Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №607/3699/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 607/3699/26 пров. № А/857/30590/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., суддів Димарчук Т. М., Сала П. І., за участі секретаря судового засідання Михалюк М.Ю., представника позивача Кульгавця С.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2026 року у справі №607/3699/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі – ГУНП) про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6628372 від 07 лютого 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП). На обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 07 лютого 2026 року під час керування транспортним засобом був пристебнутий ременем безпеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

22.04.2026 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області прийняв рішення, яким позов задовольнив повністю: - скасував постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6628372 від 07 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень; - закрив провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП; - стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ГУПН в Тернопільській області в користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. Суд першої інстанції за наслідками оцінки зібраних у справі доказів дійшов висновку, що відповідач не довів обставин, викладених в оскаржуваній постанові, а саме - що позивач керував транспортним засобом, будучи не пристебнутим ременем безпеки. Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності притягнення особи до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, що полягає в порушенні правил користування ременями безпеки або мотошоломами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції до Восьмого апеляційного адміністративного суду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права; просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, про задоволення позову. На обґрунтування вимог апеляційної скарги представник апелянта наводить такі обставини та аргументи: - зі змісту доданих до відзиву відеозаписів вбачається, що водій, перебував за кермом та здійснював рух по дорозі, не будучи пристебнутим ременем безпеки, при цьому був з ознаками алкогольного сп`яніння; - водій погоджувався отримати копію оскаржуваної постанови. Отже, матеріалами справи підтверджено порушення позивачем п. 2.3.в Правил дорожнього руху і скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 121 КУпАП.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи, процедура розгляду справи тощо

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Представник апелянта до суду не прибув. Представник позивача в судовому засіданні навів аргументи, аналогічні до доводів позовної заяви, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи

07.02.2026 Інспектор відділення поліції № 4 (м. Заліщики) Чортківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області лейтенант поліції Грицюк Р.І. виніс постанову серії ЕНА №6628372 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 07 лютого 2026 року о 14 год 59 хв по вул.Михайла Гайворонського, 11 в м. Тернополі, позивач керував транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив вимоги п.2.3.в. ПДР України.

До відзиву долучено відеозаписи ГУНП у Тернопільській області, на яких зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався дорогою загального користування та зацікавив поліцейський патруль, що стояв на обочині.

Норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху (далі – ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (із змінами та доповненнями).

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктами 1.3. та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до пункту 1.5. ПДР дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Пунктом 2.3 в) ПДР передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.

Частиною 5 статті 121 КУпАП визначено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).

В ст.251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити провадження у справі.

Позиція суду апеляційної інстанції

Позивач наполягає, що керував ТЗ, будучи пристебнутим ременем безпеки. Надані відповідачем докази (відеозаписи) підтверджують, що позивач як водій експлуатував транспортний засіб ВАЗ 2106 д.н.з. НОМЕР_1 (далі – ТЗ), який рухався дорогою загального користування та зацікавив поліцейський патруль, що стояв на обочині. Коли службовий автомобіль поліції розвернувся та наздогнав ТЗ позивача, той вже зупинився на обочині, а ОСОБА_1 вийшов із ТЗ з водійського місця та намагався пішки піти геть.

Суд апеляційної інстанції, перевіряючи в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на такі мотиви:

апеляційний суд констатує, що на долучених відповідачем відеозаписах, в т.ч. на тих уривках, на дослідженні яких наголошує відповідач в апеляційній скарзі, не зафіксовано факту керування позивачем ТЗ без пристебнутого ременя безпеки водія.

Так, на відеозаписі із відеокамери реєстратора службового автомобіля поліції видно ТЗ (яким керував позивач), що проїжджає повз патруль. У лобовому та боковому вікнах цього ТЗ можна розгледіти силует водія; разом з тим, якість зображення не дозволяє роздивитися ані самого водія, ані, тим більше, чи він пристебнутий ременем безпеки. З огляду на це твердження відповідача про те, що «на вказаному фрагменті відео чітко помітно, як водій перебуваючи за кермом, не будучи пристебнутим ременем безпеки, здійснює рух по дорозі» є голослівним та не підтверджується змістом доказу, на який посилається сам ГУНП (відеозаписом). Наприкінці згаданого відеозапису видно позивача як особу, що після зупинки ТЗ на обочині швидко виходить через передні ліві двері з місця водія та намагається піти геть, проте на цьому фрагменті (з огляду на ракурс зйомки - з тильної частини ТЗ) не видно (і в принципі не могло бути видно), чи був позивач пристебнутий ременем безпеки підчас керування цим ТЗ.

На відео з боді-камери поліцейського не зафіксовано визнання позивачем факту керування ТЗ без пристебнутого ременя безпеки. Водночас визнання позивачем на цьому відеозаписі факту керування ним ТЗ чи його згода отримати оскаржену постанову самі по собі ніяк не доводять об`єктивну сторону правопорушення, що ставиться у вину ОСОБА_1 . З огляду на це апеляційний суд погоджується з обґрунтованістю висновків суду першої інстанції про те, що відповідач не довів належними та достатніми доказами того, що позивач керував ТЗ без пристебнутого ременя безпеки.

Щодо покликань відповідача на те, що після зупинки було виявлено факт керування позивачем ТЗ в стані алкогольного сп`яніння та складено протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, то ця обставина не входить в предмет доказування у цій справі та ніяк не впливає на обов`язок відповідача довести, що позивач дійсно порушив п. 2.3 в) ПДР в частині виконання обов`язку користуватися в автомобілі ременями безпеки та, відповідно, повинен понести відповідальність на підставі ч.5 ст. 121 КУпАП.

З огляду на наведені мотиви апеляційний суд приходить до висновку, що за встановлених обставин справи позовні вимоги ОСОБА_1 були обґрунтованими, а суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оскарженої постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 121 КУпАП та прийняв вмотивоване рішення про закриття справи про адміністративне правопорушення. Водночас апелянт не довів обґрунтованості вимог апеляційної скарги, а надані ним докази не підтверджують факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, суд керується положеннями ст.ст. 132, 139 КАС України та покладає судові витрати по сплаті судового збору на апелянта. Постанова у повному обсязі складена 01.09.2026.

Керуючись ст.ст. 139, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 квітня 2026 року у справі №607/3699/26 – без змін.

Судові витрати, понесені апелянтом у зв`язку із поданням апеляційної скарги, покладаються на нього.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена. Постанова у повному обсязі буде складена протягом п`яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий суддя Р. М. Москаль

судді Т. М. Димарчук

П. І. Сало

Повне судове рішення складено 01.09.26