Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №285/1652/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1652/26

провадження у справі № 2/0285/1553/26

31 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Коцюби О.М.,

за участю секретаря судового засідання Лук`янця Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні у спрощеному порядку з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

20.03.2026 року представник ТОВ «ФК «Позика» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 28096131 від 04.01.2022 року у розмірі 46644,00 грн, судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн та понесених витрат на правову (правничу) допомогу у розмірі 5500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 04.01.2022 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 28096131, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 13000,00 грн., строком на 90 днів до 04.04.2022, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі: перші 14 днів кредитування - 2,2% від суми кредиту за кожен день користування, наступні 76 днів — 3 %. Кредитний договір був укладений в електронному вигляді, шляхом підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач зобов`язання за договором не виконує, у зв`язку з чим заборгованість відповідача за Кредитним договором становить 46644 грн. з яких: 13000,00 грн. - заборгованість за кредитом; 33644,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками. 01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 28096131 від 04.01.2022 року. А тому представник позивача просить стягнути з відповідача, зазначену заборгованість, а також судові витрати та витрати на правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В матеріалах справи знаходиться його заява про розгляд справи за його відсутності.

06.05.2026 року від представника відповідача — адвоката Калініна С.К. надійшов відзив на позов. У відзиві на позов посилаються на те, що кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Ірбіс» не укладався. Доказів на це позивачем не надано. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились. У відзиві на позов просили справу слухати без їхньої участі.

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 83 ЦК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 28096131. На умовах встановленим цим договором, Товариство зобов`язується надати позичальникові грошові кошти в розмірі 13000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором. Процентна ставка за користування кредитом становить: перші 14 днів кредитування - 2,2% від суми кредиту за кожен день користування, наступні 76 днів — 3 %. Строк надання кредиту та строк дії договору становить 90 днів.

Кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 652418.

Згідно з довідкою від 21.10.2025 ТОВ «ФК «ІРБІС» перерахувало кошти в розмірі 13000,00 грн за договором №28096131 від 04.01.2022 на банківську картку № НОМЕР_1 .

Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 46644 грн. з яких: 13000 грн. - заборгованість за кредитом; 33644 грн. заборгованість за нарахованими відсотками.

01.09.2025 року між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 28096131 від 04.01.2022 року.

Згідно зі ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг № 2664-ІІІ від 12.07.2001 року договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг"; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Згідно із ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону: заповнення формуляра заяви (форми про прийняття такої пропозиції в електронній формі, шо підписується в порядку, передбаченому ст.12 нього Закону: вчинення дій, шо вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний Договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розмішено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Можливість укладення договору вищевказаним способом також підтверджується правовою позицією Верховного Суду, яка записана у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду по справі N0 404/502/18 провадження N0 61-8449св19 від 23 березня 2020 року (Верховний Суд практично застосував умови договору з застосуванням електронного цифрового підпису щодо кредитування, які розміщені на вебсайті кредитодавця. Паперовий екземпляр не був підписаний, лише електронний договір).

Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» № 1734-УІІІ договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», № 851-ІУ а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» № 675-УІІІ.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» № 675-УШ зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» № 851-ІУ).

Таким чином відповідач прийняв умови та правила надання банківських послуг, кредитний договір № 62779561 був підписаний електронним цифровим підписом шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є однією із форм укладення кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, у встановлений договором та законом терміни, відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, заходів направлених на погашення заборгованості по кредиту та відсотків не приймав.

Оскільки судом встановлено, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе за договором зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечення відповідача на той факт, що ним не укладався кредитний договір судом було встановлено, що згідно наданої довідки від АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_2 .

Згідно довідки на вказану карту було здійснено перерахунок у сумі 13000 грн.

Окрім цього, суд звертає увагу на те, що заперечення відповідачем факту укладання кредитного договору на його ім`я є шахрайськими діями, які мали б бути зафіксовані внесенням за заявою ОСОБА_1 відомостей до ЄРДР. Однак відповідачем таких заходів не вжито.

У свою чергу, щодо стягнення з відповідача відсотків за користування кредитним коштами, суд звертає увагу на правові позиції, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2025 року № 679/1103/23, відповідно до якої наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

У Рішенні від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні в частині стягнення з відповідача процентів і встановлення їх в розмірі 13000 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості, яка підлягає до стягнення на користь позивача становитиме 260000 грн.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором в розмірі 26000 грн., яка складається з: 13000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13000 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також необхідно стягнути судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позовні вимоги були задоволені на 55,74%. То сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1484 грн.

При вирішенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

В даному випадку, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 5500 грн є співмірними із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за кредитним договором № 28096131 від 04.01.2022 року в розмірі 26000 (двадцять шість тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 39493634) судовий збір в сумі 1484 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5500 грн.

В задоволені решти позовних вимог — відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: О.М. Коцюба