Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №240/7780/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/7780/25 Головуюча суддя 1-ої інстанції - Горовенко Анна Василівна

Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.

02 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючої судді: Гнап Д.Д.

суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення у розмірі 18 702,90 грн за січень місяць 2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 провести нарахування грошового забезпечення у розмірі 18702,9грн за січень місяць 2025 року;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити грошового забезпечення у розмірі 18702,90 грн за січень місяць 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 26.02.2022 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 23 січня 2025 року захворів про що повідомив своєму керівнику, протягом п"яти днів перебував на амбулаторному лікуванні до 27.01.2025. З телефонної розмови з керівником, позивачу стало відомо, що 23.01.2025 щодо нього виданий наказ у зв"язку із самовільним залишенням місця служби та призупинена виплата грошового забезпечення.

Позивач вказав, що грошове забезпечення за січень 2025 року йому не було виплачено взагалі, вважає, що має право на виплату грошового забезпечення за січень 2025 року за період з 01.01.2025 по 27.01.2025 (враховуючи період тимчасової непрацездатності з 23.01.2025 по 27.01.2025).

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2025 по 22.01.2025.

Зобов"язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.01.2025 по 22.01.2025.

У задоволенні решти позовних вимог щодо зобов`язання виплатити конкретну суму 18 702,90 гривні було відмовлено як передчасних, оскільки визначення конкретного розміру виплати належить до дискреційних повноважень відповідача та здійснюється під час виконання рішення суду. Також суд стягнув за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 гривень.

II. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник посилається на те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та ухвалив помилкове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідач наголошує на тому, що ІНФОРМАЦІЯ_3 є лише органом виплати, тоді як безпосереднє нарахування всіх видів грошового забезпечення та складання розрахунково-платіжних відомостей здійснюється фінансово-економічною службою установи, де позивач проходив службу, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 . Скаржник стверджує, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 не передавав до обласного центру належним чином оформлені розрахункові відомості на позивача через призупинення виплат на підставі наказу від 23 січня 2025 року № 23, у обласного центру були відсутні правові підстави та технічна можливість здійснити виплату самостійно.

ІНФОРМАЦІЯ_5 подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу про його залучення як другого відповідача.

Представник районного центру зазначає, що відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, районні центри є лише відокремленими підрозділами відповідних обласних центрів комплектування, не мають статусу юридичної особи, власного балансу та реєстраційних рахунків в органах казначейства. З посиланням на правову позицію Верховного Суду представник стверджує, що відокремлені підрозділи не мають процесуальної дієздатності та не можуть виступати самостійною стороною у судовому процесі, тому належним відповідачем є виключно ІНФОРМАЦІЯ_3 як юридична особа.

Позивач через свого представника — адвоката Юшкевич Христину Ігорівну подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача — без задоволення.

Представник позивача зазначає, що оскільки ІНФОРМАЦІЯ_5 є лише відокремленим підрозділом обласного центру без статусу юридичної особи, суд першої інстанції абсолютно правильно визначив суб`єктом виконання рішення саме юридичну особу публічного права — ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник наголошує, що внутрішній розподіл обов`язків та організаційні питання взаємодії між обласним центром та його підрозділом не можуть обмежувати права позивача та звільняти юридичну особу від обов`язку забезпечити виплату грошового забезпечення.

Щодо призупинення виплат позивач вказує, що наказ від 23 січня 2025 року № 23 може стосуватися лише періоду з дня його видання, а невиплата коштів за час фактичного проходження служби з 01 по 22 січня 2025 року є грубим порушенням закону.

III. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 26.02.2022 проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_4 , що сторонами не заперечується.

Відповідно до медичного висновку про тимчасову непрацездатність №Е6Х4-9К93-ТРХА від 26.01.2025, виданого Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Коростенської міської ради, ОСОБА_1 з 23.01.2025 по 27.01.2025 був тимчасово непрацездатний (захворювання або травма загального характеру).

Відповідно до наказу №23 від 23.01.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині), виданого на підставі наказу №36 від 23.01.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 "Про призначення службового розслідування" за фактом відсутності на службі військовослужбовця, старшому солдату ОСОБА_1 , оператору відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до п.3 розділу ХХІХ наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", з 23.01.2025 призупинено виплату грошового забезпечення у зв"язку із самовільним залишенням місця служби, що не дозволяє виконувати службові обов"язки.

У зв"язку з невиплатою ОСОБА_1 грошового забезпечення за січень 2025 року, представник позивача 19.02.2025 звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із запитом.

У відповідь на запит, листом від 26.02.2025 №9/545 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив представника позивача, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 23 від 23.01.2025 ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення у зв"язку із самовільним залишенням місця військової служби. Виплата грошового забезпечення буде поновлена після повернення ОСОБА_1 на військову службу.

Для отримання витягу з вищевказаного наказу рекомендовано звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно з наказом №265 від 13.08.2025 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) старшому солдату ОСОБА_1 призупинено військову службу та знято зі всіх видів забезпечення, виключено зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.08.2025 та направлено на облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) №5-РС від 02.02.2025, витяг із єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.08.2025 №62025240020006495.

Відповідно до форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" від 08.04.2026, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у січні 2025 року грошове забезпечення у ІНФОРМАЦІЯ_7 не отримав.

Не погоджуючись із невиплатою грошового забезпечення за січень 2025 року (з 01.01.2025 по 27.01.2025), позивач звернувся до суду з даним позовом.

IV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення, а грошове забезпечення виплачується у порядку, встановленому законодавством.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам на спірний період визначався наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Пунктом 15 розділу І Порядку № 260 передбачено, зокрема, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Таким чином, правовою підставою для призупинення виплати грошового забезпечення є встановлення факту самовільного залишення військової частини або місця служби, а період невиплати визначається з урахуванням дати такого залишення.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 травня 2026 року у справі №160/19666/23, відповідно до якої підтверджений факт самовільного залишення військової частини або місця служби є самостійною правовою підставою для призупинення виплати грошового забезпечення, причому така виплата припиняється саме з дня самовільного залишення.

Отже, саме по собі видання наказу про призупинення виплати грошового забезпечення не створює правової підстави для невиплати коштів за період, який передував установленій у такому наказі даті, якщо факт самовільного залишення місця служби до цієї дати не підтверджений належними доказами.

Як встановлено з матеріалів справи, наказом від 23 січня 2025 року № 23 початком призупинення виплати грошового забезпечення позивачу визначено 23 січня 2025 року. При цьому доказів того, що позивач самовільно залишив місце служби або був без поважних причин відсутній на службі у період з 01 по 22 січня 2025 року, матеріали справи не містять.

Водночас наявні у справі докази свідчать, що з 23 січня 2025 року позивач перебував на амбулаторному лікуванні, а саме з цієї дати наказом № 23 було визначено початок призупинення виплати грошового забезпечення.

Колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не надає оцінки правомірності самого наказу від 23 січня 2025 року № 23, оскільки вимоги про його скасування у цій справі не заявлялися. Предметом розгляду є правомірність невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 по 22 січня 2025 року.

Відповідачем не наведено належних та допустимих доказів існування протягом цього періоду обставин, які відповідно до законодавства виключали б право позивача на отримання грошового забезпечення.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 01 по 22 січня 2025 року є обґрунтованим.

Доводи ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що безпосереднє формування розрахункових документів здійснюється районним територіальним центром, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, визначено організаційну структуру та повноваження територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 є відокремленим підрозділом відповідного обласного територіального центру та не є самостійною юридичною особою.

Водночас відсутність у районного територіального центру статусу юридичної особи та самостійної фінансової компетенції не може бути підставою для позбавлення позивача гарантованого законом права на належне грошове забезпечення.

Внутрішній розподіл повноважень щодо підготовки розрахункових документів, обліку та проведення виплат між обласним територіальним центром та його відокремленим підрозділом є питанням організації діяльності відповідного органу та не змінює обсягу прав позивача.

Якщо для проведення виплати необхідним є оформлення відповідних первинних документів районним територіальним центром, це не звільняє юридичну особу, яка забезпечує відповідне фінансування та виплату грошового забезпечення, від обов`язку організувати їх оформлення та забезпечити виконання судового рішення.

Тому доводи апелянта про відсутність технічної можливості здійснити виплату не свідчать про відсутність у позивача права на грошове забезпечення за встановлений судом період.

Посилання районного територіального центру на відсутність у нього статусу юридичної особи саме по собі не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд першої інстанції зобов`язав здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення саме ІНФОРМАЦІЯ_3 як юридичну особу, а не ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відтак доводи районного територіального центру щодо його процесуального статусу не спростовують законності оскаржуваного рішення та не дають підстав для його скасування.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права у цій справі є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за період з 01 по 22 січня 2025 року.

Відмова суду першої інстанції у задоволенні вимоги про стягнення конкретної суми 18 702,90 грн також є обґрунтованою, оскільки визначення належного позивачу розміру грошового забезпечення потребує здійснення відповідного розрахунку з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, передбачених законодавством для військовослужбовця за відповідною посадою, військовим званням, вислугою років та іншими встановленими виплатами.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 травня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Гнап Д.Д.

Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.