Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №705/1711/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 705/1711/26 Суддя (судді) першої інстанції: Годік Л.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.,

Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М.,

при секретарі судового засідання Кузьмук Б.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відносно нього була винесена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 06773541 від 05.03.2026 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 121 КУпАП, у розмірі 340,00 грн. Як зазначено в постанові, 05.03.2026 року об 16:24:00, Кіровоградська/Піщаний Брід, Новоукраїнський, Миру, водій керував транспортним засобом, при цьому на автомобілі не було чинного протоколу ОТК, чим порушив п.31. 3.б Правил дорожнього руху - експлуатація транспортного засобу, який не пройшов обов`язковий технічний контроль. Транспортний засіб Lada Largus НОМЕР_1 належить приватній фірмі «Гамма-55».

Позивач вказав, що даний транспортний засіб повністю містить ознаки вказані у частини 2 п.1) ст. 35 Закону України «Про дорожній рух», згідно якого обов`язковому технічному контролю не підлягають легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації.

Позивач просить скасувати постанову серії ЕНА №06773541 від 05.03.2026 року, відносно ОСОБА_1 , за ч.3 ст. 121 КУпАП, провадження по справі закрити.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Кіровоградській області про скасування постанови відмовлено.

Позиція суду мотивована тим, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2026 року у справі № 705/1711/26 скасувати у повному обсязі як незаконне та необґрунтоване; справу № 705/1711/26 направити на новий розгляд до Уманського міськрайонного суду Черкаської області для заміни належного відповідача та розгляду адміністративного позову по суті; стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання цієї апеляційної скарги.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засідання.

19 серпня 2026 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів встановила наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно зі статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Судом встановлено, що оскаржувана постанова серії ЕНА №6773541 від 5 березня 2026 року винесена інспектором відділення поліції №2 (смт. Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Медведь А.В.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області є окремим територіальним органам Національної поліції.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відділення поліції №2 (смт. Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40799027) є відокремленим підрозділом Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 40108709).

В свою чергу, Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області (до складу якого входить відділення поліції №2 ((смт. Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції) та Департамент патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646) є різними територіальними органами Національної поліції, а отже й окремими юридичним особами.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабміну від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із вимогами чинного законодавства.

Відповідно до статей 1, 13 Закону України "Про Національну поліцію" поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23, пункту 1 частини 1 статті 35 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил випуску у плавання малих, спортивних суден і водних мотоциклів, правил судноплавства на морських і внутрішніх водних шляхах, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина четверта статті 116-2, стаття 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша і друга статті 121-3, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, стаття 127-3, частини перша і друга статті 127-4, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша і п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, стаття 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, стаття 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно пунктів 1 - 4 Положення про Департамент патрульної поліції, затверджений Наказом Національної поліції України від 06 листопада 2015 року № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 31 жовтня 2016 року №1114 Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції України, який створюється, реорганізовується та ліквідовується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і територіальних (відокремлених) підрозділів Департаменту патрульної поліції (далі - підрозділи Департаменту патрульної поліції). Департамент патрульної поліції організовує діяльність своїх підрозділів, здійснює контроль за їх діяльністю, надає їм організаційно-методичну і практичну допомогу та здійснює їх інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та банківських установах, має печатки із зображенням Державного Герба України, інші печатки та штамп (пункт 9 Положення про Департамент патрульної поліції від 06 листопада 2015 року № 73).

Із системного аналізу вказаних норм колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відноситься до компетенції органів Національної поліції. Працівники органів поліції, які мають спеціальні звання поліції мають накладати адміністративні стягнення та розглядають справи про адміністративні правопорушення від імені цих органів.

Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 4 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Приписами частини 1 статті 1 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про Національну поліцію" систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (частина 1 статті 15 Закону України "Про Національну поліцію").

Відповідно до частини 1 статті 17 цього Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Приписами частини 3 статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення інспектор відділення поліції №2 (смт. Добровеличківка) Новоукраїнського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області Медведь А.В. діяв не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме від імені Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Відповідно до правових позицій, що викладені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року у справі №742/2298/17 та від 26 грудня 2019 року у справі за №724/716/16-а: «відповідні інспектори, поліцейські та управління не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративне правопорушення, передбачені зокрема частиною 1 статті 122 КУпАП. Використання у зазначених вище нормах формулювань "від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення", "розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях .222 - 244-20 КУпАП" вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення».

Так, Верховний Суд у вказаних справах виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що органом Національної поліції, у даній справі є Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області від імені якого виступає інспектор Медведь А.В., уповноважений накладати адміністративні стягнення та розглядати справи про адміністративні правопорушення.

В даному випадку Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області до участі у справі в якості належного відповідача залучено не було.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про звернення позовних вимог ОСОБА_1 до неналежного відповідача.

Частинами 6 та 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку, а заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Поряд з тим, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності.

Суд за результатами розгляду справи відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Матеріали справи не містять доказів того, що суд першої інстанції запропонував позивачу здійснити заміну неналежного відповідача на належного або залучити до участі у справі другого відповідача.

З наведеного вбачається, що судом першої інстанції обов`язку встановлення належності відповідача та його заміни не виконано.

Судова колегія також враховує, що 2 квітня 2026 року від представника Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції Негря О.В. до суду надійшло клопотання, в якому просив визнати Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції неналежним відповідачем, а в якості належного відповідача залучити Головне управління Національної поліції в Кіровоградській області.

Разом з тим, наведене клопотання судом першої інстанції не розглянуто.

У даному випадку, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданої йому Кодексом адміністративного судочинства України компетенції виправити вказаний процесуальний недолік суду першої інстанції, оскільки частиною 7 статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції. Іншого процесуальним законодавством не передбачено.

Оскільки у апеляційного суду відсутні повноваження направляти справу до суду першої інстанції на новий розгляд, колегія суддів приходить до висновку, що правильним процесуальним наслідком за даних обставин є залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справі №160/12574/20 постановою від 14 квітня 2022 року, згідно якої колегія суддів зазначила, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний суд не наділений повноваженнями вчиняти процесуальні дії щодо залучення співвідповідача (заміни неналежно відповідача) або скасовувати рішення суду та направляти справу для продовження розгляду судом першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що встановлені вище обставини не позбавляють його права повторно звернутися за захистом своїх прав, свобод та інтересів у встановлений законом спосіб та до належного відповідача.

Аналогічний за змістом правовий висновок міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №336/2138/17 (2-а/336/223/2017), від 26.06.2019 у справі №303/3794/17, від 09.08.2019 у справі №821/2089/17, від 09.10.2019 у справі №456/2935/15-а, від 30.09.2019 року у справі №819/940/18 та від 31.10.2019 у справі №826/17241/16.

Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

О.М. Кузьмишина