Постанова від 29 січня 2026 р. у справі №361/4595/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/140/2026 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ЄУН: 361/4595/24 Суддя у І інстанції: Скрипка О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

поліцейської ОСОБА_3

захисника Коби М.Г.

особи, яка притягається до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Коби Миколи Григоровича в інтересах

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2025 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік,

Судом першої інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 5 травня 2024 року о 23.10 год. на а/д Київ-Чернігів 38 км, керував транспортним засобом електроскутером «CityCoco Long Range» б/н, перебуваючи з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі водій відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Коба М.Г. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Одночасно, захисником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду, який пропущений з поважних причин, оскільки, як зазначає захисник, строки на звернення до суду апеляційної інстанції пропущені з причин того, що несвоєчасно була виготовлена постанова, що, у свою чергу, змушувало ОСОБА_1 звертатись декілька разів до канцелярії місцевого суду з письмовими заявами про надання повного тексту постанови. Однак, постанова була надана лише 17 квітня після його (захисника) чергового звернення з письмовою заявою. Станом на час подання апеляційної скарги постанова не внесена до реєстру, він (захисник) не міг іншим чином одержати повний текст постанови, що, у свою чергу, і змушує звернутись до апеляційного суду з заявою про поновлення строків звернення зі скаргою на постанову у зв`язку з пропущенням десятиденного строку з поважних причин.

Що стосується обґрунтування вимог апеляційної скарги, то захисник звертає увагу, що суддя в оскаржуваній постанові 11 разів послався на особу - ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 не є, що, на переконання захисника, є правовою підставою для скасування постанови та закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення. Захисник вважає, що якщо ОСОБА_2 , як зазначено у постанові, як водій транспортного засобу є суб`єктом адміністративного правопорушення, то таке обґрунтування постанови не має жодного відношення до особи - ОСОБА_1 , стосовно якого судом не встановлено обставин щодо його суб`єктивності адміністративного правопорушення. Враховуючи, що наведені у постанові обставини відносяться до особи - ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 не є, то, як зазначає захисник, суд дійшов помилкового висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і безпідставно наклав на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу в сумі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Окрім того, захисник звертає увагу на те, що:

- у постанові зазначено, що відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортні засоби поділяються на механічний транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, цей термін поширюється на транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 (три) кіловати, разом з тим в матеріалах справи знаходяться технічні характеристики та паспорт електроскутера, в якому зазначено, що номінальна потужність двигуна 2500 ватт, пікова потужність - 2800 ватт, проте суд не дав жодної оцінки щодо того, що потужність електродвигуна менше 3000 ватт;

- у постанові зазначено дві підстави, за яких електродвигун менше 4 квт не може належати до транспортних засобів, разом з тим дійшов помилкового і суперечливого висновку, зазначаючи, що моторолер, мопед, електроскутер відносяться до транспортних засобів;

Окрім того, посилаючись на правову позицію Верховного Суду та апеляційних судів України, захисник звертає увагу, що суд першої інстанції не дав жодної правової оцінки протиправній поведінці поліцейських, якими, всупереч положенням ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» не було належним чином задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, яке слугувало підставою для зупинки його транспортного засобу - електроскутера, а тому, на переконання захисника, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, і всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Захисник вважає, що працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 700366 від 6 травня 2025 року з порушенням, оскільки в означеному протоколі не зазначено ні відеозйомка, ні технічний засіб, на який було здійснено відео, а лише зазначені їх два номери. На відео відсутня дата та час зйомки, що, у свою чергу, не узгоджується з загальною практикою Верховного Суду та апеляційних судів при розгляді справ про адміністративне правопорушення, які дійшли висновку, що відсутність даних про технічні характеристики засобу фіксацій, за допомогою якого здійснено фото або відеозйомку, роблять результати такої фіксації недопустимими.

Також захисник зазначає, що працівниками поліції не доведено та не підтверджується дослідженими в судовому засіданні відеозаписами об`єктивну неможливість проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я КНП «Броварська лікарня», яка на 25 км. ближча, ніж Бориспільська лікарня, до якої поліцейські направили водія на медичний огляд та якій надано право на проведення огляду. Окрім того, ОСОБА_1 не пропонувалось надати письмові пояснення до протоколу, що, у свою чергу, є порушенням вимог ст. 254 КУпАП, п.п. 11, 13 Розділу 2 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції.

Захисник вважає недоведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, що виключає об`єктивну сторону правопорушення, передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На переконання захисника суд не всебічно, неповно, необ`єктивно дослідив всі обставин справи в їх сукупності, з огляду на що наявні законні підстави вважати, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вказав про те, що він зупинився на вимогу працівників поліції, які були з автоматами, не представились, і, щоб розрядити обстановку, він сказав що вживав алкоголь. На місці пройти огляд йому не пропонували, підготовки до огляду не було. Другий екіпаж навіть не згадував про огляд. До лікарні його не доставляли. Найближча лікарня - це Броварська.

Захисник підтримав доводи поданої ним апеляційної скарги, наголошуючи на безпідставності зупинки ОСОБА_1 , а також незаконності подальших дій працівників поліції.

Під час апеляційного розгляду інспектор поліції ОСОБА_3 пояснила, що на даний час не пам`ятає підстави зупинки ОСОБА_4 , все зафіксовано на відеокамеру. Проте, пам`ятає, що ОСОБА_4 було зупинено, та у нього були виявлені та встановлені ознаки алкогольного сп`янінню, йому було висунуто вимогу пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки або у медичній установі, але ОСОБА_5 відмовився. Вона складала щодо ОСОБА_4 протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. До того, щоб використати «Драгер» не дійшло, оскільки ОСОБА_5 відмовився від проведення будь-якого огляду і не заперечував, що був у стані сп`яніння, повідомив, що на вказаному транспортному засобі можна їздити. Було виписано направлення до Бориспільської лікарні, однак, ОСОБА_5 не доставлявся нікуди, оскільки він взагалі відмовився від проходження будь-якого огляду. Можливо, у зв`язку з тим, що Броварська лікарня на той час не проводила огляд, тому і було виписано направлення на лікарню м. Бориспіль, на даний час згадати ці обставини не може. Направлення виписується завжди, незалежно від того, чи доставляється особа до лікарні, чи ні, як того вимагає Інструкція. ОСОБА_5 керував електроскутером, для якого державні номерні знаки, як і посвідчення водія, не потрібні, тому інші протоколи та постанови не складались.

Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та ОСОБА_1 , які підтримали доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду та апеляційної скарги, додатково вказавши, що протокол і докази у справі є недопустимими, опитавши працівника УПП ОСОБА_3, дослідивши наявні докази, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.

Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшли матеріали справи щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Справа неодноразово призначалась до розгляду, останній раз на 27 березня 2025 року. Разом з тим, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, проте, участь в судовому засідання брав захисник Коба М.Г., за участю якого і винесена у цей же день оскаржувана постанова та оголошена її резолютивна частина, без зазначення дати виготовлення повного тексту (ас. 126).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження, з урахуванням того, що 6 квітня 2025 року - вихідний день - неділя, закінчився 7 квітня 2025 року, що є робочим днем - понеділком.

Згідно з даними розписки, наявної у матеріалах справи, ОСОБА_1 отримав копію постанови 7 квітня 2025 року (ас. 128).

Разом з тим, 16 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з заявою про видачу йому повного тексту постанови, яку він отримав 17 квітня 2025 року (ас. 129).

Апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку захисником подана до суду першої інстанції поштовим відправленням 24 квітня 2025 року (ас. 162), безпосередньо до суду апеляційної інстанції - 28 квітня 2025 року, тобто, поза межами строку на апеляційне оскарження.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

З огляду на те, що без ознайомлення з текстом постанови суду, яка містить обґрунтування прийнятого рішення, захисник був позбавлений можливості подати мотивовану апеляційну скаргу, те, що пропущений на апеляційне оскарження строк є нетриваючим, апеляційний суд вважає можливим поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.

Згідно з положеннями ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (із змінами).

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).

Згідно з п. 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є:

• запах алкоголю з порожнини рота;

• порушення координації рухів;

• порушення мови;

• виражене тремтіння пальців рук;

• різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

• поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).

Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп`яніння, поліцейський проводить огляд особи, яка керує транспортним засобом, на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно з п. 9 розділу ІІ вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, тобто, огляд особи на встановлення стану наркотичного сп`яніння відбувається у медичному закладі.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Таким чином, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3, п. 4 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов`язаний висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і така особа підлягає огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених обставин, обґрунтував прийняте рішення тим, що з даних, зафіксованих на DVD-диск АА № 023258 з нагрудної камери поліцейського, який приєднаний до матеріалів справи та оглянутий судом, вбачається, що останній містить відеофайл, який є постійним за часом. З даного відео вбачається факт керування та зупинка транспортного засобу електроскутера «CityCoco Long Range» під керуванням ОСОБА_6 . В ході спілкування з працівником поліції в останнього виникла підозра про наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в медичному закладі. На пропозицію пройти огляд водій неодноразово відмовився. У провину ОСОБА_6 ставиться саме порушення п.2.5 ПДР- відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що підтверджено в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Судом також перевірялись доводи сторони захисту про те, що електричний скутер не є механічним транспортним засобом, на який не потрібні посвідчення водія, і суд дійшов висновку, що електроскутер відповідає поняттю «транспортний засіб», а ОСОБА_1 як водій вказаного транспортного засобу є суб`єктом адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та враховує, що з відеозаписів, долучених Управлінням патрульної поліції до матеріалів справи, які оглянуті під час апеляційного розгляду, вбачається, що по дорозі їде транспортний засіб типу мотоцикла, який рухається по ширині всієї дороги, здійснюючи маневри праворуч та ліворуч. Службовий автомобіль працівників поліції переслідує вказаний транспортний засіб,який зупиняється на вимогу поліцейських. До цього транспортного засобу підходять двоє поліцейських, які представляються. Один із поліцейських запитує особу, яка керує вказаним транспортним засобом, чи все в порядку. На позитивну відповідь поліцейський запитує у водія, чого він тоді їде по всій дорозі, «віляє зліва направо». Водій відповідає про наявність камінців на дорозі. На вимогуполіцейського за паспортом перевіряється особа водія. Встановлено, що це ОСОБА_1 . При спілкуванні працівник поліції запитує у ОСОБА_1 , чи вживав він алкоголь, на що ОСОБА_1 запитує у відповідь, яка їм різниця. Поліцейський повідомляє, що ОСОБА_1 є громадянином, який керує транспортним засобом, на що ОСОБА_7 вказує велосипедом. Поліцейський відповідає, що і велосипедом заборонено керувати у стані сп`яніння, та повторно запитує у ОСОБА_1 , чи вживав він алкоголь. ОСОБА_7 зазначає, що вживав, небагато. Поліцейський запитує у ОСОБА_1 , чи погоджується останній пройти огляд на стан сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою. Поліцейський роз`яснює наслідки відмови, на що ОСОБА_1 зазначає: «Будь ласка». Поліцейський у черговий раз запитує, чи готовий ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння. ОСОБА_1 відмовляється, говорить, що він фактично йшов пішки. Поліцейський наголошує, що він керував транспортним засобом, на що ОСОБА_1 запитує: «Велосипедом?». Поліцейський роз`яснює, що це не велосипед, оскільки наявний двигун, роз`яснює різницю між велосипедом та транспортним засобом, який оснащений електродвигуном. ОСОБА_1 починає сперечатись, доводячи, що це велосипед. На неодноразові роз`яснення поліцейського з приводу транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , а також з приводу того, що за керування велосипедом у стані алкогольного сп`яніння також є відповідальність і штраф, ОСОБА_1 наполягає, що це велосипед, і ніхто від нього нічого не отримає. Поліцейська пояснює ОСОБА_1 , що останній - учасник дорожнього руху, що звернули на нього увагу у зв`язку з тим, як він їхав, - по всій дорозі. ОСОБА_1 відповідає, що йому так зручно їздити. На будь-які роз`яснення поліцейських з приводу поведінки на дорозі, ОСОБА_1 вказує, що він нікому не перешкоджав, що йому так зручно, що він камінці об`їжджав. Поліцейський просить надати документи на транспорт, що ОСОБА_1 і робить. Поліцейський в черговий раз пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_1 відмовляється. Після цього поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 , відмовляючись, каже: «До побачення» та збирається йти. Поліцейська його зупиняє, на що ОСОБА_1 говорить, що він не питає їх, а просто йде пішки та намагається піти. У подальшому на відео зафіксовано як ОСОБА_1 намагається піти знову, та на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідає відмовою, наголошуючи, що він йде пішки. Після цього на відео зафіксована суперечка ОСОБА_1 з поліцейськими. У подальшому поліцейський наголошує на ознаках алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , а саме, різкий запах алкоголю з порожнина рота, почервоніння обличчя, та у черговий раз висуває вимогу ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, на що ОСОБА_1 відмовляється. Поліцейський висуває ОСОБА_1 вимогу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 у черговий раз відмовляється. ОСОБА_1 роз`яснюються наслідки відмови від проходження огляду, його права, те, що відносно нього буде складений протокол про адмінправопорушення за відмову від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння, де буде розглядатись справа. На запитання поліцейського про місце проживання та номер телефону, ОСОБА_1 вказує, що він бомжує і телефону у нього немає. Поліцейський роз`яснює наслідки неявки в судове засідання. Після цього на відео фіксується складання матеріалів за ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , йому оголошується протокол про адміністративне правопорушення, та поліцейський повідомляє, що ОСОБА_1 заборонено керувати транспортним засобом. ОСОБА_1 відмовляється надавати будь-які пояснення, підписувати документи, отримувати копію протоколу про адмінправопорушення, наголошуючи, що йому експертизу не робили, на що поліцейська вказує, що ОСОБА_1 пропонувалось пройти огляд як на місці, так і в медичному закладі, але він відмовився.

Відеозаписом подій, який є об`єктивним доказом у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, та яким зафіксовано обставини події, у т.ч. відмови ОСОБА_1 від проходження у передбаченому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, спростовуються доводи захисника про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності, а також про ненадання можливості ОСОБА_1 надати пояснення. При цьому, всупереч доводів апеляційної скарги захисника, на відеозаписі зафіксовані номера бодікамер, на які здійснювався відеозапис, які і зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, дата та час фіксації події.

За результатами подій, які зафіксовані відеозаписом, уповноваженою особою відносно ОСОБА_1 складені процесуальні документи, серед яких протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; рапорт інспектора поліції; Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, в якому зафіксовані ознаки сп`яніння та вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду; направлення, за змістом якого ОСОБА_1 направляється до КНП «ББЛІЛ» для проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, та у вказаному акті зазначені ознаки алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , виявлені працівниками поліції, а також відмітку, що огляд не проводився. Також до матеріалів справи долучений диск, на якому містяться відеозаписи з фіксацією події.

Доводи захисника з приводу того, що суд дійшов помилкового і суперечливого висновку, зазначаючи, що моторолер, мопед, електроскутер відносяться до транспортних засобів, є непереконливими.

Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129,статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби, тобто, вказаною нормою закону не охоплюються положення ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Однак, апеляційний суд враховує, що ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Згідно з положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року (зі змінами та доповненнями), та пункту 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 ПДРУкраїни визначено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 1 березня 2018 року.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2023 року у справі № 127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно зі звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на наведені положення у їх взаємозв`язку, слід дійти висновку, щоелектроскутер є транспортним засобом, призначеним для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу.

При цьому, як слідує з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, суб`єктом вказаного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, тобто, положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній поділтранспортних засобів на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами, у т.ч. і електроскутерами, електросамокатами, електровелосипедами, гіроскутерами, тощо, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

З відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_1 використовував електроскутер для переміщення, приводячи його в рух за допомогою встановленого електричного двигуна, тобто, ОСОБА_1 у цьому випадку є учасником дорожнього руху, а саме особою, яка керує транспортним засобом, а тому, він є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та зобов`язаний дотримуватися Правил дорожнього руху.

Зврахуванням наведеного, а також положень Правил дорожнього руху, що визначають поняття електричного колісного транспортного засобу, та правових висновків Верховного Суду щодо використання транспортних засобів, які приводяться в рух електричним двигуном, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що електроскутер, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, а отже, правильно визнав його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим спростовуються доводи сторони захисту про те, що суд першої інстанції не встановив належним чином правовий статус транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , та його технічні характеристики.

Що стосується доводів сторони захисту про те, що суд першої інстанції не дав жодної правової оцінки протиправній поведінці поліцейських, якими, всупереч положенням ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», не було належним чином задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху, яке слугувало підставою для зупинки його транспортного засобу - електроскутера, у зв`язку з чим всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не був зобов`язаний виконувати, і всі складені процесуальні документи стосовно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, то такі доводи є безпідставними.

Як встановлено з відеозапису подій, саме поведінка на дорозі ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, його манера керування джерелом підвищеної небезпеки, стали підставою зупинки, що і зафіксовано відеозаписом подій.

Доводи захисника про те, що працівниками поліції не доведено та не підтверджується дослідженими в судовому засіданні відеозаписами об`єктивну неможливість проведення огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я КНП «Броварська лікарня», яка на 25 км ближча, ніж Бориспільська лікарня, до якої поліцейські направили водія на медичний огляд та якій надано право на проведення огляду, є безпідставними, оскільки будь-яких даних про те, що у ОСОБА_1 були встановлені ознаки наркотичного сп`яніння, матеріали справи не містять. Окрім того, за тих обставин, що встановлені під час апеляційного розгляду, якими підтверджується відмова ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки, так і у будь-якому медичному закладі, вказівка у направленні для огляду ОСОБА_1 до КНП «ББЛІЛ» не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про те, що в оскаржуваній постанові 11 разів суддя послався на особу - ОСОБА_2 , яким ОСОБА_1 не є, і вказані обставини, на переконання захисника, є правовою підставою для скасування постанови та закриття справи у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, то такі доводи є непереконливими, оскільки як в установчій частині постанови, так і в резолютивній частині постанови зазначені відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується й стороною захисту. Описка в ініціалах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у мотивувальній частині постанови не є безумовною підставою для скасування постанови суду. Більш того, ні захисником, ні ОСОБА_1 не заперечувались обставини того, що матеріали справи, які є предметом розгляду, стосуються подій саме стосовно ОСОБА_1 .

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що доводи захисника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити захиснику Кобі Миколі Григоровичу в інтересах ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника Коби Миколи Григоровича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 березня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва