Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №560/13973/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/13973/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Печений Є.В.

Суддя-доповідач - Біла Л.М.

02 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Білої Л.М.

суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить скасувати постанову від 01.07.2026 ВП №80478576 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що пенсійним фондом вчинено усі необхідні дії, спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення суду, відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, уповноважених представників для участі у справі не направили.

Враховуючи норми ч.2 ст.313 КАС України, згідно яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегією суддів вирішено перейти до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 560/7698/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017-2019 (7763,17) проіндексованого у відповідності до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV, постанови КМУ від 01.04.2020 №251, постанови КМУ від 22.02.2021 №127, постанови КМУ №118 від 16.02.2022, постанови КМУ №168 від 24.02.2023; постанови КМУ №185 від 23.02.2024, постанови КМУ №209 від 25.02.2025, при розрахунку заробітку для обчислення пенсії з 01.03.2025, з врахуванням виплачених сум.

На виконання зазначеного рішення державним виконавцем 12.03.2026 відкрито виконавче провадження № 80478576 та зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом десяти робочих днів. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику до виконання, а стягувачу - до відома.

Листом від 06.05.2026 № 2200-0903-8/35348 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило державного виконавця про виконання рішення суду та надало відповідні документи.

В свою чергу, перевіривши надані матеріали, державний виконавець дійшов висновку, що рішення суду виконано не у спосіб та порядок визначений виконавчим документом, оскільки здійснений боржником перерахунок пенсії не відповідає вимогам судового рішення та чинного законодавства. Крім того, 20.04.2026 від стягувача надійшла заява про те, що рішення суду фактично не виконано, оскільки пенсія не виплачується у визначеному судом розмірі.

За таких обставин, державний виконавець 01.07.2026 виніс постанову ВП № 80478576 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду.

Вважаючи постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У пункті 1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За правилами частин першої-другої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У відповідності до п.1, пп.1 п. 2 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Ч.1 ст.18 вказаного Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом ( п.1,16 ч. 3 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

За приписами п. 1 ч.1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, врегульований статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", за змістом частин першої-третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню,- протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У свою чергу, статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Так, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника-фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб-200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника-юридичну особу-300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (частина перша статті 75 Закону України "Про виконавче провадження").

Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що законодавство встановлює відповідальність боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання за невиконання рішення, а саме: накладення штрафу, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Водночас для накладення зазначеного штрафу, законодавство передбачає установлення невиконання судового рішення без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі №686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.

З матеріалів справи з`ясовано, що позивачем не надано суду першої інстанції доказів повного виконання судового рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у справі №560/7698/25.

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі № 560/7698/25 здійснено перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2017–2019 роки (7763,17 грн), проіндексованого відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», постанов Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251, від 22.02.2021 № 127, від 16.02.2022 № 118, від 24.02.2023 № 168, від 23.02.2024 № 185 та від 25.02.2025 № 209. Розмір пенсії після проведеного перерахунку станом на 01.03.2025 склав 5823,21 грн.

Згідно з наданими позивачем відомостями, сума доплати за період з 01.03.2025 по 31.07.2026 становить 40 990,58 грн, з яких 25 411,10 грн - за період з 01.03.2025 по 12.01.2026 та 15 579,48 грн - за період з 13.01.2026 по 31.07.2026.

Також встановлено, що на виконання зазначеного рішення суду на банківський рахунок ОСОБА_1 перераховано: у березні 2026 року - 4000,00 грн як частину сум пенсії за минулий час та 1499,41 грн як частину поточної заборгованості; у квітні 2026 року - 3270,00 грн як частину сум пенсії за минулий час та 2446,11 грн як частину поточної заборгованості; у травні 2026 року - 2487,00 грн як частину сум пенсії за минулий час та 2074,02 грн як частину поточної заборгованості; у червні 2026 року - 2440,00 грн як частину сум пенсії за минулий час та 2389,91 грн, як частину поточної заборгованості.

При цьому, посилання апелянта на постанову Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 р. № 821 судова колегія відхиляє, оскільки відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення вирішується судом в порядку статті 378 КАС України.

В даному випадку, судом першої інстанції вірно відзначено про відсутність доказів на підтвердження факту недостатності коштів на виплату заборгованості по судовому рішенню з урахуванням того, що в бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 №127, передбачено "Доходи минулих періодів" - 71 177 871,9 тис грн (п.7 ч.1 додатку №1 до бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік).

Відтак, оцінюючи правомірність спірної постанови, судова колегія виходить з того, що вказані позивачем обставини, якими він обґрунтовує зволікання з виплатою стягувачу заборгованості за рішенням суду, не підтверджені будь-якими належними доказами ні органу ДВС, ні суду.

З огляду на це, суд не має підстав погодитись з тим, що рішення суду було виконане боржником у повному обсязі, у спосіб та порядку, що визначені виконавчим документом. Належних доказів того, що рішення/виконавчий лист не було виконано у повному обсязі через наявність поважних і об`єктивних причин, пенсійний орган суду не надав.

Таким чином, враховуючи встановлене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що державний виконавець під час перевірки стану виконання правомірно встановив, що рішення суду не було виконане у повному обсязі і поважні причини такого невиконання встановлені не були, що давало правомірні підстави для накладення штрафу.

Також, колегія суддів зазначає, що констатація боржником факту неможливості виконання судового рішення в повному обсязі, з посиланням на певні обставини, не є достатнім доказом на підтвердження поважності причин такого невиконання.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність в діях відповідача ознак протиправності та, як наслідок, відсутності підстав для скасування спірної постанови.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України.

.

Головуючий Біла Л.М.

Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.