Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №380/13462/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/13462/24 пров. № А/857/515/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/13462/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,

суддя у І інстанції Гавдик З.В.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 27 листопада 2024 року,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачці в період з 30.05.2016 по 28.02.2018;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплати позивачці за період з 01.03.2018 по 27.06.2023 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4087,92 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачці за період з 30.05.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачці за період з 01.03.2018 по 27.06.2023 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4087,92 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 у справі №380/13462/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, вказаний позов було задоволено частково.

Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування січня 2008 року як місяця підвищення доходу під час нарахування індексації грошового забезпечення позивачки за період з 30.05.2016 по 28.02.2018 включно.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити (з урахуванням виплачених сум) позивачці індексацію грошового забезпечення за період з 30.05.2016 по 28.02.2018 включно з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у позивачки права на отримання індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь позивачки індексації-різниці за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оскільки січень 2008 року є місяцем підвищенням тарифних ставок (посадових окладів), то відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, у якому постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 за № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців. Тому нарахування індексації грошового забезпечення позивача у період з 30.05.2016 по 28.02.2018 повинно проводитися із застосуванням базового місяця січня 2008 року.

Щодо періоду з 01.01.2023 по 31.12.2023, то суд першої інстанції зазначив, що нарахування та виплату індексації грошового забезпечення призупинено у зв`язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону № 1282 відповідно до пункту 3 розділу “Прикінцеві положення” Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік”. Відтак, позовні вимоги в частині періоду з 01.01.2023 по 12.12.2023 задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату позивачці індексації-різниці грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 у розмірі 4087,92 грн, то на переконання суду першої інстанції, визначення сум індексації грошового забезпечення, які підлягають виплаті на користь позивачки, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем.

У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Військовою частиною НОМЕР_1 .

Відповідач у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не в повному обсязі з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, а тому відповідно до вимог статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, виходячи із такого.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 30.05.2016 по 27.06.2023, проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023 №165 позивачку було звільнено, виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.

05.04.2024 від Військової частини НОМЕР_1 було отримано рекомендований лист №0600904253208 з відомостями про нараховане та виплачене грошове забезпечення в тому числі індексації грошового забезпечення.

Виходячи з відомостей, які були надані відповідачем, а саме довідки - розрахунок про виплачену індексацію грошового забезпечення, довідок про нарахування та утримання грошового забезпечення за період з вересня 2021 року по серпень 2022 року та з вересня 2022 року по серпень 2023 року, а також довідки про виплачене грошове забезпечення було встановлено, що відповідач при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення:

- у період з 30.05.2016 по 28.02.2018 не враховував січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць);

- у період з 01.03.2018 по 27.06.2023 в порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 не було нараховано та виплачено індексацію-різницю грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Вважаючи дії відповідача щодо виплати індексації у періоди військової служби не в повному розмірі протиправними, ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду із позовом, що розглядається.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон № 1282-XII).

Положеннями статті 1 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно із статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі – Порядок № 1078).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Згідно із пунктом 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Як слідує з позовної заяви, одним із спірних питань у цій справі питань позивачка вважає визначення базового місяця, який підлягає застосуванню при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з травня 2016 року по лютий 2018 року.

Із цього приводу апеляційний суд зазначає таке.

Аналіз положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Таким чином, аналіз наведених норм законодавства України дає підстави дійти висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01.01.2008.

З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався, а в подальшому зміна окладів відбулась лише у березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Отже, відповідно до положень Порядку № 1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивачки за період з 30.05.2016 по 28.02.2018.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію – різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, апеляційний суд зазначає таке.

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття як «фіксована» сума індексації не містять.

Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду №1013 від 09.12.2015 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21 та інших.

Судом встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 27.06.2023.

Водночас позивачка наполягає на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

З огляду на це апеляційний суд зауважує, що за правилами абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивачка (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, у цій справі судом слід на підставі належних та допустимих доказів підтвердити чи спростувати доводи позивачки про те, що вона має право на отримання щомісячної індексації-різниці за спірний період і що це право протиправно порушене відповідачем.

Верховний Суд у свої рішеннях неодноразово наголошував та тому, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Апеляційним судом встановлено, що грошове забезпечення позивачки становило у лютому 2018 року (виплачено у березні 2018 року) - 7542,24 грн, а в березні 2018 року (виплачено у квітні 2018 року) – 7917,47 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошове забезпечення позивачки з урахуванням постійних його складових за березень 2018 року збільшилось на 375,23 грн (7917,47 грн - 7542,24 грн) (А).

Для правильного вирішення спірних правовідносин слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.

Судом встановлено, що актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік становив 1762,00 грн.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/ isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації становив 253,30%.

З урахуванням вказаного суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4463,15 грн.

Відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачці індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме 4463,15 (1762,00 х 253,30/100) – 375,23 = 4087,92 грн.

Отже, оскільки сума можливої індексації у березні 2018 року (4463,15 грн, величина Б) перевищує розмір підвищення доходу у березні 2018 року (375,23 грн, величина А), то позивачка має право на отримання “індексації-різниці” у фіксованому розмірі 4087,92 грн, починаючи з 01.03.2018.

Однак, на період з 01.01.2023 по 31.12.2023 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення правомірно призупинено у зв`язку із зупиненням на 2023 рік дії Закону № 1282 відповідно до пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Водночас Закон України від 09.11.2023 № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» застережень щодо зупинення на 2024 рік дії Закону № 1282 не містить.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 задоволенню не підлягають.

Таким чином апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачці індексації-різниці у період з 01.03.2018 по 31.12.2022 є протиправною.

Разом із тим, апеляційним судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачці індексацію-різницю починаючи з 01.03.2018 та взагалі не вирішував питання щодо наявності у позивачки права на цей вид індексації.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що визначення сум індексації грошового забезпечення, які підлягають виплаті на користь позивачки, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати їх розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Підсумовуючи наведене, не переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

Висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачкою відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/13462/24 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська