Постанова від 10 червня 2026 р. у справі №759/19305/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/10374/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа №759/19305/25

11 червня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Колесник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лобаня Дмитра Миколайовича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Горбенко Н.О., у цивільній справіза позовом Житлово-будівельного кооперативу «Кріст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2025 року Житлово-будівельний кооператив «Кріст»звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 01 лютого 2023 року ОСОБА_1 подано до Житлово-будівельного кооперативу «Кріст» заяву про вступ в члени кооперативу та її було прийнято в члени кооперативу відповідно до виписки з переліку фізичних та юридичних осіб, які належать до членів ЖБК «КРІСТ» від 23 березня 2023 року.

Рішеннями Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» та Договором №75-6 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК від 15.03.2023 року було встановлено обов`язок ОСОБА_1 сплачувати ЖБК «КРІСТ»: 1) щомісячний членський внесок ЖБК «КРІСТ» у розмірі 1 764,00 грн за один місяць зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включено; 2) щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень у розмірі 1 764,00 грн за один місяць зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включено; 3) додатковий разовий цільовий внесок ЖБК «КРІСТ» на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 46 305 грн зі строком сплати до 15.02.2025 включно.

Позивач зазначав, що відповідачкоюзобов`язання за рішеннями Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» та Договором №75-6 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК від 15.03.2023 виконуються неналежним чином, в результаті чого у неї утворилась заборгованість по всім внескам у розмірі 103 825,71 грн, з яких: основна заборгованість із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску ЖБК «КРІСТ» на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 65 709 грн; інфляційні нарахування за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2 934,72 грн; три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 879,50 грн; пеня за прострочення сплати внесків у розмірі 6 519,49 грн та штраф за прострочення сплати внесків у розмірі 27 783 грн.

З урахуванням наведених обставин, позивач Житлово-будівельний кооператив «Кріст»просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість у загальному розмірі 103 825,71 грн та судові витрати, що складаються із судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року позов Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» заборгованість у загальному розмірі 76 042,71 грн, з яких: основна заборгованість із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньо-будинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 65 709 грн; інфляційні нарахування за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2 934,72 грн; три відсотки річних від простроченої суми боргу у розмірі 879,50 грн; та пеня за прострочення сплати внесків у розмірі 6 519,49 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 217,72 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Лобань Дмитро Миколайович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» основної заборгованості із щомісячного членського внеску, щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку та додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 65 297,40 грн. інфляційних нарахувань за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2 934,72 грн; трьох відсотків річних від простроченої суми боргу у розмірі 879,50 грн; та пені за прострочення сплати внесків у розмірі 6 519,49 грн та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову ЖБК «КРІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за членськими внесками до ЖБК «КРІСТ» за період з 01.10.2024 року по 07.10.2024 року включно на суму 411,60 грн.

Судові витрати, понесені у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції та в апеляційному провадженні, у тому числі, витрати пов`язані з професійною правничою допомогою представник відповідачки просила покласти на позивача - ЖБК «КРІСТ».

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідачкисплачувати після 08.10.2024 року (дати виключення відповідачки з членів ЖБК «КРІСТ») членські та цільові внески, не відповідають вимогам абзаців 10, 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 1087-IV та пунктів 7.6., 7.8., 9.2., 9.3. Статуту ЖКБ «КРІСТ», тобто, прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Судом першої інстанції не враховано що, починаючи з 08.10.2024 року, після виключення відповідачки ОСОБА_1 з числа членів ЖБК «КРІСТ», вона втратила не тільки свої права, передбачені підпунктом 8.1. Статуту, але й обов`язки, передбачені підпунктом 8.2. Статуту, зокрема, «у встановлений строк вносити внески (вступні, пайові, членські, цільові та ін.), передбачені Статутом та іншими документами Кооперативу, затвердженими відповідними органами у встановленому порядку».

Щодо обов`язку сплати щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку, а також обов`язку сплати Додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку, сторона відповідача зазначає, що обов`язок зі сплати вказаних внесків передбачений тільки для членів Кооперативу.

У свою чергу, прийняття рішень щодо управління багатоквартирним будинком відбувається на підставі та упорядку, визначеному ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2014 року № 417-VIII, які при скликанні та проведенні Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» дотримані не були.

Однак, позивач вийшов за межі повноважень наданих йому Статутом, Законом № 1087-IV, Законом № 417-VIII та встановив обов`язок зі сплати щомісячних внесків та цільового внеску для всіх власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку.

У зв`язку з цим, висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідачки, яка не є членом ЖБК «КРІСТ», сплачувати внески на підставі рішення Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» від 28.01.2025 року є такими, що суперечать вимогам абзаців 1 та 13 пункту 5.1., пунктів 8.2., 9.2., 9.3. Статуту, абзаців 10, 11 ч. 1 ст. 2, ст. 12 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 року №1087-IV, тобто, прийняті з неправильним застосуванням норм матерального права.

Не відповідає обставинам справи і висновок суду першої інстанції про відсутність ОСББ у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки, як на момент подання позову, так і на момент ухвалення судового рішення, ОСББ «ХРИСТИНИ СУШКО» існував і жодних претензій до відповідача не має.

При цьому, не підтверджується жодними доказами і висновок суду першої інстанції про те, що Житлово-будівельний кооператив «КРІСТ» наразі продовжує здійснювати управління багатоквартирним будинком 8-10 по вул. Сушко Христини, що у місті Києві.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки заборгованості за внесками зроблені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, викладені в рішенні суду висновки не невідповідають дійсним обставинам справи, судом неправильно застосовані норми матеріального права, то рішення суду в частині стягнення 3 % річних, інфляційної складової заборгованості та пені суперечить вимогам ст.ст. 549, 625 ЦК України.

На обгрунтування своїх доводів щодо незаконності ухвал суду першої інстанції від 12.03.2026 року про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ЖБК «КРІСТ»; про залишення без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; про залишення без задоволення клопотання представника відповідача у витребуванні доказів сторона відповідача зазначає, щоподання зустрічного позовупро визнанн рішення Загальних зборів ЖБК «КРІСТ» від 28.01.2025 року у частині рішень з питань п`ятого та шостого порядку денного щодо їх застосування до осіб, які не є членами ЖБК «КРІСТ» незаконним, таким, що суперечить вимогам абзаців 1 та 13 пункту 5.1., пунктів 8.2., 9.2., 9.3. Статуту, абзаців 10, 11 ч. 1 ст. 2, ст. 12 Закону України «Про кооперацію» від 10.07.2003 № 1087-IV, задоволення якого частково виключало задоволення первісного позову, мало на меті довести відсутність матеріально-правової підстави для задоволення первісного позову через відсутність матеріальних правовідносин, з яких випливає суб`єктивне право позивача за первісним позовом, що повністю відповідає правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та постанові від 20.03.2019 у справі № 910/2987/18;

Ураховуючи незаконність ухвали суду першої інстанції від 12.03.2026 року про відмову у прийнятті зустрічного позову, ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, яка обгрунтована відмовою у прийнятті зустрічного позову, також є незаконною, на підставі ч. 4 ст. 193, ч. 5 ст. 274 ЦПК України.

Витребувані відповідачкоюдокументи, згідно з переліком наведеним у відзиві, могли додатково підтвердити факт безпідставного нарахування відповідачці заборгованості за щомісячними внесками на утримання будинку та прибудинкової території та додатковим разовим цільовим внеском на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку, а ухвала суду першої інстанції про залишення без задоволення клопотання представника відповідача у витребуванні доказів є незаконною, у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи.

В апеляційній скарзі сторона відповідача зазначає про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційному провадженні.

У зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції відповідачка також очікує понести судові витрати пов`язані з професійною правничою допомогою на загальну суму 10 000 грн.Докази щодо розміру понесених відповідачкою судових витрат пов`язаних з професійною правничою допомогою, будуть надані до суду з відповідною заявою у порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача Житлово-будівельного кооперативу «Кріст»адвокат Вербицький Ярослав Володимирович просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року- без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам та дійшов обґрунтованого висновку, який повністю відповідає вимогам матеріального права та фактичним обставинам справи

Зазначає, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 319 Цивільного кодексу України, власність зобов`язує, а за приписами ст. 322 цього ж Кодексу, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

До того ж, відповідачкою було повністю проігноровано пункт 9.4. Статуту ЖБК «КРІСТ», де вказано, що: «Відповідальність за порушення зобов`язань щодо сплати внесків (вступного, членських, цільових) встановлюється рішенням Загальних зборів членів Кооперативу. Співвласники будинку (власники житлових та нежитлових приміщень) зобов`язані сплачувати внески на утримання і ремонт будинку в незалежності від набуття чи припинення членства у Кооперативі».

Позивач стверджує, що єдиною особою, яка утримує будинок та прибудинкову територію за адресою: АДРЕСА_1 є виключно ЖБК «КРІСТ», а несплата відповідачкою внесків на утримання та ремонт спільного майна є порушенням прав співвласників будинку.

Враховуючи прострочення відповідачкою сплати додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку, позивач мав право вимагати сплати інфляційних нарахувань та 3% річних.

Посилання відповідача на ухвали Святошинського районного суду міста Києва, постановлені у справі №759/19304/25, є недоречними і не мають значення для розгляду цієї апеляційної скарги.

Ухвали суду першої інстанції були прийняті здотриманням нормпроцесуального права. При цьому відповідач не навів жодних конкретних аргументів, які б свідчили про те, що ухвали вплинули на правильність вирішення справи по суті. Незгода сторони з процесуальними діями суду сама по собі не є підставою для скасування рішення.

У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача зазначає, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести в зв`язку із розглядом справи, складає 25 000,00 грн., відповідні докази будуть долучені в порядку, встановленому ЦПК України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Лобань Дмитро Миколайович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Представник позивача Житлово-будівельного кооперативу «Кріст»адвокат Вербицький Ярослав Володимирович в судовому засіданнні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення судуд- залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скаргита відзиву на апеляційну скааргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 лютого 2023 року шляхом об`єднання фізичних осіб створено Житлово-будівельний кооператив «КРІСТ» (ЖБК «КРІСТ»), який зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 02.02.2023, запис № 1000721020000048417.

01 лютого 2023 року ОСОБА_1 подано до Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» заяву про вступ у члени Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ».

На підставі вказаної заяви відповідачку ОСОБА_1 було прийнято в члени Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ», що підтверджується випискою від 23 березня 2023 року з переліку фізичних та юридичних осіб, які належать до членів Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» щодо членства відповідача.

Відповідно до вказаної виписки: об`єкт нерухомого майна члена кооперативу ОСОБА_1 - квартира №75 загальною площею 44,1 кв.м., реквізити договору - Договір пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК №75-6 від 15.03.2023 року.

15 березня 2023 року між Житлово-будівельним кооперативом «КРІСТ» (ЖБК та / або Кооператив) та ОСОБА_1 (Учасник) було укладено Договір №75-6 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК.

Умовами укладеного між сторонами Договору №75-6 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК визначено, що об`єкт нерухомості передається з наступними характеристиками: квартира № 75 на 6 поверсі, загальною площею 44,1 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. вказаного договору, за цим Договором ЖБК зобов`язується здійснити реконструкцію (поділ) житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (далі за текстом - Об`єкт реконструкції та/або будинок), передати Учаснику квартиру в Об`єкті реконструкції, обумовлену цим Договором (далі за текстом - Об`єкт нерухомості) та всі документи, необхідні Учаснику для реєстрації права власності на нього, а Учасник зобов`язується сплатити на користь ЖБК внески у розмірах та в порядку, встановлених даним Договором та додатками до нього, та має право отримати Об`єкт нерухомості у власність на умовах визначених даним Договором.

Пунктом 2.3. Договору визначено, що Сторони на підставі рішення Загальних зборів членів ЖБК погодили зарахувати, як пайовий внесок (пай) до Кооперативу документально підтверджені платежі Учасника на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Індастріалсіті» (код ЄДРПОУ 402114934), сплачені згідно Попереднього договору від 20 квітня 2021 року, зареєстровано в реєстрі за №593, Договору про забезпечення виконання зобов`язань №72/75-П від 20 квітня 2021 року, виражені в будівельних матеріалах, що знаходяться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 3.1 Договору: розмір пайового внеску, який зараховується відповідно до п. 2.3 Договору, становить 830 800 грн.

Пунктом 2.7. Договору встановлено, що Учасник зобов`язується додаткового понад пай сплатити Кооперативу цільовий внесок у розмірі та строк, визначений рішенням Загальних зборів членів ЖБК, на виконання якого сторони зобов`язуються укласти Додаток №1 до даного Договору.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що розмір цільового внеску, передбаченого п.2.7. даного Договору, встановлюється рішенням Загальних зборів членів ЖБК, на виконання якого Сторони зобов`язуються укласти Додаток №1 до даного Договору.

Пунктами 2.8, 2.9 Договору передбачено, що Учасник зобов`язується сплатити Кооперативу вступний внесок для організаційного забезпечення його діяльності у розмірі та строк, визначений рішенням Загальних зборів членів ЖБК, на виконання якого Сторони зобов`язуються укласти Додаток №1 до даного Договору. У разі прийняття членського внеску Загальними зборами членів ЖБК Учасник зобов`язується сплатити Кооперативу членський внесок у розмірі та строк, визначений рішенням Загальних зборів членів ЖБК, на виконання якого Сторони зобов`язуються укласти відповідний Додаток до даного Договору.

Пунктом 3.6. Договору №75-6 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК від 15.03.2023 встановлено, що обов`язок Учасника по сплаті вступного, цільового внеску та інших внесків, встановлених Загальними зборами ЖБК, по даному Договору вважається виконаним в день зарахування коштів на розрахунковий рахунок ЖБК, зазначений у реквізитах даного Договору

У відповідності до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 439226439 від 12.08.2025 року, об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , площею 44,1 кв.м., на праві приватної власності належить ОСОБА_1, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67496274 від 08.05.2023 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гончар Ганна Володимирівна.

27 квітня 2023 року рішенням Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» по питанню четвертому порядку денного Протоколу №7 від 27 квітня 2023 року вирішено встановити з 01 травня 2023 року щомісячний членський внесок ЖБК «КРІСТ» в розмірі: 40 (сорок) грн. 00 (нуль) коп. за 1 (один) кв.м. належного житлового та/або нежитлового приміщення для членів Кооперативу зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно.

Розмір членського внеску ЖБК «КРІСТ» для ОСОБА_1 становить щодо квартири № 75 : 1 764,00 грн на місяць (40,00 грн. * 44,1 кв.м.= 1 764,00 грн).

28 січня 2025 року рішенням Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» по питанню п`ятому порядку денного Протоколу №20 від 28 січня 2025 року вирішено встановити з 01 лютого 2025 року щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку у розмірі: 40,00 грн. за 1 (один) кв.м. загальної площі житлового та/або нежитлового приміщення на місяць зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно. Крім того, скасовано з 01.02.2025 року щомісячний членський внесок, встановлений протоколом Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» №7 від 27.04.2023.

Розмір щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку ЖБК «КРІСТ» для ОСОБА_1 становить щодо квартири №75 : 1 764,00 грн. на місяць (40,00 грн. * 44,1 кв.м. = 1 764,00 грн.).

Крім того, 28 січня 2025 року рішенням Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» по питанню шостому порядку денного Протоколу №20 від 28 січня 2025 року вирішено встановити для власників житлових приміщень будинку та членів кооперативу додатковий разовий цільовий внесок на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку згідно Кошторису в розмірі: 1 050,00 грн. за 1 (один) кв.м. загальної площі житлового приміщення зі строком оплати до 15.02.2025 року включно.

Розмір додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку ЖБК «КРІСТ» для ОСОБА_1 становить щодо квартири № 75 : 46 305,00 грн. (1 050,00 грн. * 44,1 кв.м. = 46 305,00 грн.)

Таким чином, рішеннями Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ» та Договором №75-6 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК від 24.07.2023 року, серед іншого, було встановлено обов`язок ОСОБА_1 сплатити ЖБК «КРІСТ»:

- щомісячний членський внесок ЖБК «КРІСТ» у розмірі 1 764,00 грн. за один місяць (розмір визначений Протоколом №7 від 24.07.2023) зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно;

- щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку у розмірі 1 764,00 грн. (розмір визначений Протоколом №20 від 28.01.2025) зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно;

- додатковий разовий цільовий внесок на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 46 305,00 грн (розмір визначений Протоколом №20 від 28.01.2025) зі строком сплати до 15.02.2025 включно.

Відповідач долучив до матеріалів справи Витяг з протоколу №17 Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» від 08 жовтня 2024 року з якого вбачається, що по питанню шостому порядку денного прийнято рішення щодо виключення з переліку (списку) членів ЖБК «КРІСТ» та припинення членства ОСОБА_1 у зв`язку із систематичним порушенням порядку внесення прийнятих на Загальних зборах Кооперативу внесків, наявну заборгованість по сплаті внесків перед ЖБК «КРІСТ», грубим порушенням Статуту ЖБК «КРІСТ» та невиконанням рішень Загальних зборів членів ЖБК «КРІСТ».

Відповідно до Витягу з протоколу №17 Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» від 08 жовтня 2024 року, зокрема, ОСОБА_1 було набуто та зареєстровано право власності на відповідну квартиру в рахунок паю, внаслідок чого зобов`язань щодо повернення паїв не виникає.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 дійсно є власником нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , площею 44,1 кв.м.

28.07.2025 року позивачем на зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було направлено досудову вимогу за вих. № 28/07-25-1 від 28.07.2025 року про обов`язок негайно, але не пізніше семиденного строку з моменту пред`явлення даної вимоги, сплатити основну заборгованість у розмірі 65 709,00 грн., у тому числі: із щомісячного членського внеску у розмірі 8 820,00 грн.; із щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку у розмірі 10 584,00 грн.; та із додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 46 305,00 грн.

Вказану досудову вимогу відповідачка залишила без реагування.

Задовольняючи частково позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу «Кріст» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції вказав на те, що статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, відповідачка ОСОБА_1 свого обовязку належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилася заборгованість за період з жовтня 2024 року по серпень 2025 року зі сплати внесків, яка складається із щомісячного членського внеску у розмірі 8 820,00 грн.; із щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку у розмірі 10 584,00 грн.; та із додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 46 305,00 грн, яка підлягає стягненню в судовомупорядку.

ЖБК «КРІСТ» обгрунтовано нараховано відповідачу інфляційну складову та три відсотків річних за період з01.10.2024 року по 01.08.2025року.

Враховуючи те, що відповідач перестала бути членом ЖБК «КРІСТ» з 08.10.2024 року, а зобов`язання щодо сплати додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку виникло 28.01.2025, на відповідача не може бути покладений обов`язок зі сплати штрафу на підставі положень п.п. 6.2, 6.3, 6.4 Договору №87-7 пайової участі та порядку сплати внесків до ЖБК від 13.03.2023 року. Відтак, позовні вимоги в частині стягненн штрафу за прострочення сплати внесків у розмірі 27 783 грн задоволенню не підлягають.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, а відтак, керуючись ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 рокув частині задоволених позовних вимог відповідає.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України «Про кооперацію».

Обслуговуючий кооператив - це кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності.

Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Кооператив відповідно до свого статуту самостійно визначає основні напрями діяльності, здійснює її планування. Кооперативи мають право провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом (статті 2, 23 Закону України «Про кооперацію»).

Обслуговуючий кооператив, незалежно від напряму його діяльності, є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту (пункт 5.13 постанови Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 916/2506/20).

Статтею 24 Закону України «Про кооперацію» визначено, що кооперативи реалізують товари та надають послуги за цінами і тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.

Кооперативи мають право реалізувати товари та надавати послуги за цінами і тарифами, що встановлюються на договірних засадах, окремо для членів кооперативу та інших осіб.

Господарська діяльність, спрямована на задоволення потреб фізичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них території є діяльністю з утримання будинків і прибудинкових територій відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання), укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (стаття 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 7.6 СтатутуЖБК «КРІСТ» членство в кооперативі припиняється у випадку виключення з Кооперативу за рішенням Загальних зборів членів Кооперативу.

Припинення членства в Кооперативі не звільняє члена Кооперативу від обов`язків (в тому числі обов`язків щодо внесення та сплати передбачених цим Статутом внесків, за винятком пайового внеску), що виникли до моменту припинення їх членства у Кооперативі.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства та статуту, особа яка є власником квартири, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання будинку, а кооператив наділений правом, у разі нездійснення цією особою таких дій, звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Як визначено положенням статті 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пункти 9.1 - 9.4 статуту ЖБК «КРІСТ»визначають, що: членські внески є грошовим неповоротним внеском, який періодично щомісячно сплачується членами Кооперативу, для забезпечення його поточної діяльності, у розмірі та порядку, визначеному Загальними зборами членів Кооперативу. Цільовий внесок - грошові, інші майнові та немайнові цінності членів Кооперативу, що вносяться понад пай для забезпечення статутної діяльності Кооперативу. Цільові внески поверненню не підлягають. Рішення про внесення цільових внесків при необхідності приймають Загальні збори членів Кооперативу і визначають розмір і терміни їх оплати.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2020 року у справі №906/884/19 дійшов висновку про те, що рішення загальних зборів, у тому числі про визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, є обов`язковими для власників житлових приміщень, які в силу прямої норми закону несуть тягар утримання належного їм майна та зобов`язані виконувати прийняті відповідно до статуту рішення.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 06.07.2018 у справі № 910/582/17, від 17.07.2018 у справі №910/6356/16, від 15.05.2019 у справі №761/10136/16-ц, від 24.01.2020 у справі №910/1395/19.

Рішення загальних зборів членів кооперативу ЖБК «КРІСТ», які спрямовані на регулювання його діяльності і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, є чинними, в судовому порядку не скасовані та не визнані недійсними.

У справі, що переглядається, позивач наполягає на тому, що відповідачкою не в повному обсязі виконувалися обовязкові для виконання рішення загальних зборів членів кооперативу ЖБК «КРІСТ»внаслідок чого утворилася заборгованість за період з жовтня 2024 року по серпень 2025 року зі сплати внесків, яка складається із щомісячного членського внеску у розмірі 8 820,00 грн; із щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку у розмірі 10 584,00 грн; та із додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 46 305,00 грн.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою-другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією судів, в матеріалах справи містяться докази того, що за відповідачекою було офіційно зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується даними з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №439226439 від 12 серпня 2025 року.

Відтак, відповідачка як власник квартири за адресою: АДРЕСА_3 , зобов`язана сплачувати щомісячний внесок на утримання будинку та прибудинкової території та сплатити додатковий разовий цільовий внесок на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку.

Відповідачкою не надано суду належних та допустимих доказів визнання недісними та/або скасування у встановленому порядку рішень загальних зборів кооперативу від 15.03.2023 року та від 28.01.2025 року щодо затвердження витрат з утримання будинків та прибудинкової території, як і не надано належних та допустимих доказів сплати щомісячного членського внеску ЖБК «КРІСТ» у розмірі 1 764,00 грн за один місяць (розмір визначений Протоколом №7 від 24.07.2023) зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно; щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку у розмірі 1 764,00 грн (розмір визначений Протоколом №20 від 28.01.2025) зі строком сплати до останнього дня розрахункового (поточного) місяця включно; додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку у розмірі 46 305,00 грн (розмір визначений Протоколом №20 від 28.01.2025) зі строком сплати до 15.02.2025 включно в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією судів, в матеріалах справи містяться квитанції позивача на оплату відповідачкою щомісячного членського внесу у розмірі 1 764,00 грн за період з вересня 2024 року по січень 2025 рокувсього на загальну суму 8 820,00 грн; квитанції на сплату додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку за січень 2025 року у розмірі 46 305,00 грн.; квитанції на оплату щомісячного внесу на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку за період з лютого 2025 року по липень 2025 року у розмірі 1 764,00 грн всього на загальну суму 10 584,00 грн. Проте, доказів оплати вказаних квитанцій відповідачкою суду не надано.

Верховний Суд у своїй практиці чітко дотримується правової позиції щодо шляху захисту інтересів боржників, направленого на встановлення обґрунтованої, на їх думку, та такої, що відповідає діцсності заборгованості за житлово-комунальні послуги, а саме шляхом: доведення таких чітко визначених та обґрунтованих розмірів при запереченні на позов у спорі про стягнення з нього заборгованості, шляхом надання контррозрахунку.

Поряд з цим, відповідачкою власного контррозрахунку, належних і допустимих доказів, в розумінні чинного ЦПК України, на спостування розрахунків позивача не надано та матеріали справи не містять.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачкою не вказано обставин, які б свідчили про невірність здійснених позивачем розрахунків заборгованості.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності заборгованості у ОСОБА_1 за оплату щомісячного членського внесу у розмірі 8 820 грн за період з вересня 2024 року по січень 2025 року; оплату додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку за січень 2025 року у розмірі 46 305 грн; оплату щомісячного внесу на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку за період з лютого 2025 року по липень 2025 року у розмірі 10 584 грн.

Згідно з вимогами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Як роз`яснив Верховний Суд України у правовій позиції від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, закріплена в пункті 10 частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення платежів за житлово - комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування до таких правовідносин правових норм, установлених у статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утриманими грошовими коштами. Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово - комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. (частина третя статті 549 ЦК України).

Оскільки факт порушення відповідачкою зобов`язань щодо своєчасної оплати щомісячного членського внесу у розмірі 8 820,00 грн грн за період з вересня 2024 року по січень 2025 року; оплату додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку за січень 2025 року у розмірі 46 305,00 грн; оплату щомісячного внесу на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку за період з лютого 2025 року по липень 2025 року у розмірі 10 584,00 грндоведений позивачем, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачки інфляційних нарахувань за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2 934,72 грн; трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 879,50 грн та пені за прострочення сплати внесків у розмірі 6 519,49 грн.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку про доведеність позивачем належними та допустимими доказами наявності у ОСОБА_1 заборгованості з оплати щомісячного членського внесу у розмірі 8 820,00 грн грн за період з вересня 2024 року по січень 2025 року; оплату додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку за січень 2025 року у розмірі 46 305,00 грн; оплату щомісячного внесу на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та / або нежитлових приміщень будинку за період з лютого 2025 року по липень 2025 року у розмірі 10 584,00 грн, а також інфляційних нарахувань за прострочення сплати основної заборгованості у розмірі 2 934,72 грн; трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 879,50 грн та пені за прострочення сплати внесків у розмірі 6 519,49 грн та наявності правових підстав для їх стягнення.

Доводи відповідачки про те, що обов`язок сплати щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території для власників житлових та/або нежитлових приміщень будинку, а також обов`язок сплати Додаткового разового цільового внеску на проведення внутрішньобудинкових ремонтних робіт у будинку,передбачений тільки для членів Кооперативу, а відповідачка не є чденом Кооперативу, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що до житлово-комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

У відповідності до п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Житлово-будівельний кооператив «КРІСТ» (ЖБК «КРІСТ») створено шляхом об`єднання фізичних осіб. Тип кооперативу: обслуговуючий.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ЖБК «КРІСТ» є, зокрема: комплексне обслуговування об`єктів (81.10).

Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 не обрано іншого управителя, також не прийнято рішення про створення в багатоквартирному будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Житлово-будівельний кооператив «КРІСТ» продовжує здійснювати управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1 .Доказів зворотного апелянтом не надано.

Таким чином, навіть після того, як відповідачку було виключено з числа членів ЖБК «КРІСТ», обов`язок щодо утримання її майна за адресою: АДРЕСА_3 , у неї залишився.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц) споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, відсутність договору не може беззаперечно свідчити про відсутність у споживача послуг обов`язку по сплаті за надані йому житлово-комунальні послуги.

Доводи апеляційної скарги про те, що документи, які б зазначали про те, що позивач здійснює утримання будинку за адресою: АДРЕСА_1 та її прибудинкової території - позивачем не надані, колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до Порядку проведення перевірки відповідності якості надання деяких комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 грудня 2018 року № 1145, його поширюється на споживачів комунальних послуг та послуг з управління багатоквартирним будинком, виконавців комунальних послуг та управителів багатоквартирних будинків.

У разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості послуг з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя багатоквартирного будинку для перевірки якості наданих послуг.

Проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, забезпечується виконавцем комунальної послуги або управителем багатоквартирного будинку.

Споживач також має право звернутися до відповідних уповноважених державних органів за захистом порушених прав щодо якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком.

Для проведення перевірки відповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, споживач звертається до виконавця комунальної послуги або управителя багатоквартирного будинку в усній формі особисто, за допомогою телефонного зв`язку або в письмовій формі за поштовою або електронною адресою, що зазначена в договорі про надання відповідних послуг, з претензією про невідповідність кількісних та/або якісних показників послуг.

У разі встановлення під час перевірки фактів невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, в акті-претензії зазначаються дата і час проведення перевірки, виявлені факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, інформація про дату початку зниження якості відповідної послуги.

Якщо під час перевірки факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, не підтверджено, в акті-претензії зазначається інформація про відсутність фактів невідповідності якості комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком.

В акті-претензії зазначаються також виявлені під час його складання додаткові факти невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг.

Акт-претензія складається у двох примірниках і підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги (його представником) або управителем багатоквартирного будинку. Один примірник акта-претензії передається споживачеві, другий - зберігається у виконавця комунальної послуги (його представника) або управителя багатоквартирним будинком.

У разі коли за результатами проведення перевірки споживач та виконавець комунальних послуги або управитель багатоквартирного будинку не дійшли згоди щодо наявності (відсутності) факту невідповідності якості надання комунальних послуг або послуг з управління багатоквартирним будинком умовам або параметрам, передбаченим договором про надання відповідних послуг, та/або причин виникнення таких порушень або невідповідності, акт-претензія підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Результати перевірки якості надання комунальних послуг та/або послуг з управління багатоквартирним будинком можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Під час проведення перевірки відповідності якості надання послуг з управління багатоквартирним будинком вимогам, передбаченим договором про надання зазначених послуг, управитель багатоквартирного будинку враховує: 1) рівень забезпечення виконання передбачених у договорі про управління багатоквартирним будинком робіт з утримання спільного майна багатоквартирного будинку, поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, утримання ліфтів тощо, визначених договором управління багатоквартирним будинком; 2) стан дотримання періодичності виконання (надання) робіт (послуг), визначених договором управління багатоквартирним будинком; 3) стан дотримання встановлених стандартів, нормативів, норм, порядків і правил щодо якості послуг з управління багатоквартирним будинком.

Відповідачкою до матеріалів справи не долучено відповідних актів про ненадання або надання не в повному обсязі позивачем, неналежної якості послуг, складених та оформлених відповідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Доводи апеляційної скарги про незаконності ухвал суду першої інстанції від 12.03.2026 року про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до ЖБК «КРІСТ»; про залишення без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження; про залишення без задоволення клопотання представника відповідача у витребуванні доказів колегія суддів відхиляє, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами, зокрема, але не виключно, є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частинами першою - третьою статті 274 ЦПК України встановлено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва 28.08.2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомленням (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

Якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може вирішити спір по суті. (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2022 року у справі № 520/5386/15-ц).

Святошинський районний суд міста Києва врахував наведені положення законодавства, взяв до уваги значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг і характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, розглянув справу у спрощеному провадженні, не порушуючи вимог процесуального закону; обставин протилежного відповідачка не довела, як і не зазначила, яким саме чином суд 1-ї інстанції позбавив її можливості подати всі належні та допустимі докази і пояснення, які, як вона вважала, можуть вплинути на вирішення спору по суті та прийняття законного судового рішення.

Крім того, реалізація стороною її процесуальних прав у судовому процесі не пов`язана з порядком розгляду справи та жодним чином не звужує можливості щодо їх використання відповідно до принципів цивільного судочинства, а залежить лише від суб`єктивного бажання сторони щодо реалізації таких прав.

Оскільки складність судової справи є суб`єктивною підставою віднесення справи до категорії малозначних, яку суд оцінює під час розгляду відповідної справи, а незгода із рішенням суду першої інстанції не свідчить про його незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для відповідача внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, як в порядку спрощеного провадження, так і в порядку загального позовного провадження, так як настання таких наслідків у випадку ухвалення судового рішення не на користь відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Колегія суддів наголошує, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Приписи частини третьої статті 13 ЦК України, мають на меті стимулювати учасників цивільних правовідносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав у всіх їх проявах, є заходом, спрямованим на зміцнення засад цивільно-правового регулювання, оскільки кожен зобов`язаний вчиняти дії без посягання на права і свободи інших людей.

Зважаючи на наведене, аргументи апеляційної скарги сторони відповідачки про порушення судом першої інстанції права відповідачки на справедливий судовий розгляд не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув справу у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи і забезпечив відповідачку правом на особисту участь у судових засіданнях.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про відмову у відкритті провадження у справі.

У пункті 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.

Зі змісту вказаної норми слідує, що ухвала про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню (правові висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києвавід 12 березня 2026 року судом першої інстанції було вирішено питання про відмову у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» про визнання рішень загальних зборів ЖБК «КРІСТ» від 28.01.2025 незаконними до спільного розгляду із первісним позовом Житлово-будівельного кооперативу «КРІСТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Така ухвала суду охоплюється поняттям «відмова у відкритті провадження у справі», яке міститься у пункті 7 частини першої статті 353 ЦПК України, тому ця ухвала підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Отже, виходячи зі змісту положень пункту 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про відмову у прийнятті зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню у відповідності до пункту 7 частини першої статті 353 ЦПК України.

Поряд з цим, ОСОБА_1 ухвала Святошинського районного суду міста Києвавід 12 березня 2026 року окремо від рішення суду в апеляційному порядку не оскаржена, відтак, у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для перевірки законності і обґрунтованоств вказаної ухвали суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що доводи, викладені представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Лобань ДмитромМиколайовичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції в даній частині, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лобаня Дмитра Миколайовича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лобань Дмитра Миколайовича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лобань Дмитра Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 12 березня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: