Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №358/898/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/898/26 Провадження № 2/358/894/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

20.05.2026 представник ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» Лебідь К.В. звернулася до Богуславського районного суду Київської області з позовом, в якому просить стягнути із

ОСОБА_1 заборгованість за Договором № 554905-КС-002 про надання кредиту від 04.11.2025, що становить 103120,00 грн. та складається з:

- суми прострочених платежів по тілу кредиту – 33000,00 грн;

- суми прострочених платежів по процентах – 50820,00 грн;

- суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн;

- суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ – 14520,00 грн;

- суми прострочених платежів за комісією – 4780,00 грн.

Також просить стягнути судові витрати по справі - судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.11.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 554905-КС-002 про надання кредиту, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було надіслано на фінансовий номер телефону, вказаний відповідачем.

Відповідно до умов Договору, відповідачу надано кредит у розмірі 33000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Сторони погодили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом. Також сторони погодили Графік платежів, які мав здійснювати відповідач для належного виконання умов Договору.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором виконало та надало відповідачу грошові кошти в погодженому розмірі 33 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , котру ОСОБА_1 вказав при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.

У порушення своїх зобов`язань ОСОБА_1 належним чином умови договору не виконував, лише частково сплатив заборгованість у сумі 8750,00 грн., у результаті чого утворилася заборгованість, що станом на 05.05.2026 становить 103120,00 грн.

Оскільки у добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив, позивач змушений звернутися до суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2026 справу передано на розгляд судді Романенко К.С.

Ухвалою від 29.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, роз`яснено відповідачу право подачі відзиву на позовну заяву.

Також вказаною ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме доказів належності карткового рахунку ОСОБА_1 та виписку по рахунку. Витребувані докази надійшли до суду 14.08.2026.

Станом на 27.08.2026 ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 04.11.2025 укладено Договір № 554905-КС-002 про надання кредиту (а.с. 19-50).

Укладення договору відбулося шляхом направлення 04.11.2025 ТОВ «БІЗПОЗИКА» відповідачу пропозиції (оферти) укласти Договір, а відповідач у свою чергу 04.11.2025 направив ТОВ «БІЗПОЗИКА» акцепт.

Договір відповідачем підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7914, який було надіслано на фінансовий номер телефону, вказаний відповідачем у заявці: НОМЕР_2 .

Договір між сторонами укладено на наступних умова:

- Сума кредиту 33000,00 грн.;

- Строк кредиту 24 тижні;

- Стандартна процентна ставка 1% в день фіксована;

- Комісія за видачу кредиту 6600,00 грн.;

- Строк дії договору до 21.04.2026;

- Денна процентна ставка 0,87%;

- Орієнтовна загальна вартість кредиту 81552,6 грн.

- Дата видачі кредиту 04.11.2025;

- Дата повернення кредиту 21.04.2026

- Мета отримання для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, кредит є споживчим

За умовами договору кредитодавець зобов`язувався надати позичальнику кошти у розмірі, визначеному договором, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі, додатках до нього та у Правилах надання грошових коштів.

Відповідно до умов договору кредитні кошти підлягали перерахуванню на банківський рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу, зазначеного відповідачем в анкеті під час оформлення кредиту, а саме: 4149-4975-2866-4800 (а.с. 50).

На підтвердження виконання своїх зобов`язань позивачем надано довідку ТОВ «ПрофітГід», відповідно до якої 04.11.2025 о 07:45 на картку НОМЕР_3 , емітентом якої є АТ КБ «ПриватБанк» було перерахування кредитних коштів у сумі 33000,00 грн., призначення платежу – перерахування коштів ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_4 згідно з кредитним договором № 554905-КС-002 від 04.11.2025 (а.с. 53).

Крім того, за клопотанням представника позивача ухвалою суду від 29.06.2026 в АТ КБ «ПриватБанк» витребувано докази належності вищевказаної банківської картки саме ОСОБА_1 та виписку по рахунку.

Як вбачається з наданої АТ КБ «ПриватБанк» інформації, на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано картку НОМЕР_1 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок.

З виписки про рух коштів по картці, наданої Банком, вбачається, що 04.11.2025 на рахунок відповідача за карткою НОМЕР_1 було зарахування коштів у сумі 33000,00 грн.

Таким чином, сукупність досліджених доказів, а саме кредитний договір, довідка ТОВ «ПрофітГід», виписка АТ КБ «ПриватБанк» підтверджують, що позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт виконання свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 33000,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Так, згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 05.05.2026 заборгованість становила: за період кредитування з 04.11.2025 по 21.04.2026 всього видано кредиту 33000,00 грн., всього нараховано відсотків 55770,00 грн., всього нараховано комісії 6600,00 грн., всього % за ст. 625 ЦК України 16500,00 грн. Всього сплачено 8750,00 грн., з яких 4950,00 грн. зараховано у плату по відсотках, 1820,00 грн. у плату по комісії та 1980,00 грн. у плату по % за ст. 625 ЦК України. Відтак заборгованість складає: 103120,00 грн., з них 33000,00 грн. заборгованість по кредиту; 50820,00 грн. заборгованість по відсоткам; 4780,00 грн. заборгованість по комісії та 14520,00 грн. заборгованість по % за ст. 625 ЦК України (а.с. 12-13).

Із довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) за Договором № 554905-КС-002 від 04.11.2025 про надання кредиту, виданої ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», станом на 18.05.2026 заборгованість становить: 88600,00 грн., з яких 33000,00 грн. заборгованість за кредитом; 50820,00 грн. заборгованість за відсотками; 4780,00 грн. заборгованість за комісією, та окремо 14520,00 грн. заборгованість за ст. 625 ЦК України (а.с. 14).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин між сторонами, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За правилами ст.ст. 78, 80 ЦПК України докази повинні бути належними, допустимими та достатніми для встановлення обставин, що мають значення для справи.

Частинами 1,6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оцінюючи подані позивачем докази у їх сукупності, суд виходить із такого.

Договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Електронний кредитний договір відповідач підписав шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «UA-7914», який надіслано на його фінансовий номер +380973659882, вказаний у договорі, та підписано останнім 04.11.2025. Відповідач на веб-сайті позивача подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав відповідачу за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді CMC-повідомлення, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Відповідач був повністю ознайомлений з умовами кредитного договору до його підписання, інформаційно-телекомунікаційна система побудована таким чином, що без попереднього ознайомлення з умовами кредитного договору клієнт не може перейти до наступного етапу.

З урахуванням вказаного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що цей правочин відповідно до Закону за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Додатки до кредитного договору містять персональні дані відповідача, зокрема її паспортні дані, номер картки платника податків, номер мобільного телефону тощо.

Ураховуючи викладені обставини, суд вважає, що кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України виникли права та обов`язки, які випливають із кредитного договору.

З огляду на встановлені обставини, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також належних та допустимих доказів в спростування його доводів, суд дійшов висновку, що стороною відповідача не спростовано обставини щодо факту укладення відповідачем зі сторони позичальника кредитного договору, факту отримання ним в межах договору кредитних коштів в розмірі 33000,00 грн. від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА».

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Встановивши факт укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та невиконання нею взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту і сплати процентів за користування ним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 33000,00 грн та процентів за користування кредитом у сумі 50820,00 грн є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦКУ у розмірі 14520,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час, а Договір укладено 04.11.2025, тобто після введення воєнного стану.

Оскільки спірний кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, а на момент виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання діяли положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. За таких обставин вимоги позивача про стягнення 14520,00 грн, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Щодо вирішення вимоги про стягнення комісії в розмірі 4780,00 грн.

Відповідно до умов кредитного договору, комісія за видачу кредиту становить 6 600,00 грн та нараховується одноразово при видачі кредиту в дату його видачі.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Водночас саме по собі встановлення у договорі про споживчий кредит комісії, пов`язаної з наданням кредиту, не свідчить про незаконність відповідної умови договору. Правомірність такої умови підлягає оцінці з урахуванням її змісту, розміру, порядку нарахування та інформації, наданої споживачу до укладення договору.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Відповідно до статей 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов з урахуванням вимог цивільного законодавства, а зміст договору становлять, зокрема, умови, погоджені сторонами.

Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24), вирішуючи спір щодо одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту, виходив із того, що встановлення такої комісії саме по собі не є підставою для визнання відповідної умови договору нікчемною. При цьому підлягає оцінці відповідність такої умови вимогам законодавства, зокрема критеріям добросовісності, справедливості та відсутності істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін.

Умовами укладеного між сторонами кредитного договору сторони погодили розмір та порядок нарахування комісії за видачу кредиту, визначивши її у фіксованому розмірі 6 600,00 грн та передбачивши її одноразове нарахування в дату видачі кредиту. При цьому зазначена комісія була передбачена умовами договору при його укладенні, а її розмір та порядок нарахування були визначені сторонами та враховані при розрахунку загальних витрат за кредитом.

За таких обставин, оскільки умова кредитного договору щодо сплати комісії за видачу кредиту узгоджена сторонами, її розмір та порядок нарахування визначені договором, а доказів її сплати відповідачем матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача в цій частині. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню залишок комісії за видачу кредиту в розмірі 4780,00 грн.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що під час розгляду справи в суді позивачем понесені витрати у вигляді судового збору за подання позову до суду в сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 13680 від 11.05.2026.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а саме на суму 88600,00 грн із заявлених 103120,00 грн, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2287,52 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81,89, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст. ст. 626, 638, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором №554905-КС-002 від 04.11.2025 у розмірі 88600 (вісімдесят вісім тисяч шістсот) гривень 00 копійок, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту 33000,00 грн., суми прострочених платежів по процентах за користування кредитом 50820,00 грн. 4780,00 грн. заборгованості по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2287 (дві тисячі двісті вісімдесят сім) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», ЄДРПОУ: 41084239, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Укракїнки, буд. 26, офіс 411.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1

Головуючий: суддя К. С. Романенко