Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №127/17492/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/17492/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Губко В.І.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

02 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 1 взводу, 7 роти, 1-го батальйону, полк-1 УПП в місті Києві старший лейтенант поліції Гаврилюк Тетяна Олександрівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

22.05.22026 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Департаменту патрульної поліції, третя особа - інспектор 1 взводу, 7 роти, 1-го батальйону, полк-1 УПП в місті Києві старший лейтенант поліції Гаврилюк Тетяна Олександрівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, зокрема, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7192655 від 14.05.2026, винесену інспектором 1 взводу, 7 роти, 1-го батальйону, полк-1 УПП в місті Києві старшим лейтенантом поліції Гаврилюк Тетяною Олександрівною у справі про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУаАП про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 121-3 КУаАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1190,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що 14.05.2026 інспектором 1 взводу 7 роти 1 батальйону полку №1 УПП у місті Києві старшим лейтенантом поліції Гаврилюк Т.О. винесено постанову серії ЕНА №7192655, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 121-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн. Позивач з указаною постановою не погоджується, посилаючись на відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки про невідповідність номерного знака транспортному засобу йому стало відомо лише після зупинки працівниками поліції. Також вважає, що в постанові неправильно зазначено норму Правил дорожнього руху, яку він нібито порушив, та що працівники поліції не мали законних підстав для зупинки транспортного засобу.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 08.07.2026 в задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою серії ЕНА №7192655 від 14.05.2026 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1190 грн.

Відповідно до змісту зазначеної постанови, 14.05.2026 о 11 год. 59 хв. у місті Києві по вул. Жилянській ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Toyota Land Cruiser Prado 150 проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, а під час перевірки документів було встановлено, що транспортний засіб експлуатується з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який не належить цьому транспортному засобу, оскільки відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за ним закріплений державний номерний знак НОМЕР_2 , чим порушив вимоги підпункту "в" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7192855 від 14.05.2026, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити повністю.

При цьому доводи позивача щодо відсутності законних підстав для зупинки транспортного засобу також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови. Навіть якщо підставою для зупинки було інше порушення Правил дорожнього руху, це не спростовує встановлений під час перевірки документів факт експлуатації транспортного засобу з номерним знаком, який не належав цьому транспортному засобу, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, – ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Скаржник стверджує, зокрема, що не керував транспортним засобом, із номерним знаком якому він не належить; про те, що номерний знак, можливо, не належить його транспортному засобу, позивачу повідомили поліцейські, до цього часу жодного разу під час перевірки документів такі порушення встановлено не було. Державний номерний знак ним було замовлено у встановленому законом порядку та за наявності технічного паспорту на транспортний засіб, де і був зазначений державний номерний знак.

Крім того, скаржник зазначає, що в оскаржуваній постанові зазначено про порушення позивачем пункту 2.9 "в" ПДР України, однак даним пунктом ПДР України не передбачено заборону водієві керувати транспортним засобом, із номерним знаком якому він не належить

Відповідач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, призначене на 02.09.2026, сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з`явились.

При цьому, 01.09.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Враховуючи приписи статті 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

Згідно з приписами частини першої статті 37 Закону України "Про дорожній рух" забороняється експлуатація незареєстрованих (неперереєстрованих) транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає встановленим вимогам, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху на всій території України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР).

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до підпункту "в" пункту 2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Крім того, пунктом 30.2 ПДР встановлені вимоги до номерних знаків транспортних засобів, згідно з приписами якого на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Також у підпункті "в" пункту 31.3 ПДР зазначено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів.

Відповідно до пункту 2 розділу VIII "Правила застосування знаків" Вимог до номерних знаків транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.03.2021 №166, знаки на транспортних засобах треба встановлювати тільки в передбачених за конструкцією місцях або додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу.

Отже, приписи чинного законодавства прямо забороняють керування та експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, а також із номерним знаком, який не належить цьому транспортному засобу.

Відповідальність за частиною першою статті 121-3 КУпАП настає у разі керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як убачається з матеріалів справи та підтверджується відеозаписом із нагрудного відеореєстратора працівника поліції № 474366, під час перевірки документів працівниками поліції встановлено невідповідність державного номерного знака, закріпленого на транспортному засобі, номерному знаку, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію цього транспортного засобу.

Зокрема, як зафіксовано на відеозаписі, працівники поліції повідомили водія про те, що на автомобілі встановлено державний номерний знак НОМЕР_1 , тоді як відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за цим транспортним засобом зареєстровано державний номерний знак НОМЕР_2 .

Отже, встановлена невідповідність полягає у відмінності останньої літери державного номерного знака, що дає підстави для висновку про використання транспортного засобу з державним номерним знаком, який не відповідає цьому транспортному засобу.

Зазначені обставини об`єктивно зафіксовані на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора, на якому відображено як встановлений на транспортному засобі номерний знак, так і процес перевірки документів водія та з`ясування його невідповідності номерному знаку, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Указаний доказ узгоджується з іншими матеріалами справи та підтверджує факт порушення водієм установлених вимог щодо використання державного номерного знака, який не належав цьому транспортному засобу, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

При цьому під час спілкування з працівниками поліції позивач не заперечував факту невідповідності державного номерного знака, встановленого на транспортному засобі, номерному знаку, зазначеному у свідоцтві про його реєстрацію. Натомість його пояснення зводилися до того, що про таку невідповідність йому не було відомо, а державний номерний знак був замовлений ним через мережу Інтернет та закріплений працівниками.

Водночас, зазначені пояснення не спростовують установленого факту експлуатації транспортного засобу з державним номерним знаком, який не відповідає цьому транспортному засобу, а стосуються лише обізнаності позивача про таку обставину.

Отже, посилання позивача на те, що йому не було відомо про невідповідність номерного знака, саме по собі не спростовує об`єктивної сторони виявленого правопорушення та не ставить під сумнів достовірність встановлених працівниками поліції обставин.

Крім того, після встановлення невідповідності державного номерного знака працівниками поліції відповідні номерні знаки були вилучені, що також зафіксовано на відеозаписі з нагрудного відеореєстратора.

Досліджений судом відеозапис є послідовним та безперервним, містить відомості про обставини виявленого правопорушення та узгоджується зі змістом оскаржуваної постанови й іншими матеріалами справи. При цьому підстав для сумніву в його достовірності або способі отримання судом не встановлено.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначений відеозапис є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статті 251 КУпАП і в сукупності з іншими доказами підтверджує встановлені у справі обставини вчинення адміністративного правопорушення

Крім того, колегія суддів також відхиляє доводи позивача щодо неправильного зазначення в оскаржуваній постанові норми Правил дорожнього руху України.

Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом із державним номерним знаком, який не належить цьому транспортному засобу. Указане діяння прямо заборонене підпунктом "в" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та відповідає складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП.

Отже, зазначення в постанові відповідної норми Правил дорожнього руху відповідає фактичним обставинам установленого правопорушення, а посилання позивача на її неправильне зазначення є безпідставними та не свідчать про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення.

Водночас, посилання позивача на відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу не спростовує факту вчинення ним адміністративного правопорушення, підтвердженого належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами, і не є правовою підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки виявлене під час перевірки порушення є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 121-3 КУпАП, та не залежить від підстави для зупинки транспортного засобу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач керував транспортним засобом з державним номерним знаком, який не належить цьому транспортному засобу, чим порушив вимоги підпункту "в" пункту 2.9 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП, а тому постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена правомірно, є законною та скасуванню не підлягає.

VIІІ.ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.