Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №752/9825/24 — Київський апеляційний суд

справа № 752/9825/24

провадження № 22-ц/824/8382/2026

головуючий у суді І інстанції Кравчук Ю.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської областівід 20 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради, про визначення способу участі баби та діда у вихованні та спілкуванні з дитиною,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року представник позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради, про визначення способу участі баби та діда у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2026 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради, про визначення способу участі баби та діда у вихованні та спілкуванні з дитиною - задоволено частково.

Визначено наступний спосіб участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (разом) у вихованні та спілкуванні з дитиною ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом систематичних побачень та спілкування:

- у першу суботу та неділю місяця - з 11 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин за місцем проживання дитини (або за умови попередньої домовленості з матір`ю дитини - за межами міста, в якому проживає дитина), без присутності матері дитини, з правом відвідування у зазначені години культурно-масові, спортивні, розважальні, оздоровчі заходи та заклади, дитячі кафе та інші заклади харчування. При цьому, дід та баба самостійно забирають та повертають дитину за місцем її проживання;

- у канікулярний період: осінь, зима, весна (у вільний від навчання, гуртків та спортивних секцій час) - виключно за умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини. При цьому, дід та баба самостійно забирають та повертають дитину за місцем її проживання, якщо сторони (матір і дід та баба) не домовились між собою про інше;

- 15 календарних днів підряд або окремо у період з 01 червня по 25 серпня щороку: за місцем проживання діда та баби - під час дії воєнного стану в Україні виключно за умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини, або за умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини - за межами міста/області/країни, в якому/якій проживають дід та баба. При цьому, дід та баба самостійно забирають та повертають дитину за місцем її проживання, якщо сторони (матір і дід та баба) не домовились між собою про інше;

- щодня особисте спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засобами телефонного зв`язку, телефонних додатків, інтернету, тощо, в період часу з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин з урахуванням бажання онуки та її режиму дня;

- відвідування дідом та бабою онуки під час проведення будь-яких шкільних та в подальшому інших навчальних закладів, гуртків та спортивних секцій, які проводяться за участю дітей, з дотриманням правил відповідних заходів та закладів, за умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини;

- будь-які матеріальні цінності (речі особистого вжитку та майно, необхідне для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), що придбані бабою і дідом для дитини, є особистою приватною власністю дитини.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Не погоджуючись із указаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити конкретний та чіткий порядок участі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без залежності від попередньої домовленості з відповідачем, а саме:

1.1. Баба і Дід разом або кожний з них окремо мають право спілкуватись із Дитиною зокрема, але не виключно, за наступним графіком:

1.1.1. будь-які 4 календарних дні підряд або окремо протягом одного календарного місяця у позашкільний час за умови, що це не шкодить навчанню, програмі школи, домашнім завданням, тощо;

1.1.2. до 30 календарних днів підряд або окремо у період з 01.06 по 31.08 щороку;

1.1.3. до 7 календарних днів підряд або окремо у період з 25.12 по 15.01 щороку;

1.1.4. до 30 календарних днів підряд або окремо з 01.04 по 30.04 щороку.

1.2. Незалежно від проведеного разом часу, що визначений у попередньому пункті 1.1., баба і дід разом або кожний з них окремо мають право на проведення спільного з Дитиною відпочинку тривалістю до 14 днів підряд кожний окремо, але не більше 30 днів загалом щороку, за домовленістю з батьками дитини, проте без їх присутності, в іншій країні з правом відвідування рекреаційних зон та розважальних закладів, з обов`язковим поверненням дитини за місцем її постійного проживання з матір`ю.

1.3. Мати погоджується, що незначні відхилення у часі від погодженого сторонами графіку спілкування з дитиною не матимуть наслідком пред`явлення будь-яких претензій з її боку або інші санкційні заходи. Під незначними відхиленнями мається на увазі зміщення графіку у часі не більше ніж на 1 годину.

1.4. Будь-які матеріальні цінності (речі особистого вжитку та майно, необхідне для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання, тощо), що придбаваються бабою і дідом для дитини, є особистою приватною власністю дитини.

1.5. Мати зобов`язана:

1.5.1. Не чинити перешкоди у спілкуванні та вихованні дитини бабі та дідові.

1.5.2. Не здійснювати будь-які втручання у способи, методи планування спільного часу баби і діда з дитиною, у тому числі не впливати психологічно або морально на ставлення дитини до спільно проведеного з бабою і дідом часу. Заходи, проведення дозвілля та спільного часу, під час погодженого сторонами графіку спілкування з дитиною, визначаються виключно бабою і дідом разом або кожним окремо, з урахуванням думки і побажань дитини.

1.5.3. Не вивозити дитину за межі підконтрольної території України та (або) за кордон України без попередньої письмової нотаріальної згоди батька дитини.

1.5.4. Не використовувати у власних цілях матеріальні цінності (речі особистого вжитку та майно, необхідне для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання, тощо), власником яких перебуває дитина.

1.5.5. Завчасно (не пізніше ніж за 30 календарних днів) письмово повідомляти бабу і діда про неможливість виконання графіку передбаченого в п. 4 та п. 6 Угоди із поважних причин із зазначенням таких поважних причин і пропозицією одноразової зміни в графіку спілкування через такі обставини.

1.5.6. Не змінювати персональні дані дитини без попереднього письмового повідомлення діда та баби і нотаріальної згоди батька дитини, зокрема, але не виключно - прізвища, ім`я, по-батькові дитини, зареєстроване та фактичне місце проживання дитини, дату народження, відомості про батька дитини, тощо.

1.6. Баба і дід мають право:

1.6.1. На спілкування з дитиною без будь-яких інших осіб, у тому числі матері дитини, у запланований час, відповідно до графіку спілкування, а також в інший час, за умови наявності такої можливості.

1.6.2. Надавати рекомендації та приймати участь в обговоренні важливих питань життя і побуту дитини, таких як місце навчання, відпочинок, проведення дозвілля, стан здоров`я, позашкільна освіта, фізичне виховання, спортивні секції, тощо і їх думка з цих питань може бути врахована батьками. При цьому остаточне рішення у цих питання залишається за батьками дитини.

1.6.3. Приймати участь у вихованні дитини.

1.6.4. Придбавати матеріальні цінності (речі особистого вжитку та майно, необхідне для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання, тощо)) на власний розсуд та передавати їх у власність дитини.

1.6.5. На узгодження основних питань щодо виховання дитини, її здоров`я, режиму, навчання, дозвілля із мамою, батьком та можуть мати місце за її/його/їх згодою.

1.7. Баба і дід зобов`язані:

1.7.1. Додержуватись графіку спілкування з дитиною, з урахуванням норм чинного законодавства.

1.7.2. Повідомити мати про заплановане місце (місця) перебування дитини на початку кожної зустрічі.

1.7.3. З повагою ставиться до кожного з батьків дитини та підтримувати їх батьківській авторитет перед дитиною;

1.7.4. Здійснювати спілкування з дитиною відповідно до встановленого судом графіку з урахуванням її навчального процесу та режиму дня;

1.7.5. Участь у вихованні дитини здійснюється у межах визначеного судом порядку без необхідності погодження кожної окремої зустрічі;

1.7.6. Не впливати психологічно або морально на ставлення дитини до матері та/або батька;

1.7.7. Поважати рішення, яке мати та батько приймають у всіх питаннях виховання дитини, враховувати їх (рішення) під час свого спілкування та участі у вихованні дитини.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції, незважаючи на формальне часткове задоволення позовних вимог, за своїм змістом не створює реального механізму реалізації прав позивачів та фактично не підлягає виконанню.

Вказує, що як вбачається з резолютивної частини рішення, суд визначив спосіб участі позивачів у вихованні та спілкуванні з дитиною із застереженням, що таке спілкування здійснюється за умови попередньої домовленості з матір`ю дитини; виключно за умови попередньої домовленості сторін; у разі досягнення згоди між сторонами.

Отже, на думку апелянта, суд поставив реалізацію прав позивачів у повну залежність від волевиявлення відповідача, тобто тієї особи, з якою і виник спір. Такий підхід фактично нівелює сам зміст судового захисту, оскільки не усуває конфлікт, а лише формально фіксує право, яке і без того передбачене законом.

Вказує, що у спірному рішенні суд першої інстанції не визначив конкретного графіка спілкування; не встановив чітко визначених днів та годин зустрічей; не визначив місця передачі дитини; не поклав на матір обов`язку передавати дитину позивачам; не передбачив механізму дій у разі відмови відповідача виконувати рішення.

Фактично таке рішення не містить жодного чітко визначеного обов`язку відповідача, а отже не може бути реалізоване у виконавчому провадженні.

Звертає увагу на те, що у разі звернення до органів примусового виконання державний або приватний виконавець буде позбавлений можливості виконати таке рішення, оскільки не визначено конкретного часу, коли має відбутися передача дитини; не визначено місця виконання рішення; не встановлено обов`язку відповідача щодо вчинення конкретних дій.

Таким чином, виконання рішення повністю залежить від волі відповідача.

Вказує, що оскаржуване рішення не створює реального механізму реалізації прав позивачів, не підлягає примусовому виконанню та не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та обов`язковості судових рішень.

Посилається на те, що оскаржуване рішення не усуває спір між сторонами, не встановлює обов`язкового для виконання порядку спілкування та не забезпечує ефективного судового захисту, у зв`язку з чим підлягає зміні судом апеляційної інстанції із визначенням чіткого, конкретного та такого, що підлягає виконанню, способу участі позивачів у вихованні та спілкуванні з дитиною.

У зв`язку з цим вважає, що рішення суду першої інстанції в частині визначення способу участі позивачів у вихованні та спілкуванні з дитиною підлягає зміні судом апеляційної інстанції із встановленням чіткого, конкретного та такого, що підлягає виконанню, порядку спілкування, який не залежить від попередньої домовленості сторін та забезпечує реальну можливість реалізації прав позивачів.

08 травня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_3 - ОСОБА_7 надійшов відзив на апеляційну скаргу, якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні 25 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судове засідання призначене на 25 серпня 2026 року представник Відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради не з`явився, будучи належним чином повідомленими про час, день та місце розгляду справи, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

При ухваленні рішення судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2016 року між ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_9 укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 27 січня 2016 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №88.

Під час шлюбу у подружжя народилася донька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 10 листопада 2017 року Голосіївським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 1585.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29 січня 1983 року, та, відповідно, дідом і бабою малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Договором про місце проживання малолітньої дитини, умови її утримання та участі батьків в її вихованні від 27 липня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косарєвою-Соловей Т.В. і зареєстрованому в реєстрі за № 1783, укладеним між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , батьки домовились визначити місце проживання дитини - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю.

02 квітня 2024 року ОСОБА_10 уклала шлюб із ОСОБА_11 , після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_12 ».

Згідно із висновком, складеним психологом ОСОБА_13 за результатами психологічного обстеження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 03 листопада 2024 року, соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_6 утворюють її батьки; до своїх прабатьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Толок ОСОБА_14 ставиться прихильно; виконання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 невластивих, як прабатькам, функцій, обумовило відставання ОСОБА_6 в особистісному та емоційно-вольовому розвитку; у Толок ОСОБА_14 не виявлено ознак формування негативної думки про свого батька - ОСОБА_8 , та своїх прабатьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до акту обстеження умов проживання позивачів від 04.02.2025, складеного комісією УССД адміністрації Соборного району Дніпровської міської ради, комісією обстежено умови проживання позивачів за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлено, що квартира розташована на 3 поверсі 3 поверхового будинку складається з 6 кімнат, має відмінний санітарний та житловий стан, для онуки облаштовані 2 кімнати, є ліжко, шафа для одягу, письмовий стіл, телевізор, іграшки, комп`ютер, дитячі книги, дідусем та бабусею створено належні умови для проживання, гостювання онуки.

Також, судом першої інстанції було досліджено довідку, видану Комунальним закладом «Дніпропетровський центр соціально-психологічної допомоги» від 06.02.2025 №10, надану ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про надання соціально-психологічної допомоги в умовах денного стаціонару, відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають достатній рівень батьківського потенціалу та достатній рівень батьківської компетенції, стиль їх батьківської поведінки - авторитетний, мають всі підстави психологічного характеру для вільного та повноцінного спілкування з онукою ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення способу участі бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою онукою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , затвердженого рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради №1308 від 20.06.2025, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити наступні способи участі баби та діда у вихованні та спілкуванні з дитиною, малолітньою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 :

- перша субота та неділя місяця - з 11 години 00 хвилин по 18 годину 00 годин за місцем проживання дитини (або за умови попередньої домовленості з матір`ю дитини - за межами міста, в якому проживає дитина), без присутності матері дитини, з правом відвідування у зазначені години культурно-масові, спортивні, розважальні, оздоровчі заходи та заклади, дитячі кафе та інші заклади харчування. При цьому, дід та баба самостійно забирають та повертають дитину за місцем її проживання;

- у канікулярний період: осінь, зима, весна (у вільний від навчання, гуртків та спортивних секцій час), за місцем проживання діда та баби (або за умови попередньої домовленості з матір`ю дитини - за межами міста, в якому проживають дід та баба) - виключно за умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини. При цьому, дід та баба самостійно забирають та повертають дитину за місцем її проживання, якщо сторони (матір і дід та баба) не домовились між собою про інше;

- до 10 календарних днів підряд або окремо у період з 01 червня по 25 серпня щороку, за місцем проживання діда та баби (або за умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини - за межами міста/області/країни, в якому/якій проживають дід та баба) - виключно за умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини. При цьому, дід та баба самостійно забирають та повертають дитину за місцем її проживання, якщо сторони (матір і дід та баба) не домовились між собою про інше;

- можливості спілкування баби та діда з онукою за допомогою засобів телефонного зв`язку, телефонних додатків, інтернету, тощо у вільний від навчання, гуртків, спортивних секцій, нічного відпочинку час, та у час, коли малолітня дитина не проводить вільний час з матір`ю, її родичами або батьком - без обмежень;

- відвідування дідом та бабою онуки під час проведення будь-яких шкільних та в подальшому інших навчальних закладів, гуртків та спортивних секцій, які проводяться за участю дітей, з дотриманням правил відповідних заходів та закладів, за умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини;

- будь-які матеріальні цінності (речі особистого вжитку та майно, необхідне для забезпечення розвитку, навчання та виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо), що придбаваються бабою і дідом для дитини, є особистою приватною власністю дитини;

- усі зустрічі та спілкування засобами телефонного зв`язку, телефонних додатків, інтернету, тощо, рекомендується проводити виключно за бажанням дитини та за умови попередньої домовленості з матір`ю дитини, з метою врахування фізичного стану малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та її можливих особистих планів;

- можлива зміна днів та годин спілкування - за домовленістю між сторонами (матері та діда з бабою) дитини. У випадку змін у шкільному (навчальному) розкладі дитини, зміни розкладу гуртків та спортивних секцій, усі вищезазначені дні та години, визначені для побачень з дитиною - повинні відбуватися в інтересах дитини, відповідно до її графіків та розпорядку дня.

Судом першої інстанції також було встановлено, що між сторонами існує спір щодо періодичності, тривалості, місця зустрічей баби та діда з онукою, у зв`язку з чим позивачі просили визначити способи їх участі у вихованні та спілкуванні з онукою.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив зокрема з того, що на момент ухвалення рішення у справі в Україні триває воєнний стан, тому зустрічі позивачів з дитиною поза межами міста, в якому проживає дитина, мають відбуватися за згодою особи, яка несе батьківську відповідальність.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині встановлення обов`язків матері (п.п. 1.5.1.-1.5.6. прохальної частини позовної заяви а.с. 162-168), оскільки позивачами не доведено, що відповідачка ОСОБА_3 чинить перешкоди у вихованні та спілкуванні позивачам стосовно дитини, чи має намір вчинити дії, від вчинення яких позивачі просять зобов`язати суд утриматися відповідачку. Тобто позивачами не доведено, які саме їх права та якими діями порушує, не визнає чи оспорює відповідачка.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивачами не указаго підстав звернення до відповідачки із вимогами, передбаченими п.п. 1.5.3., п.п. 1.5.4., п.п.1.5.6. прохальної частини позовної заяви. Вимога до відповідачки, передбачена п. 1.5.5. прохальної частини позовної заяви, стосується проекту угоди між сторонами, яка не є предметом спору. А тому суд відмовив у задоволенні зазначених вимог.

З цих же підстав суд відмовив у задоволенні позовних вимог щодо встановлення прав та обов`язків позивачів (п.п. 1.6.1.-1.7.7. прохальної частини позовної заяви).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до частини першої статті 257 СК України баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Частиною другою цієї статті передбачено, що батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.

Водночас згідно зі статтею 263 СК України спір щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, брата, сестри, мачухи, вітчима у вихованні дитини вирішується судом відповідно до статті 159 цього Кодексу.

Частиною другою статті 159 СК України передбачено, що суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Отже, законом на суд покладено обов`язок визначити такий спосіб участі баби та діда у вихованні та спілкуванні з дитиною, який відповідав би передусім найкращим інтересам самої дитини та водночас забезпечував реальну можливість підтримання сімейних зв`язків.

При цьому відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, належним чином урахував зазначені вимоги закону, вік дитини, її режим навчання та позашкільних занять, місце проживання, сімейні обставини, характер взаємовідносин між сторонами, висновок органу опіки та піклування, інші досліджені судом докази, а також обставину введення та продовження в Україні воєнного стану.

Зокрема, суд першої інстанції врахував висновок Відділу служби у справах дітей та сім`ї Центру соціальних служб Управління соціальної політики Бучанської міської ради щодо визначення способу участі бабусі ОСОБА_2 та дідуся ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітньою онукою, затверджений рішенням Виконавчого комітету Бучанської міської ради № 1308 від 20 червня 2025 року.

При цьому колегія суддів зазначає, що у апеляційного суду так само як і у суду першої інстанції відсутні підстави для визнання зазначеного висновку органу опіки та піклування необґрунтованим, таким, що не відповідає інтересам дитини, або таким, що не може бути покладений в основу судового рішення.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

У цій справі таких обставин судом першої інстанції не встановлено.

Навпаки, висновок органу опіки та піклування містить конкретні рекомендації щодо періодичності, часу, місця та умов спілкування дитини з бабою та дідом, а також передбачає врахування режиму дня, навчання, гуртків та спортивних секцій дитини.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції фактично поставив реалізацію права позивачів на спілкування з онукою у залежність від волі матері дитини.

Як убачається зі змісту резолютивної частини оскаржуваного рішення, судом встановлено конкретний та періодичний порядок спілкування позивачів із дитиною, який не залежить від досягнення будь-якої попередньої домовленості між сторонами.

Так, суд визначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право на систематичні побачення з дитиною у першу суботу та неділю місяця - з 11 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин за місцем проживання дитини (або за умови попередньої домовленості з матір`ю дитини - за межами міста, в якому проживає дитина), без присутності матері дитини, з правом відвідування у зазначені години культурно-масові, спортивні, розважальні, оздоровчі заходи та заклади, дитячі кафе та інші заклади харчування. При цьому, дід та баба самостійно забирають та повертають дитину за місцем її проживання.

Вказаний порядок є безумовним, його реалізація не поставлена судом у залежність від попередньої домовленості з матір`ю, окрім випадку зміни місця побачень за межами міста проживання дитини.

Також судом визначено щоденне особисте спілкування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з дитиною засобами телефонного зв`язку, телефонних додатків, мережі Інтернет тощо у період з 18 години 00 хвилин до 20 години 00 хвилин з урахуванням бажання онуки та її режиму дня. Отже, і в цій частині судове рішення забезпечує постійний контакт позивачів із дитиною та не передбачає необхідності отримання попередньої згоди матері на кожне таке спілкування.

Таким чином, твердження апелянта про те, що реалізація права позивачів на спілкування з дитиною повністю залежить від волевиявлення відповідачки, не відповідає змісту оскаржуваного рішення.

Встановлення судом умови попередньої домовленості з матір`ю та батьком дитини стосується лише окремих способів спілкування, а саме проведення зустрічей у канікулярний період та перебування дитини протягом визначеного літнього періоду за межами місця її постійного проживання.

Зазначене обмеження не може розцінюватися як позбавлення позивачів права на спілкування з онукою, оскільки воно обумовлене специфікою відповідного виду спілкування, необхідністю узгодження таких поїздок із режимом навчання та відпочинку дитини, а також особливими умовами, що склалися в Україні у зв`язку з воєнним станом.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що перебування дитини за межами міста її проживання, пов`язане з необхідністю забезпечення її безпеки та потребує врахування позиції осіб, які несуть батьківську відповідальність за дитину.

Відтак сама по собі наявність у судовому рішенні умови щодо попередньої домовленості батьків та баби і діда при реалізації окремих видів спілкування не свідчить про те, що суд передав вирішення спору на розсуд відповідачки.

Навпаки, суд першої інстанції розмежував ті способи спілкування, які можуть бути реалізовані за визначеним ним чітким графіком, і ті, реалізація яких об`єктивно потребує врахування конкретних обставин життя та безпеки дитини.

Колегія суддів звертає увагу, що вимога апеляційної скарги фактично спрямована на встановлення такого порядку спілкування, за якого позивачі могли б самостійно визначати час, місце та умови перебування дитини з ними, у тому числі в канікулярний та літній періоди, без узгодження з батьками.

Проте такий підхід не відповідає положенням сімейного законодавства та не може бути визнаний таким, що автоматично відповідає найкращим інтересам дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, що прямо передбачено частиною першою статті 151 СК України. Право баби та діда на спілкування з онукою, гарантоване статтею 257 СК України, не означає надання їм обсягу прав та повноважень, тотожного батьківським.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги про необхідність повного усунення будь-якої залежності від волевиявлення батьків дитини не ґрунтуються на положеннях сімейного законодавства.

Також апеляційний суд не встановив факту доведеного та систематичного перешкоджання відповідачкою спілкуванню позивачів із дитиною. Саме тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог про покладення на відповідачку додаткових обов`язків, передбачених пунктами 1.5.1-1.5.6 прохальної частини позовної заяви.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої право баби та діда на звернення до суду з вимогою про усунення перешкод передбачає встановлення факту існування таких перешкод, а задоволення відповідної вимоги можливе за наявності доказів протиправної поведінки особи, яка чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною. Така правова позиція, зокрема, викладена у постанові Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 607/1377/22.

Разом із тим, Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 462/5189/20 зазначив, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що дід має право спілкуватись зі своїм внуком, брати участь у його вихованні, тому дійшов висновку про визначення способів участі діда у вихованні внука та у спілкуванні з ним шляхом встановлення систематичних побачень. Час, місце і періодичність побачень суд визначив з урахуванням віку та інтересів дитини.

У цій справі суд першої інстанції саме таким чином і визначив основний порядок спілкування позивачів з дитиною, встановивши конкретні дні, час та місце систематичних зустрічей, а також окремо визначивши щоденний час дистанційного спілкування.

Отже, посилання апелянта на те, що суд першої інстанції не встановив конкретного графіка, не відповідає фактичному змісту рішення.

Разом з тим, усупереч доводам апеляційної скарги, запропонований апелянтом графік побачень, взагалі носить не визначений характер, оскільки містить терміни «будь-які 4 дні» (п. 1.1.1); «до 30 календарних днів» (пункти 1.1.2, 1.1.4).

Так само п. 1.2. містить загальне посилання на право проведення з дитиною відпочинку тривалістю до 14 днів підряд кожний окремо, але не більше 30 днів загалом щороку без визначення конкретного періоду і дати.

Доводи апеляційної скарги також взагалі не місять жодних доводів щодо необхідності побачень діда і баби з онукою щорічно з 01.04. по 30.04. до 30 днів.

Тобто щорічно у квітні місяці дитина має проводити час лише з дідом та бабою.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення не містить конкретного місця передачі дитини та не покладає на матір окремого обов`язку передавати дитину позивачам, також не свідчать про незаконність чи необґрунтованість рішення.

Резолютивною частиною рішення прямо визначено, що дід та баба самостійно забирають та повертають дитину за місцем її проживання. Отже, місце початку та завершення систематичних зустрічей судом визначене, а порядок їх реалізації є зрозумілим із резолютивної частини рішення.

Крім того, положення статті 18 ЦПК України встановлюють обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, а також передбачають їх виконання на всій території України.

Тому саме по собі припущення апелянта про можливі труднощі під час виконання судового рішення не може бути достатньою підставою для його зміни за відсутності встановлених апеляційним судом порушень норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги в частині незгоди з установленим порядком спілкування як такі, що фактично зводяться до пропозиції встановити інший, більш широкий порядок участі позивачів у вихованні дитини.

Однак незгода сторони з оцінкою судом доказів та встановленим на їх підставі порядком спілкування сама по собі не є підставою для скасування чи зміни судового рішення, якщо судом першої інстанції належним чином встановлено обставини справи, надано оцінку доказам у їх сукупності та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

У цьому випадку суд першої інстанції надав належну оцінку висновку органу опіки та піклування, психологічному висновку, доказам щодо умов проживання позивачів, доводам сторін, віку дитини, її навчання, занять та інших істотних обставин.

Колегія суддів не вбачає підстав вважати, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим у справі обставинам або що судом неправильно застосовано норми матеріального права.

Водночас встановлений судом порядок спілкування не є незмінним на весь період життя дитини. Як правильно зазначив суд першої інстанції, у разі зміни віку, потреб, режиму навчання, стану здоров`я, сімейних обставин чи інших істотних обставин сторони не позбавлені можливості звернутися до суду з відповідними вимогами про зміну встановленого порядку.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині є законним, обґрунтованим та таким, що забезпечує розумний баланс між правом баби та діда на підтримання сімейних зв`язків із онукою, правами батьків та найкращими інтересами дитини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а фактично спрямовані на переоцінку встановлених судом обставин та на встановлення іншого порядку спілкування, який є бажаним для апелянта.

Згідно з частиною першою статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом статті 376 ЦПК України підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність встановлених судом обставин, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 2 вересня 2026 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба