Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №120/1977/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1977/26

Головуючий у 1-й інстанції: Крапівницька Н.Л.

Суддя-доповідач: Слободонюк М.В.

01 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Канигіної Т.С. Кузьмишина В.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною, скасування постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, складену 05.02.2026 ВП № 73702682.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) з урахуванням особливостей, визначених ст. 287 КАС України.

Надалі ухвалою суду від 11 червня 2026 року вказану адміністративну справу № 120/1977/26 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України передано за підсудністю на розгляд до Вищого антикорупційного суду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить її скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а ухвалу суду - скасувати.

Так, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Із матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що Вінницький окружний адміністративний суд, передаючи означену справу за підсудністю до Вищого антикорупційного суду, виходив із того, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена у межах виконавчого провадження № 73702682, відкритого на підставі виконавчого листа, виданого Вищим антикорупційним судом у справі № 127/13972/17, а тому цей спір відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» підлягає розгляду судом, який видав згаданий виконавчий документ.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктами владних повноважень щодо оскарження їхніх рішень (індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Як зазначено у пункті 3 частини 1 статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

З аналізу викладених норм слідує, що в разі подання особою позову з порушенням правил підсудності, така справа має бути передана судом, до якого вона надійшла, до іншого належного суду.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.

Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил інстанційної, предметної та територіальної підсудності.

Апеляційний суд звертає увагу, що статтею 20 КАС України здійснено розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів. Частиною першою цієї статті визначено виключний перелік спорів, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Натомість частиною другою вказаної норми встановлено, що окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті. В той же час частина третя статті 20 КАС України прямо передбачає, що Вищому антикорупційному суду підсудні справи про застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про санкції».

Відповідно до частини першої статті 22 КАС України, місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди) вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції, крім випадків, визначених частинами другою - четвертою цієї статті. Водночас, частина п`ята цієї статті визначає, що Вищий антикорупційний суд вирішує адміністративні справи щодо застосування санкції, передбаченої п. 1-1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про санкції», як суд першої інстанції.

Статтею 4 Закону України «Про Вищий антикорупційний суд» визначені повноваження Вищого антикорупційного суду. Зокрема, Вищий антикорупційний суд здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанцій у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до його юрисдикції (підсудності) процесуальним законом, а також шляхом здійснення у випадках та порядку, визначених процесуальним законом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у таких кримінальних провадженнях, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави в порядку цивільного судочинства, здійснює правосуддя як суд першої та апеляційної інстанції у справах про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України "Про санкції", у порядку адміністративного судочинства.

Отже, системний аналіз наведених положень законодавства свідчить, що Вищий антикорупційний суд наділений повноваженнями розглядати в порядку адміністративного судочинства виключно справи про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».

Натомість предметом спору в цій справі є правомірність постанови державного виконавця про опис та арешт майна (коштів) боржника, винесеної у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа, виданого Вищим антикорупційним судом у кримінальній справі.

Враховуючи вищевикладене, зазначений спір не належить до визначеної процесуальним законом виключної компетенції Вищого антикорупційного суду як адміністративного суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 27 березня 2019 року у справі № 824/297/18-а дійшла висновку, що спір з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки КПК України не встановлено іншого порядку судового оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності.

Таким чином, положення частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», на які послався суд першої інстанції у своїй ухвалі, у цьому випадку не можуть бути самостійною підставою для передачі цієї справи до Вищого антикорупційного суду, оскільки зазначена норма передбачає оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця до суду, який видав виконавчий документ, саме в порядку, передбаченому законом, тоді як кримінальним процесуальним законодавством відповідного порядку не встановлено.

За таких обставин, враховуючи предмет спору, суб`єктний склад його учасників та характер спірних правовідносин, цей спір належить до юрисдикції адміністративних судів і підлягає розгляду окружним адміністративним судом за правилами статті 287 КАС України.

Більше того, як убачається з матеріалів справи, ухвалою Вищого антикорупційного суду від 27 липня 2026 року дана справа була повернута до Вінницького окружного адміністративного суду у зв`язку з її непідсудністю Вищому антикорупційному суду.

Наведене додатково підтверджує, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для передачі адміністративної справи № 120/1977/26 на розгляд до Вищого антикорупційного суду є помилковим.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, ухвала суду першої інстанції від 11 червня 2026 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 червня 2026 року про передачу адміністративної справи за № 120/1977/26 на розгляд до Вищого антикорупційного суду, - скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Канигіна Т.С. Кузьмишин В.М.