Постанова від 17 серпня 2026 р. у справі №300/1394/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 300/1394/25 пров. № А/857/36513/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

суддів Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Загреви М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 300/1394/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (суддя Шумей М.В., час і місце ухвалення рішення - 11 червня 2026 року, м. Івано-Франківськ),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій» (далі - ТОВ «Меркурій») звернулося з позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДПС в Івано-Франківській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 18.11.2024 №026152/0701 форми «В4», яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 5355529,00 грн, з тих підстав, що контролюючий орган помилково ототожнив забезпечувальні платежі, отримані позивачем від фізичних осіб за попередніми договорами купівлі-продажу квартир, з авансами, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про необхідність нарахування податкових зобов`язань з ПДВ.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.05.2026 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано ППР ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 18.11.2024 №026152/0701.

29.05.2026 року через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат з відповідача.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі №300/1394/25 задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС в Івано-Франківській області на користь ТОВ «Меркурій» витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10000 грн.

ГУ ДПС в Івано-Франківській області, не погодившись із вказаним додатковим рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі № 300/1394/25 та прийняти нове рішення, яким в стягненні витрат відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що на підтвердження факту понесення та розміру витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, позивач не надав суду належного переліку документів, окрім договору та платіжної інструкції. Як наслідок, зібраними у справі доказами не підтверджуються обставини щодо надання позивачу професійної правничої допомоги на суму 20000 грн. Аналізуючи надані позивачем докази на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу та фактичні обставини справи, відповідач зазначає, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить йому відшкодувати, є значно завищена.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу ГУ ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.06.2026 у справі № 300/1394/25 – без змін.

В судовому засіданні представники апелянта Бабій Т.С., Гавадзин М.В. апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених у ній.

Представник позивача Тепак Л.П. в судовому засіданні щодо змісту і вимог апеляційної скарги заперечила, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків

Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав такі документи: - договір про надання юридичних послуг та правничої допомоги; - копія платіжної інструкції. Проаналізувавши предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн, що відповідає сумі фактичної оплати.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Пунктом 3 частини першої статті 252 КАС України визначено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частиною третьою статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За змістом частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Право сторони на компенсацію витрат на професійну правничу допомогу виникає лише за умови ухвалення остаточного судового рішення на її користь, яким вирішено спір по суті та яке набрало законної сили (такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі № 260/4202/24).

Крім того, аналіз наведених вище положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28.04.2021, від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021 (справа № 280/2635/20), від 03.08.2022 (справа № 280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

Як видно із наявних у справі письмових доказів, а саме договору про надання юридичних послуг та правничої допомоги від 19.12.2024 № 038МТА/ІФ-24, замовлення від 11.03.2025 № 2, акту про надання правничої допомоги від 25.05.2026 № 038МТА/ІФ-24, позивач поніс витрати на правничу допомогу в сумі 20000 грн, з яких 10000 грн були ним оплачені відповідно до платіжної інструкції від 25.05.2026 № 97.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідач подав до суду першої інстанції заперечення щодо заяви про відшкодування судових витрат.

Колегія суддів, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами загального позовного провадження) та значення справи для сторін, ціну позову, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

За змістом частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно із статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване додаткове судове рішення, з додержанням норм процесуального права, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 139, 242, 272, 286, 292, 308, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 300/1394/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.

Головуючий суддя В. М. Валюх

судді Н. В. Бруновська

Р. Б. Хобор

Повне судове рішення складено 31 серпня 2026 року (у зв`язку із перебуванням судді Валюха В.М. у відпустці в період з 24.08.2026 по 28.08.2026)