Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №154/2568/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2568/26

2/154/1535/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

02 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

23 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів на утримання їх неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стислий виклад позиції позивача

Позов обґрунтовано тим, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , який проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні.

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 06 березня 2025 року у справі №154/476/25 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно, починаючи з 30 січня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Позивачка зазначила, що встановлений раніше розмір аліментів на час звернення з цим позовом не відповідає потребам дитини та матеріальним можливостям відповідача. Син навчається у ліцеї імені Олександра Цинкаловського Володимирської міської ради, з віком збільшилися витрати на його харчування, одяг, лікування, засоби гігієни, навчання та розвиток.

Водночас, за твердженням позивачки, матеріальне становище відповідача після ухвалення попереднього рішення істотно покращилося, у зв`язку з чим визначення аліментів у твердій сумі 3000 грн більше не відповідає співвідношенню між потребами дитини та фактичними матеріальними можливостями її батька.

У зв`язку із цим просила змінити встановлені рішенням суду від 06 березня 2025 року аліменти з твердої грошової суми 3000 грн на 1/4 частину всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення сином повноліття.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позов не подав.

У судові засідання відповідач повторно не з`явився, хоча про дату, час і місце їх проведення був повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не подавав.

02 вересня 2026 року позивачка подала клопотання про витребування відомостей щодо доходів відповідача, яке судом задоволено. У цьому ж клопотанні позивачка зазначила, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

На виконання ухвали суду отримано відповідь із Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_2 за 2025–2026 роки.

З урахуванням повторної неявки належним чином повідомленого відповідача, неподання ним відзиву та відсутності заперечень позивачки проти такого вирішення справи суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи.

Обставини, встановлені судом

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 10 лютого 2025 року у справі №154/391/25 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Неповнолітній ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю — ОСОБА_1 .

Рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 06 березня 2025 року у справі №154/476/25 із ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина у твердій грошовій сумі 3000 грн щомісячно, починаючи з 30 січня 2025 року до досягнення дитиною повноліття.

При визначенні такого розміру аліментів суд виходив із установлених на той час матеріального становища сторін, потреб дитини та матеріальних можливостей відповідача.

Отримана під час розгляду цієї справи інформація Державного реєстру фізичних осіб – платників податків свідчить, що протягом більшої частини 2025 року відповідач отримував заробітну плату в розмірі близько 8200–8300 грн на місяць.

Із жовтня 2025 року відповідач почав отримувати доходи як військовослужбовець.

Загальна сума нарахованого відповідачу доходу за 2025 рік становила 123 247,32 грн.

Натомість у 2026 році матеріальне становище відповідача істотно змінилося.

Згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб – платників податків ОСОБА_2 у 2026 році нараховано, зокрема, виплати військовослужбовця:

-у січні — 20 585,10 грн військовою частиною НОМЕР_1 та 97 246,99 грн військовою частиною НОМЕР_2 ;

- у лютому — 3 984,21 грн військовою частиною НОМЕР_1 та 190 586,30 грн військовою частиною НОМЕР_2 ;

- у березні — 140 864,30 грн;

- у квітні — 57 252,97 грн;

- у травні — 26 586,30 грн;

- у червні — 130 310,41 грн;

- у липні — 251 009,34 грн.

Загальна сума нарахованого ОСОБА_2 доходу лише за січень–липень 2026 року становила 918 559,15 грн.

Мотиви суду

Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до частини першої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у нього інших дітей та інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати; належне йому майно та майнові права, а також інші обставини, що мають істотне значення.

За частиною другою цієї статті розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Частиною першою статті 183 СК України встановлено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до частини першої статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального чи сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, встановлений судовим рішенням розмір аліментів не є незмінним. Його відповідність інтересам дитини оцінюється з урахуванням обставин, які існують у відповідний період, а істотна зміна матеріальних можливостей платника аліментів є самостійною передбаченою законом підставою для перегляду раніше визначеного розміру утримання дитини.

У цій справі така зміна доведена належними та допустимими доказами.

На час визначення аліментів у сумі 3000 грн відповідач отримував дохід, який за своїм розміром принципово відрізнявся від доходів, отримуваних ним у 2026 році.

Якщо протягом більшої частини 2025 року його щомісячний заробіток становив близько 8200–8300 грн, то після початку проходження військової служби розмір доходів відповідача зріс у декілька разів, а в окремі місяці 2026 року становив понад 100 000 грн та 200 000 грн.

За перші сім місяців 2026 року відповідачу нараховано 918 559,15 грн, що більш ніж у сім разів перевищує весь його дохід за 2025 рік.

Такі відомості виключають можливість оцінювати теперішнє матеріальне становище відповідача виходячи з обставин, які існували на час ухвалення рішення від 06 березня 2025 року.

Суд установив не незначне коливання заробітку відповідача, а істотну та очевидну зміну його матеріального становища у бік покращення.

При цьому встановлена попереднім рішенням тверда грошова сума 3000 грн не змінюється залежно від фактичного доходу батька та за нових обставин перестала відображати його реальні матеріальні можливості щодо участі в утриманні власної дитини.

Сам факт того, що високий рівень доходів відповідача може бути пов`язаний із проходженням військової служби та надалі змінюватися, не спростовує висновків суду.

Навпаки, мінливість такого доходу є додатковою обставиною, яка свідчить про доцільність визначення аліментів саме у частці від фактично отримуваного заробітку (доходу). За такого способу стягнення розмір утримання автоматично співвідноситься з поточними матеріальними можливостями платника: збільшується при зростанні його доходу та відповідно зменшується при його зниженні, з одночасним збереженням передбаченої законом мінімальної гарантії для дитини.

Суд також враховує, що ОСОБА_5 на час вирішення спору виповнилося шістнадцять років, він навчається у ліцеї, а його утримання, навчання, харчування, забезпечення одягом, засобами гігієни, лікуванням та розвитком об`єктивно потребують систематичних матеріальних витрат.

Водночас обов`язок утримувати дитину покладається на обох батьків, а рівень матеріального забезпечення дитини не може бути відірваним від реальних фінансових можливостей кожного з них.

Право дитини на належне утримання не зводиться до забезпечення лише мінімально необхідного рівня її існування. Закон вимагає визначення такого розміру аліментів, який за матеріальних можливостей батьків є необхідним і достатнім для гармонійного розвитку дитини.

Тому значне покращення матеріального становища батька не може залишатися юридично байдужим при визначенні обсягу його участі в утриманні неповнолітнього сина.

Відповідач жодних доказів, які б спростовували отримані судом офіційні відомості про його доходи, не подав.

Не надано ним і доказів наявності інших дітей, непрацездатних осіб, яких він зобов`язаний утримувати, стану здоров`я чи інших обставин, які могли б свідчити про неможливість сплати аліментів у заявленому позивачкою розмірі.

Його повторна неявка до суду та неподання відзиву самі по собі не є підставою для задоволення позову, однак не усувають установлених судом на підставі належних доказів фактичних обставин.

Суд оцінює вимогу про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) не як автоматичний наслідок самого факту існування однієї дитини, а з огляду на конкретні обставини цієї справи.

Враховуючи вік дитини, її проживання та утримання матір`ю, істотне збільшення матеріальних можливостей відповідача, відсутність доказів наявності інших утриманців чи обставин, що обмежують його можливість брати участь в утриманні сина, а також необхідність забезпечення відповідності розміру аліментів фактичному доходу платника, суд вважає 1/4 частину заробітку (доходу) відповідача справедливим, обґрунтованим та співмірним розміром його участі в утриманні дитини.

Такий спосіб стягнення забезпечує баланс інтересів обох сторін та насамперед відповідає інтересам неповнолітнього ОСОБА_6 .

Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №686/28590/23 звернув увагу, що при вирішенні питання про зміну розміру аліментів суд повинен оцінювати фактичну зміну матеріального становища сторін та з урахуванням установлених обставин визначати розмір утримання, який відповідатиме інтересам дитини.

За встановлених у цій справі обставин залишення розміру аліментів у твердій грошовій сумі 3000 грн означало б фактичне ігнорування істотної зміни матеріального становища платника аліментів, яка прямо передбачена статтею 192 СК України як підстава для зміни раніше визначеного розміру аліментів.

Тому позовні вимоги про зміну способу та розміру стягнення аліментів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При цьому зазначене позивачкою у позовній заяві посилання на врахування індексу інфляції не потребує відображення у резолютивній частині рішення, оскільки після зміни способу стягнення аліменти визначаються у частці від заробітку (доходу) відповідача, тоді як законодавчий механізм індексації застосовується до аліментів, визначених у твердій грошовій сумі.

Щодо часу, з якого підлягають стягненню аліменти у зміненому розмірі

Загальне правило статті 191 СК України про присудження аліментів від дня пред`явлення позову застосовується до первісного вирішення питання про їх стягнення.

У цій справі аліменти вже стягуються на підставі рішення суду від 06 березня 2025 року, а предметом спору є зміна раніше встановленого способу та розміру їх стягнення.

Тому аліменти у зміненому розмірі підлягають стягненню з дня набрання цим рішенням законної сили.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 05 вересня 2018 року у справі №306/2389/16-ц, від 17 грудня 2018 року у справі №727/6408/16-ц та від 15 жовтня 2025 року у справі №686/28590/23.

Щодо негайного виконання рішення

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

У постанові від 15 жовтня 2025 року у справі №686/28590/23 Верховний Суд зазначив, що поняття справ про стягнення аліментів у розумінні пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України є родовою конструкцією та охоплює не лише первісне стягнення аліментів, але й позов про збільшення їх розміру.

Тому рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Судові витрати

Позивачка відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за подання позову про стягнення аліментів та зміну їх розміру.

Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, вони стягуються з другої сторони на користь держави пропорційно до задоволеної частини вимог.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2026 року становить 3328 грн, тому судовий збір, який підлягав би сплаті за подання цього позову фізичною особою, становить 1331 грн 20 коп.

Оскільки позов задоволено, зазначена сума судового збору підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

Керуючись статтями 51 Конституції України, 180–183, 191, 192 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 259, 263–265, 280–282, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру та способу стягнення аліментів — задовольнити.

Змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, установлених рішенням Володимирського міського суду Волинської області від 06 березня 2025 року у справі №154/476/25.

Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Аліменти у зміненому розмірі стягувати з дня набрання цим рішенням законної сили.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави 1331 (одну тисячу триста тридцять одну) гривню 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подано заяву про перегляд заочного рішення або апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя І.Р. Вітер