Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №686/13569/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/13569/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Порозова І.Ю.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

02 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про визнання протиправною та скасування постанови, а саме просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7069490 від 22.04.2026, стосовно ОСОБА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що постанова серії ЕНА №7069490 від 22.04.2026 є незаконною, оскільки жодного порушення правил дорожнього руху щодо зупинки, стоянки в зоні дії знаку 3.34 позивач не вчиняв, тому вимога поліцейського про пред`явлення документів є незаконною. Крім того, поліцейський ніяким чином не встановив, що саме позивач був водієм транспортного засобу, який, на його думку, розташований у зоні дії знаку 3.34, також постанова винесена не за місцем вчинення правопорушення.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13.07.2026 в задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.03.2026 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Sharan д.н.з. НОМЕР_1 у м. Хмельницькому по вулиці Тернопільській в районі будинку 17/1, здійснив зупинку транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено" та при перевірці документів водій відмовився пред`являти на вимогу поліцейського посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та страховий поліс обов`язкового страхування, у зв`язку з чим його притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу 425 грн, що підтверджується постановою серії ЕНА №7069490 від 22.04.2026, фото та відеозаписами з місця події.

Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7069490 від 22.04.2026, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на встановлені судом обставини справи, оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн, прийнята правомірно, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скаржник стверджує, зокрема, що суд першої інстанції не встановив факту вчинення позивачем 06.03.2026 в м. Хмельницькому вул. Тернопільська 17/1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпА, а тому поліцейські не мали права вимагати жодних документів і, відповідно, позивач не мав такого обов`язку їм їх пред`являти, що повністю узгоджується із вимогами норм матеріального права та судовою практикою ВС.

Крім цього, судом першої інстанції встановлено, що із документів, долучених представником позивача, зокрема відповідей КП по будівництву, ремонту та експлуатації доріг і схем вбачається, що дорожній знак, під яким було розташовано транспортний засіб Volkswagen Sharan д.н.з. НОМЕР_1 06.03.2026, не відповідає схемі його розташування, наданій на запит адвоката.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому стверджує про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги.

Зазначає, що нагрудним відеореєстратором зафіксовано перебування транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 3.34 "Зупинку заборонено", що спростовує твердження позивача про відсутність законної підстави для перевірки документів у водія транспортного засобу, який вчиняє адміністративне правопорушення.

Крім того, відповідно до чинного законодавства на вимогу поліцейського водій механічного транспортного засобу повинен пред`явити для перевірки документи, передбачені пунктом 2.1 ПДР України, відповідні документи повинні знаходитись безпосередньо у розпорядженні водія (у транспортному засобі, яким водій керує або в електронному вигляді в застосунку Дія).

У судове засідання, призначене на 02.09.2026, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились.

02.09.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю його прибуття в судове засідання. Водночас на підтвердження обставин, зазначених у клопотанні, представником позивача не надано жодних належних та допустимих доказів. Зокрема, до клопотання не долучено копії наказу про службове відрядження ДПП № 487 від 28.08.2026, на який представник посилається як на підставу неможливості участі у судовому засіданні.

Крім того, сама по собі неможливість участі конкретного представника не свідчить про неможливість участі у розгляді справи суб`єкта владних повноважень, з огляду на організаційну структуру та наявність у нього у штаті інших уповноважених працівників, зокрема начальника, який може представляти інтереси відповідача в суді, відсутні підстави вважати, що відповідач позбавлений можливості забезпечити свою участь у судовому засіданні іншим представником.

За таких обставин суд дійшов висновку, що наведені у клопотанні обставини не підтверджують об`єктивної неможливості участі відповідача у судовому засіданні та не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що частиною п`ятою статті 286 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Отже, особливості розгляду справ цієї категорії обумовлені необхідністю їх оперативного вирішення та дотриманням скорочених процесуальних строків, установлених законодавцем.

Враховуючи приписи статті 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

За змістом частини другої статті 16 статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний, зокрема:

мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;

виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху на всій території України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР).

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з пунктом 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків та (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий уповноваженим органом МВС, а у разі встановлення проблискового маячка оранжевого кольору на великогабаритних та великовагових транспортних засобах - дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції, крім випадків встановлення проблискових маячків оранжевого кольору на сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, на механічних транспортних засобах дорожньо-експлуатаційної служби, на транспортних засобах спеціального, спеціалізованого призначення та на транспортних засобах із розпізнавальним знаком "Діти"; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог, встановлених Законами України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" та "Про перевезення небезпечних вантажів" (далі - спеціальні правила); ґ) чинний страховий поліс (договір) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат “Зелена картка” (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка"; д) у разі встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" - документ, що підтверджує інвалідність водія або пасажира (крім водіїв з явними ознаками інвалідності або водіїв, які перевозять пасажирів з явними ознаками інвалідності).

У пункті 2.4 ПДР України передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Пунктом 8.1 ПДР України встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно із пунктом 8.4 ПДР України дорожні знаки поділяються на групи:

а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

г) наказові знаки. Показують обов`язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила;

д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об`єктів обслуговування;

е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.

Відповідно до пункту 3.34 глави 3 розділу 33 ПДР України заборонений знак "Зупинку заборонено" - забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

Згідно із частиною першою статті 126 КУпАП України керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, з аналізу наведених норм встановлено, що дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено" передбачає імперативну заборону на зупинку та стоянку транспортних засобів у межах його дії, за винятком прямо визначених законом (крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).

При цьому водій зобов`язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними у матеріалах справи відеозаписами, 06.03.2026 транспортний засіб "Volkswagen Sharan", державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку у м. Хмельницькому по вул. Тернопільській, у районі будинку № 17/1, безпосередньо в зоні дії дорожнього знака 3.34 "Зупинку заборонено". При цьому водій ОСОБА_1 залишив транспортний засіб, попрямував до сусідньої будівлі, після чого повернувся до автомобіля на водійське сидіння та до нього підійшов співробітник патрульної поліції, що свідчить про фактичне використання транспортного засобу не для короткочасної зупинки, обумовленої дорожньою обстановкою, а з іншою метою.

Посилання водія на те, що транспортний засіб зупинено з метою завантаження придбаного в магазині товару, не спростовує факту порушення вимог дорожнього знака 3.34, оскільки встановлений Правилами виняток щодо розвантаження чи завантаження вантажу стосується таксі, яке здійснює відповідні дії. Позивачем не надано до суду доказів, що вказаний ТЗ належить до категорії таксі, а тому наведена обставина не звільняє водія від дотримання заборони, встановленої знаком 3.34 "Зупинку заборонено".

При цьому факт зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 фактично не заперечувався. Навпаки, з його пояснень убачається, що він під`їхав до зазначеного місця та зупинив транспортний засіб для завантаження товару. Отже, доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин.

Водночас, відеозапис підтверджує, що після повернення водія до транспортного засобу до нього підійшов працівник патрульної поліції та неодноразово вимагав пред`явити документи, необхідні для перевірки. Відмова водія від виконання законної вимоги поліцейського щодо пред`явлення посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб та страхового поліса додатково підтверджує обставини, встановлені під час розгляду справи, та не спростовує факту вчинення ним порушення правил зупинки.

Таким чином, сукупність наявних у справі доказів - відеозаписів, зафіксованого місця розташування транспортного засобу, пояснень самого водія та інших матеріалів справи - є достатньою для висновку про те, що ОСОБА_1 здійснив зупинку транспортного засобу безпосередньо в зоні дії дорожнього знака 3.34 "Зупинку заборонено", чим порушив вимоги ПДР України, відповідальність за яку передбачена частиною першою статті 122 КУпАП.

Проте, згідно з частиною другою статті 36 КУпАП наявне таке право відповідного суб`єкта владних повноважень: якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Так, спірною постановою позивача притягнуто до відповідальністю за частиною першою статті 126 КУпАП.

Отже, відсутні докази стверджувати про порушення відповідачем вищенаведених приписів КУпАП, зокрема, вимог статті 36 КУпАП.

Судом першої інстанції також зазначено, що аналіз досліджених у справі доказів, у тому числі відеозаписів, відповідей КП по будівництву, ремонту та експлуатації доріг, а також схем організації дорожнього руху, не дає підстав для висновку про відповідність фактичного місця встановлення дорожнього знака 3.34 схемі його розташування, наданій на адвокатський запит. Так само відповідачем не надано доказів, які б безпосередньо підтверджували правомірність розміщення дорожнього знака 3.34 "Зупинку заборонено" саме в місці зупинки транспортного засобу "Volkswagen Sharan", державний номерний знак НОМЕР_1 .

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена обставина сама по собі не є достатньою для твердження про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи та не заперечується самим позивачем, 06.03.2026 позивач керував транспортним засобом Volkswagen Sharan, під`їхав та зупинив його у місці, де був встановлений дорожній знак 3.34 "Зупинку заборонено". Отже, на момент вчинення відповідних дій водій об`єктивно сприймав зазначений дорожній знак як такий, що встановлює заборону зупинки, та усвідомлював факт зупинки транспортного засобу в межах дії такої заборони. При цьому будь-яких доказів того, що на момент зупинки транспортного засобу знак був пошкоджений, нечитабельний, демонтований або іншим чином не давав можливості водієві сприймати встановлену ним заборону, матеріали справи не містять.

Таким чином, подальше встановлення невідповідності фактичного місця розташування дорожнього знака наданій схемі організації дорожнього руху не спростовує того, що на момент вчинення правопорушення дорожній знак був фактично встановлений, був видимим для водія та сприймався ним як такий, що забороняє зупинку. Сам по собі спір щодо дотримання органом, відповідальним за організацію дорожнього руху, порядку встановлення дорожнього знака не може автоматично нівелювати факт його наявності та виконання у конкретній дорожній обстановці.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що наведені позивачем доводи щодо невідповідності фактичного місця встановлення дорожнього знака 3.34 наданій схемі не спростовують встановленого факту зупинки транспортного засобу під забороняючим дорожнім знаком та не свідчать самі по собі про відсутність вини водія у порушенні вимог Правил дорожнього руху України.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне зазначення в постанові місця вчинення правопорушення, колегія суддів також не вбачає підстав для їх задоволення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, витяг із карти м. Хмельницького, долучений представником позивача до клопотання від 26.06.2026, у сукупності з іншими доказами підтверджує, що транспортний засіб було зупинено на відрізку дороги між будинками № 17/1 та № 17/2 по вул. Тернопільській у м. Хмельницькому. Отже, зазначення у постанові адреси "вул. Тернопільська, 17/1" є достатньою прив`язкою місця вчинення правопорушення та не свідчить про його фактичне зазначення в іншому місці.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що окремі недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог ПДР, що підтверджується документально, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №826/11623/16 та від 14.08.2018 у справі №826/15341/15.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.05.2019 у справі №200/21123/16-а про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення дійшов, зокрема, такого правового висновку: "Також, безпідставними є посилання позивача щодо наявності в оскаржуваній постанові помилки у зазначенні місця вчинення правопорушення, пункту ПДР України, який ним порушено та частини статті 122 КУпАП. Оскільки, під час розгляду цієї справи, достовірно встановлено вищевказані обставини адміністративного правопорушення, а позивачем не заперечувалося порушення ним Правил дорожнього руху України, в частині недотримання вимог дорожньої розмітки 1.18. Отже, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, такі помилки носять лише формальний характер та не спростовують доведеність вчинення позивачем адміністративного правопорушення і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови".

Викладене дає підстави погодитися з висновками суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачене частиною першою статті 126 КУпАП, що у свою чергу доводами апеляційної скарги не спростовується. Оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності винесено правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

Інші доводи позивача є необґрунтованими та спростовуються вищенаведеним.

VIІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.