Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №154/2606/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/2606/26

2/154/1545/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Мушкета О.О.,

за участю секретаря судового засідання Тивонюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

25 червня 2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» -Варшавський К.А. звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свій позов мотивує тим, що 28.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як первісним кредитором та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77456671 на умовах повернення позики в кінці строку позики, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, відповідачка отримала кредит у розмірі 15 001,00 грн.

Представник позивача зазначив, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 .

Відповідачка виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.

Вказує, що позивач є належним кредитором за договором позики № 77456671, оскільки право вимоги за цим договором перейшло до нього на підставі договорів факторингу та реєстрів боржників, які додаються до позову.

Так, 02.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладений договір факторингу №029-021122, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Надалі, 17.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладений договір факторингу №17/12/25-01. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 77456671 від 28.09.2021 року.

Зважаючи на те, що відповідачка не виконала взяті на себе зобов`язання, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, ТОВ «ФК «Сіті Колект» вимушене звернутись із даним позовом до відповідачки про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів, відсотків у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Посилаючись на викладені обставини, представник позивача просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Сіті Колект» заборгованість за договором позики № 77456671 від 28.09.2021 року у розмірі 22 300,60 грн, яка складається з: 15 001,00 грн — основної суми боргу; 7 299,60 грн — процентів за користування позикою, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн та витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням і направленням документів відповідачці, у розмірі 381,74 грн.

Також представник позивача зазначив, що договір позики № 77456671 укладено 28.09.2021 року строком на 30 днів, а тому кінцевим строком повернення позики було 28.10.2021 року. Відтак перебіг позовної давності розпочався з 29.10.2021 року.

Водночас при обчисленні строку позовної давності слід враховувати спеціальні положення пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, які у відповідні періоди передбачали продовження строків позовної давності на час дії карантину та зупинення їх перебігу на період дії воєнного стану.

З огляду на зазначені особливості правового регулювання, станом на день звернення позивача до суду трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 257 ЦК України, не сплив.

Оскільки позивачем заявлено вимоги лише про стягнення основної суми позики та процентів за користування нею, спеціальна однорічна позовна давність, встановлена для вимог про стягнення неустойки, до спірних правовідносин не застосовується.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року відкрито провадження у справі розгляд її постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання, визначено строки для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності, позов підтримує та просить його задовольнити. У разі неявки відповідача не заперечує щодо заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином судовими повістками,

09.07.2026 року від представника відповідачки — адвоката Пономаренка Т.М., документи на підтвердження повноважень якого містяться у матеріалах справи, надійшов відзив. Представник заперечив проти позову, посилаючись на здійснення відповідачкою шести платежів на загальну суму 10 546,34 грн, неправомірність нарахування процентів після 28.10.2021 року, пропуск позовної давності та неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу. Просив зменшити залишок тіла позики до 4 454,66 грн, відмовити у стягненні 4 612,92 грн. процентів, зменшити витрати позивача на правничу допомогу до 2 000 грн та стягнути на користь відповідачки 5 000 грн її витрат на правничу допомогу.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247ЦПКУкраїни у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст.5 ЦПК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що 28.09.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір позики № 77456671, на умовах повернення позики в кінці строку позики, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, відповідачка отримала кредит у розмірі 15 001,00 грн., строком на 30 днів,з кінцевою датою повернення кредиту 28.10.2021, з фіксованою процентною ставкою 1,99 в день, зі зниженою процентною ставкою 0,597% в день.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується – Графік платежів), що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору.

Відповідно до п. 1 Договору, за цим Договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти , на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.

До матеріалів позовної заяви позивачем також долучений паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація, щодо укладення договору про споживчий кредит, умови кредитування.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір був укладений сторонами в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Суд також звертає увагу, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №77456671 від 28.09.2021 року та підписаний відповідачкою електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора E10CyKIehi.

Отже, відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову. Факт підписання кредитного договору відповідачкою не заперечується.

У встановленому законом порядку вказаний договір недійсним не визнавався і є чинним.

Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України (далі - ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно зі ст. ст. 526, 530 ЦК зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, та у встановлений законом або договором строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених зобов`язанням.

Судом враховано, що ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов`язання за договором кредиту виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 15 001,00 грн. підтверджується наявним у матеріалах справи довідкою ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» № КД-000150898/ТНПП від 15.04.2026 року, якою повідомлено, що ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (Рішення НБУ про включення до Реєстру платіжної інфраструктури та видачу ліцензіі? від 27 квітня 2023 року № 21/764-рк), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції: 1) Дата 28.09.2021 року; 2) Номер платежу 2b6c2e0b-6c80-4dc7-87d3-11849ba3cf72; 3) Сума 15001.00 грн.; 4) Отримувач Шелест Олена - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

Відповідачка не спростувала вказаний факт перерахування коштів належними та допустимими доказами.

Із наданого позивачем розрахунку та письмових доказів сторони відповідачки вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала платежі за договором, однак у повному обсязі зобов`язання не виконала.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором позики № 77456671 від 28.09.2021 року заборгованість становить 22 300,60 грн, з яких 15 001,00 грн — основна сума боргу та 7 299,60 грн — проценти за користування позикою. Розрахунок містить дати щоденних нарахувань і всі платежі відповідачки, тому заявлена сума не є первісною сумою зобов`язання без урахування виконання.

Також встановлено, що 02.11.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладений договір факторингу №029-021122, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

Надалі, 17.12.2025 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Сіті Колект» укладений договір факторингу №17/12/25-01. Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «ФК «Сіті Колект» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Сіроко Фінанс», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 77456671 від 28.09.2021 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 516 ЦК)

Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст. 1078 ЦК, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Оскільки на підставі вказаного договору відбулась заміна первісного кредитора на ТОВ «ФК «Сіті Колект», тому останній вправі заявляти вимоги до відповідачки про повернення кредитної заборгованості за кредитним договором.

Надані представником відповідачки скриншоти особистого кабінету MyCredit містять повідомлення про відступлення права вимоги за договором № 77456671 на користь ТОВ «Сіроко Фінанс». Ці відомості узгоджуються з договором факторингу № 029-021122 та витягом із реєстру прав вимог, а тому додатково підтверджують першу ланку переходу права вимоги.

Після відступлення права вимоги доказів здійснення відповідачкою платежів на користь ТОВ «Сіроко Фінанс» або ТОВ «ФК «Сіті Колект» матеріали справи не містять. Платежі, проведені на користь первісного кредитора до відступлення вимоги, відображені в розрахунку і враховані при визначенні переданої суми заборгованості.

26.08.2026 року представник відповідачки подав додаткові пояснення та електронні копії дванадцяти скриншотів особистого кабінету MyCredit. Вони містять персональні дані ОСОБА_1 , відомості про договір № 77456671, його суму та статус «проданий», історію платежів і дані нового кредитора. Суд приймає ці електронні докази, оскільки вони стосуються предмета доказування, узгоджуються з іншими матеріалами справи та дають змогу перевірити порядок зарахування платежів.

Щодо перебігу позовної давності.

Судом встановлено, що Договір позики № 77456671 укладено 28.09.2021 року. Первісний строк користування позикою становив 30 днів, а тому кінцева дата повернення позики припадала на 28.10.2021 року. Прострочення виконання грошового зобов`язання виникло з 29.10.2021 року.

Загальна позовна давність відповідно до статті 257 ЦК України становить три роки. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання зобов`язання, що прямо передбачено частиною п`ятою статті 261 ЦК України.

Разом з тим, при вирішенні питання щодо дотримання строку позовної давності у цій справі необхідно враховувати спеціальні законодавчі правила, які діяли у відповідний період та впливали на перебіг строків позовної давності.

Так, пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню COVID-19, строки, визначені, зокрема, статтями 257 і 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже, зазначене положення поширювалося як на загальну трирічну позовну давність, так і на спеціальні строки позовної давності.

У подальшому, у зв`язку із запровадженням в Україні воєнного стану, пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було передбачено зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Надалі Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України виключено, у зв`язку з чим перебіг строків позовної давності було поновлено після набрання чинності зазначеним Законом.

Таким чином, у період виникнення та реалізації права вимоги за кредитним договором діяли спеціальні норми цивільного законодавства, які передбачали продовження та зупинення перебігу строків позовної давності. У зв`язку з цим календарний проміжок часу між датою виникнення прострочення та датою звернення позивача до суду не може механічно ототожнюватися з фактичним перебігом позовної давності.

Окремо суд ураховує, що здійснення відповідачкою платежів, останній з яких проведено 25.01.2022 року, свідчить про визнання нею боргу та відповідно до статті 264 ЦК України перериває перебіг позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Надалі на її обчислення поширювалися спеціальні правила пунктів 12 та 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Закон України від 14.05.2025 № 4434-IX набрав чинності 04.09.2025. Виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України відновило перебіг позовної давності з цієї дати, однак не скасувало правових наслідків її продовження та зупинення в попередні періоди. Тому станом на 25.06.2026 позовна давність за заявленими вимогами не спливла, а заява відповідачки про застосування наслідків її спливу задоволенню не підлягає.

Щодо стосується заборгованості за основною сумою кредиту, суд зазначає таке .

На підтвердження часткового виконання договору відповідачка надала скриншоти історії погашень, за якими проведено шість платежів: 11.10.2021 року — 1 164,28 грн; 09.11.2021 року — 22,77 грн та 2 544,02 грн; 08.12.2021 року — 1 593,18 грн; 27.12.2021 року — 2 655,30 грн; 25.01.2022 року — 2 566,79 грн. Загальна сума платежів становить 10 546,34 грн.

Зазначені платежі відображені також у розрахунку первісного кредитора. При цьому на кожному наданому представником відповідачки скриншоті після зарахування відповідного платежу залишок тіла позики становить 15 001,00 грн, тоді як змінюється залишок процентів. Зокрема, після платежів в особистому кабінеті відображено: 11.10.2021 року — тіло 15 001,00 грн і проценти 89,50 грн; 09.11.2021 року — тіло 15 001,00 грн і проценти 106,18 грн; 08.12.2021 року — тіло 15 001,00 грн і проценти 1 079,67 грн; 27.12.2021 року — тіло 15 001,00 грн і проценти 105,99 грн; 25.01.2022 року — тіло 15 001,00 грн і проценти 105,87 грн.

Щодо процентів за користування кредитом.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з пунктом 2.2 Договору позики № 77456671 від 28.09.2021 року , сторони визначили строк надання позики - 30 днів, а кінцевою датою повернення коштів погоджено 28.10.2021 року.

Правова природа процентів за користування позикою (договірних відсотків) полягає в тому, що вони є платою за правомірне використання грошових коштів у визначений договором строк.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення заборгованості. Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/1120/16.

За період прострочення кредитор має право вимагати захисту майнового права на підставі статті 625 ЦК України (стягнення інфляційних втрат та 3% річних), проте Позивач таких вимог у суді не заявляв.

Доводи представника відповідачки про те, що всі сплачені 10 546,34 грн необхідно механічно відняти від тіла позики, не узгоджуються з наведеними електронними доказами. Скріншоти, подані самою стороною відповідачки, підтверджують, що платежі спрямовувалися на проценти та продовження строку користування позикою, а не на зменшення її тіла.

Правила надання грошових коштів у позику, з якими позичальниця погодилася під час укладення електронного договору, передбачають можливість пролонгації шляхом внесення коштів без додаткового письмового документа. За пунктами 7.7–7.10 Правил внесення суми, достатньої для пролонгації, є дією, яка виражає намір позичальника продовжити строк; тривалість продовження визначається пропорційно внесеній сумі. Якщо позичальник не бажає оформлювати пролонгацію, пункт 7.11 зобов`язує його протягом 24 годин повідомити кредитодавця про зарахування платежу в часткове погашення боргу. Доказів надсилання такого повідомлення відповідачка та її представник суду не надали.

Крім того, пункти 7.12–7.16 Правил передбачають автоматичне подовження строку позики на один календарний день за наявності непогашеної заборгованості, повторення автопролонгації без додаткового оформлення та її припинення після 90 автопролонгацій поспіль. Отже, кінцева дата користування позикою могла змінюватися внаслідок платежів і погодженого механізму автопролонгації.

Висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, полягає у припиненні права нараховувати договірні проценти після спливу визначеного сторонами строку кредитування. У цій справі він підлягає застосуванню з урахуванням того, що строк користування позикою продовжувався на погоджених сторонами умовах. Позивач не заявляє процентів за період після завершення такого продовженого строку як відповідальність за прострочення.

Витяги з обох реєстрів прав вимоги окремо визначають: 15 001,00 грн тіла, 7 299,60 грн процентів за користування та 0,00 грн процентів за понадстрокове користування. Тому посилання представника відповідача на заборону застосування під час карантину ставки за понадстрокове користування не стосується складових заявленої заборгованості.

Сума 7 299,60 грн є залишком процентів після врахування платежів відповідачки. Власного контррозрахунку, який би враховував погоджений порядок пролонгації та фактичне спрямування кожного платежу, сторона відповідачки не надала. Наведене у відзиві арифметичне віднімання платежів від тіла позики спростовується даними особистого кабінету.

Оцінивши кредитний договір, Правила, розрахунок, реєстри прав вимоги та електронні докази в їх взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що платежі відповідачки враховано, а заборгованість у сумі 22 300,60 грн підтверджена належними та достатніми доказами. Доказів її погашення після 13.12.2022 року не надано.

Що стосується позовних вимог у частині відшкодування понесених позивачем судових витрат, суд зазначає таке.

Позивач просив стягнути 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження надано договір, прайс-лист, заявку, акт і платіжну інструкцію. Представник відповідачки подав клопотання про зменшення цих витрат до 2 000,00 грн, посилаючись на малозначність справи, типовий характер спору та неспівмірність витрат із ціною позову.

Відповідно до статей 133, 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу має бути співмірним зі складністю справи та виконаних робіт, витраченим часом, обсягом послуг, ціною позову та значенням справи. За клопотанням іншої сторони суд може зменшити такі витрати.

Суд ураховує, що справа є малозначною, розглядалася у спрощеному провадженні, предмет спору є типовим, представник позивача в засіданнях участі не брав, а консультація з вивченням документів значною мірою охоплюється роботою зі складання позову. Водночас підготовка позову потребувала перевірки електронного договору, розрахунку та двох ланок факторингу.

Виходячи з критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат, а також ураховуючи заявлене представником позивачки клопотання, суд вважає співмірним стягнення 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У решті заявленої суми слід відмовити.

Разом з тим, представник відповідачки просив стягнути з позивача 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Однак до відзиву та додаткових пояснень ним не додано договору про надання правничої допомоги, детального опису виконаних робіт, акта, платіжного документа або іншого доказу сплати чи обов`язку сплатити саме цю суму.

Саме посилання у відзиві на фіксовану вартість послуг не підтверджує розміру фактично понесених або належних до сплати витрат у розумінні статті 137 ЦПК України. Крім того, позовні вимоги по суті задовольняються повністю. Тому вимога представника відповідачки про стягнення її витрат задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір та інші судові витрати покладаються на відповідача. Тому з відповідачки підлягають стягненню 2 662,40 грн судового збору.

Позивач також заявив 381,74 грн витрат, пов`язаних із підготовкою, комплектуванням і направленням документів. Вони підтверджені договором із виконавцем, актом надання послуг та платіжними документами, пов`язані з учиненням необхідних процесуальних дій і підлягають стягненню з відповідачки.

Отже, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню 2 662,40 грн судового збору, 2 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 381,74 грн витрат, пов`язаних із підготовкою, комплектуванням і направленням документів.

На підставі викладеного суд доходить висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості в повному обсязі та часткове відшкодування заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі статей 205, 207, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626–629, 638, 639, 1046, 1048, 1050, 1077, 1078 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію», керуючись статтями 12, 13, 76–81, 89, 100, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263–265, 268, 273 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» (код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321) заборгованість за договором позики № 77456671 від 28.09.2021 року у розмірі 22 300 (двадцять дві тисячі триста) грн 60 коп., з яких: 15 001 (п`ятнадцять тисяч одна) грн 00 коп. — основна сума боргу; 7 299 (сім тисяч двісті дев`яносто дев`ять) грн 60 коп. — проценти за користування позикою.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. У стягненні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу — відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» витрати, пов`язані з підготовкою, комплектуванням і направленням документів, у розмірі 381 (триста вісімдесят одна) грн 74 коп.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект» 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу — відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, цей строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Колект», код ЄДРПОУ 43950742, місцезнаходження: 02154, місто Київ, проспект Соборності, будинок 30-А, приміщення 321.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Олександр МУШКЕТ