Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №273/694/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 273/694/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Бєлкіна Д.С.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

02 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,

представника позивача: Кобриної Н.В.

представника відповідача: Сороки А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області на рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У квітні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Баранівського районного суду Житомирської області із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про скасування постанови та закриття провадження, а саме (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просила:

- скасувати постанову серії ЕНА №6983239 від 07.04.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що вказана постанова є незаконною, не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів, а тому її слід скасувати. Зокрема 07.04.2026 о 11:55 стосовно позивача винесено постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності за нібито порушення правил дорожнього руху, а саме за те, що позивач керувала транспортним засобом із несправним світловим приладом (стоп-сигнал), що кваліфіковано за частиною першою статті 121 КУпАП. Подія мала місце у світлу пору доби. Після зупинки транспортного засобу позивач негайно вжила заходів для усунення технічної несправності, через 13 хвилин після зупинки придбано лампу і несправність усунуто, вже о 12:08 стоп-сигнал працював, що підтверджується відеозаписом.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 29.07.2026 позов задоволено.

Скасовано постанову серії ЕНА №6983239 від 07.04.2026, винесену інспектором СРПП відділу поліцейської діяльності №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Каленським Олександром Володимировичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною першою статті 121 КУпАП закрито.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до постанови серії ЕНА №6983239 від 07.04.2026, винесеної інспектором СРПП відділу поліцейської діяльності №2 Звягельського РВП ГУНП в Житомирській області старшим лейтенантом поліції Каленським Олександром Володимировичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого за частиною першою статті 121 КУпАП та накладено стягнення - штраф у розмірі 340 грн.

Згідно з постановою, 07.04.2026 о 11 годині 45 хвилин в м. Баранівка по вул. Олексія Дем`янюка, водій ОСОБА_1 керував автомобілем "HYUNDAI 110" д.н.з. НОМЕР_1 , у якому не горить лампа лівої задньої фари в режимі гальмування, а саме стоп, чим порушила пункт 31.4.3 ПДР - керував транспортним засобом, що має несправності освітлення.

Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6983239 від 07.04.2026, позивач звернулась до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не надав доказів правомірності прийнятого ним рішення та під час розгляду справи таких доказів не здобуто, постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121 КУпАП від 07.04.2026 підлягає скасуванню.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – Головне управління Національної поліції в Житомирській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник стверджує, зокрема, що відповідно до частини першої статті 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При цьому, за правовою характеристикою, правопорушення передбачене частиною першою статті 121 КУпАП вважається закінченим з моменту допущенного проступку. Не мають значення наступні дії та виправдання порушника. Поліцейський чітко сформулював кваліфікуючу ознаку проступку.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги повністю підтримав та просив її задовольнити повністю, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просила її залишити без задоволення а рішення суду першої інстанції без змін.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України "Про дорожній рух" регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Також, згідно із пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 31.4.3 ПДР України "Зовнішні світлові прилади" передбачено самостійну відповідальність за: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; б) порушено регулювання фар; в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Крім того, частиною першою статті 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, правовий аналіз наведених вище законодавчих актів дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 цього Кодексу.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві, визначений статтею 77 КАС України, розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.

Як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 26 червня 2019 року в справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17: при розгляді справ про вчинення адміністративних правопорушень необхідно врахувати, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а відсутність доказів здійснення водієм правопорушення, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

У пункті 30 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а зазначено: з огляду на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 496/4315/16-а дійшов висновку, що обов`язковому доказуванню під час розгляду справ про адміністративні правопорушення підлягають лише факти вчинення або невчинення певною особою адміністративного правопорушення, які в свою чергу, підтверджуються відеозйомкою фіксації події адміністративного правопорушення.

Так, згідно з постановою серії ЕНА №6983239 07.04.2026 о 11 годині 45 хвилин в м. Баранівка по вул. Олексія Дем`янюка, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем "HYUNDAI 110" д.н.з. НОМЕР_1 , у якому не горить лампа лівої задньої фари в режимі гальмування, а саме стоп, чим порушила п.31.4.3 ПДР - керування транспортним засобом, що має несправності освітлення.

При цьому згідно із наявного в матеріалах справи відеозапису зафіксовано спілкування між працівником поліції та позивачем після зупинення транспортного засобу. Також матеріалами справи зафіксовано процедуру оформлення працівниками поліції адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. З наданого відеозапису вбачається, що працівники поліції спочатку рухалися назустріч транспортному засобу під керуванням ОСОБА_1 , після чого остання здійснила поворот на іншу вулицю, а працівники поліції продовжили рух за нею.

Водночас, із цього відеозапису не вбачається та належним чином не підтверджується, що саме під час руху автомобіля "HYUNDAI 110", державний номерний знак НОМЕР_1 , у ньому не працював задній лівий стоп-сигнал.

Отже, наданий відеозапис не містить об`єктивної фіксації обставини, яка є безпосереднім предметом доказування у цій справі, а саме факту експлуатації транспортного засобу з несправним заднім лівим стоп-сигналом саме під час його руху. Сам факт руху працівників поліції за вказаним транспортним засобом не свідчить про те, що працівники поліції мали можливість безпосередньо спостерігати та достовірно встановити зазначену технічну несправність.

Крім того, у матеріалах справи міститься файл, в якому зафіксовано заміну лампи лівої задньої фари в режимі гальмування в автомобілі "HYUNDAI I102 д.н.з. НОМЕР_1 на місці зупинки транспортного засобу.

Отже, дослідивши зазначений відеозапис та матеріали справи, апеляційний суд зазначає, що відповідачем на дотримання вимог частини другої статті 77 КАС України не доведена правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки з наявних матеріалів справи судом не встановлено суб`єктивної сторони вказаного правопорушення.

Наявність самої постанови про притягнення позивача до відповідальності, без належних, допустимих та достатніх доказів не можуть бути прийняті судом, як аргументовано доведені обставини, якими підтверджено вчинення позивачем адміністративного порушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Отже, з поданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджують наявність у діях позивача складу інкримінованого їй адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121 КУпАП, за викладених у рішенні обставин, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог.

Інші доводи відповідача є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.

VIІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 29 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.