати разом із матір`ю, яка належним чином виконує батьківські обов`язки, дбає про його здоров`я, навчання та виховання, а

ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем реєстрації та за місцем навчання дитини. На підтвердження цього долучено характеристику Гаврилівського старостинського округу Бучанської міської ради від 05.08.2026, відповідно до якої ОСОБА_1 характеризується позитивно, як ввічлива, спокійна та добросовісна особа, а за час її проживання скарг щодо неї до старостату не надходило; а також характеристику ОСОБА_2 від 04.08.2026, видану Димерським ліцеєм №2 Димерської селищної ради, відповідно до якої дитина характеризується як дисциплінований учень, виявляє інтерес до навчання, доброзичливо ставиться до однокласників, бере активну участь у житті класу, має дружні відносини з однолітками, а його фізичний розвиток відповідає віку. У характеристиці також зазначено, що мати – ОСОБА_1 приділяє увагу навчанню та вихованню сина, цікавиться його навчанням і підтримує системний контакт з адміністрацією ліцею та класним керівником. У письмових поясненнях також висловлено припущення, що відомості, повідомлені дитиною батькові, могли бути перебільшені через образу на матір після проведеної нею розмови щодо електронної сигарети.

У судове засідання, призначене на 02.09.2026 о 09:45, учасники провадження не з`явилися. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у раніше поданих письмових поясненнях просили розглянути справу за їх відсутності, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності учасників провадження, суд враховує, що відповідно до статті 268 КУпАП участь ОСОБА_1 у розгляді справи за частиною другою статті 173-2 КУпАП не є обов`язковою, вона належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання та не заявляла клопотання про його відкладення. Крім того, у матеріалах справи містяться письмові пояснення ОСОБА_1 та

ОСОБА_3 від 23.07.2026 з проханням розглянути справу за їх відсутності, а також письмові пояснення захисника від 01.09.2026. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статтею 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог статті 252 КУпАП України, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд, вивчивши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні у них докази у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, з таких підстав.

Частиною першою статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України № 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства (пункт 2 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII);

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (пункт 14 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII).

Фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (пункт 17 статті 1 Закону №2229-VIII).

З наведених положень убачається, що не кожен сімейний конфлікт, підвищений тон розмови чи застосування батьками певних виховних обмежень самі по собі утворюють домашнє насильство. Для цього поведінка особи має відповідати ознакам фізичного, психологічного або економічного насильства та спричинити наслідок, передбачений статтею 173-2 КУпАП.

Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.

Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.

Відповідальність за частиною другою статті 173-2 КУпАП, яка інкримінована ОСОБА_1 настає за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Отже, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП необхідно встановити у сукупності умисне діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру стосовно малолітньої або неповнолітньої особи, фактичне завдання цим діянням шкоди її фізичному або психічному здоров`ю та причинний зв`язок між діянням і таким наслідком.

Статтею 256 КУпАП встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Суть адміністративного правопорушення, викладена у протоколі, повинна містити фактичні обставини, які відповідають ознакам складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею КУпАП, за якою особу притягають до адміністративної відповідальності.

Як убачається із фабули протоколу про адміністративне правопорушення, вчинення якого інкриміновано ОСОБА_1 , єдиною конкретизованою її дією зазначено те, що вона «словесно кричала» на свого малолітнього сина. Водночас у протоколі не наведено змісту висловлювань ОСОБА_1 , не зазначено про погрози, приниження, залякування чи конкретні словесні образи, їх характер та інтенсивність, а також інших фактичних обставин, які давали б можливість оцінити таку поведінку саме як умисне психологічне насильство, а не як конфлікт між матір`ю і дитиною у зв`язку з поведінкою останньої. У протоколі також зазначено про завдання шкоди психологічному здоров`ю дитини, однак не конкретизовано, у чому саме така шкода полягала, які її прояви були встановлені та якими фактичними даними підтверджено її настання.

Первинні письмові пояснення ОСОБА_3 від 28.05.2026 не містять категоричного твердження про фактичне завдання шкоди психічному здоров`ю дитини, а містять припущення про те, що психологічний тиск «міг» завдати відповідної шкоди. Припущення про можливість настання шкоди не є тотожним доказу її фактичного настання, тоді як чинна на час події редакція статті 173-2 КУпАП передбачає наслідок у виді шкоди, яка була завдана фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Суд також враховує, що матеріали, складені безпосередньо 28.05.2026, містять різні за змістом відомості щодо характеру події. Так, у рапорті про зареєстроване повідомлення зазначено, що ОСОБА_1 «побила ременем» малолітнього сина, тоді як у письмових поясненнях ОСОБА_3 того самого дня йдеться про словесні образи та крик, а у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 інкриміновано саме психологічне насильство шляхом того, що вона «словесно кричала». У письмових поясненнях від 23.07.2026 ОСОБА_3 знову зазначив про побиття дитини та її скарги на біль у спині, сідницях і ногах. Така неузгодженість відомостей щодо способу та характеру можливого насильства не усунута іншими об`єктивними доказами.

При цьому суд не вправі самостійно доповнювати фактичну фабулу протоколу новими обставинами, змінювати характер інкримінованого діяння або підміняти собою орган, уповноважений формувати адміністративне обвинувачення, оскільки це не узгоджується з правом особи знати конкретний зміст пред`явленого їй обвинувачення та ефективно захищатися від нього.

Будь-яких медичних документів чи інших об`єктивних даних, які б підтверджували застосування до дитини фізичного насильства, заподіяння їй фізичного болю або наявність тілесних ушкоджень, матеріали справи не містять.

Осіб, які були безпосередніми очевидцями розмови ОСОБА_1 із сином, матеріалами справи не встановлено.

Не долучено до матеріалів справи і відеозапис із нагрудної бодікамери працівника поліції, хоча в рапорті безпосередньо зазначено про здійснення такої фіксації.

Отже, у матеріалах справи відсутня узгоджена та достатня сукупність доказів на підтвердження фактичного завдання шкоди психічному здоров`ю ОСОБА_2 ; безпосередніх пояснень дитини, отриманих із дотриманням належних гарантій захисту її прав та інтересів, до справи не долучено. Суд враховує, що така шкода не обов`язково має підтверджуватися виключно медичним чи психологічним висновком, однак у цій справі відсутні й інші узгоджені фактичні дані, які б достовірно підтверджували її настання.

Рапорти працівників поліції, відомості Єдиного обліку та інші документи щодо прийняття й опрацювання повідомлення підтверджують факт звернення ОСОБА_3 до поліції, зміст повідомлених ним відомостей та вжиття працівниками поліції заходів реагування. Водночас ці документи самі по собі не усувають суперечностей щодо характеру події та не містять достатніх фактичних даних, які б підтверджували обов`язковий для складу інкримінованого правопорушення наслідок – фактичне завдання малолітньому шкоди психічному здоров`ю.

Долучені стороною захисту характеристики ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд оцінює як відомості, що характеризують особу ОСОБА_1 , виконання нею батьківських обов`язків і подальше навчання та соціальне функціонування дитини та вони не мають вирішального значення для встановлення обставин події, яка мала місце 28.05.2026.

Водночас необхідність забезпечення найкращих інтересів дитини не дозволяє суду відступити від установлених законом правил доказування та визнати особу винною за відсутності достатньої сукупності доказів усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Матеріалами справи підтверджено, що 28.05.2026 між матір`ю та восьмирічним сином виникла конфліктна ситуація через електронну сигарету, під час якої ОСОБА_1 сварила дитину, зробила їй зауваження, заборонила виходити з дому та забрала телефон.

Проте наявних доказів недостатньо для достовірного встановлення того, що зазначена поведінка за своїм змістом та спрямованістю становила саме умисне психологічне домашнє насильство, а не конфліктну реакцію матері на поведінку дитини.

За змістом статей 9, 245, 251, 252 та 280 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за умови встановлення у її діях усіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення на підставі всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини другої статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З урахуванням вимог статей 256, 279 та 280 КУпАП суд розглядає справу в межах фактичних обставин адміністративного обвинувачення, сформульованих у протоколі про адміністративне правопорушення, і не наділений повноваженнями самостійно змінювати чи доповнювати ці обставини на шкоду праву особи на захист.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Карелін проти Росії» (Karelin v. Russia, заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) констатував порушення вимоги безсторонності суду в провадженні про адміністративне правопорушення за умов відсутності сторони обвинувачення, коли суд фактично перебрав на себе функції обвинувачення. На відповідні принципи ЄСПЛ послався також у справі «Михайлова проти України» (Mikhaylova v. Ukraine, заява № 10644/08, рішення від 06.03.2018).

З огляду на зазначені гарантії суд не може усувати недоліки фабули протоколу шляхом самостійного формулювання іншого за змістом обвинувачення або відшукування доказів на його підтвердження, оскільки це було б несумісним із роллю незалежного та безстороннього суду.

Так, у пункті 39 постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, який підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви щодо події порушення та вини особи, яка притягається до відповідальності, тлумачаться на її користь; недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд дійшов висновку, що протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не містять сукупності належних, достовірних і достатніх доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 40-1 КУпАП судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Оскільки провадження у цій справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 7, 9, 40-1, 173-2, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 268, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Вишгородський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.П. Лукач