Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №140/3424/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/3424/26 пров. № А/857/37248/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Глазька С.М.,

суддів Глушка І.В., Димарчук Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року (головуючий суддя Мачульський В.В., м. Луцьк) у справі № 140/3424/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив:

визнати протиправними дій щодо обчислення розміру пенсії за віком, без застосування показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2023-2025 роки;

зобов`язати провести перерахунок пенсії за віком, з 06.02.2026 відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023-2025 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії) та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше проведених за цей період виплат.

В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що позивачу з 29.12.2015 призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ. Досягши необхідного пенсійного віку, за заявою позивача з 06.02.2026 її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV. Вказує, що при призначенні пенсії за віком пенсійним органом застосовано показник середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки. 20.02.2026 позивач звернулась з заявою до відповідача про проведення перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2023-2025 роки, що передували року звернення за призначенням пенсії. Листом від 09.03.2026 відповідач повідомив позивача, що для застосування показника середньої заробітної плати, визначеної частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для призначення пенсії при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком не має підстав. Позивач зазначає, що у даному випадку має місце призначення пенсії за іншим Законом, а тому для визначення розміру пенсії мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше відповідно до Закону №1058-IV, тобто виходячи із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки. З наведених підстав позивач просила суд позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо призначення та обчислення ОСОБА_1 з 06.02.2026 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки.

Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити з 06.02.2026 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зокрема в апеляційній скарзі зазначає, що 03.02.2026 відбулося саме переведення з одного виду пенсії на інший з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в межах одного Закону № 1058-IV, що регулюється ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Вказує, що ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV щодо застосування середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення, застосовується виключно при первинному призначенні пенсії особі, яка раніше не отримувала будь-яких пенсійних виплат, також вказує, що пенсія позивача була належним чином проіндексована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 124 та наступних постанов Кабінету Міністрів України про індексацію за 2019-2025 роки, а тому правові підстави для застосування показника за 2023-2025 роки відсутні

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши матеріали справи та усі доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області з 25.12.2025 та отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), з 06.02.2026 на підставі поданої заяви її переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

03.02.2026 позивач звернулась з заявою до ГУ ПФУ у Волинській області про переведення її з пенсії за вислугою років на пенсію по віку.

Згідно п. 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії за принципом екстериторіальності документи позивача були направлені до ГУ ПФУ в Львівській області.

06.02.2026 ГУ ПФУ в Львівській області прийнято рішення про призначення позивачу пенсії за віком.

Як вбачається з перерахунку пенсії позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, визначеного частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для призначення пенсії за 2014-2016 роки.

20.02.2026 року позивач звернувся з заявою до ГУ ПФУ у Волинській області в якій просила провести перерахунок пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024, 2025 роки.

Листом від 20.02.2026 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача, що при переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком для застосування показника середньої заробітної плати, визначеної частиною другою статті 40 Закону №1058-IV для призначення пенсії за 2023-2025 роки, не має підстав. Пенсія обчислена та виплачується відповідно до норм чинного законодавства.

Не погоджуючись із діями пенсійного органу щодо відмови у перерахунку пенсії по віку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У розумінні абз.22 ст.1 Закону №1058 пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058 визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно абзацу 1 частини 1 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно з приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IVзаробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);

К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IVвстановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Частина третя статті 45 Закону №1058-ІVвказує на порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що у спірних правовідносинах мав місце факт переведення з одного виду пенсії на інший в розумінні ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV.

Аналіз ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV свідчить, що вказана норма регулює порядок переведення з одного виду пенсії на інший, які призначені саме за Законом № 1058-IV.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 2015 року отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII. Те, що обчислення розміру такої пенсії здійснювалося за формулою, передбаченою Законом № 1058-IV, не змінює правової природи підстави призначення пенсії.

Звернувшись 03.02.2026 із заявою про призначення пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону № 1058-IV, позивач вперше реалізувала своє право на призначення пенсії за цим Законом.

Щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), суд звертає увагу, що оскільки призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV відбулося вперше у 2026 році, обчислення заробітної плати для розрахунку пенсії має здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2023-2025 роки, як це чітко передбачено ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV.

Посилання пенсійного на здійснення індексації пенсії за попередні роки не позбавляє позивача права на застосування середньооблікової заробітної плати за 2023-2025 роки при первинному призначенні пенсії за Законом № 1058-IV.

Усталена та актуальна правова позиція Верховного Суду зокрема, викладена у постановах від 29.03.2023 у справі № 240/4170/19, від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, а також Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 876/5312/17 зводиться до того, що при переході з пенсії за вислугу років, призначеної за Законом № 1788-ХІІ, на пенсію за віком за Законом № 1058-IV, показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області щодо призначення та обчислення позивачу з 06.02.2026 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області здійснити з 06.02.2026 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023-2025 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року у справі № 140/3424/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Глазько

судді І. В. Глушко

Т. М. Димарчук