Постанова від 28 травня 2026 р. у справі №758/7429/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/1639/2026 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

ЄУН: 758/7429/25 Суддя у І інстанції: Павленко О.О.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

поліцейського Горобчука Ю.П.

захисника Репецького С.В.

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника Репецького Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 3 травня 2025 року о 23.00 год. по вул. Сагайдачного, 41, у м. Києві, керував електросамокатом «БОЛТ» з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, адвокат Репецький С.В. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить визнати причини пропуску строку на апеляційне оскарження поважними та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду; постанову скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду обґрунтоване тим, що 12 грудня 2025 року під час проголошення постанови суду ні ОСОБА_1 , ні його захисник не були присутніми у судовому засіданні, а про існування оскаржуваної постанови стало відомо дише 19 грудня 2025 року, коли копія постанови надійшла на електронну пошту захисника. Враховуючи відсутність будь-яких повідомлень про судове засідання, він 22 грудня 2025 року одразу після отримання копії постанови, ознайомився з матеріалами справи та у подальшому подав апеляційну скаргу. У зв`язку з викладеним захисник просить визнати вказані обставини поважними причинами пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження та поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилаючись на положення ст. 9, 245, 251, 252, 280 КУпАП, апелянт вважає, що постанова винесена упереджено, без всебічного, повного і об`єктивного врахування всіх обставин, з істотним порушенням, а тому підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Захисник вважає, що обґрунтування вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю відсутнє, а мотивувальна частина оскаржуваної постанови складається з одного загального речення: «суд, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 підтверджується матеріалами справи».

Разом з тим, як наголошує захисник, у матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом. Жоден з поліцейських не зафіксував і не бачив, та й не міг зафіксувати і бачити факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, оскільки вони приїхали на місце в той час, коли ОСОБА_1 стояв на проїжджій частині вулиці Сагайдачного без будь-якого самокату, що підтверджується початком відеозапису з бодікамер. Як вважає захисник, поліцейські зі своїми бодікамерами не могли самостійно встановити факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, а тим більше виявити у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння безпосередньо під час зупинки.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що працівники поліції використовували бланк протоколу, який не відповідає Інструкції № 1376, що стало наслідком того, що ОСОБА_1 взагалі не роз`яснювались його конституційні права, передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, також не роз`яснювались права передбачені ст. 268 КУпАП, як про це безпідставно зазначено у протоколі.Не роз`яснення працівниками поліції будь-яких прав ОСОБА_1 підтверджується відеозаписами працівників поліції, які долучені до матеріалів справи.

Серед іншого, захисник зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про марку, модель, колір, назву оператора надання послуги, технічні характеристики самокату, оскільки поліцейський ці обставини навіть не намагався встановити. Екіпаж поліцейських, який прибув на місце, в тому числі поліцейський ОСОБА_2 , всупереч ч. 2 ст. 251 КУпАП не вжив заходів щодо з`ясування зазначених обставин шляхом збирання доказів про транспортний засіб (що це був саме електросамокат), який в будь-якому випадку повинен мати номер (навіть нанесений фарбою) або характерні ознаки (марка, модель, колір, наявність електродвигуна), у тому числі це можна було б зробити за допомогою відео- або фотофіксації. На бодікамерах поліцейських на вулиці Сагайдачного видно загальні риси декількох самокатів, але встановити наявність на них будь-якого двигуна, передивляючись відеозаписи, є неможливим. Під час прибуття поліцейських на вул. Сагайдачного співробітники КО «Муніципальна варта» повідомили, що у них зафіксовано на службові бодікамери всі обставини, але поліцейські ці відеозаписи не долучили до матеріалів справи. На думку апелянта, така бездіяльність свідчить про відсутність відеозаписів, або неспроможність для доказування вини ОСОБА_1 , або взагалі його невинуватість. За відсутності в матеріалах справи відомостей про будь-які ідентифікуючі ознаки саме електросамоката, яким, начебто, керував ОСОБА_1 , вимога поліцейського про проходження медичного огляду на стан сп`яніння є передчасною і протиправною, оскільки без встановленого факту керування саме електросамокатом ОСОБА_1 не зобов`язаний проходити будь-який огляд. В матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, за керування яким передбачена адміністративна відповідальність. Також відсутні докази того, що у ОСОБА_1 були наявні ознаки алкогольного сп`яніння за 1 годину до того, як на місце прибули працівники поліції. У зв`язку з цим, на переконання захисника, у поліцейського були відсутні достатні підстави вважати, що ці ознаки дійсно мали місце.

Таким чином, захисник вважає, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються наявними у справі і наданими суду доказами.

Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та ОСОБА_1 на підтримку клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводів апеляційної скарги, працівника поліції Горобчука Ю.П., свідка ОСОБА_3 - представника Муніципальної варти КМДА, дослідивши наявні у справі докази, а також надані учасниками апеляційного розгляду, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.

Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що до Подільського районного суду м. Києва надійшли матеріали справи щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Справа неодноразово призначалась до розгляду, останній раз на 12 грудня 2025 року. Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких даних про належне повідомлення як ОСОБА_1 , так і захисника Репецького С.В., повноваження якого наявні у матеріалах справи, а також яким подавались докази та пояснення у справі, про день, час та місце розгляду справи.

12 грудня 2025 року за результатом розгляду матеріалів справи відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як за відсутності ОСОБА_1 , так і його захисника, винесена оскаржувана постанова.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження, закінчився 22 грудня 2025 року, що є робочим днем - понеділком.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Матеріали справи не містять даних, коли ОСОБА_1 або його захиснику направлена або вручена копія оскаржуваної постанови, або відомості про те, що вказані особи відмовились від отримання копії постанови.

Апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку, до якої долучений скріншот з особистої сторінки захисника про направлення йому 19 грудня 2025 року копії оскаржуваної постанови, захисником подана до суду першої інстанції через підсистему «Електронний суд» 25 грудня 2025 року, тобто, з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

З огляду на встановлені обставини, те, що захисник був позбавлений можливості подати своєчасно апеляційну скаргу з підстав, які не залежали від нього, те, що пропущений на апеляційне оскарження строк є нетриваючим, апеляційний суд вважає можливим поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.

Згідно з положеннями ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За змістом положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний:

- виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами;

- не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура направлення поліцейськими водія для проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння визначена Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (із змінами).

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).

Згідно з п. 2 Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Вказаною Інструкцією визначено, що ознаками алкогольного сп`яніння є:

• запах алкоголю з порожнини рота;

• порушення координації рухів;

• порушення мови;

• виражене тремтіння пальців рук;

• різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

• поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Розділу 1 Інструкції).

Відповідно до наведених нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп`яніння, поліцейський проводить огляд особи, яка керує транспортним засобом, на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу, а у разі, коли водій транспортного засобу відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, така особа направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я.

Згідно з п. 9 розділу ІІ вказаної Інструкції з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення, тобто, огляд особи на встановлення стану наркотичного сп`яніння відбувається у медичному закладі.

За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Отже, проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов`язком водія, а не його правом.

Таким чином, встановивши, що є підстави вважати, що особа, яка керує таким засобом, перебуває у стані алкогольного сп`яніння або з ознаками такого стану, передбаченими п. 3 Розділу 1 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейський зобов`язаний висунути такій особі вимогу про проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, і така особа підлягає такому огляду в порядку, передбаченому законом.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду, передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд першої інстанції, вивчивши матеріали справи, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, доведена повністю та підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, карткою, направленням, довідкою, відеозаписом, на якому зафіксовані обставини з місця події.

Під час апеляційного розгляду захисник та ОСОБА_1 , підтримуючи доводи апеляційної скарги у повному обсязі, вказали про те, що ОСОБА_1 був із знайомими на Контрактовій площі, де вживали алкоголь. Так як метро повинно було скоро закриватись, то вирішили йти до дому. По дорозі побачили, що стоїть багато охорони. Коли підійшли, побачили муніципальну охорону, яка відловлювала тих, хто їхав на самокаті. ОСОБА_4 з дівчиною та хлопцем йшли пішки, самокатів в руках не було. Не розуміючи, що відбувається, вони підійшли до охоронців, запитали, що відбувається. Їх попросили зачекати, і їм все розкажуть. Поліцейські приїхали через достатньо тривалий час. ОСОБА_1 не пам`ятає, чи з`ясовували у нього факт керування самокатом. При цьому поліцейські прибули о 23.56 год., а у протоколі вказано, що о 23 год. ОСОБА_1 вже скоїв правопорушення. Поліцейській не міг встановити ознаки алкогольного сп`яніння. По поясненням охоронця муніципальної варти також не зазначений час, коли почались події. Відеозаписами, наданими поліцейськими, спростовується факт керування ОСОБА_1 електросамокатом, і ОСОБА_1 єдиний, хто поводив себе нормально, ні з ким не сперечався і не спілкувався. Окрім того, поліцейський спонукав ОСОБА_1 зізнатись у вчиненні правопорушення, не задавав питання, а констатував факт вчинення правопорушення. ОСОБА_1 сам сказав, що їхав на самокаті. Однак, що це був за самокат, з відеозапису не видно, як і не встановлена його потужність. Охоронець говорив, що у нього є відео, як ОСОБА_1 керував електросамокатом, однак це відео не долучено до справи. При цьому ОСОБА_1 не заперечував, що був випивши, але жодного доказу того, що він керував у такому стані, матеріали справи не містять.

Поліцейський ОСОБА_2 під час апеляційного розгляду пояснив, що він приїхав на подію через офіційний виклик по лінії 102 на службовий планшет, у звьязку з повідомленням, що особи керували електросамокатом в стані алкогольного сп`яніння. Коли вони приїхали на місце, йому написали пояснення, на підставі якого він і склав протокол відносно ОСОБА_1 . Сам він не зупиняв ОСОБА_1 , і не бачив, щоб ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Він ( ОСОБА_2 ) не має повноважень робити запити до інших установ та організацій для витребування доказів, цим займається відповідній відділ.

З пояснень ОСОБА_3 - КП «Муніципальна охорона КМДА» - під час апеляційного розгляду встановлено, що він знає особу у даній справі, оскільки у нього є відеодоказ того, що вказаний громадянин рухався на електросамокаті по вул. Сагайдачного, і після запитання до цього громадянина, чи вживав він алкогольні напої, останній вказав, що вживав. Після цього була викликана поліція. Тоді були зупинені 4 громадянина, які були у стані алкогольного сп`яніння та рухались на електросамоката. Зі слів керівництва, відео не було передано поліцейським, оскільки не було запиту до їхньої організації. У нього відео зафіксовано на робочому планшеті.

Під час перегляду наданого свідком ОСОБА_3 відео встановлено, що дійсно працівниками муніципальної варти була зупинена група людей, серед яких був присутній ОСОБА_1 , які рухались на електросамокатах. ОСОБА_1 їхав на електросамокаті, а за ним на самокаті була дівчина. При з`ясуванні питання, чи вживали ці особи алкоголь, такі обставини не заперечувались. Працівником муніципальної варти наголошено, що електросамокат - це транспортний засіб, керування у стані сп`яніння заборонено, що за це відповідальність за ст. 130 КУпАП. Потім на відео зафіксовано виклик поліції.

Після перегляду відеозапису, наданому свідком ОСОБА_3 , захисник вказав, що цей доказ не був предметом розгляду, та, якщо суд апеляційної інстанції дійде висновку, що ОСОБА_1 винен, вважає, що відсутні підстави для застосування до ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки він немає такого права, не відноситься до категорії водія, а відноситься до категорії інших осіб, передбачених санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У той же час ОСОБА_1 , відповідаючи на запитання, чим він може пояснити, що вказаним відеозаписом підтверджується факт керуванням ним електросамокатом, вказав, що тоді муніципальна охорона зупиняла всіх. Було вже пізно, біля 23 год., а їх не відпускали, тримали всіх, хоча треба було їхати, бо зачинялось метро. Муніципальна охорона дочекалась, поки вони візьмуть самокати, і потім всіх зупинила.

Письмові пояснення свідка, наявні у справі, є аналогічними за змістом поясненням свідка, наданим під час апеляційного розгляду.

Таким чином, відеозаписами подій, які є об`єктивними доказами у справі, незалежним від суб`єктивного сприйняття будь-якої особи, зафіксовано обставини події, у т.ч. факт зупинки працівником муніципальної варти, серед інших, електросамоката під керуванням ОСОБА_1 , що не заперечується і самим ОСОБА_1 на відеозаписі; встановлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, про що йому повідомлено.

Відеозаписами, долученими до матеріалів справи поліцейськими, підтверджується факт вимоги, висловленої працівниками поліції ОСОБА_1 , пройти у встановленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння; роз`яснення ОСОБА_1 на запитання останнього про наслідки відмови від проходження такого огляду та згоди на проходження такого огляду; відмова ОСОБА_1 від проходження у передбаченому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, його спілкування з поліцейськими, у т.ч. що він напише великими літерами пояснення, що він їхав на електросамокаті, що він ні у чому не винен, те, що у подальшому ОСОБА_1 говорить про те, що він випив бокал пива, а його затримали, що він не керував у стані алкогольного сп`яніння; ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом протоколу, чим спростовуються доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а також про безпідставність притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності.

За результатами подій, які зафіксовані відеозаписом, уповноваженою особою відносно ОСОБА_1 складені процесуальні документи, серед яких протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в якому зафіксовані виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів; пояснення ОСОБА_3 , а також до матеріалів справи долучені диски, на яких містяться відеозаписи з фіксацією події відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, оформлення матеріалів справи, у т.ч. протоколу про адмінправопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оголошення протоколу, надання можливості ОСОБА_1 дати пояснення по справі з роз`ясненням, що це його право, роз`яснення прав, підпис ОСОБА_1 протоколу без буд-яких заперечень, заяв, скарг та зауважень; видачу копії протоколу ОСОБА_1 , можливість фотографування протоколу, який залишається у працівника поліції, тощо. На запитання поліцейського з приводу наявності будь-яких питань, ОСОБА_1 відповідає, що немає питань.

Доводи захисника з приводу того, що матеріали справи не містять, а судом не з`ясовані технічні характеристики самоката, у т.ч не з`ясовано, чи є на ньому електродвигун, є непереконливими, оскільки спростовуються відеозаписом подій, який був наданий свідком ОСОБА_3 під час апеляційного розгляду, а також даними, зафіксованими на відеозаписі подій, долучених до матеріалів справи, у т.ч. і поясненнями самого ОСОБА_1 .

При цьому апеляційний суд враховує, що відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Згідно з ч. 5 ст. 121 КУпАП під транспортними засобами у статтях 121-126, 127-1 - 128-1, частинах першій і другій статті 129, статтях 132-1, 133-1, 133-2, 139 і 140 слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби, тобто, вказаною нормою закону не охоплюються положення ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Однак, апеляційний суд враховує, що ст. 2 КУпАП передбачено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Згідно з положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 5 квітня 2001 року(зі змінами та доповненнями), та пункту 1 статті 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» визначає, що електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Пунктом 1.10 ПДРУкраїни визначено, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Із визначення випливає, що межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 1 березня 2018 року.

Постановою Верховного Суду від 15 квітня 2023 року у справі № 127/5920/22 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно зі звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди; використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

З огляду на наведені положення у їх взаємозв`язку, слід дійти висновку, щоелектросамокат є транспортним засобом, призначеним для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу.

При цьому, як слідує з диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, суб`єктом вказаного правопорушення є особа, яка керує транспортним засобом, тобто, положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП відсутній поділ транспортних засобів на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами, у т.ч. і електроскутерами, електросамокатами, електровелосипедами, гіроскутерами, тощо, зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

З досліджених під час апеляційного розгляду відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 використовував електросамокат для переміщення себе та дівчини, яка знаходилась за ним, приводячи його в рух за допомогою встановленого електричного двигуна, тобто, ОСОБА_1 у цьому випадку є учасником дорожнього руху, а саме особою, яка керує транспортним засобом, а тому, він є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та зобов`язаний дотримуватися Правил дорожнього руху.

З врахуванням наведеного, а також положень Правил дорожнього руху, що визначають поняття електричного колісного транспортного засобу, та правових висновків Верховного Суду щодо використання транспортних засобів, які приводяться в рух електричним двигуном, апеляційний суд доходить висновку, що електросамокат, яким керував ОСОБА_1 , є транспортним засобом, а отже, суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, чим спростовуються доводи сторони захисту у цій частині.

Що стосується доводів захисника, що працівники поліції використовували бланк протоколу, який не відповідає Інструкції № 1376, що стало наслідком того, що ОСОБА_1 взагалі не роз`яснювались його конституційні права передбачені статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України, також не роз`яснювались права передбачені ст. 268 КУпАП, як про це безпідставно зазначено у протоколі, є непереконливими, оскільки така форма протоколу передбачена Інструкцією

з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395.

Таким чином, з огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що, всупереч доводам апеляційної скарги, невиконання ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху доводиться належними, допустимими, достатніми та достовірними, здобутими з додержанням процесуальної процедури, доказами у справі, які об`єктивно узгоджуються між собою та які досліджені як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду, а, відтак, суддя місцевого суду обґрунтовано поклав досліджені докази в основу своїх висновків про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених обставин.

Отже, під час апеляційного розгляду не встановлено обставин, які б доводили позицію сторони захисту про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Висновки судді місцевого суду в оскаржуваній постанові про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, всупереч доводів апеляційної скарги, відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на належних і допустимих у розумінні ст. 251 КУпАП доказах, а тому немає передбачених законом підстав для скасування судового рішення і закриття провадження у справі згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, як про це просить апелянт.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.

При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за:

- керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,

- передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,

- відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

Санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з положеннями п. 2.2 ПДР України передати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, можуть власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах.

Аналізуючи зазначені норми у їх взаємозв`язку, слід дійти висновку, що «інша особа» у розумінні ст. 130 КУпАП - це власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, яка сама не керує транспортним засобом, проте, передала транспортний засіб особі, яка перебуває в стані сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а, відтак, ОСОБА_1 не відноситься до категорії «інша особа», у зв`язку з чим суд першої інстанції при вирішенні питання накладення адмінстягнення на ОСОБА_1 дотримався вимог закону.

Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог закону, а, відтак, апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання захисника Репецького Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року - задовольнити.

Апеляційну скаргу захисника Репецького Сергія Васильовича в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 12 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва