Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №293/652/26 — Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/652/26

Провадження № 2/293/652/2026

02 вересня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,

за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.

позивача - ОСОБА_1 ( в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів справу за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії по справі

ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , відповідно до змісту якого просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , неустойку (пеню) за прострочення сплат аліментів на утримання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з жовтня 2025 по квітень 2026 року у розмірі 68 099,90 грн.

13.05.2026 суд, в порядку ч.8 с. 187 ЦПК України, отримав відповідь №2731662 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 13.05.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Розгляд справи по суті суд призначив на 17.06.2026 року об 12:00 год.

Ухвалою від 17.06.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 03.08.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 03.08.2026.

Ухвалою від 03.08.2026, яка у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання від 03.08.2026 суд відклав розгляд справи по суті на 20.08.2026.

20.08.2026 за № ЕП-1242 на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

У судовому засідання від 20.08.2026 суд постановив відмовитив в задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання. Водночас за клопотанням позивача оголосив перерву до 31.08.2026 на 12:00 год.

20.08.2026 на адресу суду надійшло клопотання позивача про доручення доказів у справі.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач вказує, що на підставі рішення Черняхівським районним судом Житомирської у справі № 293/663/22 від 07.09.2022 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів стягуються аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошові сумі в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 13.05.2022 і до повноліття дитини.

Позивач доводить, що відповідач несвоєчасно сплачує аліменти на утриманн дитини, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість по сплаті аліментів.

За несвоєчасне виконання зобов`язань зі сплати аліментів, позивач на підставі ст. 196 СК України заявила про стягнення з відповідача неустойки у виді пені за період з 31.10.2025 по 07.05.2026, загальний розмір якорї становить 68099,90 грн.

Оскільки позивач у позасудовому порядку не може захистити свої права, за захистом свого порушеного права звернулась до суду.

У судовому засіданні позивач позов підтримала та просила його задовольнити з обставин викладених в позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином шляхом здійснення виклику за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

31.08.2026 на електронну адресу суду №ЕП-1281 від відповідача надйішло заперечення щодо позовних вимог.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач вказав, що заборгованість, на яку посилається відповідач, виникла не внаслідок умисного ухилення відповідачем від виконання рішення суду та не внаслідок відмови від сплати аліментів, а внаслідок неналежного виконання роботодавцем АТ «Таскомбанк» обов`язку щодо здійснення та перерахування відрахувань з заробітної плати відповідача, а тому вина відповідача у виникненні заборгованості відсутня, що виключає застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань

Крмі того відповідач в прохальній частині заперечень просив суд витребувати у роботодавця АТ «Таскомбанк» документи та письмові пояснення щодо отримання виконавчого документа, нарахування відповідачу заробітної плати та здійснення/нездійснення утримань аліментів за період, що вказаний у позовній заяві; витребувати та долучити письмові пояснення Лебединського відділу ДВС у Сумському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, чому державний виконавець, у якого більше 2 роки перебуває відповідне Виконавче провадження належно не виконує свої службові обов`язки, щодо перевірки виконання судових рішень, стану заборгованості, а саме, Виконавчого листа №293/663/22 від 25.07.2023.

Дослідивши клопотання відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про відмову у його задоволені з наступних підстав.

Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами ч.2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується;2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, якщо в учасника справи відсутня можливість самостійно надати докази, суд, за його клопотанням, своєю ухвалою витребовує такі докази.

Позивач всупереч п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України не довів, що вказаний доказ він позбавлений можливості отримати самостійно та не вказав, які були вжиті заходи для отримання цього доказу самостійно.

На підставі зазначених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5ст.12 ЦПК України створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.

У судовому засіданні від31.08.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Сторони мають спільних дітей, що підтверджується свідоцтвом про народження сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 06.09.2019.

Рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 07.09.2022 у справі №293/663/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, суд стягнув з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень щомісячно, починаючи з 13.05.2022 і до повноліття дитини.

Із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого Лебединським відділом державної виконавчої служби у Сумському районі Сумській області Східного міжрегіонального управлінням Міністерства юстиції доводиться, що ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини сплачував нерегулярно та станом на 30.04.2026 заборгованість відповідача зі сплати аліментів за період з жовтня 2025 по квітень 2026 становить 69999,95 грн.

Оскільки аліменти відповідачем сплачувались не регулярно, на підставі ст. 196 СК України позивач здійснила нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 31.10. 2025 по 07.05.2026, яка за розрахунком позивача склала 68099,90 грн.

За наведених обставин позивач за захистом свого порушеного права звернулась до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У частині першій статті 16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині другій цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спір у даній справі виник у зв`язку несвоєчасним виконанням покладених на відповідача обов`язків по сплаті аліментів, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість зі сплати аліментів, за несвоєчасну сплату яких, позивач заявила до стягнення з відповідача на підставі ст. 196 СК України пеню у розмірі 68099,90 грн.

Згідно ч. 1 ст. 7 СК України, сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Частиною 1 статті 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення пені у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

За змістом статті 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

При цьому, за змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року по справі N 333/6020/16-ц, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.

Статтею 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною.

Зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді даного спору про стягнення, на підставі ч. 1 ст. 196 СК України, пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясовувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане (тобто до останнього числа поточного місяця), та з урахуванням установленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

Зазначений висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.04.2018 року, винесеній у справі N 572/1762/15-ц (провадження N 14-37цс18), відступивши від правової позиції, висловленої у постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року справі N 6-94цс15. Такий підхід Верховного Суду до розрахунку пені застосований також Касаційним цивільним судом в постановах від 12.09.2018 року у справі N 759/9457/15-ц, від 17.10.2018 року у справі N 359/9950/16-ц, від 05.12.2018 року у справі N 372/264/15-ц.

Позивач у своєму позові навів розрахунок неустойки пені, за період з 31.05.2025 по 07.05.2026, загальний розмір якої склав 68 099, грн.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що наведений позивачем розрахунок є таким, що здійснений відповідно формули, яка наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та роз`яснень, викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі № 333/6020/16-ц, є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо стягнення пені за прострочення зі сплати аліментів є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в сумі 68 099,90 грн.

Водночас суд ввжажає безпідставними заперечення відповідача у частині того, що просточення зі сплати аліментів відбулось за відсутності його вини, а тому він звільнений від сплати пені за несвоєчасну сплату аліментів.

Так, відповідно до сталих правових висновків Верховного Суду, у справах про стягнення неустойки (пені) за аліментами діє презумпція вини боржника. Одержувач аліментів не зобов`язаний доводити умисел чи вину відповідача, навпаки, саме на платника аліментів покладено обов`язок довести, що він вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання і заборгованість виникла з абсолютно незалежних від нього причин. У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19) суд зазначив, що у сімейному законодавстві не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається Платник звільняється від відповідальності лише тоді, коли доведе, що заборгованість виникла внаслідок форс-мажору або якщо він «вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання».

Відповідач у свою чергу не довів, що ужив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання зі сплати аліментів.

Відповідно до норм закріплених у ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За викладених фактичних обставин суд дійшов висновку про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на відповідача.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 1 п. 3 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір" з відповідача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 1331,20 грн у дохід держави.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ).

- 68 099,90 грн. неустойки (пені) за прострочення сплат аліментів.

3. Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави 1331,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повний текст рішення підписаний та проголошений 02.09.2026

Суддя Людмила ЛОСЬ