Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №300/3042/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3042/25 пров. № А/857/35595/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Сала П.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року (головуючий суддя Шумей М.В. м. Івано-Франківськ) у справі № 300/3042/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, заявник, стягувач, ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач, боржник, орган пенсійного забезпечення, Управління, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково:

визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо застосування з 01 березня 2025 року до пенсії по інвалідності ОСОБА_1 обмеження її максимальним розміром та невиплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням виплати підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік, нарахованої згідно постанови Кабінету Міністрів України №209 від 25.02.2025 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №l від 03.01.2025 року «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством;

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення з 01 березня 2025 року перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» (в редакції станом на 01.03.2022 року) у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням підвищення до пенсії як особі з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №1381 від 28.12.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» у розмірі 25% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13 913,41 грн. із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1 947,88 грн підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3 905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1 500,00 грн підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1 500,00 грн, а саме з загальної суми 22 767,13 грн та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №l від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством;

визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо нездійснення з 01 березня 2025 перерахунку та виплати пенсії по інвалідності ОСОБА_1 з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України» №56/95-ВР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік та суми збільшення основного розміру пенсії (25%), обрахованої з 01.03.2025 року з урахуванням підвищень (індексації) пенсії за 2025 рік;

зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2025 року перерахунок та виплату пенсії по інвалідності ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням надбавки до пенсії за проживання в гірській місцевості, відповідно до положень частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів України» №56/95-BР від 15.02.1995 року (зі змінами, внесеними Законом України від 13.12.2005 року №3108-IV) у розмірі 20% від суми основного розміру пенсії в розмірі 13 913,41 грн із врахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 рік в розмірі 1 947,88 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2023 рік в розмірі 3 905,84 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2024 рік в розмірі 1500,00 грн, підвищення (індексації) пенсії за 2025 рік в розмірі 1 500,00 грн, збільшення основного розміру пенсії (25%) в сумі 5 691,78 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов`язків в/с (ст.7) в розмірі 944,40 грн, суми підвищення до пенсії як інваліду війни 2 групи/при виконанні обов`язків в/с в розмірі 50,00 грн., суми підвищення до пенсії по непрацездатній дитині віком до 18 років (ст.18 п. «А») в розмірі 1 180,50 грн, а саме з загальної суми 30 633,81 грн, та загальний розмір пенсії виплатити без застосування обмежуючих коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» із врахуванням надбавок, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.

Позивач, 04.02.2026 звернувся до суду із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - боржник), в якій просив у порядку статті 378 КАС України:

змінити спосіб виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25, яке набрало законної сили 19.11.2025 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення певних дій, встановивши новий спосіб виконання судового рішення в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити виплату пенсії, на:

стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з березня 2025 року по листопад 2025 року у розмірі 27 064 (двадцять сім тисяч шістдесят чотири) гривні 44 (сорок чотири) копійки.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення задоволено. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25: стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з березня 2025 року по листопад 2025 року у розмірі 27064 (двадцять сім тисяч шістдесят чотири) гривні 44 (сорок чотири) копійки.

02.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі №300/3042/25.

09.03.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшло заперечення на вищезазначене клопотання.

11.03.2026 року надав до суду заперечення на заперечення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.03.2026 року, клопотання ОСОБА_1 від 02.03.2026, подане в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, про встановлення судового контролю за виконанням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25 - задоволено.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду у строк до 11 травня 2026 року звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

Роз`яснено, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами 2, 3 статті 3822 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у разі невиконання рішення суду у цій справі або неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, надати суду відомості про керівника (особу, відповідальну за виконання рішення суду): прізвище, ім`я, по батькові, посада, реєстраційний номер облікової картки платника податків.

08.05.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року.

14.05.2026 від ОСОБА_1 надійшло заперечення на вищезазначений звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.06.2026 року встановлено відповідачу (боржнику) Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк - 30 днів з дня отримання цієї ухвали - для подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у справі №300/3042/25.

Накладено на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_2 штраф у сумі двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят грн 00 коп).

Стягнуто з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас Зоряни Миколаївни на користь ОСОБА_1 половину штрафу у розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп).

Стягнуто з начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас Зоряни Миколаївни до Державного бюджету України половину штрафу у розмірі 33 280,00 грн (тридцять три тисячі двісті вісімдесят грн 00 коп).

Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що подання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звітів без повного виконання рішення суду та тривале порушення прав позивача, свідоме невиконання рішення суду та ухвал про його виконання, є підставою для накладення на керівника відповідача, яким є начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас З.М., штрафу відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана ухвала винесена з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати.

Вказує, що матеріали даної справи свідчать про те, що відповідачем вжито конкретних заходів для забезпечення виконання судового рішення в межах покладених судом зобов`язань, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у листопаді 2025 року здійснено перерахунок пенсії, нараховано доплату за минулий період (27 064,44 грн), а виплата поточної пенсії здійснюється в межах наявного фінансування, виплата нарахованої заборгованості здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач як територіальний орган позбавлений можливості здійснювати видатки понад затверджені бюджетні призначення. 16.06.2026 відповідач направив запит до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів. Зазначає, що з 01.01.2026 виплата пенсії позивачу здійснюється з урахуванням обмежувальних коефіцієнтів згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 1778, що є окремою правовою підставою і не охоплювалося предметом розгляду у справі № 300/3042/25.

Позивач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

У відзиві та додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що відповідно до офіційних даних звітності Головного Управління ПФУ в Івано-Франківській області та відповідей на запити про публічну інформацію від 14.07.2026 та 29.07.2026, річні призначення відповідача на виконання судових рішень у 2026 році складають понад 32 млн грн, а невикористаними залишаються призначення в сумі більше 9,1 млн грн (51,6% річної суми). Відповідач, володіючи виділеними з Держбюджету коштами, у період з листопада 2025 року по червень 2026 року свідомо не вчинив дій щодо виплати позивачу пенсії у повному нарахованому розмірі (38 760,57 грн) та не вжив заходів для перерозподілу бюджетних коштів згідно з Порядком № 21-2.

Відповідно до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява №30779/04).

На підставі аналізу статей 3, 8 частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.

У Рекомендації Rec(2003)16 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання рішень адміністративних і судових органів у ділянці адміністративного права, ухваленій 09.09.2003, наголошено: «Держави-члени мають забезпечити, щоб адміністративні органи виконали судові рішення в межах розумного строку. Для того, щоб надати цим рішенням цілковитої ефективності, ці органи повинні вжити всіх потрібних заходів відповідно до приписів актів права» (пункт II. 1.a); «у випадках невиконання адміністративним органом судового рішення має бути встановлено відповідну процедуру, завдяки якій це рішення буде виконано, зокрема, за допомогою судової заборони або накладення штрафу (coercivefine)» (пункт II.l.b).

Верховний Суд у постанові від 30.04.2024 у справі № 380/12153/20 зазначив, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом в юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення, особливо в разі, коли таке судове рішення ухвалено на користь особи в юридичному спорі супроти органів публічної влади, їх посадових і службових осіб, який має бути дієвим, а не ілюзорним юридичним механізмом забезпечення виконання судового рішення, який дозволить особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси, що зазнали порушення внаслідок ухвалення рішень, учинення дій або бездіяльності органами публічної влади, їх посадовими і службовими особами.

19.12.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 № 4094-IX (Закон № 4094-ІХ), яким статтю 382 КАС України викладено у новій редакції, а КАС України доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.

Згідно із пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.

Відтак, розгляд звітів про виконання судового рішення здійснено судом з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності Законом № 4094-ІХ.

За приписами частин першої, другої статті 381-1 КАС України (в редакції Закону №4094-ІХ) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частин другої, третьої статті 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

За приписами частини першої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);

4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення;

5) відомості про виконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання;

6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб`єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення;

7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.

До звіту додаються:

1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися;

2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частини друга, третя статті 382-2 КАС України).

Згідно із частиною першою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.

За приписами частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.

Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування судового контролю за невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 420/177/20.

Колегія суддів вважає вірним висновки суду першої інстанції про відсутність правових та фактичних підстав для прийняття звітів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у цій справі, оскільки з поданих звітів та документів слідує, що вказане судове рішення не виконано. При цьому, відповідач як суб`єкт владних повноважень не навів обґрунтовані обставини, які ускладнюють або унеможливлюють виконання судового рішення., особливо в частині виплати поточної пенсї.

За встановлених обставин, на підставі частин другої, третьої статті 382-3 КАС України суд першої інстанції правильно відмовив у прийнятті звітів та додатково встановив новий строк подання звітів ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

Апеляційний суд також враховує, що виконання рішення Івано-Франківській окружного адміністративного суду від 23.07.2025 у цій справі передбачає Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виплата якої здійснюється з урахуванням порядку, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 року, а саме нарахований розмір пенсії позивача 38760,57 грн, а фактично виплачений 28197,42 грн. (в період з грудня 2025 року по березень 2026 року).

На переконання суду наведене засвідчує факт, що після набрання законної сили рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року по справі №300/3042/25, відповідачем не виплачується пенсія ОСОБА_1 у розмірі 38760,57 грн, який розрахований внаслідок перерахунку, проведеного на виконання вказаного судового рішення, що в свою чергу призводить до збільшення загальної суми заборгованості невиплаченої позивачу пенсії.

Верховний Суд у постанові від 23.04.2020 (справа №560/523/19) зазначив, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

У постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 Верховний Суд вказав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, зокрема, у публічно-правових спорах, адміністративні суди повинні зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, щоб це не призводило до порушення основоположних засад адміністративного судочинства та щоб такі засоби не були надмірними за визначених умов та не призводили до порушення прав, гарантованих Конституцією та законами України, а також Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Це означає, що негативні наслідки недобровільного виконання судового рішення мають бути пропорційними та збалансованими, а санкції, накладені судом у зв`язку з невиконанням судового рішення, не повинні бути надмірними; при цьому мають враховуватися усі обставини, які стали причиною невиконання судового рішення, надаватися оцінка діям боржника, спрямованих на таке виконання, міру його вини тощо.

Колегія суддів наголошує, що відповідачем, який є суб`єктом владних повноважень та зобов`язаний неухильно дотримуватись вимог законодавства, протягом тривалого часу свідомо не виконується прийняте на користь ОСОБА_1 рішення Івано-Франківській окружного адміністративного суду від 23.07.2025 в частині невиплати пенсії у розмірі 38760,57 грн, який розрахований внаслідок перерахунку, проведеного на виконання вказаного судового рішення, та право на отримання якої встановлено судовим рішенням у цій справі, що, в свою чергу, порушує права останнього.

Суд враховує, що за своєю природою штраф, передбачений статтею 382-3 КАС України, є заходом процесуального примусу в розумінні статті 145 КАС України.

Частиною п`ятою статті 149 КАС України визначено, що ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Стягувачем за таким виконавчим документом є Державна судова адміністрація України.

З дослідженого судом рішення відповідача від 01.12.2025 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду слідує, що пенсію позивачу по інвалідності встановлено в розмірі 38760,57 грн. довічно, а також розраховано суму заборгованості на виконання рішення суду за період з грудня 2025 по листопад 2025, яка становить 27064,44 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання пенсії).

На переконання колегії суддів, саме на вищевказану суму заборгованості поширюється вимоги Постанови Кабінету Міністрів України №821 від 14.07.2025 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», оскільки п. 1 ч. 1 цього Порядку чітко визначає встановлення особливого прядку виплати заборгованості по пенсійних виплатах на виконання рішень суду лише за період, що вказаний в рішенні суду і по день набрання чинності таким рішенням та особливості таких виплат цієї заборгованості, виходячи з фінансових можливостей бюджету Пенсійного фонду України, виділених Кабінетом Міністрів України. Однак, даний Порядок №821 не поширює свою дію на поточну виплату пенсій після проведення розрахунків пенсійним органом на виконання рішення суду, який по позивачу проведено 01.12.2025.

На думку апеляційного суду, відповідач помилково поширює дію цього Порядку №821 і на виплату поточної пенсії позивачу з 01.12.2025, виплачуючи в грудні 2025 року лише основний розмір пенсії в сумі 28197,42 грн. (це сума до проведення перерахунку за рішенням суду) та різницю між нарахованою та виплаченою пенсією відповідач визнає цю суму в своїх документах як поточну заборгованість за Постанови Кабінету Міністрів України №821, що не відповідає вимогам діючого законодавства, фактично проігнорувавши вимоги окремої ухвали суду та ухвал суду про відмову у прийнятті звіту про виконання та встановлення нових строків для виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Таким чином станом на 12.06.2026 суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтованих обставин, які б ускладнювали виконання судового рішення та робили б неможливим формування у відповідній базі пенсійного фонду нарахування по позивачу недоплаченої частини пенсії за грудень 2025 року в розмірі 27064,44 грн., як поточної заборгованості та скерування цієї сум до виплати.

Відтак, враховуючи подання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області звітів без повного виконання рішення суду та тривале порушення прав позивача, свідоме невиконання рішення суду, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність достатніх підстав для накладення на керівника відповідача, яким є начальник Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас З.М., штрафу відповідно до частини третьої статті 382-3 КАС України у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX встановлено з 01.01.2026 прожитковий мінімум для працездатних осіб 3 328 гривень.

Таким чином, сума штрафу, накладеного на начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області Панас З.М., становить 66 560,00 грн (20 х 3 328,00 грн), який є достатнім для спонукання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області виконати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 року, стягнувши половину цього штрафу на користь позивача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2026 року у справі № 300/3042/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

П. І. Сало