Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №755/4611/26 — Київський апеляційний суд

Суд: Київський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Дата: 16 липня 2026 р.

Справа: №755/4611/26

Суддя: Васильєва Маргарита Анатоліївна

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/2757/2026 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ЄУН: 755/4611/26 Суддя у І інстанції: Курило А.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

поліцейського Новіцького Б.І.

захисника Гаврилюк Ж.О.

особи, яка притягнута до адміністративної

відповідальності, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Гаврилюк Жанни Олександрівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 8 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,

В С Т А Н О В И Л А:

Оскільки складання судового рішення у формі постанови вимагає значного часу, повний текст постанови буде оголошений 24 липня 2026 року о 13.05 год.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

Апеляційну скаргу захисника Гаврилюк Жанни Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 8 квітня 2026 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/2757/2026 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ЄУН: 755/4611/26 Суддя у І інстанції: Курило А.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

поліцейського Новіцького

захисника Гаврилюк Ж.О.

особи, яка притягнута до адміністративної

відповідальності, ОСОБА_1

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 15 березня 2026 року о 05.50 год. по вул. Дашкевича, 17, в м. Києві, керував транспортним засобом Hyunday Elantra державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у встановленому законом порядку за згодою водія в закладі охорони здоров`я лікарем-нарколога, за адресою: м. Київ, вул. Чорних Запорожців, 20. Подія фіксувалась на бодікамери 763252. Своїми діями порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду, захисник Гаврилюк Ж.О. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, постанову скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Обґрунтовуючи вимоги про поновлення строку, захисник вказує, що постанова суду була проголошена 8 квітня 2026 року за участю ОСОБА_1 , однак її повний текст у день розгляду вручений не був. Після проголошення постанови суду ОСОБА_1 , не погоджуючись із прийнятим рішенням, як учасник бойових дій, звернувся за отриманням правничої допомоги до системи безоплатної правої допомоги. Під час надання правничої допомоги було встановлено, що копія постанови ОСОБА_1 не вручалась та не надсилалась належним чином, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості своєчасно реалізувати право на апеляційне оскарження. З метою ознайомлення зі змістом постанови та матеріалами справи ОСОБА_1 змушений був самостійно звернутись до суду, де ознайомився з матеріалами справи в день отримання доручення, тобто 22 квітня 2026 року.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на положення ст.ст.245, 251, 280 КУпАП, апелянт вважає, що постанова підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вважає, що працівниками поліції було порушено процедуру огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 , оскільки згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №815271, працівниками поліції не було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу із використанням спеціальних технічних засобів. Натомість, останнього було одразу направлено до закладу охорони здоров`я для проходження огляду у лікаря-нарколога без дотримання передбаченої законом процедури. Такі дії працівників поліції, на думку захисника, є грубим порушенням встановленого порядку проведення огляду на стан сп`яніння та свідчать про недотримання вимог закону під час фіксації адміністративного правопорушення.

Крім того, захисник звертає увагу на суперечливість доказів та недоведеність вини ОСОБА_1 , оскільки у постанові суду вказано, що результат огляду становить 0,72 %. (згідно з відеозаписом), тоді як у Висновку медичного огляду № 000761 зафіксовано 0,66 %. Така розбіжність свідчить про сумнів у точності вимірювальних приладів та об`єктивність проведеного огляду. Більш того, між часом зупинки та початком огляду минуло лише 13 хв., що, на думку захисника, недостатньо для дотримання всіх процесуальних вимог. Як вважає захисник, така розбіжність у показниках свідчить про відсутність єдності доказової бази; сумнів у точності вимірювань, та неможливість встановлення достовірного рівня алкоголю в організмі людини.

Окремо захисник наголошує, що наявні у справі докази є суперечливими між собою та не дають можливості встановити фактичні обставини події, не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення належним та допустимим чином. Серед іншого захисник зазначає, що наявний у матеріалах справи відеозапис № 763252 зафіксував лише перебування ОСОБА_1 у медичному закладі, момент зупинки, спілкування на місці та процедура направлення до лікарні - відсутній. Відповідно, на думку захисника, висновок суду про дотримання поліцейськими вимог ст. 266 КУпАП ґрунтуються на припущеннях, а не на доказах. Відсутність відео фіксації початкового етапу оформлення правопорушення є грубим порушенням п. 5 Розділу ІІ Інструкції МВС № 1395 та тягне за собою недопустимість усіх інших доказів. При цьому захисник підкреслює, що зупинка транспортного засобу відбулась о 05.50 год., тоді як початок медичного огляду зафіксовано о 06:03 год. Водночас відеозапис, долучений до матеріалів справи, не містить подій, які відбувались у вказаний проміжок часу. Відсутність відео з моменту зупинки до моменту 06:03 год. свідчить про «вибірковий запис», що заборонено Інструкцією.

Заслухавши доповідь судді, позицію ОСОБА_1 та захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення поліцейського Новіцького Б.І., лікаря ОСОБА_2 , дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.

Відповідно до частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що 8 квітня 2026 року за участю ОСОБА_1 проведений розгляд справи про притягнення останнього до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесена оскаржувана постанова.

Даних про те, що копія постанови у порядку, передбаченому ст. 285 КУпАП, направлялась або вручалась ОСОБА_3 , матеріали справи містять.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, за результатами якого на підставі наказу від 16 квітня 2026 року надано Доручення захиснику Гаврилюк Ж.О. на захист інтересів ОСОБА_1 від 21 квітня 2026 року на захист інтересів ОСОБА_1 у даній справі. 22 квітня 2026 року ОСОБА_4 ознайомився з матеріалами справи, а 23 квітня 2026 року отримав копію відеозапису. 23 квітня 2026 року захисником в інтересах ОСОБА_1 подана апеляційна скарга.

Доводи, викладені у клопотанні про поновлення строку, матеріалами справи не спростовані.

З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження постанови пропущений з поважний причин, а тому підлягає поновленню.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги, то слід дійти такого висновку.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у

ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та регулюється Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують

увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (із змінами) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858.

Відповідно до положень ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння, підлягають огляду на стан алкогольного сп`яніння, який проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки, а у разі незгоди водія на проведення такого огляду або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я, які мають право на проведення такого огляду.

Зазначені вимоги закону знайшли своє відображення і в п. 7 розділу 1 Інструкції, в якому визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП, що корелюється з п.6 Порядку.

Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп`яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, і лише у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно з п. 2.9 а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За керування транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За результатами перевірки матеріалів справи та доводів апеляційної скарги підстав вважати, що суддя місцевого суду неправильно застосував норми матеріального закону, у суду апеляційної інстанції немає.

З матеріалів провадження у справі та змісту оскаржуваної постанови встановлено, що суддя місцевого суду під час розгляду справи вислухав ОСОБА_1 , який вину не визнав та пояснив, що не вживає алкогольні напої з 2024 року через алергічну реакцію; дослідивши матеріали справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення, картку обліку адміністративного правопорушення, висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, розписку, довідку АРМОР, відеозапис на DVD-Rдиску, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених судом обставин.

Суд першої інстанції врахував, що з постановою серії ЕНА № 6835878 від 15 березня 2026 року на ОСОБА_1 накладено адміністративного стягнення у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України (сфера забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі); з переглянутого у судовому засіданні відеозапису з нагрудних бодікамер, що міститься на диску DVD-R, вбачається, що відповідно до ст. 266 КпАП України та Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 9 листопада 2015 року, поліцейський, виявивши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, запропонував йому пройти огляд у закладі охорони здоров`я. На вказану пропозицію останній погодився /763252_15/03/2026_06:03:08, таймкод 0:00:41/.

Згідно з висновком лікаря-нарколога № 000761 від 15 березня 2026 року ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння (показник - 0,66 ‰) /763252_15/03/2026_06:06:38, таймкод 0:04:10/. Також судом враховано, що з відеозапису /763252_15/03/2026_06:25:38, таймкод 0:23:20/ встановлено, що після проведення повторного огляду лікарем підтверджено перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння (показник - 0,72 ‰).

Окрім того, судом враховано, що ОСОБА_1 відсторонено від керування транспортним засобом, про що свідчить розписка ОСОБА_1 , у якій він зобов`язується не керувати транспортним засобом протягом доби.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що в діях водія ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.

Апеляційний суд погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.

При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що авто стояло біля будинку. Він вийшов до автомобіля, стояв на тротуарі, проте, не керував. Він отримав замовлення, поїхав, порушив ПДР і його зупинили. Поліцейські підійшли, коли він був в салоні автомобіля, однак, автомобілем не керував. Алкоголь він не вживає, у нього тиск завжди підвищений. Він фізично не може вживати алкоголь, і це почалось у нього після операції у 2024 році. Є певні шлункові захворювання, він проходить лікарів. Звідки такі показники алкотестеру, пояснити не може. Він працівникам поліції дав свої документи, погодився, що порушив ПДР. Поліцейські сказали, що є підозра, і чи не проти він ( ОСОБА_3 ) пройти огляд. Він погодився. На місці пройти огляд не пропонували. Алкоголь він не вживав. Перед цим напередодні був за кермом. За кермом перебуває по 13 годин.

Захисник, підтримуючи доводи апеляційної скарги, наголосила на тому, що поліцейськими порушений порядок проведення огляду, оскільки ОСОБА_1 не запропонували пройти огляд на місці зупинки, а у лікаря, можливо, прилад був несправний, треба робити повірку цих приладів. Окрім того, відеофіксація повинна бути безперервною, а поліцейськими представлений вибірковий відеозапис.

Опитаний під час апеляційного розгляду інспектор УПП ОСОБА_5 пояснив, що він складав відносно ОСОБА_1 протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Він ( ОСОБА_5 ) перебував у складі екіпажу, автомобіль стояв на узбіччі, коли вони побачили автомобіль, як з`ясувалось під керуванням ОСОБА_3 , який порушив ПДР. Зупинили водія, та при спілкуванні з водієм з салону автомобілю був відчутний різкий запах алкоголю. У цей час в УПП був період перезмінки. Прилад «Драгер» знаходився у командира роти, їм він не видається, тому ОСОБА_1 були названі ознаки алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичній установі, на що водій погодився. Чи складався на місці акт огляду ОСОБА_1 , не пам`ятає. У лікарні ОСОБА_1 задувався двічі, заперечував, що щось вживав, казав, що вживає лікарські засоби, які виключають алкоголь. За результатами огляду ОСОБА_1 на стан сп`яніння у медичному закладі ним ( ОСОБА_5 ) був складений протокол. Або у нього ( ОСОБА_5 ), або у напарника була розряджена відеокамера, тому є один лише відеозапис. Всі відеозаписи вони здають у відділ адмінпрактики, і там вже вирішують, що надавати до суду. Камера включається відразу з моменту початку спілкування з собою. Всі камери запаролені, інформація з них передається на сервер, до камер мають доступ лише співробітники відділу моніторингу. Також відносно ОСОБА_1 була винесена постанова. Чи сплатив ОСОБА_1 по ній штраф, йому ( ОСОБА_5 ) невідомо.

З відеозапису подій, який є об`єктивним доказом у справі, підтверджуються висновки суду про факт перебування ОСОБА_1 в лікарні, де він погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. На запитання лікаря, чи вживав він сьогодні або вчора алкоголь, ОСОБА_1 заперечує, пояснюючи алергічною реакцією. Лікар перевіряє прилад, проводить контрольний забір повітря, після чого ОСОБА_1 дує у прилад. Лікар запитує у ОСОБА_3 , в якому році була контузія, на що ОСОБА_1 відповідає, що у 2023 році. За результатами огляду у ОСОБА_1 встановлено 0,66‰. ОСОБА_1 наголошує, що приймав ліки, алкоголь не вживав, на що лікар відповідає, що від ОСОБА_1 запах алкоголю, що ліки такий запах не дають.Лікар проводить додатковий огляд, починає заповнювати документи. Через хвилин 20 лікар проводить повторний огляд ОСОБА_1 за допомогою приладу «Драгер», за результатами якого 0,72‰. ОСОБА_1 заперечує вживання алкогольних напоїв. Лікар наголошує на тому, що у ОСОБА_1 тахікардія на фоні алкогольного сп`яніння, проте, ОСОБА_1 на запитання, чи потрібна швидка, відповідає відмовою.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги в суд апеляційної інстанції опитана лікар ОСОБА_2 , яка проводила огляд ОСОБА_1 та яка пояснила, що ОСОБА_1 надав згоду на проведення огляду. Вона розпочала огляд ОСОБА_1 . Огляд на стан алкогольного сп`яніння, крім клінічної картини, проводиться ще за допомогою приладу «Драгер», який у даному випадку показав двічі, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Спочатку «Драгер» показав 0,66‰, а потім 0,72‰. Такі результати залежать від багатьох факторів, чи вживала людина воду протягом цього часу, вік, стан здоров`я людини, час, коли вживала людина алкоголь, скільки та який. Огляд проводиться, коли людина в кабінеті. Прилад, який використовується при цьому, є сертифікованім, який пройшов градуювання та калібрування. На показник могло вплинути, коли людина вжила алкоголь, коли людину зупинили, скільки часу пройшло з моменту вживання алкоголю. Вона могла поставити діагноз і без проходження огляду за допомогою приладу «Драгер», оскільки у ОСОБА_1 була й клінічна картина стану алкогольного сп`яніння. Вона - лікар-клініцист.

Зафіксовані на відеозаписі події знайшли своє відображення також у даних протоколу про адміністративне правопорушення, складеному уповноваженою особою; Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15 березня 2026 року.

Ці докази, які суддею місцевого суду покладені в основу своїх висновків, є належними, допустимими, достатніми та достовірними, здобутими з додержанням процесуальної процедури, та такими, що не суперечать фактичним обставинам справи та об`єктивно узгоджуються між собою.

Що стосується доводів захисника про те, що у даному випадку порушена процедура огляду, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, то апеляційний суд доходить висновку, що, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, це не є тим істотним порушенням, яке тягне за собою безумовне скасування постанови місцевого суду, оскільки ОСОБА_1 заперечував вживання алкоголю на місці зупинки транспортного засобу, та, навіть, після проходження огляду у медичній установі на стан алкогольного сп`яніння, маючи результати перебування його у такому стані, не погоджувався з результатами проведеного лікарем-наркологом огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Що стосується відсутності відеозапису з моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 до моменту його доставлення до медичної установи, то апеляційний суд приймає до уваги, що дійсно ця частина відеозапису відсутня. Проте, самим ОСОБА_1 не заперечується факт зупинки транспортного засобу під його керуванням та порушення ним ПДР, а також те, що працівниками поліції було зазначено про виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі, на що він погодився. У цій частині обставини підтверджуються поясненнями поліцейського ОСОБА_6 та постановою серії ЕНА № 6835878 від 15 березня 2026 року, за змістом якої ОСОБА_1 притягнутий до адмінвідповідальності за ч. 1 ст. 122-1 КУпАП, за те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що чинний КУпАПне містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин чи елементів складу правопорушення на підставі сукупності непрямих доказів (стосовно цього елемента доказування), які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину чи елемент складу правопорушення, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Доказування досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій особи, спосіб вчинення … діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) винуватості особи (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 7 грудня 2020 року у справі № 728/578/19, провадження № 51-3411км20; від 20 жовтня 2021 року у справі № 759/14119/17, провадження № 51-2274км21).

Отже, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили позицію захисника про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.