Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №140/5737/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/5737/25 пров. № А/857/39332/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Сала П. І.,

суддів: Гінди О. М., Заверухи О. Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року (суддя Валюх В. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивача) щодо оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області або відповідач.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII), яка призначена йому у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 140/15183/24 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.02.2021, зменшивши її основний розмір з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення та із застосуванням обмеження максимальним розміром, а листом від 12.05.2025 № 6195-5036/Н-02/8-0300/25 - відмовив у проведенні перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Крім того, позивачу стало відомо, що відповідач не провів виплату індексації пенсії, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році" (далі - Постанова № 118), постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" (далі - Постанова № 168) та постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" (далі - Постанова № 185).

Відтак, вважаючи протиправною позицію відповідача щодо відсутності правових підстав для встановлення доплати до пенсії згідно із Постановами № 118, № 168 та № 185 та щодо обмеження пенсії максимальним розміром, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо проведення з 01.02.2021 перерахунку та виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром, та зобов`язати відповідача здійснити з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки від 25.11.2024 № ХА14537 про розмір грошового забезпечення (з урахуванням раніше виплачених сум), виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми щомісячного грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження розміру пенсії на суму індексацій, встановленої Постановою № 118, без обмеження пенсії максимальним розміром, та зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2022 нарахування та виплату пенсії з урахуванням індексацій, встановлених Постановою № 118, без обмеження пенсії максимальним розміром;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження розміру пенсії на суму індексації, встановлених Постановою № 168, та зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2023 нарахування та виплату пенсії з урахуванням індексацій, встановлених Постановою № 168, без обмеження пенсії максимальним розміром;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо обмеження розміру пенсії на суму індексації, встановлених Постановою № 185, та зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2024 нарахування та виплату пенсії з урахуванням індексацій, встановлених Постановою № 185, без обмеження пенсії максимальним розміром.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ у Волинській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії із застосуванням обмеження максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління ПФУ у Волинській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2021 у розмірі 90 (дев`яносто) процентів відповідних сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.11.2024 № ХА14537, без обмеження максимальним розміром.

Визнано протиправними дії Головного управління ПФУ у Волинській області щодо обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 на суму індексації, встановленої Постановами № 118, № 168 та № 185.

Зобов`язано Головне управління ПФУ у Волинській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням індексацій, установлених Постановами № 118, № 168 та № 185 - з 01.03.2024 відповідно, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що норми Закону № 3668-VI щодо обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами залишаються чинними, а рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 стосувалося лише Закону № 2262-XII. Також апелянт стверджує про наявність законодавчої колізії та вважає, що розмір пенсії позивача при перерахунку має становити 70, а не 90 процентів грошового забезпечення, відповідно до змін, внесених Законом № 1166-VII.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що однак не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 у справі № 140/4830/20 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Волинській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку та зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області провести перерахунок та виплати (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 01.01.2018 у розмірі 90 процентів від суми грошового забезпечення.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі № 140/15183/24 також зобов`язано ГУ ПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2021 перерахунок та виплату пенсії на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ХА14537 від 25.11.2024 (з урахуванням раніше виплачених сум).

Вказане рішення виконано шляхом здійснення перерахунку пенсії у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.

На виконання постанови КМУ № 118, № 168 та № 185 позивачу з 01.05.2025 нарахована індексація в сумі 3151,00 грн (22507,17 грн х 0,14), в сумі 1500,00 грн (25658,17 грн х 0,197) та в сумі 1500,00 грн (27158,17 грн х 0,0796) відповідно, при цьому, розмір нарахованої пенсійної виплати (з надбавками) позивача становить 30788,42 грн, а пенсія виплачується з урахуванням максимального розміру пенсії в сумі 27350,02 грн.

08.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив виконати рішення суду щодо перерахунку та виплати пенсії.

Листом від 12.05.2025 № 6195-5036/Н-02/8-0300/25 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення суду в добровільному порядку проведено з 01.02.2021 перерахунок пенсії на підставі довідки, однак перерахунок не призвів до збільшення розміру пенсійної виплати, оскільки дане рішення суду не містить зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром

Позивач з наданою відмовою не погодився та звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не мав правових підстав для зменшення з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення розміру пенсії, оскільки Законом № 2262-XII не передбачено права територіального органу Пенсійного фонду при здійсненні перерахунку раніше (тобто, до набрання чинності змін до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262-XII, внесених Законом № 1166-VII) призначених пенсій застосовувати максимальний розмір пенсії у відсотковому значенні (70 процентів) за чинною редакцією Закону № 2262-ХІІ. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.

Щодо позовних вимог про проведення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром з урахуванням нарахованих індексацій пенсії відповідно до Постанов № 118, № 168 та № 185, суд першої інстанції керувався такими мотивами.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн.

Частина сьома статті 43 Закону № 2262-ХІІ, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

На думку колегії суддів, такі висновки відповідають нормам матеріального права та є правильними.

Умови, порядок та правові засади пенсійного забезпечення громадян України з числа осіб, які проходили військову службу, визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до ст. 43 цього Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011, було встановлено, що максимальний розмір пенсії, з урахуванням усіх надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Разом із тим, згідно з ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, у випадку, якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія підлягає виплаті у раніше встановленому розмірі. Крім того, законодавцем було визначено, що пенсіонерам, яким пенсія призначена до набрання чинності зазначеним Законом і розмір якої перевищував встановлений максимальний розмір, така пенсія виплачується без проведення індексації та інших перерахунків до моменту, коли її розмір відповідатиме встановленому законом максимуму.

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, якими було встановлено обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто неконституційними. Конституційний Суд України також зазначив, що відповідні положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення.

Таким чином, з 20.12.2016 ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ, яка передбачала обмеження максимального розміру пенсії, втратила чинність, а отже положення щодо обмеження пенсій максимальним розміром більше не могли застосовуватись до спірних правовідносин.

Водночас Законом України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності з 01.01.2017, були внесені зміни до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, а саме слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року". Проте на момент внесення таких змін відповідна норма вже була визнана неконституційною та втратила чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України від 20.12. 2016 №7-рп/2016.

Колегія суддів зазначає, що буквальне тлумачення змін, внесених Законом № 1774-VIII, у системному взаємозв`язку із Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 свідчить про відсутність у Законі № 2262-ХІІ чинної ч. 7 ст. 43. Відтак внесені до норми, яка втратила чинність, зміни не породжують правових наслідків та не можуть бути підставою для обмеження пенсії максимальним розміром.

Крім того, ст. 1-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що зміна умов та норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Водночас жодних чинних положень, які б після 20.12.2016 передбачали можливість обмеження пенсії максимальним розміром, Закон № 2262-ХІІ не містив.

Отже, внесені Законом № 1774-VIII зміни до норми, яка вже була визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють правових підстав для застосування обмеження пенсії максимальним розміром. Таким чином, починаючи з 20.12.2016 року ст. 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачає обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами.

Висновки суду першої інстанції узгоджуються із сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 23.06.2020 у справі № 686/24928/16-а, від 09.02.2021 у справі № 1640/2500/18, від 21.12.2021 у справі № 120/3552/21-а та від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 наголосила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, повинні трактуватись на користь особи. Аналогічний правовий підхід висловлений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі № 822/524/18, у якій зазначено, що за наявності неоднозначного тлумачення прав та обов`язків особи або прогалин у законодавстві органи державної влади зобов`язані застосовувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи, зокрема у сфері пенсійного забезпечення.

З огляду на наведене, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення Закону № 2262-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12. 2016 №7-рп/2016, а не положення Закону № 3668-VI, які встановлювали обмеження пенсії максимальним розміром. Такий підхід також узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 11.07.2022 у справі № 620/613/21, від 29.06.2022 у справі № 640/19118/18 та від 18.05.2022 у справі №380/12337/20.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром починаючи з 01.02.2021 є протиправними. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та не містять належних правових підстав для скасування оскаржуваного рішення в цій частині.

Також колегія суддів зазначає, що порядок проведення індексації пенсій у спірний період був врегульований постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 16.02.2022 "Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році", постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 24.02.2023 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році" та постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році".

Відповідно до пунктів 1 та 2 Постанови № 118 було встановлено, що з 01.03.2022 проводиться перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,14. Крім того, визначено, що пенсії, призначені відповідно до статей 13, 21 та 36 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", підлягають підвищенню на вказаний коефіцієнт збільшення.

Аналогічний механізм індексації був передбачений Постановою № 168, якою встановлено, що з 01.03.2023 перерахунок пенсій здійснюється із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,197, а пенсії військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, підлягають підвищенню на відповідний коефіцієнт збільшення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році" встановлено, що з 01.03.2024 перерахунок пенсій проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,0796.

Вказаними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України дійсно передбачено, що підвищення пенсій здійснюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного законом. Разом із тим, як правильно встановив суд першої інстанції, після ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення Закону № 2262-ХІІ, які визначали максимальний розмір пенсії, втратили чинність, а відтак спеціальний закон не містить положень щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01 березня 2022 року, з 01 березня 2023 року та з 01 березня 2024 року відповідачем було здійснено індексацію пенсії позивача, однак її розмір було обмежено максимальним розміром пенсії.

Водночас, враховуючи, що з 20.12.2016 стаття 43 Закону № 2262-ХІІ не передбачає обмеження пенсії максимальним розміром, а саме цей Закон є спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо такого обмеження.

Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що вимога позивача про здійснення перерахунку та виплати пенсії у розмірі 90 процентів від сум грошового забезпечення є підставною з огляду на наявність судового рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, яким вже було визнано право позивача на перерахунок пенсії саме у такому розмірі, починаючи з 01.01.2018.

З огляду на встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача під час проведення її перерахунку з 01.02.2021, з 01.03.2022, з 01.03.2023 та з 01.03.2024 не відповідають критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України. У зв`язку із цим належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання таких дій протиправними та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача у розмірі 9 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням проведеної індексації та без обмеження максимальним розміром пенсії.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку доказам, які містяться у матеріалах справи, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та не містять належних правових підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення. Відтак підстав для задоволення апеляційної скарги немає, рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

З огляду на результати апеляційного перегляду, перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 140/5737/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач П. І. Сало

судді О. М. Гінда

О. Б. Заверуха