Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №620/4616/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/4616/26 Суддя (судді) першої інстанції: Виноградова Д.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Єгорової Н.М., Кузьмишиної О.М.,

за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.

представника позивача Точоної О.П.,

представника відповідача Черноштан В.В.,

представника третьої особи Столярець О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року ( головуючий суддя у 1-й інстанції – Виноградова Д.О.) у справі №620/4616/26 за адміністративним позовом акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати в частині стягнення 852 087,43 грн виконавчого збору постанову про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП №80784863, винесену 17.04.2026 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Заєць Тетяною Ігорівною.

В обґрунтування позову зазначив, що постанова про стягнення виконавчого збору є протиправною оскільки сума заборгованості, що стягується у межах виконавчого провадження, підпадає під врегулювання відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», що виключає можливість стягнення виконавчого збору відповідно до п.6 ч.5 ст.27 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 06.05.2026, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин постанову ВС від 23.04.2024 року у справі №925/636/23.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру, а судом першої інстанції помилково самостійно розширено тлумачення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, витребувана справа №620/4616/26 з Чернігівського окружного адміністративного суду, яка надійшла 04 серпня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні, строк розгляду справи продовжено.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року задоволено клопотання представника Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" – Точоної Ольги Павлівни про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, призначено судове засідання на 02 серпня 2026 року о 10:50 у справі №620/4616/26 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та електронного підпису за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги.

Представники відповідача та третьої особи просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Встановлені обставини справи.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року у справі №927/387/25 стягнуто з акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 8520874,34 грн заборгованості за поставлений природний газ та 51 125,25 грн витрат зі сплати судового збору (а.с.126-132, том 1)

На виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року у справі №927/387/25 видано наказ від 25 серпня 2025 року №927/387/25 про стягнення з акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» 8520874,34 грн заборгованості за поставлений природний газ та 51 125,25 грн витрат зі сплати судового збору (а.с.178, том 1).

Заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 17 квітня 2026 року відкрито виконавче провадження №80784863 з примусового виконання наказу № 927/387/25, виданого 25.08.2025 Господарським судом Чернігівської області (а.с.18-19, том 1)

17.04.2026 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України постановою від 17 квітня 2026 року винесено постанову про стягнення з боржника акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» виконавчого збору у розмірі 857199,96 грн. (а.с.20-21, том 1)

Боржник АТ «Облтеплокомуненерго» включений до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості щодо кредиторів НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України».

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що заборгованість, що підлягає стягненню у межах виконавчого провадження не підпадає під процедуру врегулювання, передбачену Законом №1730-VIII, а відтак відсутні правові підстави для застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» та звільнення боржника від сплати виконавчого збору.

Оцінка суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус визначає Закон України від 02.06.2016 №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон №1403-VIII, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови від 17.04.2026).

Статтею 1 Закону № 1403-VIII визначено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Згідно зі статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови від 04.05.2026) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

На підставі пункту 5 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору (…).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною другою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

На підставі частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Суд зауважує, що виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Отже, державний виконавець зобов`язаний одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.

Вказана правова позиція також сформована Верховним Судом в постановах від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19, від 16.09.2021 у справі № 440/4629/21, від 11.08.2022 у справі № 640/23271/21, від 16.02.2023 у справі № 160/1389/22.

Таким чином, винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору є імперативною вимогою закону та невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження. Іншого порядку дій державного виконавця Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає.

Вичерпний перелік випадків, коли виконавчий збір не стягується, визначений частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII.

Зокрема, пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Таким чином, умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору на підставі п.6 ч.5 ст.27 Закону № 1404-VIII є підтверджений факт, що заборгованість, яка стягується, підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».

Відповідно до абзацу 5 частини першої статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон №1730 в редакції, чинній на час прийняття постанови від 17.04.2026 року) заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду), зокрема, кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування.

Згідно з абзацом 14 частини першої статті 1 Закону №1730 процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, послуги з розподілу та транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з розподілу/передачі електричної енергії, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

На підставі абзацу 17 частини першої статті 1 Закону №1730 учасники процедури врегулювання заборгованості - підприємства та організації, включені до реєстру, постачальники природного газу, товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єкт господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", оператор газотранспортної системи та особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, оператори газорозподільних систем, електропостачальники або оператори системи розподілу (як правонаступники в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією), оптовий постачальник електричної енергії, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1730 для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства (…).

Як визначено абзацом 9 частини другої статті 3 Закону №1730 рішення про включення або про відмову у включенні до реєстру приймається керівником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, або уповноваженою ним посадовою особою після надходження заяви та розміщується на офіційному веб-сайті цього органу.

Відповідно до абзацу 10 частини другої статті 3 Закону №1730 включення до реєстру здійснюється безоплатно та за кожним кредитором окремо.

Згідно з абзацом 6 частини третьої статті 3 Закону №1730 підприємство (організація) вважається виключеним з реєстру за певним кредитором з наступного дня після прийняття центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, рішення про виключення такого підприємства з реєстру та внесення відповідного запису до реєстру.

Аналіз вищезазначених положень Закону №1730 свідчить, що до заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730, відноситься, зокрема, заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування.

Для участі в процедурі врегулювання зазначеної заборгованості відповідно до Закону №1730 необхідно, щоб теплопостачальні та теплогенеруючі організації були включені до Реєстру.

Включення до Реєстру здійснюється за кожним кредитором окремо.

Рішення про включення до реєстру приймає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, тобто Міністерство розвитку громад та територій України.

Наявність в сукупності усіх перелічених умов є підставою для висновку, що заборгованість є такою, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730.

Як свідчать матеріали справи заборгованість АТ «Облтеплокомуненерго» за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 23 липня 2025 року у справі №927/387/25 в розмірі 8520874,34 грн є заборгованістю за поставлений природній газ перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг», період виникнення боргу - з квітня 2024 року по серпень 2024 року.

АТ «Облтеплокомуненерго» дійсно включено до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості щодо кредиторів НАК «Нафтогаз України» та ДК «Газ України».

Проте, для визначення заборгованості у справі №927/387/25 в розмірі 8520874,34 грн такою, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730, необхідно, щоб позивач був включений до Реєстру перед кредитором ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг» за періодом її виникнення з квітня 2024 року по серпень 2024 року. Однак, докази на підтвердження зазначеного позивачем не надано, що свідчить про відсутність правових підстав вважати заборгованість у справі №927/387/25 в розмірі 8520874,34 грн такою, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730.

Є безпідставним посилання позивача на застосування до спірних правовідносин статті 4 Закону №1730, оскільки цією нормою визначається процедура врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення певної кредиторської заборгованості, тоді як заборгованість в розмірі 8520874,34 грн є заборгованістю за поставлений природній газ перед кредитором ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдінг».

З огляду на вищевикладене відсутні підстави для звільнення позивача від сплати виконавчого збору відповідно до приписів п.6 ч.5 ст. 27 Закону № 1404-VIII, що свідчить про правомірність прийняття державним виконавцем постанови від 17.04.2026 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 857199,96 грн.

Суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись статтями 271, 272, 287, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №620/4616/26 – залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі №620/4616/26 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 02 вересня 2026 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення в порядку, визначеному ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Н.М. Єгорова

О.М. Кузьмишина