Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №380/12989/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12989/25 пров. № А/857/45365/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Гінди О. М., Заверухи О. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року (суддя Гулкевич І. З.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова № 168, постанова КМУ від 28.02.2022 № 168), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок виплаченої йому грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 383 дні, обчисливши її суму виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка до 28.03.2025. При звільненні зі служби відповідач виплатив йому компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за 2020-2025 роки та за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2025 роки, однак при обчисленні їх розміру не врахував до розміру місячного грошового забезпечення, з якого розраховувалась компенсація, суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач вирішив звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Зазначене судове рішення оскаржив позивач, який у поданій апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема вказує на те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що, відповідно до довідки військової частини, виплачувалася позивачу. Отже, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані ним дні щорічної основної відпустки. Вказує, що підпункт 6 розділу XXXI Порядку № 260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.

Представник відповідача подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін. Звертає увагу, що за своєю правовою природою щомісячна додаткова винагорода згідно з Постановою № 168 є додатковим видом грошового забезпечення. Законодавець відніс її до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Відповідач зазначає, що з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою штатною посадою додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168, не входила до складу грошового забезпечення, оскільки така виплата не була передбачена військовослужбовцю. Відтак підстав для її включення до розрахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток немає.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд апеляційної інстанції при здійсненні апеляційного перегляду виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наданими сторонами доказами, позивач проходив військову службу у Військовому інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

Наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 28.03.2025 № 91 ОСОБА_1 звільнений у відставку та виключений зі списків особового складу військового інституту та всіх видів забезпечення.

Відповідно до наказу начальника військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 28.03.2025 № 91 позивачу вирішено виплатити:

- грошову компенсацію за 229 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період 2020-2025 роки;

- грошову компенсацію за 154 календарних днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2025 роки.

Згідно витягу з розрахункових відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період січень-березень 2025 року компенсація відпустки АТ виплачена позивача у березні у розмірі 827 114,04 грн.

Витягами за 2022, 2023 роки підтверджується нараховані та виплачені суми додаткової винагороди позивачу за період його служби. Зокрема, додаткова винагорода у розмірі виплачена щомісячно за березень-грудень 202 року, січень-лютий 2023 рік.

01.04.2025 представник позивача звернувся із адвокатським запитом про надання довідок про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у військовому інституті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка з урахуванням відомостей про нарахування додаткової винагороди, а також інформації чи було враховано додаткову винагороду отриману ОСОБА_1 при обрахунку грошової компенсації за невикористану щорічну та додаткову відпустку за період з 2015-2025 роки.

Листом від 11.04.2025 № 18/1128 відповідач на адвокатський запит адвоката позивача повідомив, що підстав для врахування додаткової винагороди передбаченої на період дії воєнного стану, одноразового додаткового виду грошового забезпечення, до розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки за 2015-2025 роки не було та немає.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо неврахування до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що при визначенні, які саме складові грошового забезпечення враховуються при розрахунку компенсації за невикористані відпустки, необхідно враховувати алгоритм нарахування такої компенсації, визначений підпунктом 6 розділу ХХХІ Порядку № 260. Відповідно до п. 6 розд. ХХХІ "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" зазначеного Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197), розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Суд першої інстанції зазначив, що в межах спірних правовідносин позивач додаткову винагороду перед звільненням не отримував, останній місяць нарахування такої винагороди - лютий 2023 року, в той час як позивача виключено зі списків особового складу військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у березні 2025 року.

Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що підстави для включення додаткової винагороди, запровадженої постановою КМУ № 168, до складу грошового забезпечення з якого обчислюється розмір компенсації за всі невикористані позивачем дні оплачуваних відпусток відсутні.

Надаючи оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що за змістом частини 1 статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення.

У частині 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За умовами частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Суд зазначає, що частина 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ є бланкетною, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.

Відповідно такими нормативно-правовими актами є Постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 (далі - Постанова № 704) та Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260, затверджений наказом Міністерства оборони України (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 Постанови № 704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок № 260 установлює механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 16 розділу І Порядку № 260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

У подальшому, Законом України від 28.06.2023 № 3161-IX "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" (далі - Закон № 3161-IX), Закон № 2011-ХІІ було доповнено статтею 9-2 такого змісту: "Стаття 9-2. Додаткова винагорода військовослужбовцям під час дії воєнного стану. Під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України".

Крім того, на виконання, зокрема, статті 9-2 Закону № 2011-ХІІ, абзаців 2-8 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3161-IX, згідно з Постановою № 836, змінилося і правове регулювання щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Також відповідно до статті 9-2 Закону № 2011-ХІІ, абзаців другого-восьмого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3161-IX, Постанови № 704, Постанови № 168 наказом Міністра оброни України від 26.09.2023 № 566 затверджено зміни до Порядку № 260, зокрема, пункт 6 розділу XXXI викладено в такій редакції:

" 6. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.".

Пунктом 1-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) установлено, що на період воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пункт 1-1 Постанови № 168 (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) чітко і однозначно передбачає, що: додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).

Отже, за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

При цьому суд враховує, що частина 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).

Згідно з п. 5 розділу ХХХІ Порядку № 260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Відповідно до п. 6 розд. ХХХІ "Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби" зазначеного Порядку № 260, розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Як встановлено судом першої інстанції з розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за останньою штатною посадою додаткова винагорода, передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 № 168 не входила до складу грошового забезпечення, так як зазначена виплата не була передбачена військовослужбовцю, останній місяць нарахування такої винагороди - лютий 2023 року, в той час як позивача виключено зі списків особового складу військового інституту Київського національного університету ім. Тараса Шевченка у березні 2025 року.

Витягами за 2022, 2023 роки підтверджується нараховані та виплачені суми додаткової винагороди позивачу за період його служби. Зокрема, додаткова винагорода у розмірі виплачена щомісячно за березень-грудень 2022 року, січень-лютий 2023 рік.

У зв`язку з цим відповідачем здійснено розрахунок компенсації за невикористані відпустки шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення, яке позивач отримував перед звільненням, на 30 календарних днів, що відповідає вимогам підпункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260.

При цьому колегія суддів зауважує, що у постанові від 29.08.2024 у зразковій справі № 640/13029/22 Велика Палата Верховного Суду висловилася, до якого виду грошового забезпечення військовослужбовців відноситься додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, а саме до одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23, вирішуючи спірне питання, чи є додаткова винагорода, установлена Постановою № 168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово "постійний" визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Відповідно, Верховний Суд у справі № 580/9551/23 дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Крім того, такий правовий висновок був застосований Верховним Судом у постанові від 12.02.2026 у справі № 420/77/25 при вирішенні питання включення до складу місячного грошового забезпечення позивача як військовослужбовця Держприкордонслужби України додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, для обчислення грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток. За результатами перегляду судових рішень у вказаній справі Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у спірних правовідносинах додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, у встановленому законом порядку та окремим нормативним актом віднесена до одноразового додаткового виду грошового забезпечення. Як наслідок, така додаткова винагорода не може бути врахована у розмір місячного грошового забезпечення, з якого провадиться обрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки військовослужбовцю Державної прикордонної служби України.

У постанові від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 Верховний Суд зазначив, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.

Також у постанові від 19.02.2025 у справі № 240/32053/23 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, запроваджена на період дії воєнного стану та жодним нормативно-правовим актом не передбачено включення до складу грошового забезпечення, з якого нараховується допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.

Тотожна правова позиція щодо відсутності підстав для включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, до складу грошового забезпечення, з якого обчислена грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, викладена у постановах Верховного Суду від 28.11.2024 у справі № 240/26235/23 та від 27.11.2025 у справі № 240/34321/23.

Відступу від висновку щодо саме такого застосування норм матеріального права, якими регулюються спірні правовідносини, Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, як це передбачено статтями 346, 347 КАС України, не було.

А тому, з огляду на наведене, вказані підходи щодо правової природи додаткової винагороди, установленої Постановою № 168, які містяться у зазначених справах, є застосовними при вирішенні цієї справи.

Відтак судова колегія апеляційної інстанції доходить висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер, проте додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, та визначається наказами командирів (начальників).

Як вже зазначалося, відповідно до вимог пункту 6 розділу ХХХІ Порядку № 260 обчислення грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, тоді як додаткова винагорода не є щомісячним родовим видом забезпечення, а тому виключається з цього переліку. Більше того, на момент звільнення позивача у березні 2025 року норми грошового забезпечення за його останньою штатною посадою вже понад два роки не передбачали фактичного нарахування такої виплати, що унеможливлює її застосування як бази для розрахунку.

За наведеного правового урегулювання та встановлених обставин справи, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для здійснення ОСОБА_1 перерахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій з урахуванням у складі місячного розміру грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Частиною першою статті 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, ухвалене на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються наявними у ній доказами, з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки суд апеляційної інстанції залишає в силі оскаржуване судове рішення, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі № 380/12989/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха