Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №760/7238/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/7238/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сердюк Н.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Василенка Я.М.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі,

У С Т А Н О В И В :

До Солом`янського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є власником легкового автомобіля PEUGEOT 408, державний номерний знак НОМЕР_1 . У лютому 2026 року в електронному додатку «Кабінет водія» ним було виявлено повідомлення про необхідність сплати штрафу в розмірі 850 гривень за перевищення швидкості руху, зафіксоване в автоматичному режимі 11 лютого 2026 року о 13 годині 52 хвилині на автомобільній дорозі М-06 Київ-Чоп, км 247+134. Оскаржувану постанову серії 6АВ № 13782678 патрульна поліція на адресу позивача не направляла ні в паперовому, ні в електронному вигляді, а в самому повідомленні «Кабінету водія» замість конкретної статті Особливої частини КУпАП помилково зазначено статтю 12 КУпАП, яка регулює вік адміністративної відповідальності. Позивач вказує, що з доступних в електронному кабінеті матеріалів фото- та відеофіксації, виконаних технічним засобом EXPERT-FS, зафіксовано контрольну швидкість автомобіля 125 кілометрів на годину. Проте, на жодному з фотознімків та відеозаписів не відображено дорожніх знаків 3.29 або 3.31, які б встановлювали обмеження швидкості саме 70 кілометрів на годину, а також відсутній дорожній знак 5.76, який відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та Правил дорожнього руху повинен інформувати водіїв про здійснення автоматичної фото- та відеофіксації. Міжнародна автомобільна дорога М-06 «Київ-Чоп» належить до доріг загального користування державного значення і на ділянці фіксації має окремі проїзні частини, відокремлені одна від одної металевим бар`єрним огородженням. За таких умов, згідно з пунктом 12.6 Правил дорожнього руху, дозволена швидкість руху становить до 110 кілометрів на годину, а отже, зафіксована швидкість 125 кілометрів на годину перевищує встановлений ліміт лише на 15 кілометрів на годину, що виключає настання адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП. Крім того, позивач зазначає, що хоча він і є власником транспортного засобу, безпосередньо в момент фіксації він не здійснював керування автомобілем, а перебував на пасажирському сидінні праворуч від водія, що підтверджується самими матеріалами відеозапису. Посилаючись на норми ст. 63 Конституції України, позивач наголошував на своєму праві не свідчити проти членів своєї сім`ї та близьких родичів, а обов`язок доведення події і складу адміністративного правопорушення, як і законності винесення постанови, покладається виключно на відповідача як суб`єкта владних повноважень. За таких обставин, позивач вважає оскаржувану постанову безпідставною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, при цьому, посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.06.2026 та від 28.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.09.2026.

У судове засідання сторони не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час судового засідання, з огляду на що, судом визнано за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.02.2026 поліцейським Департаменту патрульної поліції Літвінко Вікторією Миколаївною прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, серії 6АВ № 13782678, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн.

Відповідно до оскаржуваної постанови суть правопорушення полягає у тому, що 11.02.2026 о 13 год 52 хв., за адресою M-06 Київ - Чоп 247+134 зафіксовано транспортний засіб PEUGEOT 408, номерний знак НОМЕР_1 . Особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 57 км/год, чим порушила пункт 12.9.(б) Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбаченач.4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як вбачається з постанови, правопорушення було зафіксовано технічним засобом EXPERT-FS, E75053467 (Серія, номер свідоцтва про повірку технічного засобу 22-01/35452, термін його дії до 05.12.2026). В постанові міститься посилання в Інтернеті на вебсайт, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент учинення правопорушення та постановою в електронній формі: https://bdr.mvs.gov.ua/user/g/r/6AB/13782678/.

Відповідачем надана інформація щодо місця розташування камер автоматичної фіксації, які оприлюднено на офіційному сайті Департаменту патрульної поліції, з позначенням допустимої швидкості на відповідній ділянці дороги, зокрема, у Житомирській області M-06 Київ - Чоп 247+134, обмеження швидкісного режиму становить 70 км/год.

На наданому відповідачем фотознімку зафіксовано дату та час вчинення правопорушення, координати та розташування, державний номерний знак автомобіля, напрямок руху транспортного засобу, його швидкість, обмеження швидкості, перевищення швидкості.

Відповідно до витягу з НАІС власником транспортного PEUGET 408, реєстраційний номер НОМЕР_1 , є ОСОБА_1 .

Відповідачем також надано фото та відеозапис, з якого вбачається, що ділянка дороги позначена дорожніми знаками 5.51 "Початок населеного пункту". Найменування і початок населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах, крім того на даному відрізку встановлені дорожні знаки 3.29 "Обмеження максимальної швидкості". Забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знаку, а також на даній ділянці дороги встановлений дорожній знак 5.76 "Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху". Позначає ділянки доріг, де можливе здійснення контролю за порушенням Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та/або електронних засобів.

Позивач, не погоджуючись з правомірністю постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що вчинення адміністративного правопорушення за оскаржуваною постановою доведено.

Так, апелянт заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та зазначає, що судом не надано правової оцінки доказам у справі, водночас, відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови.

Апелянт також посилається на те, що відповідач не надав суду відеозапис, обмежившись лише статичними фотознімками. На думку позивача, без безперервного відео неможливо перевірити реальну дорожню обстановку й динаміку руху. На первинних фотокартках автоматичної фіксації дорожніх знаків 3.29 (обмеження 70 км/год) немає. Натомість, надані поліцією додаткові фото та відеозапис ділянки дороги скаржник вважає доказами невідомого походження.

Також, на переконання апелянта, суд першої інстанції порушив вимоги ч. 2 ст. 77 КАС України та переклав на водія обов`язок доводити фактичні обставини.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (ч. 4)

Стаття 10 КУпАП визначає, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що транспортний засіб PEUGEOT 408, державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 , 11 лютого 2026 року о 13 годині 52 хвилині був зафіксований сертифікованим технічним засобом автоматичної фіксації EXPERT-FS за адресою М-06 Київ - Чоп 247+134 під час руху зі швидкістю, яка перевищувала встановлене на відповідній ділянці дороги обмеження швидкості більш як на 50 км/год.

З наданих відповідачем матеріалів убачається, що у постанові зазначено дату, час, місце вчинення правопорушення, транспортний засіб, його державний номерний знак, технічний засіб фіксації, серію та номер свідоцтва про повірку технічного засобу, строк його дії, суть порушення, норму Правил дорожнього руху, яку порушено, та норму КУпАП, якою передбачена адміністративна відповідальність. Такі відомості повністю узгоджуються з наданими матеріалами автоматичної фото- та відеофіксації.

Доводи позивача про те, що базовий швидкісний режим на зазначеній ділянці дороги становить 110 км/год, судом першої інстанції було оцінено критично, з огляду на те, що відповідачем надано офіційні відомості щодо місця розташування камери автоматичної фіксації із зазначенням допустимої швидкості 70 км/год, а також додаткові фото- та відеоматеріали, з яких убачається, що на відповідному відрізку автомобільної дороги діяли дорожні знаки 5.51 «Початок населеного пункту», 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» (70 км/год) та 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху». Підстав для переоцінки даних обставин та висновків суду першої інстанції у колегії суддів немає.

Також, колегія суддів підтримує висновки суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що безпосередньо на первинних фотознімках автоматичної фіксації не відображено дорожні знаки, саме по собі не спростовує факту наявності встановленого обмеження швидкості на відповідній ділянці дороги.

Щодо доводів про те, що позивач особисто не керував транспортним засобом у момент фіксації правопорушення, а перебував на пасажирському сидінні, колегія суддів зазначає, що згідно приписів ст. 14-2 КУпАП та примітки до статті 122 КУпАП, у разі фіксації правопорушення в автоматичному режимі адміністративну відповідальність несе відповідальна особа, за якою зареєстровано транспортний засіб (власник), а не безпосередній водій. Сам факт володіння джерелом підвищеної небезпеки породжує для власника визначені законом обов`язки. Під час судового розгляду позивачем не було надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру транспортних засобів відомостей про належного користувача цього автомобіля, а також не підтверджено наявності інших обставин, передбачених статтею 279-3 КУпАП для звільнення власника від адміністративної відповідальності (зокрема, що транспортний засіб вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або що інша особа у встановлений 20-денний строк особисто звернулася до уповноваженого органу із заявою про визнання факту керування та наданням згоди на притягнення до відповідальності).

Щодо доводів апелянта про відсутність відеозапису правопорушення комплексом вимірювання швидкості, колегія суддів зауважує, що комплекс автоматичної фіксації EXPERT-FS працює у відповідності до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію». Залежно від налаштувань та технічного регламенту системи, фіксація може проводитися, шляхом серії фотознімків із накладенням цифрового підпису та метаданих. Стаття 283 КУпАП не містить імперативної вимоги надавати виключно відеофайл, а фотознімки є самостійними доказами. До того ж, вказаним жодним чином не спростовується ні встановлені судом обставини, ні відсутність факту порушення швидкісного режиму.

Колегія суддів наголошує на тому, що матеріали відео/фото матеріали подані на виконання ч. 2 ст. 77 КАС України, для підтвердження схеми організації дорожнього руху на цій ділянці. Апелянт не надав доказів, які б доводили відсутність знаків станом на 11.02.2026, які б ставили під сумнів надану відповідачем схему організації дорожнього руху.

Позивач апелює у скарзі до критерію «поза розумним сумнівом», водночас, у даній справі факт перебування автомобіля PEUGEOT 408 ( НОМЕР_1 ) у вказаний час та у вказаному місці, а також швидкість його руху, підтверджені цифровими даними, а розумних сумнівів у технічних показниках приладу позивач не довів.

Натомість, відповідачем до матеріалів справи було додано достатньо доказів, які безпосередньо стосуються предмету доказування та підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке передбачено відповідальність за ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Ураховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вчинення позивачем адміністративного порушення за ч. 4 ст. 122 КУпАП, мало місце та доведено відповідачем, а доводи позивача ґрунтуються на суб`єктивному баченні обставин та не підтверджуються доказами та не узгоджуються з наданими відповідачем доказами.

Обґрунтувань чи доказів, які б реально спростовували встановлені судом першої інстанції обставини, апелянтом не надано, при цьому, підстав для переоцінки таких встановлених судом обставин, у колегії суддів немає, адже вони відповідають наявним у справі доказам.

При цьому, процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, тому, притягнення позивача до відповідальності за оскаржуваними постановами, є законним.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови.

За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом апеляційної інстанції не було встановлено порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, її доводи не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, у її задоволенні необхідно відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 272, 286, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

Я.М. Василенко