Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №685/756/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 685/756/26

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Барателі Д.Т.

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

02 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернувся до Дунаєвецького районного суду Хмельницької області з позовом, у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 7451022 від 27 червня 2026 року поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Поліщука Н.М. про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, а також стягнути судові витрати.

2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що під час руху транспортного засобу він був пристебнутий ременем безпеки; ремінь відстебнув лише після зупинки автомобіля на блокпосту, щоб дістати з сумки на задньому сидінні документи на право керування транспортним засобом і свідоцтво про його реєстрацію. На вимогу позивача надати докази (відео- чи фотофіксацію) перебування за кермом з непристебнутим ременем безпеки саме під час руху транспортного засобу поліцейський Поліщук Н.М. таких доказів не надав, пославшись на власне візуальне спостереження. Позивач вважає, що візуальне спостереження працівника поліції та його ж пояснення, надані як службовою особою, доказами вчинення правопорушення бути не можуть.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

3. 13 серпня 2026 року рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області позовні вимоги задоволено.

4. Визнано протиправною та скасовано постанову серії ЕНА № 7451022 від 27 червня 2026 року поліцейського 1 взводу 3 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Тернопільській області Поліщука Н.М., якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. , а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

5. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) грн. 48 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

6. Апелянт Департамент патрульної поліції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

7. Апелянт зазначив, що правопорушення підтверджено відеозаписом із нагрудної камери поліцейського, наданий на виконання ухвали суду про витребування доказів, яким, на його переконання, зафіксовано рух транспортного засобу під керуванням позивача з не пристебнутим ременем безпеки; заперечив співмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

8. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

9. Відповідно до частини 5 статті 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом, обладнаним ременями безпеки, водієм, не пристебнутим ременем безпеки.

10. Пунктом 2.3 "в" Правил дорожнього руху України на водія транспортного засобу покладено обов`язок на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки.

11. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

12. Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; це не звільняє позивача від обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його власні вимоги.

13. Колегія суддів дослідила наданий апелянтом відеозапис і встановила, що факт руху транспортного засобу TOYOTA CAMRY, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача з непристебнутим ременем безпеки з нього не вбачається: відеозаписом зафіксовано момент стоянки транспортного засобу на території блокпосту та спілкування позивача з поліцейським, під час якого позивач дійсно був не пристебнутий, однак кадрів, які фіксували б безпосередньо рух транспортного засобу, а так само стан пристебнутості позивача ременем безпеки саме під час такого руху, відеозапис не містить.

14. Позивач факту керування транспортним засобом у зазначені дату і час не заперечує; свою позицію обґрунтовує тим, що ремінь безпеки відстебнув уже після зупинки транспортного засобу на блокпосту, з метою дістати з сумки на задньому сидінні автомобіля документи на право керування транспортним засобом і свідоцтво про його реєстрацію.

15. Наведені пояснення позивача змісту наданому апелянтом відеозапису не суперечать. Доводи позивача, наведені у відповіді на відзив, про те, що жодним нормативним актом не встановлено обов`язку водія залишатися пристебнутим ременем безпеки після зупинки транспортного засобу, колегія суддів також бере до уваги на підтвердження висновку про недоведеність вчинення позивачем інкримінованого правопорушення саме під час руху транспортного засобу.

16. Візуальне спостереження працівником поліції за порушенням та власні пояснення поліцейського, надані ним як службовою особою за наслідками прийняття власного ж рішення про притягнення особи до відповідальності, за відсутності відеофіксації самого факту руху транспортного засобу з непристебнутим ременем безпеки, не можуть вважатися достатніми доказами вчинення правопорушення (така правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 5 березня 2020 року у справі № 607/7987/17 та від 15 квітня 2020 року у справі № 489/4827/16-а).

17. Посилання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини у справі "O'Halloran and Francis v. the United Kingdom" колегія суддів відхиляє: наведена практика стосується обов`язку особи, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпорядковуватися встановленому для власників і користувачів транспортних засобів режиму регулювання, а не питання достатності конкретних доказів вчинення позивачем інкримінованого правопорушення, яке є предметом розгляду цієї справи.

18. Відповідно до статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

19. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що апелянт не довів належними й допустимими доказами факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 121 КУпАП, а постанову серії ЕНА № 7451022 від 27 червня 2026 року винесено за відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

20. За таких обставин позов підлягав задоволенню, постанова серії ЕНА № 7451022 від 27 червня 2026 року - скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

21. Щодо задоволених вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно зазначити , що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

22. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що з огляду на предмет розглядуваного спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн буде співмірним зі складністю справи та обсягом правових послуг, що був необхідним для забезпечення представництва та захисту інтересів позивача в суді у зв`язку з розглядом цієї справи.

ІІІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

23. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

24. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

25. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

26. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

27. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

28. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 13 серпня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.