Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №240/13638/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/13638/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

02 вересня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Житомирського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 240/13638/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 240/13638/24 позов задоволено частково та зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січня 2008 року і здійснити перерахунок та доплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 06.11.2019 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), із врахуванням абзаців четвертого-шостого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, та з урахуванням виплаченої раніше суми.

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 із заявою про встановлення судового контролю.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 подати до суду звіт про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі №240/13638/24.

До суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов звіт про виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 25 червня 2026 року відмовлено у прийнятті звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2025 року у справі № 240/13638/24 та встановлено Військовій частині НОМЕР_1 новий строк для подання звіту про виконання судового рішення в адміністративній справі.

13.07.2026 до суду надійшов звіт про виконання рішення суду. В звіті представник Військової частини НОМЕР_1 вказав, що відповідно до додатку 2 розрахунку потреби у коштах, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 на вересень 2025 року №п/п 3-4 ОСОБА_1 замовлено кошти на виконання рішення суду у сумі 156 тисяч 528 гривень. Відповідно до виписки з рахунку з системи СДО ПТК Клієнт казначейства- Казначейство від 10.07.2026 року на рахунку військової частини НОМЕР_1 відсутні фінансові асигнування за КЕКВ 2800 у зв`язку з чим на даний час рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року у справі №240/13638/24 виконати не представляється можливим. З надходженням відповідних асигнувань на рахунки військової частини НОМЕР_1 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року у справі №240/13638/24 буде виконано в повному обсязі. Таким чином командування військової частини НОМЕР_1 вжило всіх можливих заходів щодо виконання судового рішення по справі №240/13638/24.

31 липня 2026 року ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду прийнято звіт відповідача.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в прийнятті звіту.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статі 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Указана норма кореспондується з частиною 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 381-1 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм убачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту про виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту та накладенням штрафу.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена правова норма Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення, підставами її застосування є саме невиконання судового рішення.

Разом з тим, указаною нормою статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, вирішувати питання прийняття звіту, вирішувати питання про накладення штрафу.

Тобто, суд наділений правом, а не обов`язком прийняти рішення про подання звіту, прийняття звіту, накладення штрафу.

У той же час, такі заходи судового контролю підлягають до застосування у разі не подання звіту суб`єктом владних повноважень про виконання рішення суду або якщо в поданому звіті причини невиконання чи неповного виконання судового рішення є неповажними.

Верховний Суд у постанові від 03 травня 2018 року у справі № 805/402/18 зазначив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду та вирішується на його розсуд.

Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав уважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, установлюючи строк для подання звіту, повинен ураховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 11 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини 5 статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин та/або 3 статті 382-2 цього Кодексу.

Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб`єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.

За приписами частини 10 статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень.

У свою чергу відмова у прийнятті звіту є підставою для накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також неподання звіту у строк, встановлений судом, або подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, має наслідком накладення на керівника суб`єкта владних повноважень такого штрафу.

З наявних у матеріалах справи доказів установлено, що відповідачем було здійснено визначений судом перерахунок.

Після цього відповідач неодноразово подавав заявки для виділення необхідних коштів.

Невиплата позивачу коштів на виконання судового рішення у цій справі обумовлена відсутністю належного фінансування відповідача, який є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та вчиняє залежні від нього дії для виконання судових рішень (спрямовує запити на отримання додаткового фінансування).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що станом на дату звернення до суду зі звітом, відповідач позбавлений можливості виконати рішення Житомирського окружного адміністративного суду в повному обсязі, хоча останнім доведено, що після набрання законної сили рішення суду ним вживались заходи щодо добровільного виконання рішення суду.

У цьому випадку, враховуючи те, що виплата коштів залежить від їх надходження від розпорядника бюджетних коштів вищого рівня, Апеляційний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність відповідачем поважності підстав, що ускладнюють виконання судового рішення.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України.

Відповідно до пунктів 20, 29 частини 1 статті 116 Бюджетного кодексу України взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Отже, виділення коштів із державного бюджету на виконання рішення суду не залежить від волі керівника відповідача.

Апеляційний Суд зауважує, що метою встановлення судового контролю шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення є спонукання суб`єкта владних повноважень до виконання судового рішення, зокрема і шляхом застосування наслідків, передбачених статтею 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України - накладення на керівника суб`єкта владних повноважень штрафу від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, половина якого стягується на користь заявника.

Проте, оскільки надходження коштів в достатньому обсязі, зокрема і для проведення виплати перерахованого грошового забезпечення на виконання судового рішення, не залежить від керівника, ураховуючи спрямування запитів на отримання додаткового фінансування, в цій справі за наведених обставин, продовження строку для надання звіту про виконання судового рішення, не буде мати того результату, з метою якого законодавець передбачив такий вид судового контролю.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем в межах виконання рішення суду у справі вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на наявність підстав для прийняття звіту.

Щодо доводів апелянта на те, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу на виконання рішення суду необхідно здійснювати за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", Апеляційний Суд зазначає наступне.

Грошове забезпечення це особлива форма винагороди за службу, яке не є тотожною класичній заробітній платі найманого працівника.

Питання визначення коду економічної класифікації видатків, за яким здійснюється виплата коштів на виконання судових рішень, врегульовується положеннями Бюджетного кодексу України, положенням про Міністерство фінансів України, на виконання яких Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 затверджено Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету (далі - Інструкція №333).

Пунктом 1.1. Інструкції №333 встановлено, що економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Згідно з підпунктом 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців здійснюється", зокрема:

Грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, осіб, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, поліцейських, співробітників служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат (підпункт 1)……"

При цьому, згідно пп. 9 п. 2.6 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету, затвердженого наказом МФУ від 12.03.2012 № 333, код 2800 "Інші поточні видатки" . За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо:

відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду;

інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом;

відшкодування судових витрат;

Таким чином, у разі, якщо рішення суду набрало законної сили під час проходження служби особою як штатним працівником, перерахунок грошового забезпечення за таким рішенням здійснюється саме за КЕВК 2112.

Однак, оскільки, на момент винесення рішення ОСОБА_1 не був штатним працівником (звільнений), тому суд погоджується з доводами відповідача, що здійснення фінансування йому КЕКВ 2112 не можливе. Таке здійснюється за КЕКВ 2800.

Аналогічно, щодо виконання рішення суду відповідачем шляхом здійснення видатків за КЕКВ 2112 "Грошове забезпечення військовослужбовців", то це може призвести до невиплати поточного грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять службу у відповідача, та порушення відповідачем бюджетного законодавства.

Таким чином, невиплата нарахованих на виконання рішення суду коштів обумовлена тим, що кошторисом відповідача не передбачено видатків по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" за рахунок яких повинні здійснюватись виплати донарахованого на виконання рішення суду грошового забезпечення.

Таким чином, оскільки невиконання відповідачем рішення суду спричинене об`єктивними причинами, а належних доказів, які б свідчили про намір суб`єкта владних повноважень ухилитися від виконання судового рішення не здобуто, суд доходить висновку про наявність підстав для прийняття поданого боржником звіту.

Апеляційний Суд зважає на те, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

У цьому ж випадку відповідачем наведено обґрунтовані підстави, що ускладнюють виконання судового рішення (такими обставинами є відсутність бюджетних призначень, що підтверджено належними доказами), а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для прийняття поданого звіту.

Так чином, Апеляційний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду виконано відповідачем в межах наданих повноважень та у встановлений спосіб, тому звіт підлягав прийняттю.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 31 липня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М.

Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.