Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №320/17979/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/17979/25 Головуючий у 1 інстанції: Парненко В.С.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Ольшевської Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову ВП НОМЕР_2 від 19.03.2025 року про стягнення виконавчого збору, винесену головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельниковою Варварою Сергіївною.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову ВП НОМЕР_2 від 19.03.2025 року про стягнення виконавчого збору, винесену головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельниковою Варварою Сергіївною. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 коп. на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Не погодившись з рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, в мотивувальній частині якого виключити будь-які висновки щодо надання ОСОБА_1 ОСОБА_2 безперешкодної можливості у спілкуванні з їх спільними дітьми ( ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , яка не брала участі у справі, зазначає, що суд першої інстанції не залучив її до розгляду справи, незважаючи на те, що вона є стягувачем у виконавчому провадженні № 76826121, а оскаржуване рішення безпосередньо впливає на її права та інтереси. Насамперед, апелянт стверджує, що суд установив факт повідомлення її про місцеперебування дітей лише на підставі опису вкладення та фіскального чека, не дослідивши зміст самого листа, в якому зазначено лише про перебування дітей у м. Буча Київської області без указівки конкретної адреси. Крім того, апелянт вважає передчасним висновок суду про повне виконання ухвали про забезпечення позову, оскільки вжиті заходи забезпечення мають триваючий характер, а одноразове спілкування з дітьми за допомогою відеозв`язку не свідчить про виконання покладених на ОСОБА_2 обов`язків у повному обсязі. Водночас, апелянт наголошує, що предметом цієї справи є правомірність стягнення виконавчого збору, а тому спір підлягав вирішенню з урахуванням того, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та, відповідно до частини першої статті 157 ЦПК України, підлягає негайному виконанню, без установлення обставин її фактичного виконання, які є предметом розгляду в межах цивільної справи № 243/2730/22. З огляду на викладене, апелянт просить виключити з мотивувальної частини рішення висновки щодо надання ОСОБА_2 ОСОБА_1 безперешкодної можливості спілкування з їхніми спільними дітьми.

09 жовтня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_2 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, якими підтримує позицію суду першої інстанції.

Також, до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_2 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року заяву ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

Крім того, до Шостого апеляційного адміністративного суду від особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 - надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2026 року заяву особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено.

В судовому засіданні ОСОБА_2 заявив клопотання про закриття апеляційного провадження, посилаючись на те, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов`язки ОСОБА_1 , а також на пропуск нею строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до частини 1 статті 293 КАС України, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 305 КАС України, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після його відкриття за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням такі питання стосовно цієї особи не вирішувалися.

За усталеною практикою Верховного Суду, судове рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в його мотивувальній частині містяться висновки суду про права чи обов`язки цієї особи або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про такі права чи обов`язки. Правовий зв`язок між скаржником та оскаржуваним рішенням повинен бути очевидним і безумовним, а не ймовірним чи опосередкованим.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 є стягувачем у виконавчому провадженні ВП НОМЕР_2, відкритому з метою виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року, якою на ОСОБА_2 покладено обов`язок повідомляти ОСОБА_1 про місце перебування дітей при кожній його зміні.

Водночас, зі змісту мотивувальної частини оскаржуваного рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року вбачається, що суд першої інстанції не лише навів обставини виконавчого провадження та позиції його учасників, а й надав їм правову оцінку, визнавши встановленим факт отримання ОСОБА_1 відповідного повідомлення та дійшовши висновку про повне і добровільне виконання ОСОБА_2 ухвали суду до відкриття виконавчого провадження.

Зазначені обставини суд першої інстанції врахував, як підставу для висновку про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору та скасування відповідної постанови державного виконавця.

Таким чином, суд першої інстанції вирішив питання щодо належного та повного виконання ОСОБА_2 обов`язку, встановленого судовим рішенням на користь ОСОБА_1 , а отже, щодо реалізації належного їй як стягувачу права на отримання виконання за виконавчим документом.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції, викладені в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, безпосередньо стосуються прав та охоронюваного законом інтересу ОСОБА_1 , як стягувача у відповідних виконавчих правовідносинах, що свідчить про вирішення судом першої інстанції питання про її права та інтереси, у розумінні частини першої статті 293 КАС України.

Отже, передбачена пунктом 3 частини першої статті 305 КАС України підстава для закриття апеляційного провадження відсутня.

Відповідно до частини третьої статті 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин.

Оскільки, ОСОБА_1 не була залучена до участі у справі судом першої інстанції, про її розгляд не повідомлялася та копії оскаржуваного рішення не отримувала, вона мала право порушити питання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яким вирішено питання про її права та інтереси.

ОСОБА_1 обґрунтовувала клопотання про поновлення строку тим, що дізналася про оскаржуване рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень 29 серпня 2025 року, після чого 24 вересня 2025 року подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року наведені причини пропуску строку визнано поважними, поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження.

Водночас, долучення 18 червня 2025 року копії рішення до матеріалів виконавчого провадження в Автоматизованій системі виконавчого провадження не підтверджує фактичного ознайомлення ОСОБА_1 з його змістом у зазначену дату та не прирівнюється до вручення їй судового рішення у справі, до участі в якій вона не була залучена.

Передбачені статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» право на доступ до Автоматизованої системи виконавчого провадження та обов`язок сумлінно користуватися процесуальними правами не покладають на особу обов`язку здійснювати моніторинг судового провадження, про існування якого вона не була повідомлена.

Крім того, стаття 305 КАС України не передбачає пропуск строку на апеляційне оскарження або незгоду з ухвалою про його поновлення як підставу для закриття апеляційного провадження.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24 червня 2021 року у справі №420/6218/20, після відкриття апеляційного провадження суд здійснює апеляційний розгляд справи або закриває апеляційне провадження з підстав, вичерпно визначених статтею 305 КАС України.

Таким чином, доводи позивача про пропуск ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження не є підставою для закриття апеляційного провадження.

З огляду на викладене, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження слід відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року у справі № 243/2730/22 заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову - задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_1 про місце перебування дітей при кожній його зміні. Зобов`язано ОСОБА_2 , коли діти знаходяться з батьком, не перешкоджати матері у спілкуванні з дітьми та надавати спілкуватися з ними по відеозв`язку (телеграм або вайбер). В іншій частині - відмовлено.

20 січня 2025 року головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельниковою В.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року у справі №243/2730/22 (провадження №2-з/367/105/2023) у частині зобов`язання ОСОБА_2 до ухвалення судового рішення у справі про встановлення місця проживання дітей повідомляти ОСОБА_1 про місце перебування дітей при кожній його зміні. Цією постановою боржнику визначено строк у десять робочих днів для виконання рішення суду.

Повідомленням від 27 січня 2025 року, зареєстрованим в АСВП 29 січня 2025 року за №531, ОСОБА_2 повідомив Ірпінський відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що вважає ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року повністю та самостійно виконаною ним 09 жовтня 2023 року.

На підтвердження наведеного ОСОБА_2 посилався на направлення 09 жовтня 2023 року ОСОБА_1 рекомендованим поштовим відправленням письмового повідомлення, долучивши копії опису вкладення, службового та фіскального чеків АТ «Укрпошта», а також відомості про відстеження поштового відправлення.

19 березня 2025 року заступником начальника Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельниковою В.С. у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, якою з ОСОБА_2 стягнуто виконавчий збір у розмірі 16 000,00 грн.

Також, 19 березня 2025 року головним державним виконавцем Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельниковою В.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням боржником рішення суду у повному обсязі.

Не погоджуючись із постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження, крім державного та приватного виконавців, а також особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено іншого порядку судового оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України, ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Згідно із частиною 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Водночас, частиною другою статті 74 цього Закону встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

За приписами частини 1 статті 447 ЦПК України, судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 447-1 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із частиною 1 статті 448 ЦПК України, така скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є правомірність постанови державного виконавця від 19 березня 2025 року про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в розмірі 16 000,00 грн, винесеної у межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року про забезпечення позову у цивільній справі №243/2730/22.

Обґрунтовуючи протиправність зазначеної постанови, ОСОБА_2 посилався, зокрема, на повне та самостійне виконання ним ухвали суду до відкриття виконавчого провадження.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надав оцінку поданим Тесленком М.С. доказам направлення ОСОБА_1 письмового повідомлення, визнав установленим факт його отримання та дійшов висновку про повне і добровільне виконання боржником ухвали суду до відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, як доводи, якими обґрунтовано позовні вимоги, так і висновки суду першої інстанції безпосередньо стосуються належності та повноти виконання ОСОБА_2 ухвали про забезпечення позову, постановленої судом у цивільній справі.

Водночас, вирішення питання про виконання зазначеної ухвали передбачає встановлення змісту та обсягу покладених на боржника обов`язків, характеру таких обов`язків, а також достатності вчинених ним дій для визнання судового рішення виконаним у повному обсязі. Надання оцінки цим обставинам становить судовий контроль за виконанням судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, та виходить за межі завдань суду адміністративної юрисдикції.

При цьому, постанова про стягнення виконавчого збору винесена державним виконавцем безпосередньо під час виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року у справі № 243/2730/22, а тому не є рішенням, ухваленим у правовідносинах, відокремлених від виконання цього судового рішення.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку виконання судових рішень, рішень інших органів та цифровізації окремих етапів виконавчого провадження» від 07 квітня 2026 року №4833-IX внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження», зокрема підпунктом 18 пункту 10 розділу I частину першу статті 74 цього Закону викладено в новій редакції.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №4833-IX, підпункт 18 пункту 10 розділу I цього Закону набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, тобто 24 квітня 2026 року.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, під час апеляційного розгляду цієї справи підлягає застосуванню частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону №4833-IX.

Зі змісту частин 1 та 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що визначальним критерієм розмежування судової юрисдикції у спорах щодо рішень, дій або бездіяльності виконавця є правова природа рішення, на виконання якого відкрито виконавче провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання судового рішення, у тому числі постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, оскаржуються до суду, який видав виконавчий документ. Натомість, рішення, дії чи бездіяльність виконавця щодо виконання рішень інших органів або посадових осіб оскаржуються до відповідного адміністративного суду.

Такий порядок узгоджується з положеннями статей 447, 447-1 і 448 ЦПК України.

Таким чином, положення частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 447, 447-1, 448 ЦПК України не лише виключають розгляд цього спору адміністративним судом, а й безпосередньо визначають суд, уповноважений здійснювати відповідний судовий контроль, та належну процесуальну форму такого контролю.

Оскільки, виконавче провадження ВП НОМЕР_2 відкрито з примусового виконання ухвали, постановленої Ірпінським міським судом Київської області у цивільній справі, оскарження прийнятої в межах цього виконавчого провадження постанови про стягнення виконавчого збору належить здійснювати до суду, який видав виконавчий документ, за правилами цивільного судочинства.

Та обставина, що безпосереднім предметом оскарження є постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, наведеного висновку не спростовує, оскільки, частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» такі постанови прямо віднесено до рішень виконавця, які під час виконання судового рішення оскаржуються до суду, що видав виконавчий документ.

Водночас, вирішення питання про виконання зазначеної ухвали передбачає встановлення змісту та обсягу покладених на боржника обов`язків, характеру таких обов`язків, а також достатності вчинених ним дій для визнання судового рішення виконаним у повному обсязі. Надання оцінки цим обставинам становить судовий контроль за виконанням судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, та виходить за межі завдань суду адміністративної юрисдикції.

Отже, перевірка правомірності оскаржуваної постанови належить до судового контролю за виконанням ухвали, постановленої у цивільній справі, та має здійснюватися Ірпінським міським судом Київської області в порядку, встановленому ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів не наділена повноваженнями перевіряти в межах цієї справи повноту та належність виконання ОСОБА_2 ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 02 жовтня 2023 року, оцінювати достатність учинених ним дій для визнання судового рішення виконаним або вирішувати залежне від цих обставин питання про правомірність стягнення виконавчого збору. Надання такої оцінки становило б вирішення спору по суті судом, до юрисдикції якого цей спір не віднесений, та виходило б за межі завдань адміністративного судочинства.

Враховуючи вищезазначене, з огляду на правову природу виконавчого документа та встановлений законом порядок судового контролю за його виконанням, даний спір належить до цивільної юрисдикції.

При цьому, наявність у відповідача статусу суб`єкта владних повноважень та оскарження постанови державного виконавця як акта індивідуальної дії самі по собі не є достатніми підставами для розгляду спору адміністративним судом. Визначальними у цьому випадку є правова природа рішення, на виконання якого відкрито виконавче провадження, та передбачений законом порядок оскарження рішень виконавця, прийнятих під час його виконання.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що даний спір не є публічно-правовим і має вирішуватися, з урахуванням суб`єктного складу учасників справи, за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у даній справі, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, оскільки, справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права в частині розгляду справи з порушенням правил юрисдикційної підсудності, колегія суддів дійшла висновку що, у відповідності до ч.1 ст. 319 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, роз`яснивши позивачу його право на звернення з позовом до суду цивільної юрисдикції.

Керуючись ст.ст. 195, 238, 239, 241, 242, 243, 250, 308, 315, 319, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про закриття апеляційного провадження - відмовити.

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позов ОСОБА_2 до Ірпінського відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - закрити.

Роз`яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства та про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови звернутися до апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.