Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №380/5681/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/5681/25 пров. № А/857/33865/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Матковської З.М.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОПІК» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Чаплик І.Д.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРОПІК» звернулось в суд з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 № 2537/ж10/31-00-07-05-01-24.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення вказано порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі – Закон № 265/95-ВР), а саме товариство здійснювало реалізацію товарів через господарську одиницю «Склад-магазин», які не обліковані у встановленому порядку на загальну суму 99 742,53 грн. Не погоджується з таким висновком, покликаючись на те, що для притягнення суб`єкта господарювання до відповідальності за ст. 20 Закону № 265/95-ВР, необхідним є встановлення знаходження або реалізації товару саме у місці продажу (господарському об`єкті), в якому здійснюється розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо). Водночас факт вчинення такого правопорушення не підтверджений відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами і ґрунтується на припущеннях. Зазначає, що долучена до акта перевірки таблиця як додаток не має жодного відношення до господарської одиниці «Склад-магазин», перевірка якого проводилась, а відображена в ній інформація являє собою текстове відображення переліку видаткових накладних відвантаженого ТзОВ «Тропік» товару о 08 годині ранку 13.11.2024, тобто задовго до перевірки (перевірка проводилась у другій половині дня), з Оптового складу у м. Рівне по вул. Старицького, 45 на оптових контрагентів (юридичних осіб), фактична перевірка якого в розглядуваному випадку не проводилась. Зауважує, що розрахунки за вказаний товар з оптового складу здійснюються не через РРО, а в безготівковій формі шляхом перерахування покупцями грошових коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Тропік» згідно умов договорів. Отже, висновок податкового органу про порушення порядку ведення обліку товарних запасів, ненадання первинних документів, які підтверджують облік і походження товару, реалізацію необлікованого товару, не відповідає дійсності.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління ДПС у Рівненській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що контролюючий орган правомірно призначив фактичну перевірку та обґрунтовано застосував до ТОВ «Тропік» фінансову санкцію, оскільки під час перевірки позивач не надав на її початок документів, що підтверджують облік та походження товарних запасів, які перебували у місці продажу. При цьому, посилання в наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України було достатньою правовою підставою для проведення перевірки відповідно до правової позиції Верховного Суду. Суд першої інстанції також виходив із того, що подані товариством лише після перевірки документи не спростовують зафіксованого порушення, а ненадання необхідних документів на початок перевірки є самостійною підставою для застосування санкції за статтею 20 Закону № 265/95-ВР.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРОПІК» подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення. Вказує, що податковим органом не доведено факту реалізації або наявності у «Склад-магазині» необлікованих товарів на суму 99 742,53 грн, зокрема не проведено інвентаризації та не встановлено конкретної номенклатури, кількості й вартості таких товарів. Крім того, суд безпідставно взяв до уваги «Додаток 1» до акта перевірки, який не має належних ідентифікуючих ознак, не стосується перевірюваного господарського об`єкта та не був отриманий у передбаченому ПК України порядку. Також наголошує, що під час перевірки податковому органу були надані всі документи, що стосувалися саме «Склад-магазину», тоді як спірний «Додаток 1» стосувався товарів «Оптового складу». Відтак, вважає, що податковий орган не виконав обов`язку щодо доказування правомірності спірного рішення.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДПС у Рівненській області 05.11.2024 прийнято наказ № 2679-п «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Тропік», код ЄДРПОУ: 20831737» (далі також Наказ №2679-п), за змістом якого, на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755- VI (із змінами та доповненнями)» (далі також – ПК України) наказано провести фактичну перевірку у складі-магазині за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул. Старицького,45, де здійснює господарську діяльність ТзОВ «Тропік», код ЄДРПОУ: 20831737 з 06.11.2024 терміном 10 діб з метою перевірки: дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платнниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Період діяльності, що перевіряється згідно статті 102 ПК України.

Відповідно до вищевказаного наказу від 05.11.2024 № 2679-п «Про проведення фактичної перевірки ТзОВ «Тропік», код ЄДРПОУ: 20831737» та направлень на перевірку № 4880/Ж3/17-00-07-05-15, № 4881/Ж3/17-00-07-05-15 від 05.11.2024 Головним управлінням ДПС у Рівненській області проведена фактична перевірка господарської одиниці – склад магазину ТзОВ «Тропік», код ЄДРПОУ: 20831737 за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул. Старицького,45.

За результатами перевірки складено Акт фактичної перевірки від 14.11.2024 № 18096/ Ж5/17-00-07-05-17/20831737 (далі – Акт перевірки), яким встановлено порушення ТзОВ «Тропік» вимог пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі також – Закону № 265/95-ВР) та постанови КМ України від 29 липня 2022 року № 894 «Про встановлення строків, до настання яких торговці повинні забезпечити можливість здійснення безготівкових розрахунків (у тому числі з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв) за продані ними товари (надані послуги)» (далі – Постанова № 894).

Зокрема, за висновками акту перевірки встановлено реалізацію товарів, які не обліковані в установленому порядку та на які не подані документи, які підтверджують їх облік та походження в паперовому або електронному вигляді на загальну суму 99 742,53 грн, а саме згідно даних з бухгалтерської програми 1с наданої бухгалтером, яка проводила розрахункові операції, станом на 13.11.2024 у місці продажу знаходився товар на загальну суму 99 742,53 грн, який протягом проведення перевірки реалізовувався суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі (додаток 1 до акта перевірки). Акт перевірки підписано представниками позивача без зауважень. Зазначено, що зауважень до акта перевірки немає, порушення виникли через неуважність. Додатками вказано опис, додаток № 1 та х-звіт.

На підставі Акту перевірки від 14.11.2024 № 18096/ Ж5/17-00-07-05-17/20831737 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2024 № 2537/ж10/31-00-07-05-01-24, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР у розмірі 99 742,53 грн. на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку шляхом подання скарги від 17.01.2025 № 1701/25-1 до ДПС України, однак, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги 14.03.2025 № 7385/6/99-00-06-03-02-06 скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення – рішення від 17.12.2024 № 2537/ж10/31-00-07-05-01-24 – без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі – ПК України).

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 (далі – Закон № 265/95-ВР).

Як передбачено частиною першою статті 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль – система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.

Так, згідно із положеннями пункту 80.1. статті 80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для проведення фактичної перевірки ТзОВ «Тропік» вказано підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платнниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), керуючись статтею 20, підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктом 80.8 статті 80, пунктом 82.3 статті 82 ПК України.

За приписами пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (п.п. 80.2.2).

Колегія суддів звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки.

Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов`язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.

Так, у відповідності до абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, для проведення перевірки надаються копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці – адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

Застосовуючи положення пункту 81.1 статті 81 ПК України, Верховний Суд, у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23 зазначив, що аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов`язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником. Реалізуючи мету, з якою ця справа розглядається у складі Судової палати, Верховний Суд формулює такий правовий висновок, який має забезпечити єдині підходи до оцінки правомірності наказів про призначення фактичних перевірок. У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним. Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, який містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.

Враховуючи наведені обставини та правовий висновок Верховного Суду у постанові від 26 березня 2024 року у справі № 420/9909/23, колегія суддів вважає, що наявність посилання у згаданому наказі на проведення перевірки на п.п.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України, як на підставу проведення такої, свідчить про правомірність наказу та про дотримання процедури перевірки.

Щодо суті зафіксованих актом перевірки порушень, які стали підставою для застосування до позивача фінансових санкцій колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в другому абзаці цієї норми осіб, до яких позивач не відноситься)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому до 01 січня 2022 року суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.

Згідно зі статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону № 265/95-ВР.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.01.2024 у справі № 420/12275/22 та від 27.08.2024 у справі № 300/2879/22.

Отже, законодавець чітко визначив, що документи, які підтверджують облік та походження товарних запасів, зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті) мають бути надані на початок проведення перевірки.

Актом перевірки № 18096/ж5/17-00-07-05-17/20831737 від 13.11.2024 зафіксовано, що під час проведення перевірки складу - магазину, що знаходиться за адресою: Рівненська область, м.Рівне, вул. Старицького, буд. 45, де здійснює господарську діяльність ТОВ «Тропік» (ЄДРПОУ 20831737) для перевіряючих не надано документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів, які знаходилися у місці продажу, перелік, кількість та вартість яких було надано бухгалтером згідно даних з бухгалтерської програми 1С, на загальну суму 99 742,53 грн., які протягом проведення перевірки реалізовувалися суб`єктам господарювання роздрібної торгівлі.

В спростування таких доводів скаржник покликається на те, що долучена до акта перевірки таблиця як додаток не має жодного відношення до господарської одиниці «Склад-магазин», перевірка якого проводилась, а відображена в ній інформація являє собою текстове відображення переліку видаткових накладних відвантаженого ТзОВ «Тропік» товару о 08 годині ранку 13.11.2024, тобто задовго до перевірки (перевірка проводилась у другій половині дня), з оптового складу у м. Рівне по вул. Старицького, 45 на оптових контрагентів (юридичних осіб), фактична перевірка якого в розглядуваному випадку не проводилась. І реалізація цього товару, а також його облік не має жодного відношення до «Склад-магазину» за адресою м. Рівне, вул. Старицького, 45. Розрахунки за вказаний товар з оптового складу здійснюються не через РРО, а в безготівковій формі шляхом перерахування покупцями грошових коштів на розрахунковий рахунок ТзОВ «Тропік» згідно умов договорів.

Водночас, позивачем не надано доказів в підтвердження вказаного факту, зокрема, первинних документів щодо відвантаження товару саме з оптового складу, укладених договорів на відвантаження вказаного товару, доказів отримання оплати за нього контролюючому органу на початок проведення перевірки позивачем і таких з матеріалів справи судом першої інстанції не встановлено.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з додатку 1 слідує, що протягом 13.11.2024 позивач проводив реалізацію товарів для ПП «Мережа РВ», ТОВ «Толіман Плюс», ТОВ «Континіум Трейд», а в акті перевірки вказаний факт щодо знаходження в місці продажу 13.11.2024 товару на загальну суму 99 742,53 грн, який протягом проведення перевірки реалізовувався суб`єктом господарювання роздрібної торгівлі, встановлено саме на підставі даних з бухгалтерської програми 1С наданої бухгалтером, яка проводила розрахункові операції. В додатках до акта перевірки зазначено лише опис, додаток № 1 та х-звіт. Будь-які інші документи, які за доводами позивача в позовній заяві він надавав під час перевірки, в додатках до акта перевірки відсутні. При цьому в акті перевірки зазначено про відсутність зауважень до акта перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності жодних зауважень до акта перевірки, безпідставними є доводи позивача про те, що долучена до акта перевірки додатком таблиця не містить жодних реквізитів, найменування господарської одиниці, кого стосується і ким видана, відсутність реквізитів підприємства, інформації про найменування товару, його кількість, ціну тощо.

Натоімсть, у вказаній таблиці відображена інформація про дату, час, номери, суму та найменування суб`єктів господарювання, з якими у позивача наявні господарські правовідносини, що ним не заперечується.

Отже, на момент проведення фактичної перевірки позивачем не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують походження та облік товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), що відповідно до диспозиції норми статті 20 Закону № 265/95-ВР є підставою для застосування фінансової санкції.

Відповідно до п.85.2 ст.85 ПК України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об`єкти оподаткування, суми податкових зобов`язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою п.85.4 ст.85 ПК України.

Отже, норми абз.2 п.12 ст.3 Закону № 265/95-ВР і п.85.2 ст.85 ПК України зобов`язують платника податків при проведенні фактичної перевірки без окремої письмової вимоги надати документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Водночас в спірному випадку позивач такі докази подав лише до заперечень на висновки акта перевірки та із позовною заявою, інших доказів не подано, а судом першої інстанції та колегією суддів не встановлено.

З цих підстав доводи позивача та подані ним докази про те, що реалізація необлікованого товару не здійснювалася позивачем зі складу-магазину за адресою м. Рівне, вул. Старицького, 45, а такий товар обліковувався та реалізовувася з оптового складу за цією ж адресою ТзОВ «Тропік» не впливають на висновки акта перевірки та прийнятого за його результатами податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що здійснені за наслідками проведеної контролюючим органом фактичної перевірки висновки про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» є обґрунтованими, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій від 17.12.2024 № 2537/ж10/31-00-07-05-01-24 є правомірним.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОПІК» залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі № 380/5681/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

З. М. Матковська