Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №756/5688/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/5449/2025 Категорія: ч. 5 ст. 126 КУпАП

ЄУН: 756/5688/25 Суддя у І інстанції: Ковальова В.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 лютого 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

інспектора УПП Соколова В.Д.

захисника Усачука О.І.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке міститься в апеляційній скарзі, та апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 4 червня 2025 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 23 березня 2025 року об 11.20 год. у місті Києві на проспекті Степана Бандери, 36 водій керував транспортним засобом KIA CEED НОМЕР_1 , не мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Притягався протягом року за дане правопорушення, чим порушив п. 2.1 (А) ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 (А)ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови; постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначає, що не був повідомлений про розгляд протоколу про адміністративне правопорушення, копія постанови від 4 червня 2025 року йому ( ОСОБА_1 ) не направлялась, що підтверджується матеріалами справи; з оскаржуваною постановою адвокат Усачук О.І. ознайомився 30 липня 2025 року у приміщенні Оболонського районного суду м. Києва, де під час ознайомлення з матеріалами справи ознайомився з постановою суду, що підтверджується розпискою, наявною у матеріалах справи. 8 серпня 2025 року адвокат Усачук О.І. в його ( ОСОБА_1 ) інтересах звертався до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою на оскаржувану постанову, і суддею Ігнатюком О.В. у судовому засіданні, яке було призначено на 24 жовтня 2025року, відмовлено адвокату Усачуку О.І. у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови, мотивуючи це тим, що Договір про надання правової допомоги між ним ( ОСОБА_1 ) та адвокатським об`єднанням «Інпраксі» укладено 29 липня 2025 року, після винесення оскаржуваної постанови та після спливу строку для її оскарження, а відтак відсутні підстави для поновлення строку адвокату. Суддя також зазначив, що наявні підстави для поновлення строку ОСОБА_1 , однак з апеляційною скаргою звернувся саме адвокат. У зв`язку з вищевикладеним вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови ним пропущений з поважних причин, відтак просить його поновити.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то апелянт наголошує, що постанова є необ`єктивною та необґрунтованою, такою, що прийнята судом без всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, а отже підлягає скасуванню. У цій частині апелянт аргументує доводи апеляційної скарги тим, що наявними у справі доказами підтверджується, що автомобіль був припаркований, проте, ним ніхто не керував. Ааналізуючи долучений до матеріалів справи відеозапис з бодікамери поліцейського видно, що він ( ОСОБА_1 ) не керував транспортним засобом, автомобіль був припаркований біля торгівельного центру, а відтак він не набув статусу водія. Окрім того, як зазначає апелянт, у матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження такої кваліфікуючої ознаки правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторність правопорушення. До матеріалів справи долучений витяг з бази «АРМОР» про те, що він 22 березня 2025 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП із застосуванням стягнення у розмірі 3400 гри. Проте, вказаний витяг у розумінні положень ст. 251 КУпАП неможна визнати документом, як джерело доказів, оскільки він не є з урахуванням вимог п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) саме належним чином засвідченою копією постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності із зазначенням даних про набрання законної сили чи її оскарження.

Окрім того, як зазначає апелянт, суд першої інстанції при прийнятті рішення взяв до уваги постанову інспектора поліції серії ЕІ1Л № 4331885 від 22 березня 2025 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП, яка не містить доказів вручення (отримання) її апелянтом та доказів набрання нею законної сили відповідно до ч.1, 2 ст. 291 КУпАП. протокол складений щодо нього ( ОСОБА_1 ) 23 березня 2025 року за ч.5 ст.126 КУпАП, тобто, з моменту винесення інспектором поліції постанови про накладення на адміністративного стягнення за ч.2 ст.126 КУпАП - 22 березня 2025 року не пройшов визначений законом десятиденний строк для оскарження постанови.

ОСОБА_1 наголошує, що згідно з п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої Наказом МВС України 7 листопада 2015 року № 1395, повторність правопорушення - це повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП, та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП)». Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції. У матеріалах справи міститься довідка за підписом старшого інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві, яка не містить ані дати її видачі, ані вихідного номера, що не може визнаватись належним та допустимим доказом у справі, оскільки належним доказом є постанова відповідного органу, яка вступила в законну силу.

Окрім того, з наявних відеозаписів встановлено, що він ( ОСОБА_1 ) на вимогу працівників поліції здійснив керування транспортним засобом, оскільки працівники поліції попросили його від`їхати з місця паркування транспортного засобу, тобто, спонукаючи його сісти за кермо, вчинити адміністративне правопорушення. Він, саме виконуючи вимогу поліцейського, від`їхав на авто з місця парковки на 2 метри. У подальшому, коли він від`їхав, видно, що знаку 7.17 ПДР «Особи з інвалідністю» на паркувальному місці немає. Фраза працівника поліції є підтвердженням цьому «по факту немає, але ви повинні були зрозуміти...... ». У подальшому поліцейські самі ж і пропонують припаркувати авто у попереднє місце. Тобто поліцейські фактично самі визнають, що він не порушував правила дорожнього руху. У даному випадку працівниками поліції належним чином не задокументовано та не доведено факту порушення ним вимог закону. З огляду на вимоги ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а також позицію Верховного Суду, апелянт вважає, що оскільки працівниками поліції не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним ПДР, яке слугувало підставою для зупинки, перевірки транспортного засобу, то всі наступні вимоги працівників поліції він не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи щодо нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини.

Апелянт вважає, що підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП відсутні.

Окрім того, апелянт наголошує, що не може бути суб`єктом зазначеного правопорушення, оскільки право керування транспортними засобами у нього є, але такого права він позбавлений судовим рішення, за що існує відповідальність за іншою частиною статті 126 (ч.4). Відомостей про притягнення його за ч.4 ст.126 КУпАП матеріали справи не містять. Він отримував посвідчення водія категорія В. Під час спілкування 23 березня 2025 року (згідно з відео) він вказав поліцейським, що права керування був позбавлений на підставі постанови суду. Відповідальність за такі дії може бути передбачена іншою частиною ст. 126 КУпАП, протокол за якою не складався.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржувану постанову, зазначив, що він ( ОСОБА_1 ) підтвердив відсутність посвідчення на право керування транспортним засобом, та повідомив, що напередодні стосовно нього був складений протокол за ч. 2 ст. 126 КУпАП, що право керування транспортними засобами він втратив у зв`язку із притягненням його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, однак, вважав, що після спливу одного року з притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП водійське посвідчення автоматично поновлюється. Станом на 4 червня 2025 року нове ведійське посвідчення не отримував.

Разом з тим, наявними доказами у справі не підтверджено факт керування та зупинки транспортного засобу під його ( ОСОБА_1 ) керуванням.

Окремо апелянт, з посиланням на норми КУпАП, вказує, що під час розгляду справи порушені його права, оскільки матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів, що він викликався у судове засідання. Наявні копії повісток на 14 травня 2025 року та 4 червня 2025 року, однак, відсутні докази направлення таких повісток, отримання їх у терміни, визначені КУпАП, або ж причин неотримання повістки та можливого їх повернення. Факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, його позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Однак, суддя першої інстанції, розглянувши справу без його участі, порушив його право на захист, а тому винесена ним постанова є незаконною.

Окремо апелянт наголошує, що, розглядаючи дану справу, суд першої інстанції не дотримався вимог щодо безсторонності, оскільки було взято до уваги та досліджено лише ті докази, які свідчили про винуватість особи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та захисника на підтримку доводів клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, працівника поліції, дослідивши наявні матеріали, слід дійти такого висновку.

Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що 23 квітня 2025 року до Оболонського районного суду м. Києва надійшли матеріали у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Справа призначалась до розгляду на 14 травня 2025 року та 4 червня 2025 року.

У матеріалах справи наявні копії судової повістки про виклик ОСОБА_1 до суду, проте, відсутня будь-яка інформація про направлення вказаних повісток на адресу ОСОБА_1 , отримання ним вказаних повісток, відмову від отримання або їх повернення до суду з вказівкою про причину неможливості отримання їх останнім.

4 червня 2026 року суддею місцевого суду за відсутності ОСОБА_1 винесена оскаржувана постанова.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження, з урахуванням того, що 14 червня 2025 року - вихідний день - субота, закінчився 16 червня 2025 року, що є робочим днем понеділком.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Разом з тим, матеріали справи не містять даних про те, що копія оскаржуваної постанови направлялась або вручалась ОСОБА_1 .

Окрім того, згідно з листом Оболонського районного суду м. Києва на запит апеляційного суду у відділі організаційного забезпечення розгляду справ про адміністративні правопорушення документи, які б підтверджували у будь-який спосіб виклик ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 14 травня 2025 року, 4 червня 2026 року, а також документи направлення ОСОБА_1 копії постанови відсутні.

29 липня 2025 року через підсистему «Електронний суд» захисник Усачук О.І. звернувся з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, з якими ознайомився 30 липня 2025 року.

Апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку захисником подана до суду першої інстанції 8 серпня 2025 року, тобто, поза межами строку на апеляційне оскарження.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 жовтня 2025 року відмовлено захиснику Усачуку О.І. у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Оболонського райсуду м. Києва від 4 червня 2025 року відносно ОСОБА_1

29 жовтня 2025 року до суду апеляційної інстанції, а 3 листопада 2025 року до суду першої інстанції, тобто, поза межами строку на апеляційне оскарження постанови судді, надійшли апеляційні скарги ОСОБА_1 , які є тотожними за змістом та в яких містить клопотання про поновлення строку.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.ст. 278, 280 КУпАП, суд першої інстанції при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, чи є необхідність у витребуванні додаткових матеріалів, а при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як встановлено з матеріалів справи, відносно ОСОБА_1 складений протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 279343 від 23 березня 2025 року, за змістом якого 23 березня 2025 року об 11.20 год. за адресою м. Київ, просп. Степана Бандери, 36, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом КІЛ державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року, чим порушив п. 2.1.А ПДР та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, вказав про те, що протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, та уповноваженими на його складання особами.

Одночасно, судом надана оцінку відеозапису, який долучено до матеріалів справи, з якого, як вказав суд, вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив відсутність посвідчення на право керування транспортним засобом. Крім того повідомив, що напередодні стосовно нього був складений протокол за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Також повідомив, що право керування транспортними засобами він втратив у зв`язку із притягненням його до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП та вважав, що після спливу одного року з притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП водійське посвідчення автоматично поновлюється. Станом на 4 червня 2025 року нове водійське посвідчення не отримував.

З огляду на наведені обставини, суд визнав, окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279343 від 23 березня 2025 року, належними та допустимими доказами копію постанови серії ЕНА № 4331885 від 22 березня 2024 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 126 КУпАП, та відеозапис.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд вбачає у діях правопорушника ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме вчинене повторно протягом року керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Проте, апеляційний суд не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як встановлено під час апеляційного розгляду з пояснень ОСОБА_1 він не керував автомобілем, проте, дійсно знаходився в автомобілі, який був припаркований біля торгівельного центру. Автомобіль належить матері його колеги. В автомобілі знаходились він та його колега. Він дійсно сидів на водійському місці, а колега на пасажирському, але він нікуди не їхав, не паркувався, автомобіль просто стояв. Вони приїхали до торгівельного центру, однак, автомобілем керував не він, а його колега, який потім пішов у своїх справах, оскільки в ту ніч в будинок колеги влетів шахед. Пізніше приїхала знайома дівчина, яка також має право керування транспортним засобом, але не з механічною коробкою передач. Якби поліцейські їхали за автомобілем та бачили, що саме він керував автомобілем, то не чекали б, щоб автомобіль був припаркований.

Захисник, підтримуючи доводи апеляційної скарги, наголосив на тому, що матеріали справи не містять жодного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Працівники поліції підійшли до стоячого автомобіля, в якому дійсно знаходився на водійському сидінні ОСОБА_1 , а колега, матері якого належить автомобіль, сидів поруч. Поліцейські підійшли, оскільки вважали, що автомобіль стоїть на місці для інвалідів. Проте, всі подальші дії були спровоковані працівниками поліції, а, відтак, говорити про факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом без наявності такого права є безпідставним.

Опитаний під час апеляційного розгляду інспектор УПП ОСОБА_2 пояснив, що події чітко не пам`ятає. Разом з тим після перегляду відеозапису вказав, що за паркування транспортного засобу на місці, призначеному для інвалідів, постанова не складалась. Було прийнято рішення про складання протоколу відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом без прав протягом року повторно. За день до цього ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Коли вони під`їхали до стоячого автомобіля, на місці паркування автомобіля не було даних, що це місце для інвалідів. ОСОБА_1 сам від`їжджав, щоб показати, що знаку для паркування автомобілів для інвалідів, немає. Як він ( ОСОБА_3 ) пам`ятає, вони перебували на чергуванні, катались, і побачили, як ОСОБА_1 підійшов до автомобіля. Там була ще дівчина. Якщо він ( ОСОБА_4 ) не помиляється, то ОСОБА_1 з дівчиною вийшли з «Блокбастеру», сіли в авто. Він ( ОСОБА_4 ) не бачив руху автомобіля до того, як вони під`їхали. Дійсно, від`їжджав ОСОБА_5 з місця паркування на вимогу поліцейського. Передивившись відео, вважає, що протокол складений неправильно.

Апеляційний суд звертає увагу, що пояснення, надані ОСОБА_1 та інспектором поліції Сколовим В.Д. з приводу обставин подій, знайшли своє відображення на відеозаписі, наданим працівниками патрульної поліції, на якому зафіксовано, що до припаркованого автомобіля, в якому знаходиться ОСОБА_1 , підійшли працівники поліції з тим, що автомобіль припаркований на місці автомобілів для людей з інвалідністю. На вимогу поліцейського ОСОБА_1 , не заперечуючи, що позбавлений права керування транспортними засобами та повідомляючи про це поліцейським, якими така інформація перевірена по службовій базі, дійсно від`їжджає з місця парковки автомобіля, і на вказаному місці відсутні відповідні позначки та знаки, що це місце для паркування автомобілів для інвалідів. У подальшому працівник поліції вказує, щоб ОСОБА_1 поставив автомобіль назад, щоб не заважати проїзду.

Окрім того, з матеріалів справи встановлено, що 22 березня 2025 року (а не 2024 року, як зазначено у змісті оскаржуваної постанови) ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП. Відомості про те, що за вказаною постановою штраф оплачений або вона набрала законної сили, у матеріалах справи відсутні, про що обґрунтовано вказано стороною захисту.

Також апеляційний суд звертає увагу, що станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 4 липня 2025 року отримав посвідчення водія категорії В серії НОМЕР_3 , яке дійсне до 4 липня 2055 року.

Оцінюючи та аналізуючи досліджені під час апеляційного розгляду докази в їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за встановлених судом першої інстанції обставин, оскільки факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 до того, як під`їхали працівники поліції до автомобіля, не підтверджений жодним доказом.

Що ж стосується керування транспортним засобом ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції, який був повідомлений, у т.ч. і ОСОБА_1 , про відсутність у нього права керування транспортним засобом, то, враховуючи конкретні обставини зазначеної справи, встановлені під час апеляційного розгляду, є очевидним, що без означених таких дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто, мала місце провокація та схиляння ОСОБА_1 до порушення закону, а тому апеляційним судом у цій частині докази не приймаються до уваги.

З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, відсутність у матеріалах справи беззаперечних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в оскаржуваній постанові, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного правопорушення, у зв`язку з чим постанова суду підлягає до скасування.

Разом з тим, нормами КУпАПне передбачено закриття провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, підлягає до закриття на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 даного складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Оболонського районного суду м. Києва від 4 червня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 4 червня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279343 від 23 березня 2025 року- закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва