Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №755/24937/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/3310/2026 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ЄУН: 755/24937/25 Суддя у І інстанції: Левко В.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

захисників

Пальчика М.О. Сіренка М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Пальчика Максима Олексійовича в інтересах ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року, якою

ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що 14 грудня 2025 року о 01.16 год. у АДРЕСА_2, блокпост КП ІНФОРМАЦІЯ_2, керував транспортним засобом «Mazda Premacy» державний номерний знак НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився на місці у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатору Drager Alkotest 6820 ARJL 0309, тест № 5210, результат огляду 1,71 %., чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, адвокат Пальчик М.О. подав в інтересах ОСОБА_2 апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду; постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтоване тим, що повний текст постанови не було виготовлено в день її проголошення, та лише 3 червня 2026 року захисник отримав копію постанови, про що свідчить розписка, яка наявна в матеріалах справи, що позбавило його можливості ознайомитись з мотивацію прийнятого рішення та подати своєчасно апеляційну скаргу.

Щодо вимог апеляційної скарги, то захисник, посилаючись на положення ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст. 62 Конституції України, вважає, що постанова підлягає скасуванню у зв`язку з тим, що є незаконною, ухваленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б вказували на те, що саме ОСОБА_2 керував автомобілем в стані алкогольного сп`яніння, оскільки автомобіль був припаркований, а ОСОБА_2 знаходився в салоні свого автомобіля разом із товаришем. Встановлення факту керування транспортним засобом є суттєвим для подальшої правової кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Натомість, знаходження в салоні транспортного засобу чи поряд з транспортним засобом, який не є в стані руху (знаходився в нерухомому стані), не доводить факту керування транспортного засобу.

Також захисник наголошує на тому, що працівники поліції, незважаючи на незгоду ОСОБА_2 з результатами огляду, проведеного на місці зупинки, не роз`яснили йому право на проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога. Крім того, ОСОБА_2 не було відсторонено від керування транспортним засобом.

Таким чином, захисник вважає, що вин ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не доведено, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачиться на користь такої особи.

ОСОБА_2 повідомлявся про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, однак, до суду апеляційної інстанції не з`явився.

Захисник Пальчик М.О., взявши участь в судому засіданні, у подальшому, будучи повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду, участь під час апеляційного розгляду не брав.

Зважаючи на позицію захисника Сіренка М.Ю., положення ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаних осіб.

Заслухавши доповідь судді, позицію захисника Пальчика М.О. на підтримку доводів клопотання та апеляційної скарги, захисника Сіренка М.Ю. на підтримку поданої апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.

Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що 11 травня 2026 року за відсутності ОСОБА_2 , однак, за участю захисника Пальчика М.О. проведений розгляд справи про притягнення ОСОБА_2 до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесена оскаржувана постанова.

Даних про те, що копія постанови у порядку, передбаченому ст. 285 КУпАП, направлялась ОСОБА_2 або захиснику, матеріали справи містять.

Доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку про те, що захисником копія постанови з наведенням обґрунтування прийнятого рішення отримана 3 червня 2026 року, матеріалами справи не спростовані.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що захисником строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважний причин, а тому підлягає поновленню.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то слід дійти такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у

ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують

увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (із змінами) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до положень ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду.

Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП, що корелюється з п.6 Порядку.

Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп`яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, і лише у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно з п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За результатами перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги підстав вважати, що суддя місцевого суду неправильно застосував норми матеріального закону, у суду апеляційної інстанції немає.

З матеріалів провадження у справі та змісту оскаржуваної постанови встановлено, що суддя місцевого суду під час розгляду справи вислухав пояснення захисника, який просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, мотивуючи тим, що останнього не відсторонено від керування автомобілем, що свідчить про складання протоколу про адміністративне правопорушення з порушеннями; дослідивши протокол про адміністративне правопорушення від 14 грудня 2025 року серії ЕПР1 № 540284, зі змісту якого вбачається порушення водієм пункту 2.9.а. Правил дорожнього руху, квитанцією приладу «Drager Alcotest 6820» від 14 грудня 2025 року тест № 5210 з результатом 1.71‰; Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, витяг з АРМОР, картку обліку адміністративного правопорушення, відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, записаними на DVD-R диск, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення.

При цьому суд врахував, що з відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що ОСОБА_2 було зупинено на блокпості, під час встановлення особи водія у нього виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме, поведінку, що не відповідає обстановці, та запах алкоголю з порожнини рота. Після чого ОСОБА_2 запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що водій погодився, та результат огляду склав 1.71 проміле. ОСОБА_2 не заперечував результату огляду, жартуючи, що випив небагато, додав до кави не більше 200 мл коньяку. Після повідомлення працівниками поліції про намір скласти щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_2 почав цікавитися можливістю уникнення складання відповідного адміністративного матеріалу та способами «вирішення» даної ситуації. У відповідь на дану пропозицію працівниками поліції зазначено про те, що подібні дії є кримінально караними.

Судом перевірялись доводи захисника щодо невиконання працівниками поліції обов`язку з відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом, і таки доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки з дослідженого в судовому засіданні відеозапису з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що під час складання протоколу працівницею поліції було зазначено про відсторонення ОСОБА_2 від керування транспортним засобом.

Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції та звертає увагу, що відеозаписом, який є об`єктивним доказом у справі, підтверджуються висновки суду про факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом та його зупинки на блокпосту, де ОСОБА_2 повідомляє, що він направляється до військових, що він останнім дуже допомагає; обставини виявлення працівниками поліції у ОСОБА_2 ознак алкогольного сп`яніння, які були озвучені ОСОБА_2 ; вимога до ОСОБА_2 пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_2 погоджується пройти такий огляд на місці зупинки транспортного засобу; проходить огляд за допомогою приладу «Драгеру», результат якого складає 1,71 проміле, з яким у подальшому ОСОБА_2 погоджується, про що ставить власноручно підпис у графі «З результатом огляд на стан сп`яніння згоден»; відсутність будь-яких заперечень щодо результату огляду, проте намагання ОСОБА_2 вирішити питання у позапроцесуальний спосіб; ОСОБА_2 говорить, що пив каву з коньяком; попередження ОСОБА_2 про відсторонення від керування транспортним засобом.

Даними, які зафіксовані на відеозаписі спростовуються доводи захисника про те, що наявними доказами не підтверджується факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом.

Також суд апеляційної інстанції бере до уваги, що зафіксовані на відеозаписі події знайшли своє відображення також у даних протоколу про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою; роздруківці чеку «Драгер», за змістом якої 14 грудня 2025 року о 01.25 год. результат огляду ОСОБА_2 1,71‰; Акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, за змістом якого зафіксовані ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_2 , а також зафіксовано у графі «З результатом згоден» - власноручний підпис ОСОБА_2 .

Ці докази, які суддею місцевого суду покладені в основу своїх висновків, є належними, допустимими, достатніми та достовірними, здобутими з додержанням процесуальної процедури, та такими, що не суперечать фактичним обставинам справи та об`єктивно узгоджуються між собою.

Що стосується доводів захисника про те, що ОСОБА_2 не роз`яснювалось його право на проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, то вони є непереконливими, оскільки таке право ОСОБА_2 роз`яснювалось, і саме ОСОБА_2 погодився пройти такий огляд за допомогою приладу «Драгер» на місці зупинки транспортного засобу, а у подальшому погодився і з результатами такого огляду, а, відтак, у працівників поліції не було підстав направляти ОСОБА_2 до медичного закладу для проведення відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Отже, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили позицію захисника про безпідставне притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_2 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання захисника Пальчика Максима Олексійовича в інтересах ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року - задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника Пальчика Максима Олексійовича в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 11 травня 2026 року щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва