Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №758/18120/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження 33/824/1341/2026 Категорія: ст. ст. 122-4, 124 КУпАП

ЄУН: 758/18120/25 Суддя у І інстанції: Ларіонова Н.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Київ

Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.

за участю:

захисника Тарасюк Н.Г.

особи, яку притягнуто до

адміністративної відповідальності, ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП, та відповідно до ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 гривень,

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 2 вересня 2025 року о 19.16 год., керуючи автомобілем «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Світлицького, 26А, що у Подільському районі м. Києва, під час руху заднім ходом недотримав безпеки руху та скоїв наїзд на нерухомий припаркований автомобіль «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 . При даній дорожньо-транспортній пригоді автомобіль «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Крім того, 2 вересня 2025 року о 19.16 год. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Peugeot» державний номерний знак НОМЕР_1 по вул. Світлицького, 26А, що у Подільському районі м. Києва, будучи учасником ДТП, залишив місце пригоди.

Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду, постанову скасувати, провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.

Апелянт, обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, вважає постанову незаконною, а тому такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Так апелянт зазначає, що в порушення вимог статті 245 КУпАП суд першої інстанції розглянув справу неповно, необ`єктивно, не з`ясував обставини даної справи, наслідком чого стало те, що суд дійшов помилкового висновку про визнання його винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4,124 КУпАП.

Так, в оскаржуваній постанові зазначено про те, що суд дійшов висновку, що його вина у вчиненні правопорушень підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПРІ № 492774 від 25 жовтня 2025 року, рапортом від 3 вересня 2025 року, схемою місця ДТП від 3 вересня 2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , рапортом старшого інспектора ДТП УПП у м. Києві Сергія Павленка.

Однак, він не міг бути учасником дорожньо-транспортної пригоди належним йому автомобілем, і не давав ніяких пояснень, оскільки у цей час він перебував у селі Глушинці Хмільницького району, Вінницької області, де на подвір`ї будинку стояв вказаний автомобіль. Повідомити суду про це під час розгляду адміністративної справи відносно нього він не міг, так як його не було відомо про судове провадження. Жодного повідомлення про судові засідання він не отримував, лише отримав постанову суду в суботу - 27 грудня 2025 року, яку було відправлено йому, нібито, 28 листопада 2025 року, як записано в супровідному листі, підписаному секретарем судового засідання Яною Мартишіною, без реєстрового вихідного номера. З поштового трекінгу Укрпошти вбачається, що копію постанови було направлено лише 22 грудня 2025 року.

Що стосується події адміністративного правопорушення 2 вересня 2025 року, в якому його звинуватив старший інспектор ДТП УІІІІ у м. Києві Сергій Павленко, і за що судом його визнано винуватим, то такої події за його участю та з участю його автомобіля 2 вересня 2025 року в місті Києві не було. Особа з прізвищем Павленко Сергій зателефонував на телефон його сім`ї в березні 2025 року, повідомивши про те, що він ( ОСОБА_1 ) скоїв ДТП у м. Києві 2 вересня 2019 року, і що його автомобіль в розшуку. Після цього він, остерігаючись затримки автомобіля, звертався до адвоката Тарасюк О.М., в результаті чого отримав письмову інформацію від 8 травня 2025 року з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Вінницькій області про відсутність розшуку і арешту. 18 вересня 2025 року Павленко Сергій направив на номер телефону смс-повідомлення, викопіровка якого додається, з`явитись 18 та 19 вересня 2025 року у місто Київ для ознайомлення з результатами перевірки та складання протоколу по обставинах ДТП, яка сталася 3 вересня 2019 року по пров. Межовий, 5. Через погане самопочуття, своє і дружини, він не зміг їхати у місто Київ цього ж дня, і направив 19 вересня 2025 року на адресу інспектора Павленко С.В. лист про те, що з`явитись не може, і що «ніякого ДТП не вчиняв ніколи і ніде, у тому числі і 3 вересня 2019 року в місті Києві». У Київ він з дружиною змогли поїхати до хворого сина лише 27 вересня 2025 року, але його більше ніхто і нікуди не запрошував.

Апелянт вказує, що, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, протокол про адміністративне правопорушення було складено 24 жовтня 2025 року, і його ніхто не запрошував на участь при його складенні. Вважає, що суд розглянув дану справу однобічно, взяв до уваги лише докази, що надали працівники поліції, та не викликав його, хоч у постанові записано, що він повідомлений «у встановлений законом порядку». Він був позбавлений права на захист своїх інтересів і надання доказів в підтвердження його відсутності 3 вересня 2025 року в м. Києві, що можуть підтвердити його сусіди ОСОБА_5 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_3 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_2 ).

Відтак, апелянт вважає, що протокол про адміністративне правопорушення відносно нього було складено безпідставно.

Водночас апелянт вказує, що з роздруківки інтернет застосунку «Стан розгляду справ» вбачається, що справа відносно нього надійшла до Подільського районного суду міста Києва 12 листопада 2025 року і була розглянута без виклику його 28 листопада 2025 року. Апелянт також звертає увагу, що суд першої інстанції мотивує у постанові, що «в діях ОСОБА_9 також наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП» .

Вважаю, що наведені обставини є підставою для закриття провадження по справі за відсутністю події і складу адміністративних правопорушень. Також просить взяти до уваги те, що він пенсіонер, і ніколи не вчиняв ніяких правопорушень. Додані до матеріалів справи докази суперечать один одному в частині часу події та часу складення протоколу про адміністративне правопорушення.

Інший учасник ДТП - ОСОБА_2 повідомлявся про день, час та місце апеляційного розгляду у встановленому законом порядку, однак, до суду апеляційної інстанції не з`явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.

Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, положення ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності вказаної особи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, дослідивши наявні у справі докази, а також надані апелянтом, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, слід дійти такого висновку.

Так, під час апеляційного розгляду встановлено, що 12 листопада 2025 року до Подільського районного суду м. Києва надійшли матеріали справи щодо ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП.

Справа призначена до розгляду на 28 листопада 2025 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять будь-яких даних про належне повідомлення ОСОБА_1 про день, час та місце розгляду справи. Довідка, наявна у справі, свідчить, що смс-повідомлення на номер телефону, зазначений у справі, на ім`я ОСОБА_1 , не доставлена у зв`язку з тим, що абонент тимчасово недоступний.

Разом з тим, 28 листопада 2025 року за результатом розгляду матеріалів справи за відсутності ОСОБА_1 та даних про його належне повідомлення про день, час та місце розгляду справи, винесена оскаржувана постанова.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАПпостанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження, закінчився 8 грудня 2025 року, що є робочим днем - понеділком.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Матеріали справи містять супровідний лист від 28 листопада 2025 року про направлення ОСОБА_1 копії оскаржуваної постанови. Однак, згідно з даними реєстру, копія постанови направлена 22 грудня 2025 року, та вручена 27 грудня 2025 року, що підтверджується роздруківкою трекінгу з офіційного сайту «Укрпошта», що підтверджує обставини, викладені в обґрунтування клопотання про поновлення строку.

Апеляційна скарга разом з клопотанням про поновлення строку ОСОБА_1 направлена до суду поштовим відправленням 29 грудня 2025 року, тобто, з пропуском встановленого законом строку.

Строк на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.

Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв`язку з такими обставинами, які були об`єктивно непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.

Поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді має довести апелянт, який заявив таке клопотання.

З огляду на встановлені обставини, те, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості подати своєчасно апеляційну скаргу з підстав, які не залежать від нього, і пропущений на апеляційне оскарження строк є нетриваючим, апеляційний суд вважає можливим поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

Що стосується доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд доходить такого висновку.

Як встановлено з матеріалів справи, 3 вересня 2019 року ОСОБА_2 виявив залишений ним 2 вересня 2019 року у дворі будинку по вул. Світлицького, 26-а, в м. Києві автомобіль «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 з пошкодженнями.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами у справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у

ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 вчиненні вищевказаного правопорушення підтверджується такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 492774 від 24 жовтня 2025 року, рапортом від 3 вересня 2025 року, схемою місця ДТП від 3 вересня 2025 року, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , рапортом старшого інспектора ДТП УПП у м. Києві Сергія Павленка, а тому своїми діями ОСОБА_1 порушив п. п. 10.9 ПДР України, згідно з яким, під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто порушення водієм транспортного засобу правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

При цьому, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 як учасника дорожньо-транспортної пригоди, який залишив місце ДТП, суд послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 492749 від 24 жовтня 2025 року, рапортом від 3 вересня 2025 року, схему місця ДТП від 3 вересня 2025 року, письмові пояснення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , рапорт старшого інспектора ДТП УПП у м. Києві Сергія Павленка, та дійшов висновку, що своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.10 «а» ПДР України, відповідно до якої, будучи причетним до дорожньо-транспортної пригоди, водій зобов`язаний негайно зупини транспортний засіб і залишатися на місці пригоди, встановивши в діях ОСОБА_9 наявність ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, тобто залишення водієм на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Апеляційний суд не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно з рапортом працівника поліції, 3 вересня 2019 року о 09.35 год. від чергового отримано виклик, що за адресою: м. Київ, пр. Межовий, 5, «ДТП без травмованих». Прибувши за вказаною адресою, встановлено, що заявник ОСОБА_2 повідомив, що 2 вересня 2019 року близько 18.30 год. залишив автомобіль біля будинку, 5 по пр. Межовому, та коли 3 вересня 2019 року вийшов на вулицю, побачив пошкодження ЛФП та деформацію переднього бампера з правої сторони, записку на лобовому склі від свідка події з номером телефону. Зателефонувавши, заявнику скинули по Вайбер фото автомобіля, який пошкодив дане авто та втік, коли побачив, що накоїв. Місце події та візуальні пошкодження зафіксовані на нагрудний боді-ком 201-01-004738 (ас. 6).

За змістом схеми ДТП 3 вересня 2019 року о 10.10 год. по вул. Світлицького, 26-а, на ній зафіксовано місце розташування одного транспортного засобу «Volkswagen Bora» державний номерний знак НОМЕР_2 . При цьому здійснити прив`язку автомобіля до його місця розташування на дорозі не є можливим, оскільки зазначена ширина проїзної частини у найвужчому місці 6 м, а всі інші прив`язки зроблені з прив`язкою до будинку по вул. Світлицького, 26-а, який стоїть під кутом до дороги.

На зворотньому боці схеми ДТП зазначені пошкодження транспортного засобу: деформація переднього правого крила та передньої правої дверки, ЛФП перерахованих деталей (ас. 7).

З письмових пояснень ОСОБА_2 , наявних у справі, встановлено, що 3 вересня 2019 року о 10.22 год. по вул. Світлицького, 26-а, він виявив залишений ним 2 вересня 2019 року у дворі будинку по вул. Світлицького, 26-а, в м. Києві автомобіль «Volkswagen» державний номерний знак НОМЕР_2 з вм`ятиною на правому крилі авто. На лобовому склі була залишена записка свідком, який бачив, як білий автомобіль Пежо номерний знак НОМЕР_1 вдарив його машину та втік з місця ДТП. Зазначений номер телефону свідка та вказано, що фото автомобіля-порушника надасть при потребі (ас. 8).

За змістом письмових пояснень свідка ОСОБА_3 2 вересня 2019 року о 19.16 год. він став свідком ДТП на провулку Межовий біля 5 будинку, водій тз Пежо НОМЕР_1 здавав заднім ходом та вдарив припаркований автомобіль. Він ( ОСОБА_3 ) зупинив його та запропонував подивитись на пошкодження та викликати поліцію. Поки він (свідок) із сусідкою оглядали пошкодження, даний порушник зник. Доданий номер телефону сусідки (ас. 9).

Матеріали справи містять виклики ОСОБА_1 в якості свідка на 30 вересня 2019 року, 18 вересня 2019 року до УПП у м. Києві, в яких адреса проживання ОСОБА_1 , вказана: АДРЕСА_5 (ас. 11-12).

Проте, як встановлено під час апеляційного розгляду, вказана адреса невірна, оскільки за адресою: АДРЕСА_6 , він ( ОСОБА_1 ) деякий час проживав, але постійно проживає його син. Будь-яких викликів на їхню адресу з УПП м. Києва не надходило.

З пояснень, відібраних у ОСОБА_1 10 червня 2025 року, вбачається, що він проживає у АДРЕСА_1 . 3 вересня 2019 року він знаходився в АДРЕСА_6 , неподалік вулиці Світлицького. Його автомобіль знаходився на стоці неподалік даної адреси. Коли він намагався виїхати зі стояки, то побачив невідомого йому чоловіка, який щось кричав йому, але що він хотів, він (ОСОБА_1) не зрозумів. Коли він виїжджав зі стоянки, то ніякого ДТП не скоював та ніякого автомобіля не пошкоджував. На його автомобілі будь-які пошкодження відсутні (ас. 10).

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 після оголошення пояснень, наявних у матеріалах справи, пояснив, що він не вчиняв ДТП. Він дійсно був у м. Києві, збирались з дружиною їхати до м. Коростишів. Коли це було, не пам`ятає. До нього прийшов дільничний, якому він давав пояснення, що він був у м. Києві, але ніякого ДТП не робив. Пояснення він не читав, підписав просто. Було таке, що він якось виїжджав, та якійсь чоловік йому щось бурмотів, але він (ОСОБА_1) не бачив нічого, жодних пошкоджень. Цей чоловік був на відстані, ну може, 100-150 м, до автомобіля не підходив.

Захисник, підтримуючи доводи апеляційної скарги, вказала про те, що ОСОБА_1 не був по вул. Світлицького, ДТП не вчиняв, оскільки це неможливо ні технічно, ні реально, так як ОСОБА_1 не заїжджав на вул. Світлицького, де потерпілий залишив свій автомобіль та отримав пошкодження. Окрім того, протоколи про адмінправопорушення були складені без участі ОСОБА_1 , а у постанові взагалі зазначено, що подія була 3 вересня 2025 року, а не 2019 року. Також матеріали справи не містять фіксації пошкоджень на автомобілі ОСОБА_1 , як і фотознімків, на які посилались свідок та потерпілий, якими, ніби, підтверджується, що саме ОСОБА_1 , керуючи автомобілем, вчинив ДТП. Окрім того, працівники поліції не мали права через 6 років після події, незалежно від того, ОСОБА_1 вчинив ДТП, чи ні, складати протоколи про адмінправопорушення, оскільки закінчились всі можливі і неможливі строки накладення стягнення на особу, яка була причетна до ДТП.

Аналізуючи та оцінюючи наявні у справі докази, апеляційний суд погоджується з доводами захисника про те, що дійсно у змісті оскаржуваної постанови дата вчинення адміністративних правопорушень, у вчиненні яких визнаний винуватим ОСОБА_1 , - 3 вересня 2025 року, що не відповідає обставинам, викладеним у протоколах про адмінправопорушення, оскільки у вказаних протоколах зазначено, що ОСОБА_1 вчинив вказані правопорушення 2 вересня 2019 року.

Окрім того, апеляційний суд враховує, що у всіх процесуальних документах, складених працівником УПП, окрім протоколів про адмінправопорушення, дата ДТП зазначена - 3 вересня 2019 року. Будь-яких об`єктивних даних, крім посилань на пояснення свідка ОСОБА_3 , що ДТП сталось 2 вересня 2019 року, матеріали справи не містять.

Також апеляційний суд бере до уваги, що потерпілий зазначав про те, що свідком було здійснено фотофіксацію автомобіля, який вчинив ДТП, і у разі необхідності, він надасть такі фотознімки. Однак, будь-які фотознімки до матеріалів справи не долучені, а пояснення потерпілого ОСОБА_2 надані зі слів свідка ОСОБА_3 , який у своїх поясненнях не зазначає про наявність фотофіксації автомобіля, який причетний до ДТП, хоча і вказує номер автомобіля.

До суду апеляційної інстанції потерпілий не з`явився, що позбавляє суд апеляційної інстанції підтвердити або спростувати доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Будь-яких інших об`єктивних доказів на підтвердження причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась біля будинку по вул. Світлицького, 5-а, в м. Києві 2 вересня 2019 року, матеріали справи не містять.

З огляду на відсутність у матеріалах справи беззаперечних, достатніх, допустимих, належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, за обставин, викладених як в оскаржуваній постанові, так і у протоколах про адміністративне правопорушення, апеляційний суд доходить висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаних правопорушень, у зв`язку з чим постанова суду підлягає до скасування.

Разом з тим, нормами КУпАП не передбачено закриття провадження у зв`язку з недоведеністю винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 492774 від 24 жовтня 2025 року та ЕПР1 № 492749 від 24 жовтня 2025 року, підлягає до закриття на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 вказаних складів адміністративного правопорушення.

Окремо апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень п. 7 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

За змістом ч. 2 ст. 38 КУпАП (в редакції станом на вересень 2019 року) якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третійі четвертій цієї статті.

У частинах 3 та 4 вказаної статті адмінправопорушення, передбачені ст. 124, ст. 122-4 КУпАП, не зазначені. З огляду на встановлені обставини, уповноважена особа УПП не мала правових підстав складати протоколи про адміністративні правопорушення, оскільки з вересня 2019 року на момент складання протоколів пройшло більше 6 років.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Подільського районного суду м. Києва від 28 листопада 2025 року щодо ОСОБА_1 за ст. 124, 122-4 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ст. 122-4 КУпАП за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 492774, ЕПР1 № 492749 від 24 жовтня 2025 року, - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду М.А. Васильєва