Постанова від 22 вересня 2024 р. у справі №759/9189/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ 33/824/3638/2024Постанова винесена суддею Ключником А.С.

Категорія: ч. 3 ст. 126 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2024 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участю захисника Медведєва Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, апеляційну скаргу захисника Медведєва Д.С. на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Згідно з постановою суду, до Святошинського районного суду м. Києва з Управління патрульної поліції в Київській області ДПП надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , який 25 квітня 2024 року о 14 год. 20 хв., в м. Києві, вул. Київська, А/Д М-06, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмежений у праві керування транспортними засобами постановою від 23 січня 2024 року ВП №69864420 Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Медведєв Д. С вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати, а провадження в справі закрити.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, обов`язковою ознакою якого є умисел на вчинення вказаного проступку.

Отже, у відповідності до вимог закону ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своїх дій, передбачати шкідливі наслідки і бажати їх настання, а досліджені матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 було відомо про наявність тимчасового обмеження у праві керувати транспортними засобами, таких підтверджень органами поліції також надано не було.

Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

При цьому винній особі встановлюється юридична відповідальність. Принцип індивідуалізації відповідальності знаходить свій вираз в тому, що при призначені покарання (стягнення) мають враховуватися особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальний спосіб життя, мотиви вчинення правопорушення і інше.

У чинному КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбаченого законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання передбачено законом (ст. 69 КК України), в зв`язку з чим можна прийти до висновку про можливість застосування аналогії права при призначенні адміністративного стягнення.

Притягнення до адміністративної відповідальності має відбуватися у відповідності до встановленого законодавством порядку. Як зазначено у ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановленому законом.

За практикою Європейського суду з прав людини, у випадку, якщо санкції за адміністративне правопорушення є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, вимоги до його судового розгляду мають відповідати гарантіям та стандартам, встановленим Конвенцією, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення, справа «Лучанінова проти України» від 09 червня 2011 року.

Крім того, Європейський суд з прав людини зауважив, що з огляду на загальний характер законодавчого положення, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених КУпАП, провадження у таких справах є кримінальними для цілей застосування Конвенції (рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» від 21 лютого 1984 року, «Лауко проти Словаччини» від 02 вересня 1998 року, ухвала щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» від 17 листопада 2009 року).

Системний аналіз вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що гарантія Конвенції поширюється також на осіб, які вчинили діяння, що відповідно до національного законодавства хоч і не є злочинами, але визнаються кримінальними у конвенційному значенні. Так, у справі «Михайлова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що з огляду на суворість покарання адміністративне провадження, яке здійснювалося щодо заявниці у цій справі, має розглядатися як кримінальне, для цілей Конвенції та протоколів до неї.

У зв`язку з наведеним, суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішенні питання про тягар доказування в такій категорії справ.

Окрім цього, за характером своєї діяльності ОСОБА_1 є водій, що є єдиним способом заробітку для нього, є офіційно працевлаштованим на посаді водія у ФОП ОСОБА_2 .

Будучи повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_1 в призначений час до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надсилав. Захисник Медведєв Д.С. не заперечував проти проведення судового розгляду без участі ОСОБА_1 . Таким чином, враховуючи, що, відповідно до ст. 294 КУпАП, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, суд вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 .

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення захисника Медведєва Д.С. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 100434 від 25 квітня 2024 року, який складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, підписано відповідною посадовою особою та самим ОСОБА_1 , без будь-яких зауважень, відповідно до якого: ОСОБА_1 , 25 квітня 2024 року о 14 год. 20 хв., в м. Києві, вул. Київська, А/Д М-06, керував транспортним засобом - автомобілем марки «Peugeot 301», державний номерний знак. НОМЕР_2 , будучи тимчасово обмежений у праві керування транспортними засобами постановою від 23 січня 2024 року ВП №69864420 Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ); постанові від 23 січня 2024 року ВП №69864420 Фастівського ВДВС у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відповідно до якої - встановлено тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа № 759/14276/21 виданого 05 серпня 2022 року; відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, яким зафіксовано як працівники поліції підходять до автомобіля «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_2 , та запитують у водія, чому він не реагує їх зупинку. Водій надає працівникам поліції документи, надалі інспектор поліції перевіряє по базі та встановлює, що водій, ОСОБА_1 , обмежений у праві керування транспортними засобами через заборгованість по сплаті аліментів.

Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі і узгоджуються між собою.

Наведені докази у свій сукупності вказують на наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом.

Сумніву щодо вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення надані апеляційному суду матеріали не викликають.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_1 не був обізнаний про обмеження його в праві керування транспортними засобами, то вони є безпідставними та спростовуються листом начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та доданою до нього копією реєстру кореспонденції від 25 січня 2024 року, які надійшли до Київського апеляційного суду на запит 23 вересня 2024 року вхідний № 117433.

Так, відповідно до інформації наявної у листі за підписом начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) М. Василенко, на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження АСВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 759/14276/21 від 21 червня 2022 року Святошинського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 7 000 грн. щомісячно, починаючи з 29 червня 2021 року і до досягнення повноліття - ІНФОРМАЦІЯ_3 . 02 травня 2023 року до відділу надійшла заява адвоката Медведєва Д.С. про скасування постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом, так як боржник працює водієм згідно трудового договору ФОП « ОСОБА_2 ». Постанову отримав особисто боржник 05 травня 2023 року, про що свідчить відмітка на постанові для передачі до бухгалтерії, утримання по постанові станом на 10 вересня 2024 року не проводилось. Державним виконавцем 03 травня 2023 року вже виносилася постанова про скасування постанови про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. 23 січня 2024 року державним виконавцем повторно винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом. Станом на 31 серпня 2024 року заборгованість зі сплати аліментів у боржника ОСОБА_1 становить 230 013, 97 грн.

Згідно доданої до листа копії реєстру від 25 січня 2024 року, копію постанови від 23 січня 2024 року про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом ОСОБА_1 було направлено поштою 25 січня 2024 року.

Крім того, адвокатом Медведєвим Д.С. надано копію листа заступника начальника міжрегіонального управління - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління М. Сувало № 48449/3.2-24/вх.51827/3-24 від 18 вересня 2024 року, згідно якого - на примусовому виконанні у Фастівському відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 759/14276/21 від 21 червня 2022 року Святошинського районного суду м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 7 000 грн. щомісячно, починаючи з 29 червня 2021 року і до досягнення повноліття (16 вересня 2022 року виконавче провадження відкрито). Постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами направлена на адресу боржника, що зазначена у виконавчому провадженні, а саме: АДРЕСА_2 .

Також, згідно листа начальника Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) М. Василенко, адресованого адвокату Медведєву Д.С., № 47328/24.22-24/вх.50818/3-24 від 11 вересня 2024 року, боржник ОСОБА_1 поінформований про відкриття виконавчого провадження, так як неодноразово був у відділі та писав пояснення щодо несплати аліментів, а постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортним засобом від 23 січня 2024 року була відправлена простою кореспонденцією на адресу ОСОБА_1 , про що свідчить реєстр простої кореспонденції від 25 січня 2024 року.

Наведені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 був обізнаний про існування виконавчого провадження стосовно нього у зв`язку із примусовим виконанням виконавчого листа про стягнення аліментів, наявність у нього заборгованості по аліментам, а також про обмеження його у праві керування транспортними засобами у зв`язку із несплатою аліментів.

Отже, сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події.

Всупереч доводам захисника, суд першої інстанції розглянув справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 у відповідності до вимог чинного законодавства, дослідив надані йому докази з точки зору належності та допустимості, на підставі яких дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.

Також суд дотримався вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Згідно ст. 33, 34, 35 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер правопорушення, особа винного, ступінь його вини, майновий стан, обставини, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

В свою чергу, при прийнятті остаточного судового рішення, суддею враховуються положення ст.23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про накладення стягнення на ОСОБА_1 суддею Святошинського районного суду м. Києва враховано вищенаведені вимоги закону та накладено на нього стягнення в межах санкції ч. 3 ст. 126 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк три місяці, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про можливість застосування аналогії права, а саме ст. 69 КК України, при вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, то слід зазначити наступне.

За вимогами ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин (ст.69 КК України).

При цьому застосування положень ст. 69 КК України є не обов`язком, а правом суду і вирішується в кожному конкретному випадку окремо з урахуванням індивідуалізації і справедливості покарання.

Як вбачається з наданих суду матеріалів обставини, які пом`якшували б ОСОБА_1 відповідальність не встановлено. ОСОБА_1 вчинено адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Свою вину у вчиненому ОСОБА_1 фактично не визнає.

Та обставина, що ОСОБА_1 працює водієм сама по собі не може бути підставою для зміни виду чи розміру адміністративного стягнення, оскільки не знижує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення.

Отже, з урахуванням наведених обставин суд приходить до висновку, що накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді трьох місяців позбавлення права керування транспортними засобами, яке є мінімальним стягненням, передбаченим санкцією ч. 3 ст. 126 КУпАП, повністю відповідає даним про особу ОСОБА_1 та тяжкості ним вчиненого.

Крім того, слід зазначити, що вказуючи на можливість застосування, при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, аналогії права, а саме ст. 69 КК України, захисник не конкретизує, яке саме стягнення слід застосувати стосовно ОСОБА_1 нижче від найнижчої межі або перейти до іншого, більш м`якого виду санкції, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 126 КУпАП, при цьому захисник взагалі ставить питання про закриття провадження у справі.

За таких обставин, постанова суді Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна скарга захисника Медведєва Д.С. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу захисника Медведєва Д.С. залишити без задоволення, а постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 07 червня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на три місяці, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.