Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №300/3363/23 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/3363/23 пров. № А/857/9010/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б., Мандзія О.П.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року з питань зміни способу і порядку виконання рішення суду (головуючий суддя: Панікар І.В., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій, -

встановив:

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 з 08.12.2022 пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.12.2022 з урахуванням проведених платежів.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задоволено, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2023 року скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14.01.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі № 300/3363/23 скасовано, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23 залишено в силі.

Представником Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, 12.01.2026 до суду подано заяву про зміну способу і порядку виконання судового рішення (т. 1 а.с. 228-233), в якій просить суд: встановити спосіб і порядок виконання рішення суду № 300/3363/23 від 28.01.2025, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.12.2022 з урахуванням проведених платежів шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області перерахованої, але не виплаченої суми доплати пенсії за період з 08.12.2022 по 31.03.2025 у розмірі 346 287,75 грн.

Вказана заява мотивована тим, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження № 77165206 з примусового виконання виконавчого листа № 300/3363/23 від 28.01.2025, виданого Івано-Франківським окружним адміністративним судом про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.12.2022 з урахуванням проведених платежів. Представник вказав, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23, яке набрало законної сили, пенсійний орган нарахував позивачці доплату пенсії за період з 08.12.2022 по 31.03.2025 в сумі 346287,75 грн, проте сума вказаної доплати залишається невиплаченою у зв`язку з відсутністю у відповідача необхідних грошових коштів. Оскільки заборгованість з виплати пенсії у сумі 346 287,75 грн залишається невиплаченою упродовж тривалого часу, а згадане рішення суду, яке набрало законної сили, невиконаним, то, на переконання заявника, наявні достатні підстави для застосування чинної редакції статті 378 КАС України та зміни способу і порядку виконання цього рішення у спосіб стягнення з пенсійного органу суми доплати до пенсії у розмірі 346287,75 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року заяву представника Івано-Франківського міжрегіонального управління міністерства юстиції України про зміну способу і порядку виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій задоволено частково.

Змінено спосіб і порядок виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.10.2023 у справі № 300/3363/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на користь ОСОБА_1 перерахованої, але не виплаченої суми доплати пенсії за період з 08.12.2022 по 31.03.2025 у розмірі 345 725,70 грн (триста сорок п`ять тисяч сімсот двадцять п`ять гривень 70 копійок).

З цією ухвалою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому просить її скасувати, а в задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги апелянт покликається на те, що вказана заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично заявник просить суд змінити та розширити резолютивну частину рішення, змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, що суперечить інституту зміни способу і порядку виконання рішення суду та є неможливим, оскільки судове рішення є незмінним.

У відповідності до ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких мотивів.

Задовольняючи заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наявність підстав (відсутність коштів при стягненні в порядку виконавчого провадження), які істотно ускладнюють виконання даного рішення та можливість стягнення даних коштів шляхом безспірного списання з рахунків боржника, є підставою для зміни способу і порядку виконання рішення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У силу приписів статті 14 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковими до виконання, тоді як невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі «Класс та інші проти Німеччини», із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 за № 845.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Приписами ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

У разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.

Отже, звернення до суду є обов`язком державного виконавця у зазначеній категорії справ та такий обов`язок виникає через два місяці з дня відкриття виконавчого провадження за умови, що рішення суду не виконане, а стягувач не чинить перешкоди провадженню виконавчих дій.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України.

Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 за № 4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, внесені суттєві зміни до положень ст. 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, відповідно до змісту частин 1-3 статті 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Відтак, з 19.12.2024 ст. 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни «зобов`язання нарахувати та виплатити пенсію» на «стягнення коштів із державного органу боржника».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що судовим рішенням у справі № 300/3363/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії у відповідності до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у відповідності до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 08.12.2022 з урахуванням проведених платежів.

На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснило відповідний перерахунок пенсії, сума доплати пенсії за період з 08.12.2022 по 31.03.2025 становить 346 287,75 грн, що не заперечується сторонами.

Однак, виплату вказаної суми Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивачки не здійснило, що свідчить про неповне виконання рішення суду боржником, а саме у частині виплати суми нарахованої пенсії за період з 08.12.2022 по 31.03.2025 у розмірі 346 287,75 грн на користь стягувача.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції під час судового розгляду, що у період з 01 жовтня 2025 року по 31 грудня 2025 року пенсійним органом у межах виконання зобов`язань щодо виплати суми боргу в розмірі 346 287,75 грн здійснювалося нарахування коштів на користь позивача, зокрема, відповідно до матеріалів справи, нарахування проведено: 31.10.2025 у сумі 187,35 грн; 27.11.2025 у сумі 187,35 грн; 31.12.2025 у сумі 187,35 грн (т. 2 а.с. 31).

Таким чином, на момент розгляду заяви частина суми, визначеної до стягнення судовим рішенням, фактично сплачена, що свідчить про часткове виконання судового рішення у первісно визначений спосіб, внаслідок чого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заява про зміну способу виконання судового рішення підлягає розгляду та вирішенню з урахуванням суми, яка вже була сплачена, тобто в межах залишку невиконаного зобов`язання.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії за період 08.12.2022 по 31.03.2025 у розмірі 345 725,70 грн, спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належить змінити на підставі абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначеної суми доплати до пенсії на користь позивачки (стягувача).

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що доказів на підтвердження виплати позивачу заборгованості, нарахованої на виконання рішення суду у розмірі 345 725,70 грн до матеріалів справи не додано.

Тобто, судове рішення не є виконаним у повному обсязі більше двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що при виконанні судового рішення щодо перерахунку пенсійних виплат самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат є встановлення факту невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, враховуючи приписи ч. 3 ст. 378 КАС України (у редакції Закону № 4094-IX, що діє з 19.12.2024), що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для заміни способу і порядку виконання рішення суд у справі № 300/3363/23, шляхом з стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 08.12.2022 по 31.03.2025 у розмірі 345 725,70 грн.

Аналогічні висновки щодо застосування наведених вище правових норм викладено у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2025 року у справі справа № 380/7706/22.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, 378, КАС України, суд –

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення справі у справі № 300/3363/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

О. П. Мандзій