Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №569/24057/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 569/24057/25 Суддя (судді) першої інстанції: Якимець О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д.,

суддів: Єгорової Н.М., Кузьмишиної О.М.,

за участі секретаря судового засідання Бабіча Є.О.,

представника позивача Діденко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року (головуючий суддя в І-й інстанції - Якимець О.І.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови в справі про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №6056533 від 31.10.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а справу про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП є зафіксоване відповідачем приладом вимірювання швидкості TruСам перевищення позивачем швидкості на більш як на двадцять кілометрів на годину, який рухався на транспортному засобі марки Nissan X-TRAIL номерний знак НОМЕР_1 , на 423 км Рівненська область, Дубенський р-н село Крупець, вул. АД М-06 Київ-Чоп.

На позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 700 грн.

Прилад під час фіксування правопорушення знаходився в руках у поліцейського.

Проте, під час вимірювання швидкості транспортного засобу прилад TruСам має бути розміщений та зафіксований стаціонарно, при цьому фіксація правопорушення не здійснювалася в зоні дії дорожнього знаку 5.70 ПДР.

Отже, постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою задовольнити вимоги адміністративного позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Прилад під час фіксування правопорушення знаходився в руках у поліцейського. Відповідачем не було наданно сертифікату, інструкції про можливість фіксування правопорушення в ручному режимі за допомогою прилада TruСам.

Використання технічних засобів в ручному режимі (тримання в руках) законодавством не передбачено. Тому, такий прилад не може вважатися технічним засобом, що здійснює вимірювання швидкості, результатом якого можуть розглядатися судом як доказ у справі.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які надійшли 06 серпня 2026 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2026 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02 вересня 2026 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та просила апеляційну скаргу задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

31 жовтня 2025 року інспектором 3 взводу 3 батальйону Управління патрульної поліції у Рівненській області Рєзніков О.Є. відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ЕНА №6056533 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн.

Згідно оскаржуваної постанови серія ЕНА №6056533 від 31.10.2025, ОСОБА_1 31.10.2025 15:37:05 в с. Крупець, А/Д М-06 «Київ-Чоп» 423 км, керуючи транспортним засобом NISSAN Х-TRAIL, номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху більше як на 20 км/год, а саме в населеному пункті Крупець, познач. д.з. НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю 107 км/год.

Швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20 ТС000762. Відеофіксація велася на електронний пристрій БК473374, позивач порушив п. 12.4 ПДР порушення швидкісного режиму у населених пунктах.

Не погоджуючись з постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності з огляду на вчинення правопорушення, тому дії інспектора є правомірними, вчинені в межах повноважень, з дотриманням вимог законодавства.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

У силу вимог статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух, не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом та інше.

Вказане узгоджується з пунктом 2.3 Правил дорожнього руху України згідно з підпунктом «б» якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Відповідно до пункту 12.4 Правил дорожнього руху у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Частиною четвертою статті 122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину - тягне за собою накладення штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказані норми свідчать, що Національна поліція України уповноважена через посадових осіб притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема, у разі перевищення у населених пунктах встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п`ятдесят кілометрів на годину.

При цьому, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (пункт 1 статті 247 КУпАП).

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Таким чином, фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, встановлюються, зокрема, показаннями технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, іншими визначеними законодавством доказами.

Зміст постанови свідчить, що 31 жовтня 2025 року ОСОБА_1 рухався в с. Крупець, А/Д М-06 «Київ-Чоп» 423 км, керуючи транспортним засобом NISSAN Х-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху, а саме в населеному пункті с. Крупець рухався зі швидкістю 107 км/год.

При цьому, швидкість вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху транспортних засобів TruCam LTI 20/20.

Зазначений доказ суд визнає допустимим доказом з огляду на те, що у постанові зазначено, який технічний прилад застосовувався при вимірюванні швидкості та вказано про фіксування на портативний пристрій TruCam, що свідчить про правомірність застосування такого лазерного вимірювача швидкості TruCam.

Окрім того, в матеріалах справи наявна роздруківка з лазерного вимірювача швидкості руху TruCam LTI 20/20 зі серійним номером ТС000769 разом з відеозаписом, які підтверджують рух автомобіля NISSAN Х-TRAIL, державний номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 107 км/год в межах населеного пункту с. Крупець, що є порушенням п. 12.4 Правил дорожнього руху України.

Так, лазерний вимірювач відноситься саме до ручних вимірювачів, конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань, що підтверджується листом ДП «Всеукраїнського державного науково-виробничого центру стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» від 01 жовтня 2019 року № 22-38/49.

Лазерний вимірювач швидкості «TruCam 20/20» відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, отже фіксує правопорушення в автоматичному режимі й у випадку тримання посадовою особою (інспектором) його в руках.

На підставі позитивних результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05 квітня 2012 року №437 було затверджено тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний «TruCam» LTI 20/20, який зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером «У3197-12».

Також Мінеконономрозвідку ДП «Всеукраїнським державним науково-виробничим центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП Урметртестстандарт») надано листи роз`яснення від 01.10.2019 № 22-38/49 та від 01.07.2025 року № 22-38/30, що опломбування лазерних випромінювачів швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20, не передбачене експлуатаційними документами, методикою повірки або іншими нормативними документами.

У вищезазначеному листі проінформовано також, що прилад TruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів (ТЗ), тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного ручного режиму роботи, прилад також може бути встановлено на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі. В автоматичному режимі без участі оператора забезпечується циклічне виконання послідовності дій: вибір цільового ТЗ, вимірювання швидкості руху ТЗ, документування результатів вимірювання та фотофіксація належної до цих результатів дорожньої ситуації.

Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки за №22-01/32860, виданого 03 грудня 2025 року ДП «Укрметртестстандарт» лазерний вимірювач швидкості «TruCam» LTI 20/20, серійний номер 000762, виробництва «Laser Technology Inc.», США, є придатним для застосування до 03 грудня 2025 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2017 № 833 «Про функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі», визначено, що технічні засоби (прилади контролю) - це пристрої, що дають змогу в автоматичному режимі здійснювати виявлення та фотозйомку або відеозапис подій, що містять ознаки адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, та інформація в яких захищена згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах.

Такі технічні засоби входять до системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі (далі - система), визначення терміну якої встановлює, що це - взаємопов`язана сукупність технічних засобів (приладів контролю), програмних і апаратних засобів обробки отриманих за допомогою технічних засобів (приладів контролю) інформаційних файлів та метаданих, обміну з використанням телекомунікаційних мереж інформацією, необхідною для реалізації організаційних і процесуальних заходів під час здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками, що функціонує в єдиній інформаційній системі МВС.

У даному випадку, лазерний вимірювач швидкості TruCam є засобом саме вимірювальної техніки, а не засобом фото-відеофіксації і відповідає вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», відповідно до статті 1 якого засоби вимірювальної техніки - засоби вимірювань, вимірювальні системи, матеріальні міри, стандартні зразки та будь-які частини засобів вимірювань або вимірювальних систем, якщо ці частини можуть бути об`єктом спеціальних вимог та окремого оцінювання відповідності.

Таким чином, суд приходить до переконання про те, що засіб вимірюваної техніки «TruCam» LTI 20/20, серійний номер 000762, є належним засобом для встановлення швидкості руху транспортних засобів, а тому фіксування правопорушення, яке здійснено за допомогою цього приладу є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху України.

Окрім того, відповідачем на підтвердження факту керування позивача транспортним засобом в межах населеного пункту с. Крупець, долучено відповідь «Служби автомобільних доріг в Рівненській області №8/1458 від 07.09.2022 р.» щодо розміщення дорожніх знаків 5.49, 5.50,5.76 в межах населених пунктів, де розташовані пристрої вимірювання швидкості TruCAM, у якій зазначено, що с. Крупець (в напрямку руху від м. Київ до м. Львів) - дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» с. Крупець розташований на 422+565 км автомобільного шляху М-06 Київ-Чоп; дорожній знак 5.50 «Кінець населеного пункту» с. Крупець розташований на 422+565 км автомобільного шляху М-06 Київ-Чоп; (в напрямку руху від м. Львів до м. Київ) дорожній знак 5.49 «Початок населеного пункту» с. Крупець розташований на 423+925 км автомобільного шляху М-06 Київ-Чоп; дорожній знак 5.50 «Кінець населеного пункту» с. Крупець розташований на 423+925 км автомобільного шляху М-06 Київ-Чоп.

Також під час розгляду справи судом досліджені та враховані долучені відповідачем до відзиву докази фіксації порушення проведеного не в автоматичному режимі, з відеозапису встановлено дату 31 жовтня 2025 року, час 15:37 год. та місце розташування інспектора патрульної поліції за координатами 5015720 N - 25.30986E, що відповідають відомостям в постанові - А/Д М-06 «Київ-Чоп» 423 км, якими повністю підтверджують перевищення позивачем швидкості руху транспортного засобу в зоні дії дорожнього знаку 5.49, яким встановлено обмеження максимальної швидкості руху 50 км/год.

Окрім того, у відповідності до відеозапису з нагрудного портативного відеореєстратора, інспектор роз`яснив права та обов`язки особи, яка притягується до відповідальності, сповістив про причину зупинки - перевищення швидкості руху, вказав які положення Правил дорожнього руху порушив ОСОБА_1 . Інспектор роз`яснив правопорушнику норми чинного законодавства, його права та обов`язки, порядок оскарження постанови.

При цьому, суд наголошує на тому, що достовірність інформації про порушення Правил дорожнього руху може бути перевірена в будь-який момент після її фіксації приладом TruCam, у тому числі під час її пред`явлення в якості речового доказу в адміністративному судовому процесі.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання Правил дорожнього руху.

Стаття 40 Закону України «Про Національну поліцію» не містить приписів щодо можливості використання поліцією лише змонтованих технічних приладів. Натомість зазначена норма права передбачає можливість монтажу або розміщення таких приладів по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, відповідачем на виконання покладеного на нього обов`язку доказування, регламентованого частиною другою статті 77 КАС України, було доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке останнього було притягнуто до відповідальності.

Сама незгода позивача щодо його притягнення до адміністративної відповідальності за частиною четвертою статті 122 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності.

При цьому, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених частиною четвертою статті 122 КУпАП, а доводи позивача не спростовують висновки поліцейського.

Вказане у сукупності з урахуванням всіх зібраних матеріалів, в достатній мірі підтверджує наявність в діях позивача ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статтею 122 КУпАП.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини в справі «O'Halloran and Francis v. the United Kingdom» будь-хто, хто вирішив володіти чи керувати автомобілем, знав, що таким чином він піддає себе режиму регулювання, котрий застосовується, оскільки визнавалося, що володіння і користування автомобілем може потенційно завдати серйозної шкоди. Можна вважати, що ті, хто вирішив володіти та керувати автомобілями, погодилися на певну відповідальність та обов`язки.

Тобто, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний, в першу чергу, дотримуватись вимог Правил дорожнього руху України.

Відтак, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Відповідно до частини третьої статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року у справі №569/24057/25 - залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 12 червня 2026 року у справі №569/24057/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 02 вересня 2026 року є остаточною та відповідно до частини третьої статті 272 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Н.М. Єгорова

О.М. Кузьмишина